Рішення

від 16.10.2024 по справі 922/2549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2549/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл", 61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19 до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2 простягнення 73 677,60 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення грошових коштів за договором поставки №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року у розмірі 73 677,60 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки (купівлі - продажу) товару (без доставки) №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (вх. № 2549/24) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.07.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19132/24) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2549/24. Розгляд справи № 922/2549/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

16.08.2024 року від відповідача через канцелярію суду йшов відзив на позовну заяву (вх. № 20683/24) у якому останній зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки (купівлі - продажу) товару (без доставки) №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, та просить суд, прийняти відзив від 16.08.2024 року до розгляду і долучити до матеріалів справи № 922/2549/24. Надати відстрочку виконання рішення у справі № 922/2549/24 строком до 31.12.2024 року.

20.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 20963/24) у якій останній. просить суд, відмовити у задоволені заяви боржника про розстрочку виконання рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2549/24 повністю.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 01.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки (купівлі - продажу) товару (без доставки) №01ПВГ/01-24.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024 (пункт 10.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: газ скраплений (наділі іменуємий товар).

Згідно пункту 1.2. договору найменування товару: газ скраплений. Кількість товару, що підлягає поставця згідно умов цього договору становить 3297 літрів. Найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані товару визначені у специфікації додаток до даного договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов`язаний замовляти товар на усю суму, визначену сторонами як ціна договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору, сторони визначили, що ціна договору становить 99965,04 грн. у тому числі ПДВ 20 ; - 16660,84 грн., що станом на дату укладання договору дорівнює загальній вартості товару.

Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору (пункт 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору, сторони визначили, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього усіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору. Покупець перераховує постачальнику суму без нарахування суми ПДВ, різниця до перераховується тільки після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних із урахуванням граничних строків реєстрації згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Рахунок приймається до оплати при отримання товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (специфікація / паспорт якості, тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий розподіл покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати) (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених в пунктах 4.1., 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом із описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.1. договору, сторони погодили, що товар поставляється за рахунок та автомобільним транспортом покупця на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника). Покупець надає постачальнику письмову заяву. У заявці покупця вказується: найменування товару, кількість товару, перелік матеріально відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар, строк / термін поставки товару.

Відповідно до пункту 5.3. договору, після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в пункті 4.2. договору.

Згідно пункту 5.4 договору, датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

Здавання - приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і постачальника (пункт 5.6. договору).

У відповідності до пункту 6.1. договору покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковими накладними актом приймання-передачі товару.

Також, між сторонами було підписано додаток до договору, а саме специфікацію на загальну суму 99965,04 грн.

Як зазначає позивач, останнім свої зобов`язання щодо поставки було виконано у повному обсязі, та поставлено газ скраплений у кількості 2430 літрів, на загальну суму 73 677,60 грн., про що свідчать видаткові накладні а саме: від 29.01.2024 року № 92 на суму 909,60 грн., від 23.01.2024 року № 68 на суму 1212,80 грн., від 19.01.2024 року № 58 на суму 1212,80 грн., від 24.01.2024 року № 69 на суму 1273,44 року, від 02.01.2024 року № 2 на суму 1303,76 грн., від 10.01.2024 року № 17 на суму 1212,80 грн., від 09.01.2024 року № 16 на суму 1273,44 грн., від 12.01.2024 року № 39 на суму 1334,08 грн., від 11.01.2024 року №22 на суму 1212,80 грн., від 26.01.2024 року № 77 на суму 2425,60 грн., від 16.01.2024 року №50 на суму 1303,76 грн., від 17.01.2024 № 51 на суму 1212,80 грн., від 21.02.2024 року № 161 на суму 1485,68 грн., від 16.02.2024 року № 152 на суму 2425,60 грн., від 23.02.2024 року № 167 на суму 2425,60 грн., від 01.02.2024 року № 97 на суму 2486,24 грн., від 06.02.2024 року № 112 на суму 1273,44 грн., від 27.02.2024 року № 181 на суму 2425,60 грн., від 02.02.2024 року № 98 на суму 3638,40 грн., від 07.02.2024 року № 115 на суму 1212,80 грн., від 08.02.2024 року № 125 на суму 1212,80 грн., від 09.02.2024 року № 131 на суму 1819,20 грн., від 13.02.2024 року № 148 на суму 1485,68 грн., від 15.02.2024 року № 149 на суму 1455,36 грн., від 22.03.2024 року № 269 на суму 909,60 грн., від 20.03.2024 року № 265 на суму 1212,80 грн., від 26.03.2024 року № 289 на суму 1212,80 грн., від 21.03.2024 року № 266 на суму 1425,04 грн., від 25.03.2024 року № 283 на суму 1212,80 грн., від 27.03.2024 року № 292 на суму 1485,68 грн., від 04.03.2024 року № 214 на суму 4881,52 грн., від 11.03.2024 року № 229 на суму 2728,80 грн., від 07.03.2024 року № 218 на суму 2122,40 грн., від 28.03.2024 року № 293на суму 1516,00 грн., від 15.03.2024 року № 245 на суму 3911,28 грн., від 13.03.2024 року № 232 на суму 1212,80 грн., від 08.04.2024 року № 351 на суму 1212,80 грн., від 04.04.2024 року № 321 на суму 1667,60 грн., від 05.04.2024 року № 336 на суму 1091,52 грн., від 10.04.2024 року № 354 на суму 1516,00 грн., від 09.04.2024 року № 352 на суму 1212,80 грн., від 01.04.2024 року № 307 на суму 2425,60 грн., від 02.04.2024 року № 309 на суму 1485,68 грн.

Також, позивачем на виконання зазначених умов укладеного договору при відвантаженні товару було надано документи що підтверджують належну якість товару, видаткові накладні, у передбачені чинним законодавством строки зареєстрував податкові накладні в єдиному електронному реєстрі, та у відповідності до пунктів 4.1, 4.2 укладеного договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято:

1) рахунок на оплату №322 від 31 січня 2024 року на поставлений у січні 2024 року газ скраплений у кількості 524,00 літрів на суму 15 887,68 грн., паспорт якості №35 від 19.01.2024 року газ скраплений марки В та паспорт №850 від 28.12.2023 року на газ скраплений марки А;

2) рахунок на оплату №323 від 29 лютого 2024 року на поставлений у лютому 2024 року газ скраплений у кількості 770,00 літрів на суму 23 346,40 грн., паспорт якості №63 від 04.02.2024 року газ скраплений марки В та паспорт №56 від 31.01.2024 року на газ скраплений марки А;

3) рахунок на оплату №324 від 29 березня 2024 року на поставлений у березні 2024 року газ скраплений у кількості 786,00 літрів на суму 23 831,52 грн., паспорт якості №97 від 23.02.2024 року газ скраплений марки В;

4) рахунок на оплату №325 від 10 квітня 2024 року на поставлений у квітні 2024 року газ скраплений у кількості 350,00 літрів на суму 10 612,00 грн., паспорт якості газ скраплений.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, та не здійснив повної оплати поставленого та отриманого товару за договором, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 73677,60 грн. що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2024 квітень 2024 за договором №01 ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором, та у повному обсязі поставлено відповідачу товар на загальну суму 73677,60 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, паспорти якості на газ скраплений.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 - 30.04.2024 року за договором №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року.

Згідно з пунктом 4.3. договору сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених в пунктах 4.1., 4.2. цього договору.

При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду доказів здійснення розрахунку із позивачем за поставлений товар на загальну суму 73677,60 грн.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу за поставлений відповідачу товар, та встановлено, що сума боргу за вище значеними документами складає суму у розмірі 73677,60 грн.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, сума боргу за неналежне виконання договірних зобов`язань, яка підлягає до задоволення становить суму у розмірі 73677,60 грн.

Щодо заяви відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву (вх. № 20683/24 від 16.08.2024 року) про надання відстрочки виконання рішення у справі № 922/2549/24 строком до 31.12.2024 року, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідач зазначає, що звертаючись до суду із проханням про відстрочення виконання рішення за даною справою, останній визнає наявність обов`язку виконання рішення суду у зазначеній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, та зазначає, що саме військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок, введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Також зазначає, що на кінець 2023 року заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати становила 19 370 000 грн., та на дату подачі цього відзиву заборгованість остаточно не погашена та складає 4 346 707,99 грн., про що свідчить Журнал-Ордер № 10 доданих до відзиву. Крім того, значні збитки відповідача та його скрутне фінансове становище за звітний 2023 рік підтверджуються звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік, балансом (Звітом) про фінансовий стан на 31 грудня 2023 року, а також виписками щодо рахунків відповідача в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УКРСИББАНК», АТ «УКРГАЗБАНК» та довідкою № 62-3-09/33/139 від 01.04.2024 року від АТ «УКРСИББАНК».

З вищевикладеного, на думку відповідача слідує, що усі гроші, які у нього залишаються після розподілу, буде перераховано позивачу, для того, щоб своєчасно погасити зобов`язання перед ним у даній справі, такі дії не призведуть до позитивного результату, а навпаки, невиплата заробітної плати робітникам, обов`язкових нарахувань на заробітну плату та на підтримання технологічного процесу експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення можуть мати гірші результати для підприємства і держави, ніж заборгованість за договором субпідряду, а саме за несвоєчасне погашення податків і обов`язкових платежів до бюджету та за несвоєчасну виплату заробітної плати передбачена фінансова (ст. 265 КЗпП України), адміністративна (ст. 41 КУпАП) та кримінальна відповідальність (ст. 175 КК України).

Тому, викладені вище обставини та подані на їх підтвердження докази, за твердженням відповідача свідчать про стійку збитковість останнього під час воєнного стану в Україні та підтверджують відсутність грошових коштів на рахунках підприємства. Як наслідок, на даний час відсутня можливість виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку відповідача. Крім того, негайне виконання рішення під час воєнного стану в Україні може привести до збільшення суми боргу (додасться 10 % виконавчого збору та витрати на примусове виконання) та не можливості відповідача виконувати роботи державного значення аж до вимушеного зупинення діяльності останнього, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.

Також зазначає про форс мажорні обставини, а враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача та ступінь його вини у виникненні спору, зазначає, що ненадання відстрочки саме до 31.12.2024 року може спричинити негативні наслідки для останнього та ускладнити виконання рішення у зв`язку із відсутністю у нього необхідних коштів. Так звернення до виконання рішення по даній справі протягом найближчого часу може призвести до блокування рахунків підприємства, накладення арешту на його майно, що може стати причиною для повного зупинення діяльності відповідача. Водночас, надання такої відстрочки до 31.12.2024 року не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від замовників по договорах, що укладені між відповідачем та іншими контрагентами, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед позивачем, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Аналогічна правова позиція викладене на у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19.

При цьому, суд приймає до уваги, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому невиконання відповідачем зобов`язань може мати негативний вплив на діяльність позивача.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Також, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 року у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.

Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, суд зазначає, що відповідно до положень статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за договором.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 13.12.2023 року у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований Всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи вищевикладене, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не приймаються судом.

Також, суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду, оскільки згідно з частиною 1 статі 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/15484/17.

З вищевикладеного слідує, що посилання відповідача на складне фінансове становище останнього, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. Оскільки відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв`язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі, а послання відповідача на те, що під час воєнного стану в Україні, відповідачем було зменшено виконання робіт підприємством, окуповані структурні підрозділи, виробничі потужності і, у зв`язку з чим, значно зменшені об`єми робіт, що виконуються відповідачем, а також наявні суттєві збитки та зменшено прибуток відповідача внаслідок несплати грошових коштів за виконані роботи державного значення від замовників не приймаються судом, оскільки як вбачається із матеріалів справи, договір поставки (купівлі - продажу) товару (без доставки) №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року було укладено сторонами у 01.01.2024 року, тобто вже під час воєнного стану в України, та сторони усвідомлювали усі наслідки неналежного виконання умов договору.

При цьому, надані відповідачем у підтвердження заяви про відстрочення копії доказів, а саме: довідкова інформація по окремих показниках фінансово господарської діяльності І. Платежі до бюджету та інших фондів станом на 31.12.2023 року, журнал ордер № 10 по рахунку 66.1. за 01.01.2024 року 0 30.04.2024 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) 31.12.2023 року, заключна виписка за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року, заключна виписка за період з 01.07.2023 року по 31.07.2023 року, заключна виписка за період з 01.04.2023 року по 30.04.2023 року, заключна виписка за період з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року, заключна виписка за період з 01.11.2023 року по 30.11.2023 року, виписка по рахунку за 01.01.2023 року по 31.01.2023 року, виписка по рахунку за 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, виписка по рахунку за 01.04.2023 року по 30.04.2023 року, виписка по рахунку за 01.07.2023 року по 31.07.2023 року, виписка по рахунку за 01.04.2023 року по 30.04.2023 року, виписка по рахунку за 01.01.2024 року по 31.01.2024 року, виписка по рахунку за 01.02.2024 року по 29.02.2024 року, виписка по рахунку за 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, виписка по рахунку за 01.01.2024 року по 19.03.2024 року, виписки по особовим рахункам за період з 01.02.2024 року 29.02.2024 року, виписка по рахунку за 01.11.2023 року по 30.11.2023 року, заключна виписка за період з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року, заключна виписка за період з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року, довідка АТ «Укрсиббанку» від 01.04.2024 року за період з 01.01.2024 року по 31.04.2024 року з додатком, загальні збитки відповідача внаслідок збройної агресії російської федерації, розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 12.07.2024 року № 463 В «Про визнання підприємств, установ і організацій у Харківській області які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» з додатком, загальний лист торгово промислової палати від 28.02.2022 року не є належними доказами підтвердження складного фінансового стану (відсутність коштів) станом на дату розгляду даної справи, оскільки такі документи були складені наприкінці 2023 та на початку 2024 років, та не можуть підтвердити складний фінансовий стан станом на жовтень 2024 року.

При цьому заявником не надано в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища останнього саме після 31.12.2024 року(строку зазначеного у клопотанні), а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом після цієї дати.

Також, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано до суду доказів часткового виконання зобов`язань за спірним договором.

Тому, за висновком суду, негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), а безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, позивач у відповіді на відзив від 20.08.2024 року вх. № 20963/24 заперечує проти клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні заяви відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву (вх. № 20683/24 від 16.08.2024 року) про надання відстрочки виконання рішення у справі № 922/2549/24 строком до 31.12.2024 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, з відповідача до стягнення підлягає сума судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 191, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19, ЄДРПОУ 38381921) грошові кошти за договором поставки №01ПВГ/01-24 від 01.01.2024 року у розмірі 73 677,60 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву (вх. № 20683/24 від 16.08.2024 року) про надання відстрочки виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19, ЄДРПОУ 38381921);

відповідач: Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, ЄДРПОУ 31941174).

Повне рішення складено "16" жовтня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова