Ухвала

від 14.10.2024 по справі 536/1672/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №536/1672/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі головуючої судді Баранської Ж.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 536/1672/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільним майном та визначення порядку користування спільним майном,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, де просить у порядку забезпечення позову, передати річ, яка є предметом спору, на зберігання іним особам, а саме, для зберігання на штрафному майданчику Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області або до іншого місця, визначеного судом до набранням рішення у справі № 536/1672/24 законної сили.

Необхідність забезпечення позову позивач мотивував тим, що у провадженні суд перебуває справа за його позовом до ОСОБА_2 . Предметом спору у вказаній справі є автомобіль марки Hyundai 130, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . З особистого повідомлення відповідача ОСОБА_2 позивачу стало відомо, що спірний автомобіль пошкоджено. За таких обставин, як на думку позивача, існує ризик значного ускладнення захисту його порушених прав та інтересів, оскільки автомобіль може бути пошкоджений чи взагалі знищений, а тому такий спосіб як передача автомобіля на зберігання іншим особам буде співмірним з позовними вимогами та забезпечить баланс інтересів сторін у справі.

Заява розглядається в порядку статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ?ЦПК України) без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи № 536/1672/24, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просить скасувати реєстрацію автомобіля марки Hyundai 130, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , а також встановити порядок користування вказаним автомобілем між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року за заявою позивача ОСОБА_3 упорядку забезпечення позову накладено арешт на спірний автомобіль марки Hyundai 130, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно матеріалів справи, ухвала суду виконана.

Щодо заяви ОСОБА_1 від 10 жовтня 2024 року про забезпечення позову у виді передачі на зберігання третім особам, а саме на штрафмайданчик Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, то на підтвердження наявності ризику невиконання рішення суду у справі, позивачем наведено виключно скріншоти листування в месенджері з особою, щодо якої відсутні будь-які ідентифікуючі дані. Окрім того, фото, що міститься у вказаному вище листуванні не дає змоги ідентифікувати саме транспортний засіб, що є предметом спору у даній справі.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно п. 1 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року, визначає процедуру тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення. Згідно п. 2 вищезазначеного порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Поліцейським забороняється брати участь у тимчасовому затриманні транспортних засобів у випадках, не передбачених законом.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 12 зазначеної постанови, умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата.

Крім іншого, Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках(стоянках)» встановлені розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках).

У клопотанні позивачем не зазначено на кого слід покласти витрати по оплаті за транспортування і зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу на спеціальному майданчику Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність законних та обгрунтованих підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 150, 258, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 536/1672/24 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повна ухвала суду складена 17 жовтня 2024 року.

СуддяЖанна Олександрівна Баранська