Рішення
від 12.09.2024 по справі 160/15842/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Справа № 160/15842/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання:Котляревська Г.С.,

представника позивача:Селін Д.В.,

представників відповідача:Пастернак В.В.,

Олійник Ю.М.,

представника третьої особи

на стороні позивача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи

на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Громадської організації "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" до Дніпровської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Громадської організація "ЗБЕРЕЖИ ДНІПРО" (на стороні позивача), Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (на стороні відповідача), про визнання протиправними та нечинними рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Громадської організації "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" до Дніпровської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття п. 1 рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №75/47 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра";

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо невстановлення режимів регулювання забудови, а саме: зелених, червоних, блакитних ліній, при затвердженні рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра;

- зобов`язати відповідача відобразити на Генеральному плані розвитку м. Дніпра регулювання забудови, а саме: зелені, червоні, блакитні лінії.

Звертаючись до суду із цим позовом та зазначаючи про значний суспільний інтерес з боку жителів міста Дніпра, Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" посилається як на протиправність оскаржених рішень так і протиправну бездіяльність відповідача, внаслідок чого відбулось протизаконне внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра шляхом скорочення дефіцитних озеленених територій загального користування, рекреаційних лісів та лісопарків. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач вказує про те, що з моменту визнання протиправними та нечинними минулих рішень Дніпровської міської ради (від 02.09.2020 № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" та від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра"), які були предметом судового розгляду у справі №160/19750/22, відповідач фактично повторно затвердив ідентичну містобудівну документацію, залишивши поза увагою висновки судів за результатами розгляду справи №160/19750/22, та, при цьому, не виконав жодної із обов`язкових процедур, встановлених спеціальним законодавством. На думку позивача, спірні у цій справі рішення, які прийняті на зміну попередньо скасованих, не можуть вважатися оновленням чи уточненням містобудівної документації, а є безпосередньо новими змінами до неї та відповідно потребують проведення містобудівного моніторингу та громадського обговорення. Натомість, означену процедуру відповідач проігнорував як і вимогу відображення у Генеральному плані розвитку м. Дніпра та плану зонування території м. Дніпра як певного різновиду містобудівних обмежень ліній регулювання забудови (зелені, червоні, блакитні лінії). Вважаючи, що внаслідок прийняття оскаржених рішень збільшується зони громадської забудови, у зв`язку з чим змінюється функціональне призначення існуючих територій зелених насаджень загального користування та тим самим порушується законний екологічний інтерес жителів міста, Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" просить позовні вимоги задовольнити у визначений в рамках цього спору спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою зобов`язано Дніпровську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правових актів у виданні, в якому ці акти були або мали бути офіційно оприлюднені, а також залучено Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради участі у справі як третьої особи.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Зазначає, що станом на момент прийняття спірних рішень Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради як замовником проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку міста дотримано необхідну процедуру, передбачену ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», застосовано наявну містобудівну документацію, яка пройшла експертизу та не була предметом розгляду жодної судової справи, а самі рішення прийняті з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Звертає увагу на відсутність підстав та технічних можливостей для внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра та прийняття відповідного рішення про їх затвердження. Посилається на те, що внесення змін до містобудівної документації, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради №74/47 від 21.02.2024, відбулося на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №804/1596/18. Зауважує, що будівельні норми не визначають, що зелені лінії є обов`язковою складовою частиною генерального плану або плану зонування населеного пункту, а також не встановлюють їх механізм визначення, оскільки складовою частиною системи містобудівної документації, окрім генерального плану та плану зонування, є також детальний план території, саме в детальному плану території можуть бути визначені зелені лінії. Наголошує, що спірними рішенням питання видалення зелених насаджень не вирішувалося та доказів протилежного позивачем надано не було. Крім того вважає, що Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" не є належним суб`єктом звернення до суду із цим позовом.

У додаткових письмових пояснення позивач вказує на безпідставність посилання відповідача про те, що внесення змін до містобудівної документації, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради №74/47 від 21.02.2024, відбулися на підставі рішення суду від 19.04.2018 у справі №804/1596/18 та вказаним доводам вже надавалася відповідна оцінка колегією суддів Третього апеляційного адміністративного суду під час розгляду справи №160/19750/22. Усі інші пояснення фактично дублюють наведені в позовній заяві підстави позову.

Від Громадської організація "ЗБЕРЕЖИ ДНІПРО" надійшли до суду письмові пояснення із посиланням на те, що відображення зелених ліній на містобудівній документації є обов`язком, встановленим містобудівним законодавством та Державними будівельними нормами. Зазначає, що при проектуванні нових і розширенні існуючих населених пунктів необхідно передбачати рівномірне і безперервне озеленення території з максимальним збереженням і використанням існуючих зелених насаджень, але відповідач продовжує ігнорувати ці вимоги і наразі у наданому дозволі на розроблення проекту внесення змін до генерального плану у редакції рішення від 19.06.2024 р. за № 60/52. Наголошує, що відповідач продовжує ігнорувати Рішення Дніпровської обласної ради VII скликання VIII сесії №176-8/VII від 24.03.2017 «Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі».

Заперечуючи проти цих пояснень відповідач зазначає, що перелічені третьою особою правові висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин. Усі інші пояснення фактично дублюють наведені у відзиві на позовну заяву аргументи проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представники учасників справи надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті спору.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 за № 2/17 затверджено проєкт Генерального плану розвитку міста Дніпропетровська на період до 2026 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.05.2012 № 36/24 надано дозвіл на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста.

Рішенням міської ради від 20.09.2017 № 82/24 затверджено проект внесення змін до генерального плану розвитку міста.

19.09.2018 Дніпровською міською радою приймалося рішення за № 91/35 про надання дозволу на розроблення проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м.Дніпра.

Рішенням Дніпровської міської ради від 25.03.2020 за № 108/55 затверджено проєкт внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра.

У подальшому, відповідачем прийнято рішення №84/60 від 02.09.2020, яким вирішено:

1.Затвердити проєкт внесення змін до генерального плану розвитку м.Дніпра та у його складі науково-проєктну документацію «Історико-архітектурний опорний план. Визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м.Дніпра» (додається).

2.Доручити департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради:

2.1.Забезпечити розроблення проєкту внесення змін до плану зонування території м.Дніпра, затвердженого рішенням міської ради від 22.07.2015 №54/66, в установленому законодавством порядку.

2.2.До затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м.Дніпра розроблення, погодження та затвердження детальних планів територій здійснюється відповідно до генерального плану розвитку м.Дніпра.

3.При визначенні відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації план зонування території міста застосувати в частині, що не суперечить генеральному плану розвитку міста.

4. Рішенням №84/60 від 02.09.2020 передбачено, що Рішення від 25.03.2020 за № 108/55 «Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м.Дніпра» вважати таким, що втратило чинність.

Пункт рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 та рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 оскаржувалися Громадською організацією "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" у судовому порядку.

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра" затверджено проєкт внесення змін до плану зонування території м. Дніпра, а також внесено зміни до рішення міської ради від 02.09.2020 № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра", виключивши п.3 цього рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі №160/19750/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, позови задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра".

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Відповідно до рішення від 21.04.2024 за № 74/47 Дніпровська міська рада вирішила:

2. Пункт 3 рішення міської ради від 02.09.2020 №84/60 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра вважати таким, що втратив чинність.

3. Здійснювати визначення відповідності намірів забудови (розміщення об`єктів містобудування) вимогам містобудівної документації з урахуванням судових рішень у справах № №160/25184/21, 160/19750/22.

4.Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Дніпровської міської ради і голову постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

Рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №75/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра" затверджено проєкт внесення змін до плану зонування території м. Дніпра.

Незгода із п. 1 рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 та рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №75/47 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" й слугувала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Позиція позивача полягає у тому, що прийняттю цих рішень не передувала процедура затвердження змін до генерального плану, передбачена статтями 17, 21 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», адже ці рішення прийняті на зміну попередньо скасованих у судовому порядку у справі №160/19750/22 та відповідно не можуть вважатися оновленням чи уточненням містобудівної документації, а є безпосередньо новими змінами до неї та відповідно потребують проведення містобудівного моніторингу та громадського обговорення.

Крім цього, відповідач не виконав вимогу ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» щодо відображення у Генеральному плані розвитку м. Дніпра та плану зонування території м. Дніпра як певного різновиду містобудівних обмежень ліній регулювання забудови (зелені, червоні, блакитні лінії).

Відповідач проти цих доводів заперечує та зазначає, що рішення міської ради прийняті з урахуванням особливостей, передбачених пункту 3 розділу ІІ Перехідні положення Закону № 711-ІХ та із дотриманням визначеної статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» процедури, що додаткового підтверджується отриманим позитивним експертним висновком; у рішеннях міститься інформація з посиланням на протокол громадських слухань щодо «Проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» від 21.11.2019 та врахування пропозицій громадськості у проекті «Місто Дніпро".

Крім того, посилається на те, що при розроблені містобудівної документації застосовувались діючі на той час норми ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» та ДБН Б.1.1-22:2017 «Містобудування. Склад та зміст плану зонування території», які не визначали, що зелені лінії є обов`язковою складовою частиною генерального плану або плану зонування населеного пункту та не встановлювали механізм їх визначення. При цьому, складовою частиною системи містобудівної документації, окрім генерального плану та плану зонування, є також детальний план території, при розробці та затвердженні якого можуть бути відображені зелені лінії.

Серед іншого, відповідач також посилається на те, що Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" не є належним позивачем у цій справі.

Із огляду на форму та порядок прийняття, поширення на неозначене коло осіб та неодноразове застосування, генеральний план належить до містобудівної документації, що має ознаки нормативно-правового акта.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 363/3786/17 та постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 21 жовтня 2019 року у справі № 522/22780/16-а, від 26 листопада 2019 року у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 369/7296/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 4 березня 2020 року у справі № 450/1236/17, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 6 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 14 липня 2021 року у справі № 260/20/19, від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20 та від 1 вересня 2022 року у справі № 520/16518/2020.

Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування оскаржуються до суду у порядку, визначеному статтею 264- 265 КАС України.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Вирішуючи спір перш за все суд відхиляє твердження відповідача, що Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" не є належним позивачем у справі та з цього приводу зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 статті 1 Закону України від 22.03.2012 №4572-VI Про громадські об`єднання (далі Закон №4572) громадська організація це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно з частиною 5 статті 1 Закону №4572, громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Позивачем у даній справі є Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" (ідентифікаційний код юридичної особи 39689459), яка є юридичною особою.

Пунктом 2.1. Статуту ГО Платформа Громадський Контроль визначено, шо метою організації є, у тому числі, захист екологічних та інших інтересів членів організації.

Відповідно до Рішення Ради Правління Громадської організації Платформа Громадський Контроль, оформленого протоколом від 14.06.2024 за №7/24 було вирішено, що з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів жителів міста Дніпра, членів організації ГО Платформа громадський контроль, та асоційованих членів ГО Платформа громадський контроль зокрема членів платформи Асоційованих членів ГО Платформа громадський контроль Захист та реалізація прав у сфері вирішення питань місцевого значення за напрямом діяльності Організації з оскарження дій, бездіяльності та рішень (актів чи розпоряджень) органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, задоволення сучасних та перспективних економічних, екологічних, соціальних та інших інтересів суспільства звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та нечинним рішення №74/47 від 21.02.2024 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпро та рішення Дніпровської міської ради №75/47 від 21.02.2024 Про затвердження змін до проекту плану зонування території м. Дніпра. Також вирішено, при зверненні до суду за можливості вжити заходів, щоб подібні порушенні не відбувалися в подальшому. Станом на 14.06.2024 р. склад структурно-координаційного утворення Платформи асоційованих членів " Захист та реалізація прав у сфері вирішення питань місцевого значення " Громадської Організації "Платформа Громадський Контроль" становить 13 особи, які вернулися до громадської організації із проханням про захист їх екологічних прав від порушень, пов`язаних з прийняттям оскаржуваних рішень. Таким чином оскаржуване рішення порушує права та інтереси членів Громадської організації "Платформа Громадський Контроль".

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Право громадськості на звернення суду також гарантовано Орхуською конвенцією, ратифікованою Законом України від 06.07.1999 № 832-ХІV.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Відповідно до статті 10 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні права громадян забезпечуються: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Вищевикладена позиція відносно застосування Орхуської конвенції висловлена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 320/8650/20.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18), відповідно до яких Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов`язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів. Крім того, представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство. Суди застосували обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є позивач.

Судом встановлено, що оскаржені зміни до генерального плану, які затверджені рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47, передбачають ряд заходів, що мають вплив на навколишнє середовище, у тому числі: розширення діючих кладовищ, збільшення кількості та потужностей сміттєсортувальних/сміттєпереробних ліній, рекультивацію порушених територій, скорочення лісів та зміни певних території зелених насаджень загального призначення на громадську забудову, збільшення земель промисловості, технічної інфраструктури, зміни функціонального призначення частини територій, що віднесені до екологічної мережі Дніпропетровської області з зелених насаджень загального призначення на громадську забудову та інші види функціонального призначення, зафіксовані та проєктні межі санітарно-захисних зон виробничих підприємств у бік скорочення, тощо. Так, окрім іншого відповідно до «Основного креслення генерального плану», затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 змінюється функціональне призначення частини території з зелених насаджень загального призначення, визначеної для території парку імені Богдана Хмельницького, території урочища Тонельна Балка, Набережної Перемоги навпроти будинків 110-128, біля озера Московське на територію існуючої громадської забудови, проектної території громадської забудови, кварталів вибіркової реконструкції садибної житлової забудови відповідно.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.05.2011 у справі "Дубецька та інші проти України" (заява № 30499/03) дійшов висновку, що "посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі "Кіртатос проти Греції", заява № 41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи."

Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява № 36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі "Фадєєва проти Росії" (Fadeyeva v. Russia).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom), пункти 100, 119 та 123).

Судом встановлено, що оскаржені рішення стосувалися навколишнього природного середовища, а тому громадські організації, враховуючи приписи Орхуської конвенції, мають право на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Своєю чергою у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 р. у справі №160/19750/22 викладено позицію, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відсутності у позивача права звернення до суду, оскільки Верховний Суд вже неодноразово вказував на те, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість), у зв`язку із чим судами попередніх інстанцій констатовано, що оскільки оспорювані зміни до містобудівної документації стосувалися навколишнього природного середовища, тому громадські організації, враховуючи приписи Орхуської конвенції, мають право на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Судом враховується, що ГО Платформа Громадський Контроль виступала позивачем у справі №160/19750/22, де позов організації до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» і визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра». Крім того організація зверталась Дніпровського міського голови з запереченням відносно внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра без врахування рішень у справі №160/19750/22 та зняття з розгляду проєктів рішень.

Отже, позивач у справі безперечно має право звернутися до суду з позовом, зміст заявлених вимог в яких стосуються права на безпечне довкілля.

Щодо юридичного значення обставин, встановлених у рішеннях судів у справі № 160/19750/22, що набули законної сили 30 листопада 2023 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі №825/705/17, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи №826/7424/17 (постанова від 30.09.2021) і справи № 815/1131/18 (постанова від 23.02.2023).

У справі №160/19750/22 учасниками розгляду справи були громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ", Дніпровська міська рада, громадська організація "ЗБЕРЕЖИ ДНІПРО", Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради на стороні відповідача. Предметом позову було оскарження рішень Дніпровської міської ради про внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра та внесення змін до плану зонування території м. Дніпра.

Відповідач у цій справі визнає, що рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" та рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №75/47 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" було затверджено ту ж саму документацію, яка була затверджена рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» та відповідно рішенням Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра».

Отже, судові рішення у справі №160/19750/22, які набрали законної сили, і є обов`язковими до виконання, мають преюдиційне значення до спірних правовідносин у цій справі.

Надаючи оцінку викладеним учасникам справи доводам щодо суті спору суд зазначає про таке.

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038), генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3038, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, який відповідно до частини третьої цієї статті розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із ч.6, 7 ст.17 Закону №3038, рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Згідно із ч.8 ст.17 Закону №3038, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у встановлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні генерального плану населеного пункту;

2) визначають у встановленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (для міст Києва та Севастополя, обласних центрів, міст обласного значення), щодо визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві медіа про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) організовують проведення громадського обговорення проекту генерального плану;

6) забезпечують попередній розгляд проекту генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня;

7) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад;

8) забезпечують розроблення проекту генерального плану населеного пункту з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України;

9) забезпечують здійснення стратегічної екологічної оцінки

Частиною десятою статті 17 Закону №3038 передбачено, що до складу генерального плану населеного пункту обов`язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення : за рахунок державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об`єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об`єктів передбачено генеральним планом населеного пункту); інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування. Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру. Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).

Частиною 13 статті 17 Закону №3038 передбачено, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.

За змістом ч.16 ст.17 Закону №3038, генеральні плани міст підлягають обов`язковій експертизі містобудівної документації. Проведення експертизи містобудівної документації генеральних планів сіл та селищ може здійснюватися за рішенням замовників.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №3038, у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту розробляється план зонування території з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці (абз.2 ч.1 ст.18 Закону №3038).

Відповідно до п.6 ч.3 ст.18 Закону №3038, зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог, зокрема, узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.

Положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану, згідно ч.1 ст.19 Закону №3038, деталізує детальний план території, який визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території, та розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану (абз.2, 3 ч.1 ст.19 Закону №3038).

Згідно ч.4 ст.19 Закону №3038, детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону №3038, затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

За правилами Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок № 290) та Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 р. № 926 (далі - Порядок № 926) розроблення містобудівної документації розробником здійснюється відповідно до завдання, державних будівельних норм та інших норм законодавства.

При цьому, склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території визначений Порядком № 926 та здійснюється в три етапи: підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній пунктами 42-44 цього Порядку.

Приписами пункту 9 Поряду №926 передбачено, що зміни до комплексного плану, генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше ніж один раз на рік за результатами містобудівного моніторингу у разі виникнення державної необхідності, коли рішення про розроблення змін до комплексного плану, генерального плану населеного пункту приймається за ініціативою Кабінету Міністрів України, а також за результатами моніторингу наслідків виконання містобудівної документації відповідно до Закону України Про стратегічну екологічну оцінку.

Необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури на підставі містобудівного моніторингу.

Внесення змін до містобудівної документації без попереднього проведення містобудівного моніторингу її реалізації не допускається.

Тож, відповідно до приписів норм, генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше одного разу на рік та лише за результатами проведеного містобудівного моніторингу.

При цьому, затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Державні будівельні норми - це нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва (стаття 1 Закону № 1704-VI).

Згідно із частиною першою статті 11 Закону № 1704-VI застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 11 Закону № 1704-VI визначено, що сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об`єкта нормування.

Будівельні норми встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві.

Так, згідно із пунктом 5.15 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» з метою відображення меж зон з відповідними регламентами, що обмежують містобудівну діяльність на певних територіях, в містобудівній документації визначаються червоні, блакитні, зелені та жовті лінії, а також лінії регулювання забудови.

Розташування житлових будинків у межах виробничих зон не допускається.

Пунктом 3.20 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» визначено, що зелені лінії - це лінії що визначають площі усіх озеленених територій загального користування, рекреаційних лісів і лісопарків (існуючих та тих, що резервуються), об`єктів природнього заповідного фонду, зон охоронного ландшафту, в межах яких встановлені обмеження щодо розміщення об`єктів відповідно до законодавства.

Подібне визначення терміну «зелені лінії» міститься у підпункті 10 пункту 2 Порядку № 926, відповідно до якого зелені лінії - це лінії, що визначають межі зелених насаджень загального користування та інших озеленених територій населених пунктів (існуючих та проектних, що резервуються) та встановлюють обмеження щодо розміщення об`єктів в їх межах відповідно до законодавства та нормативних документів.

Тобто, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» на нормативному рівні введено в практику розроблення містобудівної документації крім планів «червоних» ліній і ліній регулювання забудови нові регламенти у вигляді «блакитних», «жовтих» і «зелених» ліній.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №160/19750/22.

У цій же постанові, Верховний Суд зауважив, що внесення будь-яких змін до раніше затвердженої містобудівної документації є можливим виключно за умови дотримання встановленої законом процедури для її розробки та затвердження (зокрема, згідно із Законом №3038-VI та Порядком №290)

Доводи відповідача, що ініціювання в 2018 році внесення змін до Генерального плану відбулося з метою виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 804/1596/18 та усунення неточностей є необґрунтованими, оскільки на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 804/1596/18 було прийнято рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 р. за № 92/35, згідно з яким було затверджено проєкт внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра. Не містить посилання на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 804/1596/18 ані рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 р. за №91/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», на підставі якого надавався дозвіл на розроблення проєкту змін до генерального плану міста Дніпра, ані рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра".

Судом у даній справі враховується, що рішеннями судів у справі №160/19750/22 встановлено відсутність проведення процедури у період з моменту прийняття рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 р. за № 108/55 до прийняття рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 за № 84/60, які визначені ст. ст. 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Матеріали цієї справи також не містить таких доказів.

Судом встановлено, що проведення процедур, у період з моменту набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19750/22 до прийняття оскаржених рішень Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" та від 21.02.2024 №75/47 «Про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра», які визначені ст. ст. 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не відбувалось.

Відповідач та третя особа на стороні відповідача, заперечуючи необхідність проведення процедур, які передбачені ст. ст. 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посилались на те що ці процедури були проведені на момент прийняття рішення міської ради від 25.03.2020 р. за № 108/55.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача та третьої особи на стороні відповідача з огляду на таке.

Судами у межах справи №160/19750/22 вже було встановлено, що відповідачем не було дотримано процедуру та порядок внесення змін до генерального плану при прийнятті рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 за № 84/60, що й окрім іншого слугувало підставою для задоволення позову у тій справі. Отже позиція відповідача та третьої особи суперечить преюдиційним обставинам, що були встановлені у межах справи №160/19750/22.

Не може бути враховано як докази дотримання ст. 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при прийнятті рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 за № 84/60, оскільки це рішення з огляду на допущені порушення, в тому числі через порушення норм передбаченими цими нормами, було визнано протиправним судовим рішенням у справі №160/19750/22.

Крім того відповідно до п. 38 Постанови Верховного Суду у справі № 160/19750/22 від 11 червня 2021 року наслідком визнання в судовому порядку протиправними та нечинними пункту 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» та рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра», які за своєю суттю є нормативно-правовими актами, є втрата ними чинності з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З моменту набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19750/22 та до прийняття оскарженого рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" генеральний план м. Дніпра, затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007, діяв у редакції рішень Дніпровської міської ради від 20.09.2017р. №82/24 та від 19.09.2018 р. за № 92/35.

Таким чином, рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" є змінами до генерального плану м. Дніпра, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007, у редакції рішень Дніпровської міської ради від 20.09.2017р. №82/24 та від 19.09.2018 р. за № 92/35, а отже прийняттю вказаного рішення повинна була передувати процедура затвердження змін до генерального плану, передбачена ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», громадське обговорення, яке передбачене ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відносно посилання відповідача та третьої особи на стороні відповідача на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" 17 червня 2020 року №711-ХІ суд зазначає таке.

Відповідно до Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону №711-ІХ останній набирає чинності через один рік з дня його опублікування, крім абзаців другого-четвертого підпункту 12 пункту 8 розділу І та пункту 4 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

Абзаци другий-четвертий підпункту 12 пункту 8 розділу І передбачають внесення змін до Закону України "Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною п`ятою статті 94 Конституції України визначено, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Таким чином, Закон №711-ІХ в частині внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності з 24.07.2021 р..

Заперечуючи проти необхідності дотримання статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також Поряду №926 відповідач та третя особа на стороні відповідача посилаються на "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону №711-ІХ про те що містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність. До 1 січня 2025 року внесення змін до такої документації допускається без урахування вимог цього Закону щодо її складу та змісту. До 1 січня 2025 року містобудівна документація на місцевому рівні, розроблення якої розпочато до дня набрання чинності цим Законом, може затверджуватися без урахування вимог цього Закону щодо складу та змісту містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже відповідні норми "Прикінцевих та перехідні положення" Закону №711-ІХ не встановлюють винятків щодо процедур, які передбачені ст. ст. ст. 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також не містить посилань про відсутність необхідності дотримання Поряду №926, а натомість встановлюють певні особливості темпорального застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" відносно складу і змісту містобудівної документації на місцевому рівні до 1 січня 2025 року.

Крім того, судом відхиляються доводи відповідача та третьої особи відносно того, що виключною підставою для визнання протиправним рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» було недотримання строків внесення змін до генерального плану м. Дніпра, оскільки це спростовується змістом рішень у справі №160/19750/22. У текстах рішень у справі №160/19750/22 безпосередньо зазначено про недотримання процедури та порядку внесення змін до генерального плану, а також про невідповідність містобудівної документації ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст Генерального плану населеного пункту». Між іншим, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19750/22 встановлено, що матеріали справи не містять доказів врахування державних інтересів, викладених у листах Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА від 08.02.2019 р. №1-927/0/261-19 та від 30.05.2019 р. за № 1-3648/0/261-19 і від 21.11.2019 р. №1-7075/0/261-19 від 21.11.2019 р. у частині необхідності врахування проєкту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області. Такі докази у цій справі відсутні також.

Відносно застосування Порядку №926, то суд вважає, що він у частині регулювання механізму внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні підлягає застосуванню до цього спору.

Як вже зазначалось, Порядок №926 визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

У абзаці четвертому пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Жодних особливостей застосування Порядку №926 у темпоральному аспекті ані текст постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926, ані безпосередньо текст Порядку не містить.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 зроблено висновок про те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин (до їх завершення) нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням, і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Отже у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Крім того Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 160/2852/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого детальний план був розроблений до набрання чинності Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», яким запроваджено стратегічну екологічну оцінку розробленого детального плану території, відтак, такий детальний план не підлягав стратегічній екологічній оцінці.

Разом з тим у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 1.380.2019.004556 Верховний Суд вказав, що оскільки позивач не подав на затвердження детальні плани територій до набрання чинності Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», а подання документації у момент його чинності вимагало проведення стратегічної екологічної оцінки містобудівної документації, відповідно відповідачем зобов`язаний був виконати вимоги щодо проведення стратегічної екологічної оцінки детальних планів території.

З огляду на вищенаведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 320/2015/22 вважала, що для правильного визначення наявності у відповідача у справі, що розглядається, обов`язку щодо проведення стратегічної екологічної оцінки, суди повинні були визначити дату подання спірного проєкту містобудівної документації на затвердження.

У преамбулі рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 обґрунтовуючи№74/47, "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" зазначається, що серед іншого рішення приймається на підставі листа головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 22.12.2023 р. вх 8/6978. У матеріалах справи наявна резолюція міського голови на цей лист про підготовку відповідного проєкту рішення.

Своєю чергою, оскільки рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» втратило чинність з моменту набрання законної сили рішенням по справі 160/19750/22 - 30.11.2023 р., то відповідно подання на затвердження містобудівної документації, яка була затверджена оскаржуваним рішенням від 21.02.2024 №74/47, відбулось після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 р. № 926.

Як встановлено судовим рішенням у справі №160/19750/22 та не заперечується учасниками справи містобудівний моніторинг перед прийняттям Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» не проводився.

Абзацами 2, 3 пункту Порядку №926 передбачено, що необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури на підставі містобудівного моніторингу. Внесення змін до містобудівної документації без попереднього проведення містобудівного моніторингу її реалізації не допускається.

Згідно до п. 2 розділу 1 Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 вересня 2011 року № 170 (у редакції прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Порядок № 170), містобудівний моніторинг - система спостережень, аналіз реалізації містобудівної документації, оцінки та прогнозу стану і змін об`єктів містобудування, які проводяться відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і громадських інтересів.

Відповідно до п. 7 розділу 1 Порядку №170, аналітичний звіт за результатами містобудівного моніторингу (далі - аналітичний звіт), розроблений та затверджений відповідно до цього Порядку, є підставою для прийняття рішення щодо внесення змін до відповідної містобудівної документації.

Окремо судом звертається увага, що п.п. 7, 8 п. 6 розділу 3 містобудівний моніторинг передбачає проведення громадських обговорень проєкту аналітичного звіту та проведення відповідно до рішення уповноваженого органу містобудування та архітектури громадських слухань щодо проєкту аналітичного звіту.

Як вбачається зі змісту листа головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25.03.2024 р. вх 9/25-174 містобудівний моніторинг перед прийняттям рішенням від 21.02.2024 №74/47 також не проводився.

Отже відповідачем всупереч забороні на внесення змін до містобудівної документації без попереднього проведення містобудівного моніторингу її реалізації, а також без проведення громадського обговорення та слухань щодо проєкту аналітичного звіту, складеного за результатами містобудівного моніторингу, було прийнято рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №74/47 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра".

Крім того суд вважає слушним зазначити, що як Порядок №926, так і Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що процедура внесення змін до місцевої містобудівної документації завершується її затвердженням або відхиленням з відповідним подальшим доопрацюванням. Отже, після прийняття рішення про затвердження документації про внесення змін до місцевої містобудівної документації процедура вважається завершеною.

Ані Порядок №926 ані Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не визначає спеціальний порядок, а також повноважень органу місцевого самоврядування повторно затверджувати, без дотримання порядку та статей 17, 21 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", норм Порядку №926, містобудівну документацію, рішення про затвердження якої було визнано протиправним у судовому порядку. При цьому повторне без урахування висновків суду прийняття рішення, яке було визнано судом протиправним порушує принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржених у цій справі рішень.

Щодо рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 за №176-8/VII, яким затверджено проєкт схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області суд заначає таке.

Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА неодноразово зазначав про необхідність врахування державних інтересів при прийнятті змін до Генерального плану м. Дніпра. У листах від 08.02.2019 №1-927/0/261-19 та від 21.11.2019 №1-7075/0/261-19 від 21.11.2019 Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА наполягав на необхідності врахувати території, що резервуються для подальшого створення (розширення) об`єктів ПЗФ згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 за №176-8/VII "Про затвердження проєкту формування екологічної мережі Дніпропетровської області".

Судом у межах справи №160/19750/22 встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 за №176-8/VII затверджено проєкт схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області. Відповідно до затвердженого проєкту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області визначено 21-ну нововиділену територію, що є ключовою територією екомережі міста Дніпро. Серед таких ключових територій було, окрім іншого, визначено: «Мандриківську» (ландшафтно-екологічний комплекс: заплавно-лісовий, аквальний, руслово-затоковий, псамофільно-острівний, яружно-балковий, тощо), «Шиянка» (ландшафтно-екологічний комплекс: аквальний старицево-озерний, затоковий, заплавно-лучний, болотяний, тощо). Крім того, відповідно до таблиці 7.23 проєкту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області до ключової території екомережі міста Дніпро включено всі парки, сквери, бульвари (рекреааційно-парковий, бульварний, скверовий ландшафтно-екологічний комплекс), що є наявними у місті. Територія вздовж житлових масивів 4-6 напроти будинків 110-128 у м. Дніпро є ключовою територією екомережі «Мандриківський» відповідно до рішення Дніпровської обласної ради №176-8/VII від 24.03.2017 р.

Ключові території екомережі міста Дніпро також відображені на картографічних матеріалах, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про екологічну мережу України» Проектування екомережі здійснюється шляхом розроблення регіональних схем формування екомережі Автономної Республіки Крим та областей, а також місцевих схем формування екомережі районів, населених пунктів та інших територій України. Регіональні та місцеві схеми формування екомережі затверджуються відповідними радами після їх погодження із обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Зміна функціонального призначення частини існуючої території зелених насаджень загального користування, що внесена до ключової території «Мандриківська» екологічної мережі міста Дніпро на проектну територію громадської забудови не відповідає приписам законодавства, якими встановлена необхідність збереження таких територій.

Матеріали справи не містять доказів врахування державних інтересів, викладених у листах Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА від 08.02.2019 р. №1-927/0/261-19 та від 30.05.2019 р. за № 1-3648/0/261-19 і від 21.11.2019 р. №1-7075/0/261-19 від 21.11.2019 р. у частині необхідності врахування проєкту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що ним не погоджувалось рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 за №176-8/VII, оскільки це рішення не є предметом розгляду цієї справи та є чинним.

У свою чергу, відсутність затвердженої Дніпровською міською радою власної схеми екологічної мережі міста Дніпра не виключає можливість затвердження регіональної схеми Дніпропетровської обласною радою.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №75/47 «Про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» суд зазначає таке.

Рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №75/47 «Про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» було внесено зміни графічних та текстових матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міської ради №54/66 від 22.07.2015 в тому числі, в частині зміни частини території по АДРЕСА_1 з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови.

Відповідно до приписів статей 17-19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

У постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №466/1264/18 та від 11.01.2022 у справі № 814/296/17 викладена правова позиція про те, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території не може суперечити плану зонування. Невідповідність містобудівної документації генеральному плану є підставою для визнання її протиправною в частині наявних невідповідностей.

Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до п.5.3 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2011 №290, внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід`ємною частиною.

Пунктом 8.1 ДБН Б.1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території, передбачено, що у план зонування можуть вноситися зміни та уточнення. Зміна передбачає: - зміну назви зони і коду класу об`єктів зонування території; - значну зміну меж (контурів) зон. Уточнення передбачає: - незначну зміну меж (контурів) зон, пов`язану з перенесенням графічних матеріалів зонінгу на актуалізовану, більш детальну і точну підоснову, з врахуванням даних земельного кадастру та рішень, прийнятих відповідною радою, без зміни назви і коду класу об`єктів зонування; - розширення переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови; - зміну меж (контурів) дії планувальних обмежень у зв`язку з реалізацією технічних або технологічних заходів із їх нейтралізації чи зменшення. Уточнення плану зонування може здійснюватися при розробленні ДПТ або плану зонування частини території в М 1:2000.

Судом також враховується, що рішенням Дніпровської міської ради від 24.11.2021 № 88/12 прийнято рішення про внесення змін до проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра від 20.10.2021 за № 212/11 шляхом викладення пояснювальної записки у новій редакції. Ці рішення були визнані протиправними та нечинним судом у межах справи 160/19750/22, оскільки законодавством не передбачено можливості внесення змін до пояснювальної записки плану зонування територій, а передбачено лише внесення змін до плану зонування з розробленням відповідного проєкту та за наявності на те підстав, а також проведення громадських слухань і дотриманням відповідної процедури, а також при прийнятті рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 №88/12 «Про внесення змін до проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» дотримано не було, як і не було дотримано при прийнятті оскарженого у цій справі рішення від 21.02.2024 №75/47 «Про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра».

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

У відповідності до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Таким чином, план зонування територій не може суперечити Генеральному плану, а отже, враховуючи факт визнання протиправними і нечинними змін до Генерального плану розвитку міста Дніпра в частині заявлених вимог, суд погоджується з доводами позивача щодо похідного характеру цих позовних вимог і відхиляє доводи відповідача про їх не похідний характер.

Крім тогою, судом враховується той факт, що містобудівна документація про внесення змін до плану зонування території м. Дніпра, затверджена рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №7/47, не містить відображення «червоних», «блакитних», «зелених» ліній, як і відсутні докази проведення містобудівного моніторингу, а також виконання вимог, передбачених ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після визнання протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра».

Щодо позовних вимог про зобов`язання Дніпровську міську раду відобразити на Генерального плані розвитку м. Дніпра режими регулювання забудови, а саме: зелені, червоні, блакитні лінії суд зазначає таке.

Судом встановлено і учасниками справи не заперечується, що містобудівна документація затверджена рішенням Дніпровської міської ради №74/47 від 21.02.2024 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» як і рішення Дніпровської міської ради №75/47 від 21.02.2024 «Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра» не містить відображення «зелених», «червоних», «блакитних ліній».

Відповідач і третя особа на стороні відповідача заперечували проти необхідності їх відображення з огляду на те, що, на їх думку, Порядок 926 не застосовується, на момент замовлення містобудівної документації їх відображення не було обов`язковим.

Судом відхиляються такі доводи з огляду на таке.

У листі №1-7075/0/261-19 від 21.11.2019 р. Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА, зважаючи на той факт, що в графічних матеріалах відсутнє умовне позначення «зелені лінії», що визначають площі усіх озеленених територій загального користування в межах яких встановлені обмеження щодо розміщення об`єктів, висловлені зауваження до проєкту внесення змін до Генерального плану та було зазначено про необхідність врахування ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та відображення зелених ліній.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №3038, нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2024 р. по справі № 160/19750/22 було сформовано наступний висновок, щодо застосування ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Подібне визначення терміну «зелені лінії» міститься у підпункті 10 пункту 2 Порядку № 926, відповідно до якого, зелені лінії - це лінії, що визначають межі зелених насаджень загального користування та інших озеленених територій населених пунктів (існуючих та проектних, що резервуються) та встановлюють обмеження щодо розміщення об`єктів в їх межах відповідно до законодавства та нормативних документів.

Зміст наведених норм права свідчить про необхідність відображення зелених ліній в містобудівній документації, проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в графічних матеріалах оспорюваних рішень відсутнє умовне позначення «зелені лінії», що визначають площі усіх озеленених територій загального користування в межах яких встановлені обмеження щодо розміщення об`єктів.

Судом у свою чергу відхиляються доводи відповідача про те що постанова Верховного Суду від 11.06.2024 р. у справі № 160/19750/22 не містить висновків, щодо обов`язковості відображення «зелених» ліній, оскільки безпосередній зміст постанови свідчить про необхідність дотримання ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» під час внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» і відповідно обов`язковість відображення «зелених» ліній.

Відображення «зелених» ліній встановлює обмеження щодо розміщення об`єктів у межах площі усіх озеленених територій загального користування, а отже має вплив на забезпечення комфортних і безпечних умов проживання людей та навколишнього середовища, що своєю чергою охоплюється дією Орхуської Конвенції.

У відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону №3038, червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Кількісні параметри (розміри) червоних ліній вулиць і доріг визначені у ДБН Б.2.2-12:2019, п. 10.7.6. та становить: для магістральних вулиць 50-80 м (загальноміського значення), 40-50 м (районного значення); вулиць місцевого значення (житлові) 15-35 м.

Згідно до п. 3.8 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», блакитні лінії - лінії обмеження висоти та силуету забудови; спрямовані на регулювання естетичних та історико-містобудівних якостей забудови.

Згідно до абзацу 3 п. 5.5.3 «Склад і зміст Генерального плану населеного пункту» ДБН Б.1.1-15:2012, на «Схемі існуючих планувальних обмежень» відображають існуючі обмеження, встановлені відповідно до законів України, нормативно-правових та нормативних актів, а саме: и) території заповідників, заказників, регіональних ландшафтних парків, інших об`єктів природно-заповідного фонду, а також природоохоронного, курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення з відповідними охоронними зонами.

Згідно із пунктом 5.15 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» з метою відображення меж зон з відповідними регламентами, що обмежують містобудівну діяльність на певних територіях, в містобудівній документації визначаються червоні, блакитні, зелені та жовті лінії, а також лінії регулювання забудови.

Отже чинне законодавство встановлює обов`язок відображення також «червоних» та «блакитних» ліній, а доводи відповідача про встановлення обов`язку їх відображення лише у Порядку №926 є неспроможними.

Таким чином містобудівна документація, яка затверджена оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради №74/47 від 21.02.2024 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» не відповідає ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» у частині не відображення «зелених», «червоних», «блакитних» ліній.

Так, частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною п`ятою статті 245 КАС України визначено, що якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.

Судом враховується, що незважаючи на той факт, що суд у межах справи №160/19750/22, визнаючи протиправним рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра», прямо зазначав про допущені порушення законодавства у частині невідображення «зелених ліній», Дніпровська міська рада приймаючи рішення №74/47 від 21.02.2024 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» та затверджуючи ту ж саму містобудівну документацію, яка була затверджена рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60, проігнорувала встановлені судом обставини та висновки, виходячи з яких судом приймалось рішення про визнання протиправним рішення міської ради.

Крім того, як було проігноровано у 2020 році так і продовжується ігноруватись наразі позиція про необхідність відображення «зелених ліній», що була викладена ще у листі №1-7075/0/261-19 від 21.11.2019 р. Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА.

Отже повторне затвердження Дніпровською міською радою містобудівної документації, порядок затвердження якої був істотно порушений, а також її невідповідність ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» і слугувало для виникнення цього судового спору.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача та третьої особи на стороні відповідача про те, що відповідач не є належним відповідачем за вимогами про зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити дії щодо відображення на Генеральному плані розвитку м. Дніпра режими регулювання забудови, а саме: «зелені», «червоні», «блакитні» лінії, з огляду на таке.

За ч. 6 ст. 17 Закону №3038 рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно до ч. 10 ст. 17 Закону №3038, генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Отже, з урахуванням того, що генеральний план міста є нормативним актом і затверджується Дніпровською міською радою, а приписами ч. 5 ст. 245 КАС України передбачено зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині, то саме відповідач є тим суб`єктом, який уповноважений приймати рішення про внесення змін до генерального плану міста.

Крім того, суд вважає слушними доводами відповідача про зменшення площі парку Дружби, яка за рішенням міської ради не підлягає забудові. Рішенням Дніпровської міської ради №41/22 від 08.12.2004 було затверджено перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові. До земельних ділянок, що не підлягають забудові віднесено парк Дружби.

У преамбулі рішення Дніпровської міської ради від 08.12.2004 року № 41/22 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові» вказано, що його прийнято з метою збереження територій міста, які мають озеленення та благоустрій.

Пунктом 1 рішення Дніпровської міської ради від 08.12.2004 року № 41/22 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові» затверджено перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові, як такі що мають благоустрій та дерева цінних порід, дворові території житлових будинків з дитячими та спортивними майданчиками та ділянки, які не підлягають забудові відповідно до законодавства (парки, сквери, бульвари, захисні смуги водоймищ, охороні зони пам`яток і т.д.).

У той же час, Дніпровською міською радою було прийнято рішення №421/14 від 22.12.2021, яким внесено зміни до вищевказаного рішення та скорочено територію зелених насаджень в межах парку Дружби. У той же час судом також враховується, що Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" є позивачем у справі №904/2439/23 про визнання незаконним рішень від 21.09.2022 №67/27 "Про передачу земельної ділянки по пр. Слобожанському в районі буд. 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "ДСВЦ" ДМР для будівництва багатофункціонального спорткомплексу, повернення земельної ділянки площею 5,6044 га, розташованої на території парку Дружби.

Так, відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження". У розвиток положень цієї статті Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal vs. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Відновлення становища, що існувало до порушення права, як спосіб захисту застосовується в тих випадках, коли порушене суб`єктивне право унаслідок цього не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.

Сутність будь-якого способу захисту і головний критерій вибору того чи іншого способу - це той конкретний результат, якого прагне заінтересована у захисті свого права особа.

Верховний Суд у низьці своїх рішень вказував на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

У той же час суд враховує, що Дніпровською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту внесення змін до генерального плану у редакції рішення від 19.06.2024 р. за № 60/52 і наразі відбувається процедура розробки змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра. Доказів врахування висновків Верховного Суду по справі №160/19750/22 щодо обов`язковості відображення зелених ліній під час розроблення нових змін до генерального плану на підставі рішення Дніпровської міської ради від 19.06.2024 р. за № 60/52 ані відповідачем ані третьою особою на стороні відповідача не надано. Натомість відповідач та Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради заперечують проти наявності обов`язку відображення на Генеральному плані розвитку м. Дніпра режими регулювання забудови, а саме: «зелені», «червоні», «блакитні» лінії.

Система планувальних обмежень допустимого використання і забудови територій в межах та поза межами населених пунктів має забезпечити умови збалансованого розвитку не лише містобудівних об`єктів різних просторово-планувальних рівнів, а й створити підґрунтя для комфортних і безпечних умов проживання людей та навколишнього середовища.

Таким чином, враховуючи існуючі факти прийняття подальших протиправних рішень зі сторони відповідача, та з метою повного та ефективного захисту порушених прав, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Дніпровську міську раду вчинити дії щодо відображення на Генеральному плані розвитку м. Дніпра режими регулювання забудови, а саме: «зелені», «червоні», «блакитні» лінії.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським Судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, заявлені позовні вимоги Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

У частині решти позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю на невідповідністю вимогам статті 264 КАС України.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч.3 ст. 139 КАС України.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 14, 72 - 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Громадська організація «ЗБЕРЕЖИ ДНІПРО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправними та нечинними рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним п. 1 рішення Дніпровської міської ради №74/47 від 21.02.2024 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра».

Визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №75/47 від 21.02.2024 «Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра».

Зобов`язати Дніпровську міську раду вчинити дії щодо відображення на Генеральному плані розвитку м. Дніпра режими регулювання забудови, а саме: «зелені», «червоні», «блакитні» лінії.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 30 жовтня 2024 року.

Суддя Л.Є. Букіна


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	12.09.2024
Оприлюднено	21.10.2024
Номер документу	122386802
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері