Постанова

від 17.10.2024 по справі 296/9977/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/9977/19 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 63 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/9977/19 за позовом Центру професійно-технічної освіти м. Житомира до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення

за апеляційною скаргою Центру професійно-технічної освіти м. Житомира на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року Центр професійно-технічної освіти м. Житомира звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди в користуванні приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 із вказаного приміщення.

В обгрунтуванняпозову зазначено,що будинок,який розташованийза адресою: АДРЕСА_2 ,перебуває увласності ДержавиУкраїни вособі Міністерстваосвіти інауки Українита знаходитьсяв оперативномууправлінні Центрупрофесійно-технічноїосвіти м.Житомира.Зазначена будівляне відноситьсядо Житловогофонду іє нежитловоюбудівлею,яка складаєтьсяз кімнат№ НОМЕР_1 і №2.Право власностідержави нанаведене нерухомемайно зареєстрованов установленомузаконом порядку.Відповідач в добровільному порядку звільняти приміщення будинку не бажає чим здійснює перешкоди позивачу в користуванні майном. Оскільки ОСОБА_1 незаконно користується об?єктом нерухомості, який входить до складу будинку в АДРЕСА_2 , що є державною власністю, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира просив задовольнити позов.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2024 року позовну заяву Центру професійно-технічної освіти м. Житомира залишено без розгляду.

Не погоджуючисьіз вказаноюухвалою,представникЦентру професійно-технічної освіти м. Житомира подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає,що підчас судовогозасідання 04.03.2024представником позивачабуло наданозаключні пояснення(боспрощене провадженняне передбачаєсудових дебатів),де представникпідтвердив доводипозовної заявита просивсуд задовольнитипозовну заяву.Після цьогосудом булооголошено провихід донарадчої кімнатидля винесеннярішення посуті.У судовомузасіданні 04.03.2024було оголошено,що нанаступному засіданнібуде оголошеннясудового рішення.Тобто фактичносуд вжезавершив розглядсправи таперевірку йогодоказами намомент винесенняспірної ухвали. Виступившина останньомусудовому засіданнісудового розгляду,позивач вповній мірівиконав своїпроцесуальні обов?язкиперед судомта іншимиучасниками справи,вчинив всеможливе дляприйняття рішенняпо сутісправи звідповідним винесеннярішенням,надавши всіможливі танаявні доказита поясненняпо справі.Суд такожне виносивухвалу проповернення дослухання справипо суті(поновленнясудового розгляду)після виходудо нарадчоїкімнати дляз`ясуваннянових обставин.Також підчас ухваленнярішення усуду невиникла потребав з?ясуваннібудь-якоїобставини шляхомповторного допитусвідків абовчинення певноїпроцесуальної дії,відповідно судне приймаврішення,та непостановляв ухвалупро поновленнясудового розгляду. Виходячиз наведеного,позивач невідмовлявся вбудь-якийопосередкований спосібвід своїхвимог ів матеріалахсправи відсутнібеззаперечні доказипро втратуйого інтересудо власноїпозовної заяви,відтак,використаний судомпроцесуальний засібу видізалишення позовубез розглядуне єпропорційним досягнутійцілі обмеженняправа позивачана судовийзахист,що полягаєв томущо протягомвсього строкусудового розглядупозивач позбавлений права використовувати майно на власний розсуд.

Відзиву до апеляційного суду у зазначені строки не подано.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Представник відповідача адвокат Дмитрієва Ж.А. проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду просила залишити без змін. Пояснила, що суд не виходив до нарадчої кімнати, а зробив перерву для дослідження доказів. Позивач зловживав процесуальними правами, з`являвся на судові засідання через раз. Ухвала суду першої інстанції є цілком обгрунтованою, постановленою у відповідності до вимог ЦПК України, підстави для її скасування відсутні, зважаючи на те, що представник позивача двічі поспіль не з`явився у судові засідання, хоча про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання на розгляд справи, причин неявки до суду не повідомив і від нього не надходило до суду заяв про розгляд справи за його відсутності, тому існують підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є: 1) день врученнясудової повісткипід розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, аналіз норм статей 223, 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не передбачає необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не з`явився у суд.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 зроблено висновок, що:

«залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Указані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 06.11.2019 відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в поряду спрощеного позовного провадження (а.с.49-50).

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 25.02.2020 року в справі зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 295/2324/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, Міністерство освіти і науки України, Центру професійно-технічної освіти м. Житомира про визнання недійсними реєстраційних записів (а.с.83-84).

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 30.09.2022 року поновлено провадження у справі за позовом Центру професійно-технічної освіти м. Житомира до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення (а.с.95-96).

24 січня 2024 року судове засідання відкладено на 04 березня 2024 року на 14:10 год за клопотанням представника позивача адвоката Товянської І.О. (а.с.153).

04березня 2024року заслуханопояснення сторінта оголошеноперерву до24квітня 2024року до12:00год,про щоповідомлено сторін,у томучислі представникапозивача ОСОБА_2 , що підтверджується її підписом у списку осіб-учасників (а.с. 158-159,160).

24 квітня 2024 року розгляд справи відкладено на 10 липня 2024 року на 12:10 год, оскільки сторони не з`явилися. Представника позивача ОСОБА_2 повідомлено про дату і час наступного судового засідання, про що свідчить її підпис на списку осіб-учасників (а.с. 164).

10липня 2024рокупредставник позивач повторно не з`явилася в судове засідання, клопотань про розгляд справи за її відсутності від неї до суду не надходило, представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у судові засідання, призначені на 24 квітня 2024 року та 10 липня 2024 року, позивач не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Належними доказами вручення судових повісток на засідання 24.04.2024 та 10.07.2024 є вручення повісток представнику позивача адвокату Товянській І.О. під розписку. Заяв про розгляд справи за відсутності позивача матеріали справи не містять.

З огляду на наведене судом першої інстанції обгрунтовано позовну заяву Центру професійно-технічної освіти м. Житомира залишено без розгляду.

Як наголошує в своїх рішеннях ЄСПЛ, учасники справи, які задіяні в ході судового розгляду, зобов`язані з розумним інтервалом часу цікавитися щодо провадження у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. рішення ЄСПЛ «Каракуця проти України»).

Особливу стурбованість щодо розгляду справи зобов`язана демонструвати особа, за ініціативою якої розпочато судовий розгляд. Від такої особи вимагається особлива сумлінність. Позивач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд, на який покладено обов`язок керування справою, зобов`язаний запобігати невиправданим затягуванням, для чого використовувати всі, передбачені законодавством, процесуальні механізми.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) дійшла висновку, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас ці правила прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насампередповинен активновикористовувати визначенізаконом процесуальніправа,здійснювати їхз метою,з якоютакі праванадано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вийшов до нарадчої кімнати для винесення рішення по суті у судовому засіданні 04.03.2024 є безпідставними, спростовуються звукозаписом судового засідання.

Окрім того, наступне відкладення судового засідання на 24 квітня 2024 року та в подальшому на 10 липня 2024року, про що було повідомлено представника позивача та чого не заперечується в апеляційній скарзі, мало б спонукати позивача до вчинення добросовісних дій з метою участі у судових засіданнях або направлення заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Натомість позивач, знехтувавши усіма правами та обов`язками, наданими йому процесуальним законом, у судові засідання двічі поспіль не з`явився, не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи у його відсутність не направив, що призвело до очікуваних процесуальних наслідків залишення позову без розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу на тривалість розгляду у цій справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач юридична особа, яка ініціювала цей позов, є сильнішою стороною у такому спорі та зобов`язана безперешкодно забезпечувати участь у судових засіданнях свого представника.

Неявку позивача у судові засідання місцевого суду, у судове засідання апеляційного суду колегія суддів розцінює як втрата інтересу до розгляду справи, а її вирішення не є для нього важливим.

У цьому випадку не може йтися про надмірний формалізм, який може позбавити заявника права звертатись до суду, оскільки залишення позову без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в суді першої інстанції не з`явився у судові засідання, призначені на 24 квітня 2024 року та 10 липня 2024 року, і не надіслав заяв до суду про розгляд справи за відсутності сторони позивача, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Центру професійно-технічної освіти м. Житомира залишити без задоволення.

УхвалуБогунського районного суду м. Житомира від 10 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.10.2024.

Головуючий Судді: