Ухвала

від 16.10.2024 по справі 320/43928/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 жовтня 2024 року Київ Справа № 320/43928/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву Заступника керівника Львівської обласної прокуратури Шаравара Ігора Васильовича в інтересах держави до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, спеціального дозволу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 в інтересах держави із позовом до Державної служби геології та надр України, у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології і надр України від 15.09.2011 № 69 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТзОВ «ПАРІ» згідно з п. 3 Додатку 1 «Перелік спеціальних дозволів, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

2. Визнати протиправними та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.10.2011 № 5398, виданий ТзОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ».

Ухвалою суду від 23.09.2024 згідно ч.ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України вказана позовна заява була залишена без руху із підстав невідповідності останньої ст.ст. 160, 161 цього Кодексу та запропоновано усунути недоліки позовної заяви у визначений судом строк та шляхом подання до суду обґрунтування права на звернення до суду із даним позовом та обґрунтовану заяву (клопотання) щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано до суду заяви (подані через Електронний суд 02.10.2024) щодо обґрунтування права на звернення прокурора до суду як самостійного позивача та щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, поновлення строку.

Розглянувши заяву про обґрунтування права на звернення прокурора до суду із даним позовом, суддя враховує та зазначає наступне.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Таким чином Конституцією України передбачено дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

Буквальний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звертатись до суду із позовом лише у визначених законом випадках.

З огляду на викладене, суд констатує, що прокурор має право звертатись до суду з позовом в інтересах держави лише у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу.

Суд зазначає, що прокурор повинен обґрунтувати необхідність його ініціативи судового захисту інтересів держави, у тому числі й роль, статус та значення відповідного суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах. Такий статус уповноваженого органу в судовому процесі має визначатися виходячи з кожної конкретної ситуації з урахуванням усіх обставин справи. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор у поданій до суду заяві посилається на норми законодавства Про прокуратуру, Кодексу України про надра, та нормативно правові акти щодо повноважень Державної служби геології та надр України у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, окрім вказаних, на правові висновки Верховного Суду у постановах від 29.11.2022 №240/401/19, від 29.01.2024 у справі №160/20090/23, від 26.01.2023 у справі №240/3379/19, практику ЄСПЛ, та відмічає, що за даною справою прокурор здійснює представництво інтересів держави у зв`язку з відсутністю уповноваженого органу, оскільки позов пред`явлено з метою усунення помилки, допущеної Держгеонадрами під час надання спеціального дозволу на користування надрами від 25.10.2011 № 5398. Додає, що представництво інтересів держави в суді прокурором як самостійним позивачем є запорукою запобігання порушенню суспільних та державних інтересів з боку суб`єкта владних повноважень та саме тому ініціювання судового розгляду в такому випадку прокурором, а не суб`єктом владних повноважень, є інструментом правосуддя, елементом забезпечення обґрунтованості та законності судового рішення. Звернення прокурора до суду з цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності при наданні спеціальних дозволів на користування надрами, які відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра є виключною власністю Українського народу.

Як вбачається зі ст. 11 Кодексу України про надра, в ній наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Зокрема, установлено, що державне управління в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Завдання державного контролю і нагляду за веденням робіт із геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, визначені ст. ст. 60, 61 Кодексу України про надра, якими передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт із геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно з Положенням про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі Міндовкілля), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Міндовкілля є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, надання пропозицій щодо надання чи продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами та пропозицій щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, з одночасним зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або обґрунтовані пропозиції щодо неможливості надрокористування на запропонованих ділянках надр з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, визначено, що Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

Відповідно до Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 №1689, ДКЗ є установою, що діє при Держгеонадрах і провадить науково-технічну діяльність, пов`язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин. Проводить експертизу геологічної інформації з обчислення запасів корисних копалин і затверджує їх обсяги, визначаючи відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр їх кількість, якість, рівень промислового значення, ступінь геологічного та техніко-економічного вивчення і підготовленість до промислового освоєння. Для погодженого вирішення питань, пов`язаних із проведенням державної експертизи геологічної інформації розвіданих родовищ, оцінкою кількості та якості корисних копалин, стану підготовки їх до промислового освоєння, у ДКЗ утворюється колегія у складі голови ДКЗ (голова колегії) та керівників структурних підрозділів ДКЗ.

Водночас, вищевказані органи державного контролю не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про скасування спеціальних дозволів на користування надрами.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 № 240/401/19, відступив від висновків, викладених у постанові від 16.06.2022 у справі №240/4936/18, та зазначив, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду з позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом. Передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як Кабінету Міністрів України) не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду.

Верховний Суд також врахував, що звернення прокурора до суду в порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог законодавства про надра та встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, діяв відповідно до вимог ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

До подібних висновків дійшов Верховний Суд, що сформовані у постанові від 29.01.2024 у справі № 160/20090/23, у якій прокурор звернувся самостійно із позовом до Державної служби геології та надр України про скасування про визнання протиправними та скасування наказу та спеціального дозволу на користування надрами. У цій справі Верховний суд, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій дійшов висновку, що спеціальним законом, а саме - Кодексом України про надра не передбачено право Кабінету Міністрів України, Державної регуляторної служби України або іншого органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (п. 127 Постанови).

Також у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 240/3448/19 за подібних правовідносин суд зауважив, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №240/3379/19, в якій зокрема вказано, що спеціальним законом, а саме Кодексом України про надра, не передбачено право будь-якого державного органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

Відтак, враховуючи вищезазначене, суддя приходить до висновку, що з урахуванням ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Держгеонадр про визнання протиправним та скасування наказу та спеціального дозволу на користування надрами як самостійний позивач, здійснює представництво інтересів держави у зв`язку з відсутністю уповноваженого органу, тому позивачем у даній справі доведено та обґрунтовано право на звернення до суду із даним позовом.

Розглянувши заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення, суддя враховує та зазначає наступне.

За приписами частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Прокурор у даній позовній заяві оскаржує наказ Державної служби геології і надр України від 15.09.2011 № 69 в частині та дозвіл на користування надрами від 25.10.2011 №5398, виданий ТзОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ».

Суд встановив, що ТзОВ "ПАРІ НАФТОГАЗ" (на момент видачі дозволу ТзОВ "ПАРІ") здійснює користування надрами (видобування, нафт.газ. розчинений у нафті, газ ущільнених порід, сланцевий газ) на підставі спецдозволу на користування надрами №5398 від 25.10.2011 на Семегинівському родовищі Львівської області площею. Даний спеціальний дозвіл видано на підставі наказу Держгеонадра №69 від 15.09.2021 у зв`язку із із наявністю підстав для надання спеціальних дозволів на користування (№2339 від 12.08.2003 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України), враховуючи підпункт 1 пункту 8, абз. 2 пункту 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМ України №615 від 30.05.2011.

Підставою для надання дозволу була заява на отримання спеціального дозволу на користування надрами (без проведення аукціону, згідно пп.1 п.8 постанови КМ України №615 від 30.05.2011) від 30.08.2011.

Спеціальний дозвіл на користування надрами було надано, доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, вказує на висновки Верховного суду викладені в п. 29 постанови від 17.09.2021 у справі №420/473/20, та зазначає про те, що виключно з метою встановлення наявності підстав представництва інтересів держави в суді, прокурор має повноваження на отримання інформації, яка на законних підставах належить суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Покликаючись на висновки Верховного Суду у справі № 240/3379/19, де встановлено, що прокурор дізнався про порушення інтересів держави після отримання відповідних документів, в тому числі протоколу ДКЗ України, з обласної ради, прокурор в заяві зазначає, що аналогічно, підставами для звернення Львівської обласної прокуратури до суду з позовом про оскарження спеціального дозволу на користування надрами виникли лише після встановлення відомостей, що можуть свідчити про можливі порушення інтересів держави, а саме після ознайомлення із відповідною справою із усіма документами, що стали підставою для видачі оскаржуваного дозволу.

Прокуратурою на адресу Державної служби геології і надр України з метою отримання усіх необхідних матеріалів скеровано запит від 07.08.2024 № 12-1144вих-24 щодо надання можливості прокурору ознайомитися з такими. Таким чином, 13.08.2024 відповідним працівником прокуратури здійснено ознайомлення та викопіювання усіх наданих Держгеонадрами матеріалів, після опрацювання яких встановлено порушення інтересів держави шляхом надання останнім без аукціону оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами.

Позивач відповідно зазначив, що позовну заяву пред`явлено 17.09.2024, тобто без пропущення тримісячного строку навіть після скерування самого запиту прокурора на адресу Держгеонадр з метою ознайомлення з усіма матеріалами справи. Після видачі Державною службою геології та надр України оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами, Львівська обласна прокуратура не володіла інформацією про недотримання відповідачами вимог законодавства, які порушують інтереси держави. Таким чином, у Львівській обласній прокуратурі не було підстав для скерування запитів в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою отримання оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами та усіх належних документів. Сам факт видачі Держгеонадрами спеціального дозволу на користування надрами не може бути підставою для звернення до суду, тому не надає прокурору права на здійснення представницьких повноважень. Застосовуючи практику ЄСПЛ щодо визначення судом критеріїв, за якими суд може визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із дотриманням балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав окремої особи, враховуючи обов`язок держави в особі її органів забезпечувати охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, серед іншого, висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду у постановах від 30.01.2021 та від 24.07.2024 у справах №140/19062/23, від 10.01.2024 у справі №460/18562/23, прокурор зазначив, що процесуальний строк для звернення до суду пропущено з поважних причин та підлягає поновленню судом.

Також, прокурор зауважив, що звернення до суду із зданим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі у користування надр.

Суддя зазначає, що в ухвалі суду від 23.09.2024 було вказано про відсутність у поданій прокурором заяві про поновлення строку звернення достатніх доводів та обґрунтувань поважності причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, зауважено позивачу, що посилання на те, що органи прокуратури не володіли достатніми документами, які стали підставою для прийняття спірних рішень, не нівелює від обов`язку належним чином обґрунтовувати позивача підстави виникнення спірних правовідносин, початок їх виникнення, право на звернення до суду враховуючи вимоги законодавства щодо дотримання суб`єктом звернення до суду строків звернення із позовом та обов`язку обґрунтовувати і доводити поважність пропуску останнього, враховуючи предмет спору, який стосується рішень відповідача 2011 року, також наданий до справи запит Львівської обласної прокуратури від 07.08.2024 "12-1144 вих.24 надісланий до Державної служби геології та надр України із метою надати можливість ознайомитись із матеріалами, що стали підставою для видачі спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, ТОВ "ПАРІ НАФТОГАЗ" із посиланням в такому на ст. 16 Кодексу України Про надра, вказуючи на перевірку документів щодо дотримання порядку надання дозволів через проведення належного аукціону.

Суддя враховує, що позивач поважність причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом пов`язує та доводить тим, що такий строк звернення розпочав свій перебіг з 13.08.2024, коли прокурор отримав доступ до запитуваних у суб`єкта Держгеонадра документів, їх ознайомлення, на виконання запиту від 07.08.2024 № 12-1144вих-24, та саме після 13.08.2024 прокурору стало відомо про порушення відповідачем законодавства за наслідками видання наказу Державної служби геології і надр України від 15.09.2011 № 69 в частині та дозвіл на користування надрами від 25.10.2011 №5398, виданий ТзОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ», було отримано та досліджено пакет документів, позов подано до суду 17.09.2024, вважає, із дотриманням абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.

Враховуючи викладене вище, предмет спору в даній справі, обставини на які посилається позивач та доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

За даною справою встановлено, що прокурор звернувся до Держгеонадра із запитом від 07.08.2024 № 12-1144вих-24, в якому зазначив про додержання вимог чинного природоохоронного законодавства, у тому числі щодо законності видобутку надр, перебуває на постійному контролі Львівської обласної прокуратури, ст. 131-1 Конституції України, ст. 16 Кодексу України про надра, вказуючи, що виключний порядок надання спеціальних дозволів без аукціону передбачений Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, у зв`язку чим, керуючись ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив надати можливість прокурору органів прокуратури ознайомитися із матеріалами, що стали підставою для видачі спеціальних дозволів на користування надрами таким господарюючим суб`єктам, зокрема, ТОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ» (спеціальний дозвіл на користування надрами № 5398 від 25.10.2011, протокол ДКЗ від 23.08.2011).

Доступ для ознайомлення із запитуваними матеріалами прокурор отримав 13.08.2024.

Враховуючи Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, є обов`язковими до виконання, повноваження та функції прокуратури, суддя дійшов висновку, що прокурор мав повноваження та обов`язок на перевірку дотримання Держгеонадра законодавства під видання спірного дозволу ТОВ "ПАРІ НАФТОГАЗ" щонайменше з березня 2021 року, але вказані дії прокурором розпочаті лише з 07.08.2024 (звернення із запитом до Держгеонадра №12-1144ВИХ-24).

Слід зазначити, що згідно із статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Статтею 15 цього ж закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" (чинний до 22.08.2020 р.) зобов`язано органи прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" розширено положенням "публічної інформації у Формі відкритих даних".

Тобто, враховуючи вищезазначене, суддя відмічає, що незважаючи на формулювання у вказаному вище рішенні Ради національної безпеки і оборони України вимоги вжиття додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування з використанням слова "рекомендувати", зважаючи на норми частини 4 статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" органи прокуратури зобов`язані були своєчасно зреагувати на таке рішення та вжити відповідні заходи.

Суддя відмічає, що прокурор мав доступ до інформації щодо підстав надання спеціального дозволу на користування надрами ще у 2018 році, а враховуючи рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, міг з березня 2021 року подавати запити до Держгеонадра, у тому числі і щодо протоколу ДКЗ, а не через 7 років після отримання від ТОВ "ПАРІ НАФТОГАЗ" спеціального дозволу на користування надрами.

Суддя вважає, що спірні правовідносини виникли ще у 2018 -2021 роках (оформлення протоколу ДКЗ, оприлюднення його, рішень, видання наказів про надання спеціальних дозволів на користування надрами), проте позовну заяву позивачем до суду надано лише у вересні 2024 року, тобто з порушенням строку звернення до суду.

Щодо посилання прокурора на практику Верховного Суду, ЄСПЛ та інші рішення, суддя зазначає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд в залежності від доводів учасників справи щодо поважності причин пропуску строку та наданих на їх підтвердження доказів в кожному конкретному випадку, тому не можуть бути визнані обґрунтованими доводи позивача про врахування судом висновків вказаних ним у заявах судових рішеннях.

Відтак, підстави для представництва прокурора інтересів держави в суді мало місце після того, як прокурор дізнався чи повинен був дізнатись про порушення прав та інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Навіть об`єктивні та непереборні обставини, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не можуть розцінюватись як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процесуальних правил варто уникати як надмірного формалізму, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності. У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії'' визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У рішенні "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд зазначив про те, що строки спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний позов позивач подав до суду 17.09.2024, тобто тримісячний строк звернення, визначений абз. 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем пропущений.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд вважає необґрунтованими наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку пояснення та доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не містять переконливих доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також не містять обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішень та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об`єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до Держгеонадр щодо протоколу ДКЗ та спеціального дозволу на користування надрами.

Враховуючи викладене, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не навів інших обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Заступника керівника Львівської обласної прокуратури Шаравара Ігора Васильовича в інтересах держави до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, спеціального дозволу, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Войтович І.І.