Рішення

від 16.10.2024 по справі 380/9654/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року № 380/9654/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №67дп-23 від 30 березня 2023 року в частині притягнення прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області Красницького І.Я. до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 10 квітня 2023 року № 477к Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідачами до суду подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з листопада 2011 року працює в органах прокуратури, з 15.03.2021 обіймає посаду прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області.

За результатами перевірки обставин, викладених у дисциплінарних скаргах керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 та виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про вчинення прокурорами Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також прокурором Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Бабієм А.М. дисциплінарного проступку, членом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ОСОБА_5 складено Висновок від 13.03.2023 №07/3/2-733дп-22 «Про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 », відповідно до якого останній пропонує дисциплінарне провадження №07/3/2-733дп-236п-22 стосовно вказаних прокурорів закрити.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, розглянувши Висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурорів Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та прокурора Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Бабія А.М. у дисциплінарному провадженні №07/3/2-733дп-236п-22, 30.03.2023 прийняла рішення №67дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 та закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області Бойка О.В. і прокурора Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 », яким зокрема, прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якості прокурор обіймає посаду.

На підставі вказаного рішення Львівською обласною прокуратурою 10.04.2023 прийнято наказ №477к «Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 », яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймає посаду (п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру») за вчинення дій. Що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України також визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов`язки прокурора визначено Законом України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII).

Цим же Законом врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Згідно із статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу. На засідання запрошуються особа, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце засідання органу, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини не явки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає орган.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (частина шоста статті 47 Закону № 1697-VII).

Рішення в дисциплінарному провадженні органом приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення органом за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697- VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені в частині першій статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення КДКП.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі по тексту - Положення КДКП).

За правилами пунктів 61-63 Положення КДКП орган має право приймати рішення, якщо на його засіданні присутні не менше дев`яти членів органу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу органу, передбаченого Законом. Рішення органу викладаються в письмовій формі.

Орган не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

У рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.

Рішення підписується головуючим та членами органу, які брали участь у засіданні.

Професійна діяльність прокурора має гуртуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Так, відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливість, неупередженості та об`єктивності.

Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Закону № 1697-VII прокурор не зобов`язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Частина шоста цієї ж статті передбачає, що надання (віддання) незаконного наказу або вказівки чи його (її) виконання, а також надання (віддання) чи виконання явно злочинного наказу або вказівки тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII керівник обласної прокуратури: у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури, прокурора - стажиста окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.

Пунктом 3 розділу ХІІ «Положення про організацію кадрової роботи з кадрами в органах прокуратури України», затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 №25 передбачено, що рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора на підставі рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймається керівником обласної прокуратури.

З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс).

Відповідно до статті 1 Кодексу його завданнями є, зокрема, підвищення авторитету органів прокуратури, сприяння зміцненню довіри громадян до них, створення умов для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності й додержання загальнолюдських моральних цінностей.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу).

За змістом статті 19 Кодексу прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь- яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

У розділі III цього Кодексу визначені вимоги до позаслужбової поведінки прокурора.

За правилами частин другої та третьої статті 21 Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов`язків, так і у повсякденному житті. Робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов`язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону.

Це зумовлено статусом прокурора та необхідністю сприяти підвищенню авторитету прокуратури у суспільстві.

До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб (пункт 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 111 від 13 квітня 2017 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за №623/30491.

Згідно з пунктом 51 Висновку Консультативної ради європейських прокурорів № 13 (2018) повага до верховенства права зумовлює високі етичні стандарти у поведінці прокурорів та суддів, як під час, так і за межами виконання службових обов`язків, що дозволяє створити у суспільстві довіру до правосуддя. Прокурори діють від імені людей і в інтересах суспільства. Тому вони повинні завжди підтримувати особисту доброчесність і діяти відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Територіальним управлінням Держаного бюро розслідувань у місті Львові (далі - ТУ ДБР) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022140110000096 за підозрою колишнього начальника Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Жовківський РВ ДВС ЗМУ) ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частини третьої статті 368 КК України (пособництво в одержанні неправомірної вигоди службовою особою).

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 вимагав та одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4 тис дол. США, пояснюючи це необхідністю передачі службовим особам правоохоронних органів за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142390000145, процесуальне керівництво у якому здійснювалось прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова Бойком О.В.

Під час досудового розслідування проведено негласні слідчі розшукові дій у кримінальному провадженні №62022140110000096, задокументовано висловлювання ОСОБА_7 під час спілкування з ОСОБА_8 про необхідність передачі неправомірної вигоди працівникам Франківської окружної прокуратури міста Львова. Зокрема, під час цього спілкування 02 серпня 2022року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що з певних обставин кримінального провадження № 12022142390000145 він спілкується з прокурором ОСОБА_1 .

Під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 4 тис дол. США ОСОБА_7 12 серпня 2022 року затримано у порядку статті 208 КПК України.

У цей же день під час проведення слідчих дій вилучено та згодом оглянуто мобільні телефони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Зокрема, у телефоні ОСОБА_1 виявлено надіслане йому від ОСОБА_7 12 травня 2022 року фотозображення першого аркушу ухвали Залізничного районного суду від 09 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022142390000145 (справа № 462/1802/22), про надання тимчасового доступу до документів.

Відповідно до ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 09 травня 2022 року органом досудового розслідування 13 травня 2022 року здійснено тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження, які перебували у приміщенні Жовківського РВ ДВС ЗМУ, однак матеріалів виконавчого провадження для тимчасового доступу не надано.

У зв`язку з цим дізнавачем ОСОБА_9 19 травня 2022 року на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 16 травня 2022 року в приміщенні районного відділу Державної виконавчої служби проведено обшук та вилучено відповідні матеріали виконавчого провадження.

З цього приводу ОСОБА_7 неодноразово спілкувався з прокурором ОСОБА_1 , з яким був знайомий у зв`язку зі спільною роботою у підрозділі Державної виконавчої служби та далі підтримував дружні стосунки.

Так, після отримання від ОСОБА_7 повідомлення, яке містило перший аркуш ухвали суду про надання доступу до документів, у травні-липні 2022 року ОСОБА_1 надавав йому роз`яснення щодо порядку виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні у порядку, встановленому КПК України. Зокрема, така телефонна розмова мала місце 12 серпня 2022 року.

Загалом, відповідно до протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА_1 від 18 серпня 2022 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 62022140110000096 12 серпня 2022 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 здійснено три телефонні розмови.

ОСОБА_1 надіслав перший аркуш зазначеної ухвали суду ОСОБА_4 . У діалозі між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 через месенджер «WhatsApp» 08 липня 2022 року першим переслано останньому фотокопію цієї ж постанови з повідомленням «Ви там прокурор старший. Витребуйте його». Далі ОСОБА_11 попередив ОСОБА_4 про можливу недоброчесність дізнавача ОСОБА_9 та повідомив про наявність у нього інформації про схильність цього працівника поліції до корупційних та шахрайських вчинків.

Після отримання цього повідомлення ОСОБА_4 витребував у дізнавача ОСОБА_12 для вивчення матеріали кримінального провадження № 12022142390000145. Про витребовування матеріалів зазначеного кримінального провадження та отриманої інформації з вказаного приводу від ОСОБА_13 , ОСОБА_4 безпосередніх керівників (заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_14 та керівника цієї прокуратури ОСОБА_15 ) до відома не поставив, не виявивши в матеріалах порушень.

Під час досудового розслідування у кримінальному проваджені №62022140110000096 також зафіксовано спілкування та листування у месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , в якому обговорювалося, зокрема, питання зустрічі з неконкретизованими особами за участі ОСОБА_1 .

За вказаним фактами Львівською обласною прокуратурою проведено службове розслідування, висновок якого 09 листопада 2022 року затверджено керівником обласної прокуратури.

Службовим розслідуванням встановлено наявність ознак дисциплінарних проступків в діях прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , також наявність підстав для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Львівської обласної прокуратури 06 січня 2023 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022140110000096, згідно з яким дії ОСОБА_7 кваліфіковано за частиною другою статті 190 (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому), а також частиною другою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України (підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища), а ОСОБА_8 визнано потерпілим.

Зважаючи на вимоги законодавчих, нормативних та правових актів та норм щодо професійної етики й поведінки прокурорів, за результатами перевірки в дисциплінарному провадженні Комісія дійшла висновку про доведеність фактів існування протиправних позаслужбових стосунків прокурора ОСОБА_1 із ОСОБА_7 , використання прокурором своїх службових повноважень і наявних за посадою можливостей в приватних інтересах цієї особи. Зокрема, вказаним прокурором вчинено дії, спрямовані на збирання й розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022142390000145, тобто інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома як від ОСОБА_7 , так і у зв`язку з використанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків. Усупереч вимогам Закону № 1697-VII ОСОБА_1 спілкувався із ОСОБА_7 з приводу процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12022142390000145 та використовував в інтересах останнього (незалежно від того, законними чи незаконними вони були) не лише свої знання як фахового правознавця, але також і свій статус прокурора, свої особисті й ділові зв`язки в органах прокуратури й пов`язані з цим можливості, компрометуючи таким чином звання прокурора. Такі дії вчинено ним неодноразово. Хоч його поведінка не мала суб`єктивного та об`єктивного зумовлюючого зв`язку із вчиненням ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке розслідувалося у кримінальному провадженні №62022140110000096, однак фактично останнім використано результати спілкування з прокурором при вчиненні цього правопорушення. Це безумовно дискредитує прокурора ОСОБА_1 як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури в цілому.

Таким чином, прокурором ОСОБА_1 , який вступив у протиправні позаслужбові стосунки з ОСОБА_7 з використання своїх службових повноважень та службового статусу, а також пов`язаних із цим можливостей на користь приватних інтересів останнього порушено вимоги статті 3, пунктів З, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 7, 19, 21 Кодексу, чим вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII - вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Вище вказані дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_1 є триваючим правопорушенням, оскільки у цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через неналежне виконання своїх обов`язків. Вказаний проступок припинено 12 серпня 2022 року, тобто день безпосереднього його спілкування з ОСОБА_7 .

Тому встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття рішення про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на час ухвалення Комісією рішення від 30 березня 2023 року, не сплинув.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги грубий характер проступку вчинений ОСОБА_1 , який фактично сприяв учиненню кримінального правопорушення іншою особою, його наслідки. З іншого боку Комісією враховано особу прокурора, який характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягався, а також тривалий період роботи в органах прокуратури.

З огляду на це, Комісія прийшла до висновку про пропорційність і достатність застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Ураховуючи вище викладене, Комісією 30 березня 2023 року ухвалено рішення №67дп-23, зокрема, про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_16 у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Щодо доводів позивача про відсутність у його діянні ознак вчинення дисциплінарного проступку та відсутності достатніх доказів вказаному, суд зазначає наступне.

Виходячи з аналізу Закону № 1697-VII, службовими обов`язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені види та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, постановлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійної функцій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов`язки неухильного дотримання Присяги прокурора.

Склавши Присягу прокурора, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор ОСОБА_1 серед іншого, взяв на себе обов`язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно- правових актів.

До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб (пункт 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 111 від 13 квітня 2017 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за №623/30491.

З метою реалізації своїх повноважень прокурор Красницький І.Я., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування уповноваженими особами Відділу поліції № 2 ЛРУП «ГУ НП у Львівській області, повинен забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших нормативно-правових актів.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022140110000096 стосовно ОСОБА_7 встановлено, що останній вимагав та одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 4 тис. дол СІЛА для передачі її невстановленим службовим особам з числа працівників правоохоронних органів за не притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142390000145.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12022142390000145 здійснювалось прокурором ОСОБА_4 , а спілкування про обставини вказаного провадження відбувалось між підозрюваним ОСОБА_7 та прокурором цієї прокуратури Красницьким І.Я., який через месенджер переслав на телефон ОСОБА_17 . першу сторінку ухвали суду щодо доступу до документів, яку останній далі надіслав прокурору ОСОБА_4 як старшому прокурору групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022140110000096 проведено негласні слідчі розшукові дій якими задокументовано висловлювання ОСОБА_7 під час спілкування з ОСОБА_8 про необхідність передачі неправомірної вигоди працівникам Франківської окружної прокуратури міста Львова. Зокрема, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що з певних обставин кримінального провадження №12022142390000145 він спілкується з прокурором ОСОБА_1

12 серпня 2022 року ОСОБА_7 затримано під час отримання неправомірної вигоди в розмірі 4 тис. дол США.

Цього ж дня під час проведення слідчих дій вилучено та згодом оглянуто мобільні телефони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Так, у телефоні ОСОБА_1 виявлено надіслане йому від ОСОБА_7 12 травня 2022 року фотозображення першого аркушу ухвали Залізничного районного суду від 09 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022142390000145, про надання тимчасового доступу до документів.

Вказаною ухвали суду органом досудового розслідування 13 травня 2022 року здійснено тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження, які перебували у приміщенні Жовківського РВ ДВС ЗМУ, однак матеріалів виконавчого провадження, для тимчасового доступу не надано.

19 травня 2022 року на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 16 травня 2022 року в приміщенні районного відділу Державної виконавчої служби дізнавачем ОСОБА_9 проведено обшук та вилучено відповідні матеріали виконавчого провадження. З даного приводу ОСОБА_7 неодноразово спілкувався з прокурором ОСОБА_1 .

Так, після отримання від ОСОБА_7 повідомлення, яке містило перший аркуш ухвали суду про надання доступу до документів, у травні-липні 2022 року ОСОБА_1 надавав йому роз`яснення щодо порядку виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні у порядку, встановленому КПК України, зокрема така телефонна розмова мала місце 12 серпня 2022 року.

Загалом, відповідно до протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА_1 від 18 серпня 2022 року, під час досудового розслідування кримінального провадження №62022140110000096 12 серпня 2022 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 здійснено три телефонні розмови.

ОСОБА_1 надіслав перший аркуш зазначеної ухвали суду ОСОБА_4 . У діалозі між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 через месенджер «WhatsApp» 08 липня 2022 року першим переслано останньому фотокопію цієї ж постанови з повідомленням «Ви там прокурор старший. Витребуйте його». Далі ОСОБА_11 попередив ОСОБА_4 про можливу недоброчесність дізнавача ОСОБА_9 та повідомив про наявність у нього інформації про схильність цього працівника поліції до корупційних та шахрайських вчинків.

Після отримання цього повідомлення ОСОБА_4 витребував у дізнавача ОСОБА_12 для вивчення матеріали кримінального провадження № 12022142390000145.

Під час досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62022140110000096 зафіксовано спілкування та листування у месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , в якому обговорювалося, зокрема, питання зустрічі з неконкретизованими особами за участі ОСОБА_1 .

За вказаним фактами Львівською обласною прокуратурою проведено службове розслідування, висновком від 09 листопада 2022 року встановлено наявність ознак дисциплінарних проступків в діях прокурора ОСОБА_1 .

Далі працівниками правоохоронних органів затримано ОСОБА_7 та вилучено вищевказані грошові кошти. 06 січня 2023 року затверджено обвинувальний акт у вказано кримінальному провадженні, згідно з яким дії ОСОБА_7 кваліфіковано за частиною другою статті 190, частиною другою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, а ОСОБА_8 визнано потерпілим.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до статті 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу).

За змістом статті 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

За правилами частин другої та третьої статті 21 Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки (частина друга статті 31 Кодексу).

У статтях 32, 33 Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону №1697-VII прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Верховним Судом у рішенні від 18 лютого 2019 року по справі № 9901/721/18 наголошено, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов`язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою. Прокурор зобов`язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

За змістом пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Такий висновок відповідає правовій позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №9901/454/18 та постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 у справі № 420/2228/21.

Так, встановлені під час дисциплінарного провадження обставини позаслужбових стосунків позивача з ОСОБА_7 є достатнім для висновку про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, оскільки таке спілкування могло вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс (стаття 21 Кодексу) викликати сумнів в об`єктивності прокурора, його неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (стаття 43 Закону №1697-VII).

Щодо твердження позивача про наявність в загальному доступі - в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвали слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 09 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022142390000145 (справа № 462/1802/22) про надання тимчасового доступу до документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення (частина четверта статті 4 цього Закону).

З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів (частина третя статті 7 вказаного Закону).

Таким чином, законодавець встановив обмеження щодо оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 09 травня 2022 року у справі №462/1802/22 про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні № 12022142390000145 в загальному доступі з`явилась лише 17.05.2024, а станом на момент виникнення спірних правовідносин доступ до вказаної ухвали суду був обмежений.

Щодо доводів позивача про незастосування Комісією до нього стандарту доказування «поза всякий розумний сумнів» та надання переваги стандарту «баланс ймовірностей», унаслідок чого його необґрунтовано, за відсутності на це підстав піддано стягненню, суд зазначає наступне.

Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, стандарту «поза всяким розумним сумнівом» слід віддати перевагу перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів: це не означає, що у його достовірності взагалі не має сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза всяким розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

По-перше, жодне законодавче положення не підштовхує Комісію до того вибору такого стандарту, радше навпаки: що Конституція (стаття 62), що КПК України (стаття 17), пов`язують стандарт переконанню «поза розумним сумнівом» винятково з кримінальним провадженням.

По-друге, посилання на рішення Європейського суду з прав людини є нерелевантним, адже у своїй практиці Європейський суд з прав людини не пов`язує згаданий стандарт з дисциплінарним провадженням. Суд розмежовує «кримінальний» та «цивільний» аспекти права на справедливий суд, і дисциплінарне провадження, як правило, потрапляє саме у «цивільну» категорію.

Для обґрунтування позовної заяви позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гриненко проти України». Однак, ця справа «стосувалася заявника, який був обвинувачений та засуджений за організацію вбивства. Тобто у справі Суд оцінював дії представників влади, які можуть мати кримінальний характер. При цьому Суд указав на можливість послаблення стандарту «поза розумним сумнівом» (не на користь уряду) у таких ситуаціях. Відтак, фактичні обставини в цій справі не можуть розглядатися як релевантні для дисциплінарного провадження щодо прокурорів».

Застосування такого високого стандарту переконання є виправданим лише тоді, коли у світлі «критеріїв Енгеля» стягнення за проступок носить кримінальний характер (з огляду на характер та ступінь суворості покарання).

Дійсно Комісія на етапі становлення своєї діяльності у декількох рішеннях його використала, однак наразі відмовилась від використання в дисциплінарному провадженні стандарту переконання «поза розумним сумнівом» на користь менш суворого стандарту, за винятком випадків, коли дисциплінарний проступок носить кримінальний характер та до прокурора може бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Посилання скаржника на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18, є недоречними, оскільки обставини щодо фактів, які встановлені постановою у справі № 820/1293/16 не є преюдиційними обставинами для вирішення цієї справи по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/508/19 суд погодився з позицією КДКП щодо надання переваги стандарту «баланс ймовірностей» над стандарту «поза всяким розумним сумнівом».

Щодо тверджень позивача про відсутність будь-яких доказів стосовно збирання й розголошення ним інформації з обмеженим доступом, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надано визначення «таємна інформація», а саме - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Згідно з вимог статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

При цьому в частині першій статті 36 та в частині п`ятій статті 40 КПК України закріплено, що прокурор і слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що вирішення питання щодо надання слідчим або прокурором відомостей досудового розслідування або відмова у наданні таких відомостей за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, належить до дискреційних повноважень прокурора і слідчого, а саме є повноваженням, яке надає певний ступінь свободи слідчому і прокурору при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, посадова особа має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення з урахуванням особливостей, що відомі їм у силу посадових обов`язків. Тобто слідчий та прокурор самостійно визначають, які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Таємниця досудового розслідування - важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу.

Тому забезпечення нерозголошення відомостей кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини.

Беручи до уваги право на доступ до службової інформації, прокурор зобов`язаний трактувати відповідно, з належною конфіденційністю всю інформацію і документи, надані йому. Правило етики та поведінки прокурорів, покладає на прокурора обов`язок збереження конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом, зокрема, до таких можна віднести надання свідчень під час допиту, як свідка тощо.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про запобігання корупції» прокурори не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з повноваженнями, на виконання яких прокурори свідомо погодились, вступаючи на службу в органи прокуратури, вони самостійно, неупереджено та відповідно до закону приймають обмеження стосовно права обговорювати справи, які вони ведуть.

Як встановлено Комісією, ОСОБА_1 , не будучи включений до групи прокурорів для здійснення нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні №12022142390000145, отримавши від ОСОБА_7 ухвалу Залізничного районного суду від 09 травня 2022 року, обговорював з останнім щодо процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні та використовував в інтересах останнього (незалежно від того, законними чи незаконними вони були) не лише свої знання як фахового правознавця, але також і свій статус прокурора, свої особисті й ділові зв`язки в органах прокуратури й пов`язані з цим можливості, компрометуючи таким чином звання прокурора.

А тому твердження позивача про відсутність будь-яких доказів стосовно збирання й розголошення ним інформації з обмеженим доступом спростовується матеріалами дисциплінарного провадження.

Щодо доводів позивача про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за розголошення відомостей досудового розслідування, не може передувати доведеності його винуватості вироком суду, який набрав законної сили, або іншому остаточному рішенню суду, яке ґрунтується на досліджених у належному процесуальному порядку доказах, суд зазначає наступне.

Вимоги Закону № 1697-VII не містять будь-яких передумов, з якими пов`язаний обов`язок КДКП з метою притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, у тому числі проведення службового розслідування, наявність судового рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, суд зауважує, що у дисциплінарному провадженні Комісія з`ясовувала питання щодо наявності або відсутності у діях позивача ознак дисциплінарного проступку в частині вчинення порушення норм професійної етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення, адже це перебуває поза межами компетенції Комісії.

При цьому, слід зазначити, що позивач фактично не заперечує обставин позаслужбових, позапроцесуальних стосунків з ОСОБА_7 , а лише вказує на недостатність доказів вказаному.

Щодо доводів позивача про надання Комісією іншої оцінки обставинам, які викладені у висновку члена Комісії ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Положеннями Закону № 1697-VII, які регламентують порядок здійснення дисциплінарного провадження стосовно прокурора не визначено, що висновок члена Комісія про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку має преюдиціальне значення для Комісії.

З положень частин четвертої, десятої, одинадцятої статті 46, частин першої та п`ятої статті 47, частин третьої-п`ятої статті 48 зазначеного вище Закону убачається, що рішення у дисциплінарному провадженні КДКП приймає на засіданні за наслідками розгляду висновку члена Комісії про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, в якому викладаються результати перевірки обставин, повідомлених у відповідній дисциплінарній скарзі відносно прокурора, а також пропозиція щодо остаточного рішення.

При цьому, приймаючи рішення у дисциплінарному провадженні, Комісія вправі надати іншу оцінку встановленим у висновку її члена фактичним обставинам, що не виключає визначення й інших підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та обрання іншого виду дисциплінарного стягнення.

Таким чином, викладення у висновку члена Комісії позиції про відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку, не є перешкодою для перевірки Комісією за результатами розгляду такого висновку наявності в таких діях прокурора ознак дисциплінарного проступку.

Так, за наслідками перевірки дисциплінарної скарги керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 та виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , членом Комісії ОСОБА_5 складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів, який розглянутий на засідання Комісії.

За результатами розгляду висновку, який відбувся на засадах змагальності Комісією 30 березня 2023 року ухвалено рішенням № 67дп-23, яким притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладення стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Ухвалення Комісією рішення, яке відрізняється від висновку, запропонованого її членом, не є порушенням вимог закону і не є проявом її упередженого ставлення до позивача.

Правова позиція щодо можливості надання Комісії іншої оцінки обставинам, які викладені у висновку члена Комісії, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 у справі № 9901/5/19, від 25 червня 2019 року у справі № 9901/12/19 тощо.

Крім того, висновок про відсутність або наявність дисциплінарного проступку прокурора лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття КДКП відповідного рішення. Також, висновок про відсутність або наявність дисциплінарного проступку прокурора не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не є доказом у дисциплінарному провадженні, як це стверджує позивач, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України.

Щодо доводів позивача про неспіврозмірності застосованого виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VI прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Неналежне виконання чи невиконання вимог Конституції, Законів України, Присяги прокурора, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, підзаконних нормативно-правових актів є дисциплінарним проступком, за який прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.

Під дискреційним повноваженням суб`єкта владних повноважень розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи такому суб`єкту при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, цей суб`єкт має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення.

У разі установлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, Комісія має повноваження прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Так, Комісія має повноваження притягувати прокурора до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків і накладати на нього дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні Комісія має врахувати характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Водночас Комісія, обираючи вид стягнення, не зобов`язана застосовувати такий самий вид стягнення, який був запропонований членом Комісії у висновку про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, на чому помилково наполягає позивач.

Розглядаючи дисциплінарну скаргу, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, Комісія має надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу зазначеного дисциплінарного проступку, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.

Установлені Комісії обставини, які підтвердженні матеріалами справи свідчать, що ОСОБА_1 усупереч вимогам статті 3, частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей, 19 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, вчинив дії, що виразилися в існуванні протиправних позаслужбових стосунків, використання прокурором своїх службових повноважень і наявних за посадою можливостей в приватних інтересах цієї особи.

Комісія у відзиві на позов зазначає, що при визначенні виду стягнення, що застосоване до ОСОБА_1 , взято до уваги характеристику, відсутність застосованих дисциплінарних стягнень і тривалий час роботи в органах прокуратури.

Комісією також враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та обставини, що вплинули на обраний вид дисциплінарного стягнення. Про це свідчить витребування членом Комісії матеріалів службового розслідування, службової характеристики та біографічної довідки позивача, врахування того, що у ОСОБА_1 не було дисциплінарних стягнень на час прийняття рішення, внаслідок чого відповідачем обрано вид дисциплінарного стягнення - заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Отже, зазначене вище діяння є підставою для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Слід зазначити, що Комісія є колегіальним органом, яка відповідно до Закону 1697-VII наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку та застосовувати до прокурорів обране ним дисциплінарне стягнення.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року № 9901/424/18, від 12 липня 2018 року № 9901/565/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 420/3261/19.

Враховуючи зазначені обставини справи, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення на переконання суду відповідає ступеню його вини та тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Зазначене також узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року та Великою Палатою Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 800/454/17, за якою суд відхилив доводи позивача про те, що накладене на нього стягнення не відповідає ступеню вини і тяжкості проступку. Суд зазначив, що вчинення прокурором дисциплінарного проступку, що має характер грубого порушення, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м`якого стягнення. Тому, особа прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень в силу вимог закону, наявність заохочення, не надають підстав для застосування більш м 'якого дисциплінарного стягнення, а відповідно не надають підстав вважати, що Комісія порушила принцип пропорційності при прийнятті оскаржуваного рішення.

Наведені позивачем аргументи щодо непропорційності обраного дисциплінарного стягнення, з огляду на відсутність тяжких наслідків, ставлення до скоєного та відсутність дисциплінарних стягнень не дають підстав для застосування більш м`якого дисциплінарного стягнення.

Щодо порушення строку здійснення дисциплінарного провадження. Суд зазначає наступне.

Позивачем зазначено, що Комісією ухвалено рішення поза межами строків визначених пунктом 106 Положення.

Водночас доводи позивача не відповідають вимогам законодавства, оскільки будуються без урахування усіх етапів здійснення дисциплінарного провадження та строків їх здійснення.

Так, статтею 46 Закону № 1697-VII та пунктом 94 Положення зазначено, що дисциплінарне провадження передбачає такі етапи:

-відкриття дисциплінарного провадження;.

-проведення перевірки дисциплінарної скарги;

-розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону № 1697-VII та пункту 99 Положення після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Повноваження члена органу під час здійснення перевірки визначаються статтями 46, 77 Закону № 1697-VII та Положення.

Згідно з частиною дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць.

Вказані положення узгоджуються з пунктом 106 Положення.

Відповідно до частини десятої статті 46 Закону № 1697-VII член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Тобто, визначені абзацом 1 частини дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для прокурора до дисциплінарної відповідальності під час винесення висновку, а ніяк не розповсюджуються на виготовлення висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

За приписами пункту 10 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процедурних дій без невиправданих зволікань та прийняття відповідних рішень (вчинення дій) у найкоротший строк, достатній для їх прийняття (вчинення) (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20).

Відповідно до правових позицій викладених у рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2018 року від 05 березня 2018 року у справах № 800/505/17, № 800/581/17 тощо, визначені частиною дев`ятою статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, а ні як не розповсюджуються на підготовку висновку та розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, який відповідно до статті 47 цього Закону відбувається на засіданні Комісії.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що дисциплінарна скарга до Комісії надійшла 02 грудня 2022 року, останні перевірочні дії членом Комісії вчинено 25 січня 2023 року (за результатами розгляду клопотання позивача спрямовано додатковий запит керівнику Львівської обласної прокуратури щодо надання додаткових матеріалів), тобто в межах строку проведення перевірки, передбаченого частиною дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VII та пункту 106 Положення , який закінчувався 02 лютого 2023 року.

Далі член Комісії ОСОБА_5 , очікував запитуванні документи, а після їх надходження приступив до аналізу доказів, зібраних під час перевірки, та складання висновку.

Членом Комісії 13 березня 2023 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Згідно з пунктом 108 Положення розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу, яке призначається не пізніше ніж через п`ятнадцять днів після надходження висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. У разі неможливості прийняття органом рішення протягом місяця цей строк може бути продовжений органом, але не більше як на місяць.

За десять днів до засідання Комісії на її офіційному вебсайті опубліковано порядок денний на 30 березня 2023 року до якого включення розгляд згаданого вище висновку (доступне за посиланням https://kdkp.gov.ua/meeting/2023/03/30).

30 березня 2023 року Комісією на засіданні розглянуто висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , а тому рішення про продовження строків розгляду висновку не приймалось.

Отже, позивач помилково ототожнює визначені пунктом 106 Положення строки проведення перевірки із загальним строком здійснення дисциплінарного провадження, які Положенням чітко не визначено.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, діючи як суд першої інстанції, у той час, коли підсудність спорів за участю Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів була віднесена за правилами КАС України до підсудності цього Суду, вже висловлювався при вирішенні подібного спору з приводу того, що саме по собі недодержання строків проведення такої перевірки не може бути підставою для визнання протиправним викладеного у рішенні Комісії висновку щодо кваліфікації певних дій прокурора як таких, що мають характер дисциплінарного проступку (рішення Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі №800/381/17 (П/9901/61/18).

Таким чином, за встановлених обставин не вбачається обґрунтованих підстав для визнання порушення Комісією критеріїв розумності строку для завершення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та складення за її результатами відповідного висновку.

Інші доводи та міркування, викладені в адміністративному позові, також не впливають на правильність висновків КДКП, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Поряд з цим слід зазначити, що застосоване керівником Львівської обласної прокуратури до позивача дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду є лише похідним від спірного рішення Комісії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №67дп-23 від 30 березня 2023 року в частині притягнення прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, прийнято Комісією на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №67дп-23 від 30 березня 2023 року в частині притягнення прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, має бути відмовлено.

Також не можуть бути задоволеними позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 10 квітня 2023 року № 477к Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 , оскільки є похідними вимогами від первинної у задоволенні якої судом відмовлено.

Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.