Постанова

від 10.03.2025 по справі 380/9654/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 380/9654/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Коренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И Л А

До окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №67дп-23 від 30 березня 2023 року в частині притягнення прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 10 квітня 2023 року № 477к Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з листопада 2011 року працює в органах прокуратури, з 15.03.2021 обіймає посаду прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області.

За результатами перевірки обставин, викладених у дисциплінарних скаргах керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 та виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення прокурорами Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також прокурором Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, членом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ОСОБА_5 складено Висновок від 13.03.2023 №07/3/2-733дп-22 «Про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 », відповідно до якого останній пропонує дисциплінарне провадження №07/3/2-733дп-236п-22 стосовно вказаних прокурорів - закрити.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, розглянувши Висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурорів Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та прокурора Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 у дисциплінарному провадженні №07/3/2-733дп-236п-22, 30.03.2023 прийняла рішення №67дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 та закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_3 і прокурора Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 », яким зокрема, прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якості прокурор обіймає посаду.

На підставі вказаного рішення Львівською обласною прокуратурою 10.04.2023 прийнято наказ №477к «Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 », яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймає посаду (п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру») за вчинення дій. Що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішенням звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що комісією при визначенні виду стягнення, що застосоване до позивача, взято до уваги характеристику, відсутність застосованих дисциплінарних стягнень і тривалий час роботи в органах прокуратури, враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та обставини, що вплинули на обраний вид дисциплінарного стягнення. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Відповідального органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 30.03.2023 №67дп-23 щодо притягнення прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, прийнято Комісією на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Статтею 3 Закон № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Згідно зі статтею 44 Закону № 1697-VII тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин 1-2 статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; порушення правил внутрішнього службового розпорядку; втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Частиною 5 статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії.

Згідно ст. 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

До закінчення річного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов`язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, на підставі клопотання керівника відповідного органу прокуратури, однак не раніш як:

1) через шість місяців із дня накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті;

2) після закінчення половини строку, визначеного у разі накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті;

За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі:

1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення;

2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.

У разі якщо за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурора встановлено обставини, які свідчать про порушення прокурором вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону, Генеральний прокурор або його заступник ініціює перед Вищою радою правосуддя розгляд відповідного питання.

Відповідно до ст. 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення).

Згідно пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Частина 2 статті 43 Закону № 1697-VII визначає, що притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Статтею 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс) регламентовано, що відповідно до Закону № 1697-VII прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з вимогами пункту 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція), з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, такі мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Положеннями частини 1-2 статті 21 Кодексу, прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

Також, колегія суддів не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного/ кримінального правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 800/531/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/711/18.

Отже, в даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює твердження позивача про відсутність у його діях дисциплінарного проступку, які на думку останнього підтверджуються висновком Члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 13.03.2023 року №07/3/7-733дс-236дп-22 «Про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 », оскільки обов`язок дотримання прокурором етичних норм не ставиться у залежність від притягнення або не притягнення його до іншої відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/113/19).

Щодо зазначення позивачем, що Комісія помилково дійшла висновку про наявність в його діях грубого порушення правил прокурорської етики, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

ОСОБА_1 має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов`язки неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу прокурора, позивачка взяла на себе обов`язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, визначених у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, ОСОБА_1 не повинен допускати поведінки, що не відповідає загально-прийнятим нормам поведінки у суспільстві, визначеним цим Кодексом, вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури та можуть свідчити про нанесення ними шкоди честі і гідності прокурорської професії, які не відповідають вимогам високих моральних якостей, вплинули на думку громадськості, сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Територіальним управлінням Держаного бюро розслідувань у місті Львові здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022140110000096 за підозрою колишнього начальника Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частини третьої статті 368 КК України (пособництво в одержанні неправомірної вигоди службовою особою).

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 вимагав та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4 тис дол. США, пояснюючи це необхідністю передачі службовим особам правоохоронних органів за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142390000145, процесуальне керівництво у якому здійснювалось прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 .

Під час досудового розслідування проведено негласні слідчі розшукові дії у кримінальному провадженні №62022140110000096, задокументовано висловлювання ОСОБА_6 під час спілкування з ОСОБА_7 про необхідність передачі неправомірної вигоди працівникам Франківської окружної прокуратури міста Львова. Зокрема, під час спілкування 02 серпня 2022року ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що з певних обставин кримінального провадження № 12022142390000145 він спілкується з прокурором ОСОБА_1 .

Під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 4 тис дол. США ОСОБА_6 12 серпня 2022 року затримано у порядку статті 208 КПК України.

У цей же день під час проведення слідчих дій вилучено та згодом оглянуто мобільні телефони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зокрема, у телефоні ОСОБА_1 виявлено надіслане йому від ОСОБА_6 12 травня 2022 року фотозображення першого аркушу ухвали Залізничного районного суду від 09 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022142390000145 (справа № 462/1802/22), про надання тимчасового доступу до документів.

Відповідно до ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 09 травня 2022 року органом досудового розслідування 13 травня 2022 року здійснено тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження, які перебували у приміщенні Жовківського РВ ДВС ЗМУ, однак матеріалів виконавчого провадження для тимчасового доступу не надано.

У зв`язку з цим дізнавачем ОСОБА_8 19 травня 2022 року на підставі ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 16 травня 2022 року в приміщенні районного відділу Державної виконавчої служби проведено обшук та вилучено відповідні матеріали виконавчого провадження.

З цього приводу ОСОБА_6 неодноразово спілкувався з прокурором ОСОБА_1 , з яким був знайомий у зв`язку зі спільною роботою у підрозділі Державної виконавчої служби та далі підтримував дружні стосунки.

Так, після отримання від ОСОБА_6 повідомлення, яке містило перший аркуш ухвали суду про надання доступу до документів, у травні-липні 2022 року ОСОБА_1 надавав йому роз`яснення щодо порядку виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні у порядку, встановленому КПК України. Зокрема, така телефонна розмова мала місце 12 серпня 2022 року.

Загалом, відповідно до протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА_1 від 18 серпня 2022 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 62022140110000096 12 серпня 2022 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 здійснено три телефонні розмови.

ОСОБА_1 надіслав перший аркуш зазначеної ухвали суду ОСОБА_3 . У діалозі між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 через месенджер «WhatsApp» 08 липня 2022 року першим переслано останньому фотокопію цієї ж постанови з повідомленням «Ви там прокурор старший. Витребуйте його». Далі ОСОБА_10 попередив ОСОБА_3 про можливу не доброчесність дізнавача ОСОБА_8 та повідомив про наявність у нього інформації про схильність цього працівника поліції до корупційних та шахрайських вчинків.

Після отримання цього повідомлення ОСОБА_3 витребував у дізнавача ОСОБА_11 для вивчення матеріали кримінального провадження № 12022142390000145. Про витребування матеріалів зазначеного кримінального провадження та отриманої інформації з вказаного приводу від ОСОБА_12 , ОСОБА_3 безпосередніх керівників (заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_13 та керівника цієї прокуратури ОСОБА_14 ) до відома не поставив, не виявивши в матеріалах порушень.

Під час досудового розслідування у кримінальному проваджені №62022140110000096 також зафіксовано спілкування та листування у месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , в якому обговорювалося, зокрема, питання зустрічі з неконкретизованими особами за участі ОСОБА_1 .

За вказаними фактами Львівською обласною прокуратурою проведено службове розслідування, висновок якого 09 листопада 2022 року затверджено керівником обласної прокуратури.

Службовим розслідуванням встановлено наявність ознак дисциплінарних проступків в діях прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , також наявність підстав для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Львівської обласної прокуратури 06 січня 2023 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022140110000096, згідно з яким дії ОСОБА_6 кваліфіковано за частиною другою статті 190 (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому), а також частиною другою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України (підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища), а ОСОБА_7 визнано потерпілим.

Зважаючи на вимоги законодавчих, нормативних та правових актів та норм щодо професійної етики й поведінки прокурорів, за результатами перевірки в дисциплінарному провадженні Комісія дійшла висновку про доведеність фактів існування протиправних позаслужбових стосунків прокурора ОСОБА_1 із ОСОБА_6 , використання прокурором своїх службових повноважень і наявних за посадою можливостей в приватних інтересах цієї особи. Зокрема, вказаним прокурором вчинено дії, спрямовані на збирання й розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022142390000145, тобто інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома як від ОСОБА_6 , так і у зв`язку з використанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків. Усупереч вимогам Закону № 1697-VII ОСОБА_1 спілкувався із ОСОБА_6 з приводу процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12022142390000145 та використовував в інтересах останнього (незалежно від того, законними чи незаконними вони були) не лише свої знання як фахового правознавця, але також і свій статус прокурора, свої особисті й ділові зв`язки в органах прокуратури й пов`язані з цим можливості, компрометуючи таким чином звання прокурора. Такі дії вчинено ним неодноразово. Хоч його поведінка не мала суб`єктивного та об`єктивного зумовлюючого зв`язку із вчиненням ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке розслідувалося у кримінальному провадженні №62022140110000096, однак фактично останнім використано результати спілкування з прокурором при вчиненні цього правопорушення. Це безумовно дискредитує прокурора ОСОБА_1 як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури в цілому.

Позапроцесуальні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_6 містять ознаки порушень вимог статті 3, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 7, 19, 21 Кодексу, чим вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII - вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Вище вказані дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_1 є триваючим правопорушенням, оскільки у цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через неналежне виконання своїх обов`язків. Вказаний проступок припинено 12 серпня 2022 року, тобто день безпосереднього його спілкування з ОСОБА_6 .

Тому колегія суддів, зазначає, що встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття рішення про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на час ухвалення Комісією рішення від 30 березня 2023 року, не сплинув.

Також, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що під час судового засідання в суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що коли до нього надійшла перша сторінка ухвали, він повідомив свого безпосереднього керівника, про таке звернення його знайомого для консультації.

Проте, обґрунтованих причин звернення його знайомого саме до нього з текстом ухвали та в подальшому повідомлення позивачем свого безпосереднього керівника про таке звернення, ОСОБА_1 не вказав.

З матеріалів справи , а саме з пояснень прокурора ОСОБА_4 , вбачається, що прокурор ОСОБА_1 при наданні ОСОБА_4 копії ухвали на тимчасовий доступ до документів вказав, що процесуальна дія, яка мала б бути виконана по ній не пов`язувалась із фабулою правопорушення, при цьому наголосив, що вказане провадження розслідує дізнавач ОСОБА_15 . Почувши вказане прізвище та знаючи цю особу з негативної сторони ОСОБА_4 вирішив встановити старшого групи прокурорів у проваджені та звернути його увагу на зазначене провадження.

Також , з вказаних пояснень вбачається, що ОСОБА_4 вказав, що йому не було відомо, що ОСОБА_1 працював разом із ОСОБА_6 так само як не було відомо, що вони підтримують товариські відносини.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VI прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Неналежне виконання чи невиконання вимог Конституції, Законів України, Присяги прокурора, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, підзаконних нормативно-правових актів є дисциплінарним проступком, за який прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.

Під дискреційним повноваженням суб`єкта владних повноважень розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи такому суб`єкту при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, цей суб`єкт має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення.

У разі встановлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, Комісія має повноваження прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Отже, Комісія має дискреційні повноваження притягувати прокурора до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків і накладати на нього дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні Комісія має врахувати характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Водночас Комісія, обираючи вид стягнення, не зобов`язана застосовувати такий самий вид стягнення, який був запропонований членом Комісії у висновку про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, на чому помилково наполягає позивач.

Розглядаючи дисциплінарну скаргу, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, Комісія має надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу зазначеного дисциплінарного проступку, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.

Встановлені Комісією обставини, які підтверджуються матеріалами справи та належними доказами, свідчать, що ОСОБА_1 вчинено одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, яке є підставою для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.

Окрім того, Комісія є колегіальним органом, яка відповідно до Закону 1697-VII, наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку та застосовувати до прокурорів обране ним дисциплінарне стягнення.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року № 9901/424/18, від 12 липня 2018 року № 9901/565/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 420/3261/19.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення відповідає ступеню його вини та тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а тому оскаржуване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.03.2023 №67дп-23 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, є законним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повне судове рішення складено « 19» березня 2025 року.