Рішення

від 07.10.2024 по справі 953/3235/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3235/21

н/п 2/953/149/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Веремійчик Р.І.,

за участі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

прокурора Размєтаєва А.С., ОСОБА_3 ,представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові, цивільну справу за позовною заявою прокурора Київської окружної прокуратури м.Харкова (61002, м.Харків, вул..Сумська, 76) в інтересах Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Харківської міської ради(61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром. 1-й під., 4-й пов.), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» (61002, м.Харків, вул.Куликівська, б.32) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними правочинів, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2, який діє в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Харківської міської ради звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати пункт 56 додатку 1 до рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про передачу у власність та надання в оренди громадянам земельних ділянок» від 19.06.2019 №1616/19, яким ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку, яка належала територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:01:024:0051), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 , визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2020 № 3035, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 05.08.2020, згідно з яким ОСОБА_9 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИИ» прийняло до статутного капіталу товариства земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 43737419) повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом складання акту приймання-передачі, стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що Харківською місцевою прокуратурою №2 виявлено факти протиправного розпорядження та користування землею історико-культурного призначення.

Так, пунктом 56 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренди громадянам земельних ділянок» від 19.06.2019 №1616/19 ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку, яка належала територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:01:024:0051), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2020 №3035,п освідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., вказана земельна ділянка продана ОСОБА_8 . ОСОБА_9 .

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гапон І.М., ОСОБА_9 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИЙ» в особі представника ОСОБА_10 прийняло до статутного капіталу Товариства цю земельну ділянку.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 зареєстрована в ДЗК 03.06.2019. Цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Технічна документація із землеустрою виготовлена 19.04.2019 ФОП ОСОБА_11 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр), на час пред`явлення позову власником земельної ділянки є ТОВ «КУЛИКОВСЬКИЙ» (запис про право власності № 37716617 від 06.08.2020, внесений державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленком І.А.). Як підставу для державної реєстрації в Реєстрі вказано акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 05.08.2020.

Водночас, згідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 18.12.2020 та акту візуального обстеження Департаменту від 17.09.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 по АДРЕСА_3 розташована в Центральному історичному ареалі міста Харкова та в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків.

При візуальному обстеженні 17.09.2020 Департаментом встановлені ознаки проведення будівельних робіт та встановлення порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства, а саме:

- частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», згідно з якою на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;

- частини 1 статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Департаментом власнику ділянки, ТОВ «КУЛИКОВСЬКИЙ», 21.10.2020 направлено припис з вимогами припинити будівельні та інші роботи, що призвели до руйнування частини пам`ятки археології - Поселення Харків на території вказаної земельної ділянки; отримати дозвіл на проведення робіт на пам`ятці археології відповідно до ч 1 ст. 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Однак, власником земельної ділянки виявлені порушення не були усунуті.

Крім того, як вбачається з відповіді від 18.12.2020, Департаментом відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України не погоджувався проект землеустрою вказаної земельної ділянки. Департамент не погоджував відчуження цієї ділянки у приватну власність ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ТОВ «Куликовський».

Позивач стверджує,що припередачі увласність даноїземельної ділянкидопущено низкупорушень вимогземельного тапам`яткоохоронного законодавства,оскільки пам`яткоохороннезаконодавство міститьзаборону щодопередачу уприватну власністьземель,на якихрозташовані пам`яткиархеології. Спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха.

Перебування земельноїділянки вмежах пам`яткиархеології виключаєможливість їїперебування уприватній власності. Умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків.

Прокурор зазначає,що неприведення Харківськоюміською радоюцільового призначенняцієї земельноїділянки увідповідність додійсного призначенняне впливаєна правовийрежим цієїземельної ділянкияк такої,що належитьдо земельісторико-культурногопризначення,оскільки зазаконом такийправовий режимпов`язанийз фактомзнаходження наній пам`ятки,а нерішенням органумісцевого самоврядування. Не погодження передачі земельної ділянки історико-культурного призначення у приватну власність з органами охорони культурної спадщини є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

ХМР не враховано, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України).

За такихобставин,позивач вважає,що пункт56додатку 1до рішенняХарківської міськоїради «Пропередачу увласність танадання воренди громадянамземельних ділянок»від 19.06.2019№1616/19,яким відповідачу ОСОБА_8 передано увласність спірнуземельну ділянку,не відповідаєвимогам ст.ст.19,20,53,54,83,91,96,186-1Земельного КодексуУкраїни,ст.ст.1,17,34Закону України«Про охоронукультурної спадщини»,ст.ст.1,7Закону України«Про охоронуархеологічної спадщини». Крім того, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку усі подальші правочини, пов`язані із земельною ділянкою. - договір купівлі- продажу від 27.07.2020 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 05.08.2020.

Правочином у розумінні ст.ст.202,203 ЦК України цивільного законодавства є не лише договір купівлі-продажу від 27.07.2020, а й акт приймання-передачі земельної ділянки до статутного фонду відповідача 4 від 05.08.2020, оскільки він підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, оскарження такого акту є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 ЦК України.

Позивач зазначає, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Державний інтерес у цій справі полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення Харківській міській об`єднаній територіальній громаді землі, що незаконно вибула з такої власності.

Прокурор, обґрунтовуючи своє звернення до суду з цим позовом зазначає, що бездіяльність Департаменту полягає у невжитті заходів претензійно- позовної роботи самостійно або із залученням інших структурних підрозділів Харківської обласної державної адміністрації, спрямованих на усунення порушень пам`яткоохоронного законодавства. Департамент тільки обмежився направленням припису на адресу відповідача ТОВ «Куликовський», який не виконано, а також направленням звернень щодо виявлених порушень використання земельної ділянки по АДРЕСА_3 на адресу Головного управління Національного поліції у Харківській області від 25.09.2020 та Харківської обласної прокуратури від 11.01.2021.

21.04.2021 представником ТОВ «Куликовський» до суду подано відзив, в якому проти позовних вимог прокурора відповідач заперечує в повному обсязі, зазначає, що прокурор просить позбавити ТОВ «Куликовський» як добросовісного набувача прав власності на земельну ділянку, покладаючи надмірний індивідуальний тягар. Представник відповідача стверджує, що вимога до ТОВ «Куликівський» є похідною від вимог до відповідачів 1,2,3, підстав для скасування рішення відповідача 1 від 19.06.2019 ні межі історичного ареалу м.Харкова, ні межі пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» не були встановлені за затверджені, акт візуального обстеження від 17.09.2020 не несе доказової бази та не може свідчити про поручення вимог чинного законодавства при укладені правочинів відповідачами 2-4. Також представник стверджує, ХРМ передано у власність ОСОБА_8 на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельних ділянок в натурі(на місцевості), оскільки ОСОБА_8 на праві власності належав житловий будинок на вказаній земельній ділянці, яка була надані їй для його обслуговування, тому жодного погодження з позивачем проекту землеустрою, відповідно ст.186-1 ЗК України та ст.37 «Про охорону культурної спадщини» не передбачалось. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

05.05.2021 до суду представником Харківської міської ради направлено відзив, в якому заперечує проти вимог позову, посилаючись на правомірність рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренди громадянам земельних ділянок» від 19.06.2019 №1616/19.

06.05.2021 від прокурора Київської окружної прокуратури м.Харкова до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що пам`ятка археології місцевого значення Поселення Харків, в межі якої потрапляє спірна земельна ділянка, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 №1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха. Спільним наказом Міністерства культури та Держбуду України «Про затвердження форм облікової картки і паспорта об`єкта культурної спадщини» від 13 травня 2004 р. № 295/104, затверджено форму паспорта об`єкта культурної спадщини. Так, на вказану пам`ятку наявні облікова картка та паспорт, складені 10.01.2014 фахівцями Обласногокомунального закладу«Харківський науково-методичний центрохорони культурноїспадщини».У паспортіта обліковійкартці наведеноопис межтериторії об`єкта,до якоїпотрапляє йспірна земельнаділянка по АДРЕСА_3 .Отже,межі пам`яткиархеології ПоселенняХарків визначеніу 2014р,а неу 2020р.,як стверджуєпредставник відповідача.Разом зцим,у 2020році Мінкультурибула погодженанауково-проектнадокументація «Історико-архітектурнийопорний планм.Харків.Визначення межісторичного ареалу»та науково-проектнадокументація звизначення межі режиміввикористання пам`ятокта історичногоареалу містаХаркова,розроблені Українськимдержавним танауково-досліднимпроектним інститутом«УкрНДІпроектреставрація» в2018році назамовлення Департаментумістобудування,архітектури тагенерального плануХарківської міськоїради. 17.09.2020спеціалістами Департаментупроведено візуальнеобстеження частинитериторії пам`яткиархеології «ПоселенняХарків»,а саме:земельної ділянкиз кадастровимномером 6310136600:01:024:0051площею 0,1000га,розташованої по АДРЕСА_3 ,про щоскладено актвізуального обстеження,в якомумістяться відомостіпро найменуваннявищевказаного об`єктакультурної спадщини,охоронний номер,дату таномер наказуМінкультури,яким цюпам`ятку археологіїзанесено доДержавного реєструнерухомих пам`ятокУкраїни,зазначено координатитериторії,яка обстежується,після чогопозивачем булоскладено 21.10.2020припис наадресу ТОВ«Куликовський» звимогами проприпинення будівельнихта іншихробіт,що призвелидо руйнуваннячастини пам`яткиархеології -Поселення Харків.Прокурор стверджує,що Харківськаміська радавзагалі немала правапередавати уприватну власність ОСОБА_8 спірну земельнуділянку зогляду наприписи статті17Закону України«Про охоронукультурної спадщини»щодо заборонипередачі уприватну власністьпам`яток-археологіїта земель,на якихвони розташовані. У даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Куликовський», проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та пам`яткоохоронного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям спірної земельної ділянки, могло та повинно були знати про те, що це майно не може передаватись у приватну власність.

05.05.2021 до суду направлено заперечення ТОВ «Куликовський», в якому зазначає, що на час звернення прокурора до суду з цим позовом земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 має код класифікатору видів цільового призначення земель 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, що підтверджується Витягом з ДЗК №НП-6314934462021 від 02.03.2021, при цьому зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не потребує процедур, які відповідно до Земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення і такий вид використання відповідає Генеральному плану та плану зонування території міста Харкова.

24.05.2021 до суду представником Харківської міської ради направлено заперечення, в якому відповідач 1 заперечує проти позову та посилається на ті обставини, що згідно ч.1 ст.20 ЗК України, як в редакції на 21014 рік(на момент розробки паспорту пам`ятки археології «Поселення Харків») та і на 19.06.2019(дата оскаржуваного рішення ХМР) підставою віднесення земель до будь-якої категорії, в тому числі й категорії земель історико-культурного призначення, є рішення уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, іншого порядку та процедури віднесення земель до певної категорії цільового призначення земельної ділянки не було. Харківська міська рада не приймала рішень про віднесення земель, в межах яких знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_3 до земель історико-культкрного призначення. Зміна призначення на «землі історико-культурного призначення» вказаної земельної ділянки в межах існуючої громадської та житлової забудови унеможливить виконання вимог ст.ст. 91,96 ЗК України. Згідно вимог ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій населеного пункту. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування забороняється, відповідно до ч.4 ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». За таких обставин, відповідач 1 зазначає, що під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_3 цільове призначення цієї ділянки, визначене в технічній документації відповідало функціональному території місця її розташування, діючому плану зонування території міста. Представник відповідач стверджує, що межа пам`ятки «Поселення Харків» не проходить по території земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, згідно наданих прокурором доказів, а надані прокурором дані щодо визначення меж пам`ятки «Поселення Харків» суперечать одна одній.

14.06.2021 до суду представником позивача Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації подано до суду письмові пояснення, в який позов підтримує в повному обсязі, зазначає про те, що межі археологічної пам`ятки «Поселення Харків» визначено Наказом Міністерства культури №1224 від 28.11.2013, на підставі порівняльного аналізу картографічних матеріалів встановлено, що вказана пам`ятка знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 6310136600:01024:0051, яка всупереч земельного та законодавства у сфері охорони культурної спадщини вибула у приватну власність на підставі рішення міської ради. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 підлягав обов`язковому погодженню з відповідним структурним підрозділом ХОДА у сфері хорони культурної спадщини. Представник позивача наголошує, що при зміні цільового призначення відповідачем 4 вказаної земельної ділянки на землі «для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» було наявні 4 підстави для погодження такого проекту з позивачем, однак ці вимоги не були дотримані, в порушення ч.3 ст.186-1 ЗК України, також ця земельна ділянка використовується з порушенням ст.ст.22, 32, 37 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

10.08.2023 від представника ТОВ «Куликовський» до суду надійшла заява, в якій відповідач зазначив, що звернувся до Харківського міського голови з заявою про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 6310136600:01024:0051, загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 та визнав вимогу в частині повернення місту вказаної земельної ділянки.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2021 року вказаний позов було залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 22.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження по цій справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова Губської Я.В. від 30.06.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду та закрито підготовче провадження, справу призначено в судове засідання до розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор, представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачі проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні, надали пояснення, аналогічні відзиву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Департамент культури і туризму звернувся Харківської обласної державної адміністрації до Харківської місцевої прокуратури №2 листом від 08.02.2021 з даними про те, що в межах земельної ділянки 6310136600:01:024:0051 за адресою: АДРЕСА_3 розташовується археологічна пам`ятка місцевого значення Поселення Харків та історичний ареал м.Харків, де мають місце порушення чинного пам`яткоохоронного законодавства.

Наказом Міністерства культури України від 28.11.2023 №1224 про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено до вказаного реєстру пам`ятку «Поселення Харків» за охор.№8828/1-Ха. До суду надано також паспорт та облікову картку зі схемою розміщення вказаного об`єкту.

Згідно копії звернення ініціативної групи, отриманої 20.09.2020 Департаментом культури і туризму ХОДА, про те що компанією Туркіш Девелопмент вчиняються активні дії щодо проведення будівельних робіт на території центрального історичного ареалу АДРЕСА_3 , за відсутності погодження та дозволу на проведення робіт.

Згідно листа до ГУНП в Харківській області від 25.09.2020 за вих№05-25/2012 Департамент культури і туризму ХОДА звернувся за результатом огляду пам`ятки архітектури Поселення Харків із повідомленням щодо руйнації частини пам`ятки археології.

Відповідно до припису ТОВ «Куликовський» від 21.10.2020 Департамент культури і туризму ХОДА зобов`язав: припинити будівельні та інші роботи, що призвели до руйнування частини пам`ятки архітектури Поселення Харків, отримати дозвіл на проведення робіт та попереджено про відповідальність.

Пунктом 56 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренди громадянам земельних ділянок» від19.06.2019 №1616/19 ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку, яка належала територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:01:024:0051), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 .

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2020 №3035, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., вказана земельна ділянка продана ОСОБА_8 . ОСОБА_9 .

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гапон І.М., ОСОБА_9 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИЙ» в особі представника ОСОБА_10 прийняло до статутного капіталу Товариства цю земельну ділянку.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 зареєстрована в ДЗК 03.06.2019. Цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Технічна документація із землеустрою виготовлена 19.04.2019 ФОП ОСОБА_11 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на час розгляду справи власником земельної ділянки є ТОВ «КУЛИКОВСЬКИЙ» (запис про право власності № 37716617 від 06.08.2020, внесений державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленком І.А.). Як підставу для державної реєстрації в Реєстрі вказано акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 05.08.2020.

Водночас, згідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 18.12.2020 та акту візуального обстеження Департаменту від 17.09.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 по АДРЕСА_3 розташована в Центральному історичному ареалі міста Харкова та в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків.

Судом досліджено висновок Управління культури і туризму Харківської облдержадміністрації про погодження внесення змін до плану зонування території м.Харків, в частині схеми об`єктів культурної спадщини на території м.Харкаова від 24.10.2016 про погодження зонінгу, за умови погодження їх з Міністерством культури України, з проектом та кортографічним матеріалом, в переліку пам`яток археології до якого зазначено «Поселення Харків».

Станом на час розгляду справи, згідно з Витягом з ДЗК №НП-6314934462021 від 02.03.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 має код класифікатору видів цільового призначення земель 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Як стверджує Харківської міської ради, на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, її реєстрації, в державному земельному кадастрі була відсутня інформація про те, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, а згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 у використанні земельної ділянки не були визначені обмеження, пов`язані з її належністю до земель історико-культурного призначення, та земель, що мають особливу цінність, однак ці посилання не спростовують висновків суду щодо розміщення в межах цієї земельної ділянки археологічної пом`ятки.

Згіднозістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Відповідно до пункту 2 статті 121Конституції Українина прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України(стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно дост. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Згідно з вимогами ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Відтак, законодавцем передбачена можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

Звернення до суду прокурора із зазначеним позовом аргументоване тим, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді є порушення прав та інтересів держави.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що в силуст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокуратура наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі та набуття статусу позивача є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 ЗК України, Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Зі статті 21 ЗК України вбачається, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних

ділянок громадянам та юридичним особам;б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Як визначеностаттею 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до п. 3 додатку 6 наказу Міністерства культури України від 28.11.2013 №1224 до Переліку об`єктів культурної спадщини в Харківській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення внесений об`єкт «Поселення Харків» за адресою: Фортеця розташована в місці злиття річок Харків та Лопань, Посад розміщується на лівому та правому берегах річки Лопань та річки Харків як Пам`ятка археології з охоронним номером 8828-Ха це всі дані про пам`ятку, які містяться в Реєстрі об`єктів культурної спадщини.

Положеннямистатті 53 Земельного кодексу Українивизначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно приписівст. 54 Земельного кодексу України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Водночас, пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачу у приватну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Частиною 1ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини»визначено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно положень ч. 7ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини»землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Положеннямистатті 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»визначено, що пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з абз. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 наведеного Закону).

Частиною 1ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»встановлено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 2статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини»режими використання пам`яток встановлює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини щодо пам`яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам`яток місцевого значення.

Положеннями пункту 12 частини 2статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

Наказом від 27.12.2019 управління культури і туризму ХОДА «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`яток історії, монументального мистецтва та археології місцевого значення» Затвердити межі та режими використання зон охорони пам`яток історії, монументального мистецтва та археології місцевого значення, враховуючі ті, що входять до складу комплексних пам`яток, визначені Науково- проектною документацією з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Харків.

Позивач стверджує, а відповідач 1 не заперечує, що при прийнятті оспорюваного рішення ХМР від 19.06.2019 № 1616/19 в частині передання у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_8 були відсутні будь-які погодження позивача, як органу охорони культурної спадщини. Щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 до земель історико-культурного призначення, розташування на ній пам`ятки археологи «Поселення Харків», меж і охоронної зони пам`ятки суд зазначає наступне.

За приписами статей 53, 54 ЗК України по земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри,квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. При встановленні підстав для віднесення конкретної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення суди мають враховувати, у тому числі, паспорт пам`ятки.

У межах розгляду даної справи встановлено, не спростовано відповідачами, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення та перебувала у приватній власності, рішення про її вилучення та про зміну цільового призначення земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, при вирішенні спору про витребування майна із чужого незаконного володіння, підлягає встановленню, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, пункт «а» ч.1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема, без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Судом також врахована позиція відповідача ТОВ «Куликовський», який поданій до суду 10.08.2023 заяві не заперечував проти задоволення позову щодо повернення Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (м.Харків, м-н Конституції, 7, ЄДРПОУ: 04059243) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, площею 0,1 на, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом складання акту приймання-передачі, що розцінюється судом, фактично, як визнання позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо позовних вимог визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19).

Визнання недійсним державного акту також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, є рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16 (14-208цс18).

З урахуванням наведених вище висновків, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.08.2020, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Куликовський» повернути у власність територіальної громади в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 по АДРЕСА_3 , суд зазначає наступне.

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачають, що коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Харківській територіальній громаді, в особі Харківської міської ради належало право розпорядження спірною земельною ділянкою, без належного погодження з органами охорони культурної спадщини, у зв`язку з чим, земельна ділянка 6310136600:01:024:0051по АДРЕСА_3 вибула з володіння власника.

Таким чином, спірне майно підлягає витребуванню у останнього набувача, яким є ТОВ «Куликовський».

Оцінка справи в контексті дотримання вимог ст. 1 протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43).

Можливість віндикації майна, його витребування від набувача, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а ст. 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна у добросовісного набувача. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка порушила чуже володіння, має легітимну мету, що полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалось за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 14.12.2022 справа № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22 (п.137-138) викладений висновок, що згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними процесуальних дій, а суд немає можливості розглянути неініційовані сторонами питання (п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 2, ч. 1, ч. 2, ч. 3. ч. 4 ст. 12, ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

У своїй постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц Верховний Суд також зазначив, «що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ятастатті 263 ЦПК України).

При цьому, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (у аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З урахуванням вищевикладеного, а також часткового визнання відповідачем ТОВ «Куликовський» позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Враховуючи, що судом задоволена позовна 1 з 4 заявлених вимога майнового характеру, стягненню з ТОВ «Куликовський» на користь Харківської обласної прокуратури підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 4515 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги прокурора - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Куликовський» (61002, м.Харків, вул.Куликівська, б.32, ЄДРПОУ: 43737419) повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (м.Харків, м-н Конституції, 7, ЄДРПОУ: 04059243) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, площею 0,1 на, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Куликівська, 32, шляхом складання акту приймання-передачі

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» (61002, м.Харків, вул.Куликівська, б.32, ЄДРПОУ: 43737419) на користь Харківської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 02910108, IBAN: 178201720323160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4515 грн.00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Нарішення суду протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: