Постанова від 22.07.2025 по справі 953/3235/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Харків

справа № 953/3235/21

провадження № 22-ц/818/3063/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участі секретаря Смелянець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою Київської окружної прокуратури м. Харкова про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року по справі №953/3235/21 за позовною заявою Київської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними правочинів, зобов`язання повернути земельну ділянку за апеляційною скаргою Київської окружної прокуратури м.Харкова на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Губської Я.В.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року Київська окружна прокуратура м. Харкова звернулася до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року. Просили встановити порядок виконання рішення у справі, шляхом встановлення факту, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2024 року у справі № 953/3235/21 є підставою для припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:01:024:0051 та є підставою державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за Харківською міською радою

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Київська окружна прокуратура м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що державним реєстратором відмовлено Київській окружній прокуратурі м. Харкова у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що заявником не подано судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тощо. Заявником не подано судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни права власності за заявником або припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський». У зв`язку з вищевикладеним, прокурор просить суд встановити порядок виконання рішення у цій справі, шляхом встановлення факту, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2024 року у справі № 953/3235/21 є підставою для припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:01:024:0051 та є підставою державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за Харківською міською радою. Вказує, що в законодавстві передбачено механізми для забезпечення виконання судових рішень у випадках, коли їх виконання у первісно визначений спосіб стає ускладненим або неможливим. Зокрема, суди можуть змінювати спосіб та порядок виконання рішення або роз`яснювати його зміст для усунення неясностей. Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою стягувача, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин. Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Це є однією з процесуальних гарантій відновлення порушених прав та інтересів осіб. Зміна способу виконання рішення не змінює його суті, а лише визначає нові заходи для належного виконання. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). За висновками суду першої інстанції у справі 953/3235/21, позивачем заявлений віндикаційний позов до останнього зареєстрованого власника спірного об`єкту нерухомості - ТОВ «Куликовський» про зобов`язання повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, порядок виконання судового рішення полягає у внесенні відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість метою віндикаційного позову є витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей ЦК України цю вимогу заявив позивач), забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Заявником Київською окружною прокуратурою м. Харкова надано суду докази на підтвердження того, що рішення перебуває на виконанні та докази, які підтверджують існування обставин, які роблять виконання рішення суду неможливим, а саме: рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Сендик-Полянської І.М. №77201978 від 12.02.2025, яким відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що реєстрація припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 неможлива. Відмовляючи у задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2024 року у справі №953/3235/21 судом першої інстанції не враховані зазначені вище позиції, чим порушено ст. 16 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 18, 21, 24, 27, 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 5, 10, 18, 263, 267, 435 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення заявник фактично просить витребувати спірну земельну ділянку. Дані вимоги прокурором у вищезазначеному позові не заявлялись. Вказане свідчить, що така зміна способу та порядку виконання рішення суду у справі № 953/3235/21, як скасування держаної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:01:024:0051, Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» та реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за Харківською міською радою змінює рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2024 року у справі № 953/3235/21 по суті та спосіб захисту прав та інтересів, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2024 у справі № 953/3235/21 позов Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним правочинів, зобов`язання повернути земельну ділянку задоволено частково. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Куликовський» повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом складання акту приймання-передачі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Окружна прокуратура 10.02.2025 року звернулась до державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою про проведення відповідних реєстраційних дій для забезпечення виконання вищезазначеного рішення суду.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Сендик-Полянської І.М. №77201978 від 12.02.2025 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що реєстрація припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 неможлива.

Реєстратором зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до пошуків в Єдиному державному реєстрі судових рішень державним реєстратором, встановлено наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2024 року по справі №953/3235/21. Згідно консолідованих пошуків в Реєстрах, встановлено в актуальному стані відкритий розділ № 1862137363101 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051.

Право власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Куликовський» код ЄДРПОУ 43737419, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 05.08.2020 року, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гапон І. М. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Державним реєстратором зазначено, що заявником не подано судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни права власності за заявником або припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликовський» код ЄДРПОУ 43737419.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону у країни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявнику Харківській обласній прокуратурі відмовлено у зв`язку з тим, що подані документи реєстратору не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. 25.02.2025 року до Київського районного суду м. Харкова звернулась Київська окружна прокуратури м. Харкова із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду.

Станом на 25.02.2025 рішення суду не виконано, земельна ділянка не повернута.

Статтею 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень. За змістом цього принципу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, спосіб виконання судового рішення не може змінюватись без наявності законних на це підстав.

Таким чином, необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.

Вимоги заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, фактично містять вимоги щодо яких рішення суду не ухвалювалось.

Разо з тим на стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту позивача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на виконанні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи наведені в апеляційній скарзі, оскільки, звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення суду, про які просить Київська окружна прокуратура м. Харкова, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури м.Харкова - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина

Повне судове рішення виготовлено 23.07.2025 року.