Постанова

від 16.10.2024 по справі 400/12246/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12246/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 04.04.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 04 квітня 2024 по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівський колос» до Державної служби України з безпеки та Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезбеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівський колос» (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати наступні постанови відповідача, якими до позивача застосовані штрафні санкції за порушення положень Закону України «Про автомобільний транспорт»:

- №ПШ018443 від 07.09.2023 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

- №ПШ018919 від 21.12.2023 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

- №ПШ018982 від 11.01.2024 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

- №ПШ018983 від 11.01.2024 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн..

Узагальнені обґрунтування позову полягають в наступному:

- в спірних правовідносинах позивач не був перевізником і тому не може бути суб`єктом відповідальності за Законом України «Про автомобільний транспорт»;

- законодавство не містить вказівки на обов`язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення, встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв;

- особиста картка водія до цифрового тахографа є альтернативним документом, який вимагається у водія під час використання цифрового тахографа;

- відповідач не повідомляв позивача про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що порушило його право на захист під час застосування до нього спірних адміністративногосподарських штрафів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 04.04.2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції були встановлені такі обставини справи.

09.08.2023 року на а/д М-16 «Одеса-Кучургани», посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки VOLVO держ.номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №АР016654 від 09.08.2023 року, яким зафіксовано відсутність документів передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, а саме: відсутність у водія роздруківки з цифрового тахографа часу роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 09.08.2023 року.

07.09.2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту № АР016654, Державною службою України з безпеки прийнято постанову №ПШ 018443 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.01.2001 року №2344-ІІІ (далі Закон №2344), а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону №2344.

20.11.2023 року о 21:25 год., на а/д М-15 12км+125м, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN д/н НОМЕР_3 з напівпричепом марки HEITLING д/н НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №018167 від 20.11.2023 року, яким зафіксовано відсутність у водія ОСОБА_2 особистої картки водія до цифрового тахографа.

21.12.2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту №018167, Державною службою України з безпеки прийнято постанову №ПШ 018919 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону №2344.

04.12.20232 року о 12:00 год., на а/д М-15 «Рені Бухарест» 12км+125м, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN д/н НОМЕР_3 з напівпричепом марки HEITLING д/н НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №018118 від 04.12.2023 року, яким зафіксовано відсутність документів передбачених ст.48 Закону №2344, а саме: відсутність у водія ОСОБА_2 особистої картки водія до цифрового тахографа та роздруківки роботи з цифрового тахографа, передбачену п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року.

11.01.2024 року, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту №018118, Державною службою України з безпеки винесено постанову №ПШ 018982 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону №2344.

04.12.2023 року о 12:00 год., на а/д М-15 «Рені Бухарест» 12км+125м, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки DAF д/н НОМЕР_5 з напівпричепом марки FLIEGL д/н НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №АР018621 від 04.12.2023 року, яким зафіксовано відсутність документів, передбачених ст.48 Закону №2344, а саме: відсутність у водія ОСОБА_3 роздруківки даних роботи та відпочинку водія до цифрового тахографа за 04.12.2023 року, при цьому водій не використовував картку водія у слоті тахографа, чим порушив п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року.

11.01.2024 року, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту №АР018621, Державною службою України з безпеки прийнято постанову №ПШ 018983 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів передбачених ст.48 Закону №2344.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування двох спірних постанов від 11.01.2024 року №ПШ0 18982 та №ПШ0 18983, суд першої інстанції виходив з того, що перевезення, за наслідками яких були винесені ці постанови, здійснювались 04.12.2023 року на підставі товарно-транспортних накладних від 03.12.2023 року №ЕА013178 та №ЕА013179, які містяться в матеріалах рейдових перевірок відповідача за цими постановами, і відповідно до яких перевезення вантажу здійснювалось вантажними автомобілями марки MAN д/н НОМЕР_3 з напівпричепом марки HEITLING д/н НОМЕР_4 та марки DAF д/н НОМЕР_5 з напівпричепом марки FLIEGL д/н НОМЕР_6 , які згідно свідоцтв про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , СХН №528592, НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , належать ТОВ «СФГ «Снігурівський колос», а автомобільним перевізником в цих ТТН зазначено ТОВ «НТК «Зелений Гай».

Суд першої інстанції зазначив, що на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи у посадових осіб відповідача була відсутня інформація про те, що перевізником в спірних правовідносинах є позивач, тобто ТОВ «СФГ «Снігурівський колос», та більш того, в актах перевірки від 04.12.2023 року №018118 та №АР018621 року посадові особи відповідача вказали, що перевізником є ТОВ «НТК «Зелений Гай».

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що саме позивач виступав перевізником в тих вантажних перевезеннях, за наслідками яких відповідачем винесені постанови від 11.01.2024 року №ПШ018982 та №ПШ018983, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанови №ПШ018919 від 21.12.2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що ця постанова винесена на підставі акту №018167 від 20.11.2023 року, яким зафіксовано таке порушення, як відсутність у водія ОСОБА_2 особистої картки водія до цифрового тахографа, хоча, як вказує суд першої інстанції, законодавство зобов`язує водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Суд першої інстанції зазначив, що наявність на момент перевірки у водія іншого альтернативного документу роздруківки даних роботи водія з цифрового тахографа, відповідачем не заперечується.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не дослідив наявність або відсутність у водія на момент перевірки роздруківки з цифрового тахографа, то відсутні підстави для висновку про недотримання позивачем вимог ст.48 Закону №2344.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанови №ПШ018443 від 07.09.2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що ця постанова винесена на підставі акту №АР016654 від 09.08.2023 року, яким зафіксовано таке порушення, як відсутність у водія ОСОБА_1 роздруківки з цифрового тахографа часу роботи та відпочинку цього водія за 09.08.2023 року, але у матеріалах рейдової перевірки, як зазначив суд першої інстанції, така роздруківка наявна.

За висновком суду першої інстанції, абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону №2344 передбачена відповідальність перевізника за відсутність документів, а не інформації в них, а відсутність необхідної інформації в документі фіксації часу роботи та відпочинку водія може свідчити про порушення ним режиму роботи, за що передбачена відповідальність іншим абз.8 ч.1 ст.60 Закону №2344.

Апелянт з наведеними висновками суду першої інстанції не погоджується та в апеляційній скарзі виклав свої заперечення, суть яких узагальнено зводиться до наступного:

- у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, але такого тимчасового реєстраційного документа не було надано під час перевірки належних позивачу автомобілів марки MAN д/н НОМЕР_3 з напівпричепом марки HEITLING д/н НОМЕР_4 та марки DAF д/н НОМЕР_5 з напівпричепом марки FLIEGL д/н НОМЕР_6 , у зв`язку з чим при розгляді справи та винесенні постанов від 11.01.2024 року №ПШ0 18982 та №ПШ0 18983 у відповідача не було сумнівів в тому, що автомобільним перевізником є саме позивач, як власник цих вантажних автомобілів;

- вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом,

- у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, крім документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність особистої картки водія, яку він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, а також водії повинні надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Водії повинні зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

- у водія ОСОБА_2 під час перевірки 20.11.2023 року взагалі була відсутня оформлена особиста картка водія до цифрового тахографа, що підтвердив і сам водій у своїх пояснень, що, в свою чергу, виключало і наявність відповідної роздруківки з такого тахографу на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок такого водія;

- під час перевірки 09.08.2023 року водія ОСОБА_1 була відсутня роздруківка з цифрового тахографа часу роботи та відпочинку цього водія, а наявна в матеріалах справи роздруківка не містить в собі жодної інформації про дані водія, номер його особистої картки, дата початку та закінчення строку дії картки, даних щодо режиму праці та відпочинку водія, що не є виконанням вимог законодавства в частині надання уповноваженим посадовим особам роздруківки даних роботи тахографа.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з положень ч.1 ст.308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обсяг нормативно-правового регулювання, який підлягає застосуванню для вирішення даного спору, полягає в наступному.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон №2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини 7 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини 14 статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами 17-20 статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок №1567).

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами 1-2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону №2344-III визначена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарських штрафів, які застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону №2344-III є автомобільний перевізник.

Як вже зазначено вище, суд першої інстанції визнав протиправними та скасував дві спірні постанови від 11.01.2024 року №ПШ0 18982 та №ПШ0 18983 з тих підстав, що перевізником у вантажних перевезеннях, за наслідками яких були винесені ці постанови, був не позивач, а ТОВ «НТК «Зелений Гай» згідно даних товарно-транспортних накладних від 03.12.2023 року №ЕА013178 та №ЕА013179, які містяться в матеріалах рейдових перевірок відповідача за цими постановами, а тому позивач цими постановами не міг бути притягнутий до відповідальності за статтею 60 Закону №2344-III.

Відповідаючи на питання, чи може позивач вважатися автомобільним перевірником в двох вантажних перевезеннях, за наслідками яких були винесені дві спірні постанови від 11.01.2024 року №ПШ0 18982 та №ПШ0 18983, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року по справі №640/27759/21:

« 51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

53. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

54. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.»

З долучених відповідачем матеріалів до відзиву на позовну заяву вбачається, що постанови від 11.01.2024 року №ПШ0 18982 та №ПШ0 18983 винесені на підставі актів перевірки від 04.12.2023 року №018118 та №АР018621 року, в яких зазначено, що перевізником є ТОВ «НТК «Зелений Гай», а перевезення здійснювались на підставі товарно-транспортних накладних від 03.12.2023 року №ЕА013178 та №ЕА013179, в яких в графі «Автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «НТК «Зелений Гай».

Таким чином, колегія суддів вважає, що належним суб`єктом відповідності за порушення, які зафіксовані актами перевірки від 04.12.2023 року №018118 та №АР018621, може бути лише ТОВ «НТК «Зелений Гай», як автомобільний перевізник в цих вантажних перевезеннях, за результатами яких складні акти перевірки від 04.12.2023 року №018118 та №АР018621 року.

Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав протиправними та скасував дві спірні постанови від 11.01.2024 року №ПШ0 18982 та №ПШ0 18983.

Що стосується інших двох спірних постанов від 07.09.2023 року №ПШ 018443 та від 21.12.2023 року №ПШ 018919, то як вже зазначено вище, вони винесені за недотримання вимог законодавства в частині використання цифрових тахографів, якими на час складання акті перевірок №АР016654 від 09.08.2023 та акт №018167 від 20.11.2023 року були обладнані вантажні автомобілі марки VOLVO держ.номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та марки MAN д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 ..

Обсяг нормативного регулювання порядку використання тахографів полягає в наступному.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 (далі Положення №340) затверджене Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яким визначені особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, і згідно п.1.3 якого це Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п.6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно визначення наявного у п.1.5 Положення №340, тахограф обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

У відповідності до п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 року Міністерством транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №385), відповідно до п.п.1.1 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- картка картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР

- контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Виходячи з системного аналізу норм Положення №340 та Інструкції №385, колегія погоджується з доводами апелянта про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовується суб`єктами господарювання в том числі і для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Відповідно, водій вантажного автомобіля обладнаного цифровим тахографом, крім документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язково також повинен мати при собі під час керування таким автомобілем чинну особисту картку водія, яку він повинен використовувати у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи цифрового тахографа.

При цьому, водії таких автомобілів зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, під час перевірки водія ОСОБА_2 20.11.2023 року, за результатами якої був складений акт №018167 від 20.11.2023 року та винесена постанова №ПШ018919 від 21.12.2023 року, у цього водія взагалі була відсутня оформлена особиста картка водія до цифрового тахографа, що підтверджено поясненнями цього водія в акті перевірки.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавство зобов`язує водія мати або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа, тобто лише один з двох документів, оскільки виготовлення роздруківки даних роботи цифрового тахографа, яким був обладнаний автомобіль водія ОСОБА_2 на момент перевірки 20.11.2023 року, є неможливим без використання в слоті такого тахографа особистої карти цього водія.

Отже, на момент перевірки 20.11.2023 року водій ОСОБА_2 був зобов`язаний надати перевіряючим і свою особисту картку водія і роздруківку даних цифрового тахографа автомобіля.

Оскільки на момент перевірки 20.11.2023 року водій ОСОБА_2 не мав при собі діючої картки водія, то вказаний обов`язок не було виконано, що, в свою чергу, вірно було кваліфіковано постановою №ПШ018919 від 21.12.2023 року як правопорушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону №2344.

Виходячи з цього, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування постанови №ПШ018919 від 21.12.2023 року винесено з порушенням норм матеріального права, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Що стосується спірної постанови №ПШ018443 від 07.09.2023 року, то, як вже зазначено вище, ця постанова винесена на підставі акту №АР016654 від 09.08.2023 року, яким зафіксовано таке порушення, як відсутність у водія ОСОБА_1 роздруківки з цифрового тахографа часу роботи та відпочинку цього водія за 09.08.2023 року.

Позиція позивача щодо цього порушення, з якою погодився і суд першої інстанції, полягає в тому, що у матеріалах рейдової перевірки наявна роздруківка з цифрового тахографу, а відсутність в ній необхідної інформації не є порушенням абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону №2344, оскільки цією нормою передбачена відповідальність перевізника за відсутність документів, а не інформації в них.

Як зазначив суд першої інстанції, відсутність необхідної інформації в документі фіксації часу роботи та відпочинку водія може свідчити про порушення ним режиму роботи, за що передбачена відповідальність абзацом 8 ч.1 ст.60 Закону №2344.

Колегія суддів з такою позицію суду першої інстанції погодитися не може, оскільки наявна в матеріалах справи роздруківка не містить в собі жодної необхідної інформації стосовно водія ОСОБА_4 , номеру його особистої картки, дати початку та закінчення строку дії картки, не містить даних щодо режиму праці та відпочинку цього водія, а тому така роздруківка не може вважатися роздруківкою даних з цифрового тахографа про часи роботи та відпочинку цього водія за 09.08.2023 року.

Колегія суддів зазначає, що визначена Інструкції №385 мета надання водієм роздруківки даних з цифрового тахографа про часи роботи та відпочинку цього водія полягає в тому, щоб контролюючий орган мав можливість перевірити дотримання водієм вимог законодавства щодо режимів його роботи.

Як вже зазначено вище, виконання такого обов`язку буде можливим, якщо водій використовує свою чинну особисту картку в слоті цифрового тахографа автомобіля.

Відповідно, наявна в матеріалах справи роздруківка, на яку посилається позивач та суд першої інстанції, за своїм змістом не є тим обов`язком документом, на підставі якого можливо перевірити дотримання водієм вимог законодавства щодо режимів його роботи.

З цих ж підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність необхідної інформації в документі фіксації часу роботи та відпочинку водія може свідчити про порушення ним режиму роботи, за що передбачена відповідальність абзацом 8 ч.1 ст.60 Закону №2344, адже на підставі наявної роздруківки, яка не містить жодних даних, неможливо встановити порушення режиму роботи водія.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з правомірністю спірної постанови №ПШ018443 від 07.09.2023 року, а рішення суду першої інстанції стосовно цієї постанови колегія суддів вважає таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівський колос» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті:

№ПШ018982 від 11 січня 2024 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівський колос» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

№ПШ018983 від 11 січня 2024 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівський колос» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівський колос» (вул. Погранична, 2-а, с. Шевченко, Миколаївський район, Миколаївська область, 57536, код ЄДРПОУ 36895938) судові витрати у сумі 1342 (тисяча триста сорок дві гривні) 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька