Постанова

від 17.10.2024 по справі 380/4885/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4885/22 пров. № А/857/16910/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» та Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/4885/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!ФЕСТ», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Клименко О.М. в м. Львові 28.05.2024 року о 17:19 год., повний текст рішення складено 07.06.2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі відповідач, ВК ЛМР), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» (далі - третя особа 1 ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ»), Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (Третя особа 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 675, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові (далі також спірне рішення, Рішення № 675).

Рішенням від 28 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач та третя особа ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ», оскільки вважають оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ВК ЛМР в апеляційній скарзі зазначає про недоведення позивачем порушення своїх прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах з Виконавчим комітетом, які суд першої інстанції помилково визначив доведеними, пропуск строків звернення до суду та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, затверджені оскаржуваним рішенням містобудівні умови та обмеження відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, підстав для відмови у їх видачі не існувало.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» зазначає, що даний спір не підсудний судам адміністративної юрисдикції, позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права. На думку даного апелянта судом першої інстанції неправильно застосовано частину п`яту статті 29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI), безпідставно застосовано вимоги ДБН Б.2.2.-12:2019 «ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ» (далі ДБН Б.2.2.-12:2019), не враховано вимог ухвали Львівської міськради 18 сесії 5-го скликання від 30 вересня 2010 року № 3924 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план», а також правових позицій Верховного Суду в аналогічних спорах, що призвело до хибних висновків щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

Позивач подав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційні скарги, в яких виклав позицію, згідно якої доводи апелянтів є безпідставними, а рішення суду першої інстанції вважає законним обґрунтованим.

Третя особа 2 відзив на апеляційні скарги не подала.

Справа, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний суд розглянув дану справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» є власником земельної ділянки у м. Львові на вул. Героїв Майдану, 17а із кадастровим номером 4610136600:07:001:0026; цільове призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 81986943 від 07.03.2017).

ВК ЛМР 09 серпня 2021 року прийнято рішення № 675, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові.

Це рішення ухвалене за наслідком розгляду відповідачем звернення ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» від 26.07.2021 року (зареєстрованого у Львівській міській раді 26.07.2021 за № 2-65024/АП-2401), передпроектної пропозиції житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А, беручи до уваги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2017 № 81986943, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2021 № НВ-4616385922021.

Пунктом 1 спірного рішення було затверджено додані до рішення містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові.

Пунктом 2 даного рішення ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» зобов`язано, зокрема: отримати у встановленому порядку технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкта; розробити у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, робочий проект з врахуванням пункту 4 рішення виконавчого комітету від 29.05.2020 № 458 «Про необхідність проектування заходів цивільної безпеки, розробки інженерно-технічних заходів цивільного захисту, використання споруд підземного простору для укриття населення при розробці детальних планів території та при проектуванні об`єктів будівництва у м. Львові», рішення виконавчого комітету від 20.07.2020 № 623 «Про вдосконалення системи збору побутових відходів на території м. Львова», у т.ч. щодо влаштування підземних контейнерів роздільного збору твердих побутових відходів, та провести його експертизу згідно з законодавством України; розробити паспорт кольорового опорядження фасаду та погодити його у встановленому законом порядку; звернутися у відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю для отримання дозвільних документів, які дають право на початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Додатком № 1 до Рішення № 675 у розділі 1 зазначено, функціональне призначення земельної ділянки зона Ж-2 зона малоповерхової квартирної житлової забудови відповідно до ухвали Міської ради від 09.07.2021 № 1134 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Героїв Майдану, вул. М. Глінки», протоколів архітектурної містобудівної ради від 25.02.2021 № 3 та від 14.05.2021 № 7.

У розділі 2 Додатку № 1 Рішення № 675 встановлено наступні вимоги до нового будівництва:

2.1. Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах - від найнижчої точки землі (абсолютна позначка: 317,60 м) до закінчення конструктивних елементів будівлі - 22,80 м (абсолютна відмітка: 340,40 м).

При необхідності граничну висоту будівель узгодити з Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

2.2. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 97,30 %.

2.3. Максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону) - 570 люд./га.

2.4. Мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд:

- 0,00 м до червоної лінії вул. Героїв Майдану;

- 0,00 м до існуючої забудови з північної сторони (блокування).

Об`єкт (нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові) запроектувати з врахуванням вимог діючих будівельних норм та вимог рішення виконавчого комітету від 26.10.2007 № 893 «Про заходи щодо запобігання виникненню аварійних ситуацій при будівництві нових та реконструкції існуючих об`єктів». Врахувати недопущення виникнення руйнувань суміжної забудови з влаштуванням необхідних інженерно-технічних заходів, які запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів проектованого об`єкта на прилеглу територію.

2.5. Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги зони санітарної охорони) - земельна ділянка на вул. Героїв Майдану, 17-А розташована у кварталі історично сформованої житлової та громадської забудови у межах історичного ареалу міста. Проектування здійснювати з дотриманням вимог діючих державних будівельних норм та з врахуванням Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини».

Опрацювати паспорт кольорового опорядження фасаду та узгодити його у встановленому законодавством порядку. Проектом врахувати вимоги збереження традиційного історичного середовища міста, визначеного рішенням виконавчого Комітету від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони Регулювання забудови міста Львова».

2.6. Охоронювані зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж відповідно до діючих будівельних норм, охоронна зона кабелів зв`язку 0,60 м, охоронна зона водопроводу і каналізації 3,00 м 5,00 м.

При необхідності передбачити винесення існуючих мереж на нормативну відстань з зони будівництва.

Задовольняючи позов та скасовуючи спірне рішення, суд першої інстанції зазначив, що при затвердженні Рішенням № 675 відповідач не врахував вимог ДБН Б.2.2.-12:2019 в частині встановлення охоронних меж пам`ятки культурної спадщини.

Оцінюючи обставини справи суд апеляційної інстанції враховує наступні норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХIV «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон № 3038-VI, який згідно його преамбули спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у справі правовідносин).

За визначенням наведених у Законі № 3038-VI термінів містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини першої статті 1).

Отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим етапом проектування та будівництва об`єктів (пункт 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI).

Частиною другою статті 26 Закону № 3038-VI визначено, що суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

За приписами частини першої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до частин третьої - шостої, восьмої цієї ж статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Відтак, законодавцем у частині п`ятій статті 29 Закону № 3038-VI встановлено виключні умови надання та вимоги до містобудівних умов та обмежень.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-ІІІ, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-ІІІ:

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку.

Отже, згідно з вищенаведеними приписами правових норм, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон № 1805-ІІІ відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону № 1805-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Львів.

У той же час, відповідно до вимог частини першої статті 32 Закону № 1805-ІІІ (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

На переконання колегії суддів апеляційного суду суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що в порушення пункту 8 частини п`ятої статті 29 Закону України № 3038-VI затверджені оскаржуваним рішенням відповідача містобудівні умови та обмеження містять лише загальні цитування норм даного Закону, але не містять самі охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується, зокрема, на правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18, відповідно до якого вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд необхідно вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації «згідно з чинним законодавством», «відповідно до нормативно-правових актів», «в установленому чинним законодавством порядку», «урахувати законні інтереси та вимоги». Це формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрів будівництва саме у цифровому вигляді в даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про невідповідність затверджених Рішенням № 675 містобудівних умов та обмежень вимогам Розділу 13 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Території історичної забудови, пам`яток та об`єктів культурної спадщини» не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до вимог пункту 13.1.4 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» при намірах здійснення будівництва нової чи реконструкції існуючої споруди на ділянці (ділянках), яка знаходиться поруч (у межах 500 м) із пам`яткою культурної спадщини, до прийняття рішення про відведення земельної ділянки під будівництво нової чи реконструкцію існуючої споруди необхідно в установленому порядку визначити та затвердити межі території цієї пам`ятки (за умови відсутності затвердженої території цієї пам`ятки).

Навколо будинків і споруд пам`яток культурної спадщини (архітектури та містобудування) - у разі відсутності розроблених та затверджених в установленому порядку зон охорони в межах відстані, що дорівнює подвійній висоті цих пам`яток, але у будь-якому разі - не менше 50 м, при проектуванні нових будівель і споруд або надбудові (реконструкції) існуючих необхідно зберігати цінне історичне розпланування і традиційний характер забудови населених пунктів, цінний природний ландшафт та об`єкти природно-заповідного фонду, оглядові точки і зони, звідки розкриваються види на пам`ятки та їх комплекси. При цьому відстань від кожної новобудови до пам`ятки повинна бути не меншою ніж збільшений удвічі максимум з висот самої пам`ятки та даної новобудови.

Згідно частини першої статті 11 Закону України від 5 листопада 2009 року № 1704-VI «Про будівельні норми» (далі Закон № 1704-VI) застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень частини другої статті 11 Закону № 1704-VI України сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об`єкта нормування.

Відповідно до вимог пункту 1.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Тобто, вказані норми застосовуються при здійсненні проектування, будівництві і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

У той же час, відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до вимог пункту 11 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

Відтак, як вірно зазначають апелянти, законодавцем встановлено різні вимоги, щодо розроблення і затвердження містобудівних умов та обмежень та проектної документації.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 380/8181/21 викладено правовий висновок, згідно якого отримання вихідних даних у вигляді містобудівних умов є найпершою стадією забудови територій і створення об`єкта архітектури, передує стадії проєктування, а створення проектної документації для об`єктів будівництва передбачає обов`язкове врахування, у тому числі, таких вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження отримуються саме для проектування об`єкта будівництва, що визначено у абзаці першому частини другої статті 29 Закону № 3038-VI.

Тобто містобудівні умови та обмеження не є тотожними проєктній документації. Створення цих документів відбувається за різними процедурами, визначеними законодавством, а їх зміст та призначення у процесі будівництва суттєво відрізняються».

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 06.12.2023 у справі № 380/4498/20.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 813/1416/18 зазначено, що вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд необхідно вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації «згідно з чинним законодавством», «відповідно до нормативно-правових актів», «в установленому чинним законодавством порядку», «урахувати законні інтереси та вимоги».

Таке формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрів будівництва саме у цифровому вигляді в даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена».

Відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність застосування вимог ДБН Б.2.2.-12:2019 в затверджених оскаржуваним рішенням відповідача містобудівних умовах та обмеженнях не відповідає приписам чинного законодавства.

Крім того, на переконання апеляційного суду, при застосування вимог пункту 13.1.4 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» судом першої інстанції не взято до уваги вимог пункту 13.2.2. ДБН Б.2.2.-12:2019.

Так, згідно вимог пункту 13.2.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 межі та режими використання територій комплексної реконструкції визначаються містобудівною документацією. Якщо населений пункт занесено до Списку історичних населених місць України, вихідними даними для розробленням згаданої документації повинен слугувати історико-архітектурний опорний план з визначеними межами і режимами використання історичних ареалів та зон охорони пам`яток культурної спадщини.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні станом на момент прийняття ухвали Львівської міськради 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30 вересня 2010 року «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план» визначались Законом України «Про основи містобудування», який відповідно до преамбули до цього Закону спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Межі історичного ареалу міста Львова були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Львова, який входить до складу «Генерального плану міста Львова» та Концепції розвитку міста.

Генеральний план міста Львова є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проектною документацією, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах територій історичних населених місць. Проекти реконструкції забудови та території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини.

Згідно розділу «Охоронна діяльність» тому 2 «ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Генерального плану міста Львова (Коригування генерального плану м. Львова ІІ стадія)» у 2005 році інститутом «Укрпроектреставрація» відкореговано історико-архітектурний опорний план м. Львова, в якому розроблені заходи щодо охорони історичного середовища, а саме:

- визначено історичний ареал м. Львова;

- встановлено зону регулювання забудови;

- встановлено зону охорони історичного міського ландшафту.

В контексті спору, що розглядається, апеляційний суд вважає доречним послатися на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 380/13557/21, відповідно до яких у складі текстової частини Генерального плану міста Львова (Коригування генерального плану м. Львова ІІ стадія) міститься розділ 17.02. «Охорона історичного середовища», в якому зазначено, що охорона історичного середовища м. Львова один із пріоритетних стратегічних напрямків діяльності всіх учасників містобудівного процесу в місті. До компетенції генплану міста належать питання охоронного зонування, пов`язаного з об`єктами і комплексами історико-культурної спадщини і планувальні рішення, опосередковано спрямовані на охорону пам`яток та історичного середовища. Генпланом ураховані межі й режим зон охорони пам`яток, прийняті відкоригованим інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році історико-архітектурним планом м. Львова, в якому відзначені: Державний історико-архітектурний заповідник; територія, що є під охороною ЮНЕСКО; історичний ареал м. Львова; зона регулювання забудови; зона охорони історичного ландшафту. Для кожної зони охорони встановлений режим, який відповідає вимогам охорони пам`яток і середовища як цілісного комплексу, який відіграє провідну роль в формуванні образу міста.

Графічний матеріал Генерального плану міста Львова міститься в загальному доступі в мережі Інтернет.

09.07.2021 року Львівська міська рада, враховуючи рішення виконавчого комітету від 27.10.2017 № 975 «Про розроблення детального плану території у районі вул. Героїв Майдану, вул. М. Глінки», Матеріали розгляду пропозицій, поданих у рамках громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території в районі вул. Героїв Майдану, вул. М. Глінки у м. Львові, копію витягу з протоколу засідання № 7 архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 14.05.2021, прийняла ухвалу № 1134, якою затвердила детальний план території у районі вул. Героїв Майдану, вул. М. Глінки у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території (далі ДПТ).

Згідно ДПТ в проекті враховані основні рішення містобудівної документації на дану територію, якою є Генеральний план м. Львов, розроблений Державним підприємством Державним інститутом проектування міст «Містопроект» (м. Львів) у 2009 році, Детальний план території в районі вул. Д. Вітовського, вул. Болгарської, вул. Академіка А. Сахарова у м. Львові., ДП ДІПМ «Містопроект». У 2015р. ЛКП «Археологічно-Архітектурна Служба м. Львова» було розроблено історико-містобудівне обґрунтування на дану територію, матеріали якого враховані при розробці детального плану.

У той же час, відповідно до вимог розділу 8 ДПТ встановлено перелік містобудівних умов та обмежень. Так встановлено Планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони).

Відповідно до вимог пункту 1.4 ДПТ ділянка перебуває в межах території історичного ареалу (ІА-4).

Згідно із пунктом Ж-2 ДПТ «містобудівні умови та обмеження використання земельних ділянок» граничнодопустима висота будівель: до 4 пов., додатково регламентується згідно Схеми зонування за історико-архітектурним регламентом плану зонування м. Львова для підзони ІА-4 (відповідно до п. 3.3. зведеної пояснювальної записки); Допускається до 6 поверхів включно.

Відповідно до приміток розділу 8 ДПТ, всі решта умов і обмежень - згідно плану зонування території району.

Учасникам провадження не надано жодного допустимого належного доказу, який підтверджував невідповідність містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові вимогам Генерального плану згідно ухвали Львівської міськради 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30 вересня 2010 року «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план» та Детального плану території у районі вул. Героїв Майдану, вул. М. Глінки, який затверджений ухвалою ЛМР від 09.07.2021 № 1134.

Виходячи з наведених вище обставин та відповідного правового регулювання, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність зон та режимів охорони пам`яток, враховуючи, що Генпланом враховані межі й режим зон охорони пам`яток, прийняті відкоригованим у 2005 році історико-архітектурним планом м. Львова, на підставі якого затверджені ДПТ та в подальшому містобудівні умови та обмеження.

Саме на ці обставини, які не були спростовані матеріалами справи, покликаються апелянти.

Апеляційний суд вважає доречним також врахувати неодноразово викладені Верховним Судом висновки щодо застосування норм Закону № 3038-VI, які полягають в наступному.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Відтак, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Дана правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 826/9713/18.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підставі для задоволення позову.

Щодо покликань апелянтів на порушення судом першої інстанції правил юрисдикційності розгляду адміністративних справ та пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів апеляційного суду зазначає, що дані питання вирішувалися судом першої інстанції ухвалами від 08.11.2022 року та від 06.12.2022 року у зв`язку з поданими клопотання про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду.

Висновки суду першої інстанції в даних ухвалах відповідають обставинам справи та не порушують відповідних норм процесуального права.

Зокрема, апеляційний суд погоджується з тим, що спірне рішення відповідача є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, а відтак для визначення початку перебігу строку звернення з позовом до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування цього рішення визначальним є встановлення факту, коли позивач дізнався або ж повинен був дізнатися про наявність такого індивідуального акта суб`єкта владних повноважень

Матеріалами справи підтверджено, що копію Рішення № 675 надано позивачу листом від 23 вересня 2021 року № 21101вих-86164, а датою відправлення цього рішення є 29 вересня 2021 року. У позовній заяві позивач стверджує, що вказане рішення він отримав 08 жовтня 2021 року.

Точної дати отримання позивачем спірного рішення судом не встановлено, однак суд першої інстанції вірно вказав, що про наявність оскаржуваного рішення позивач дізнався приблизно у кінці вересня, на початку жовтня 2021 року.

Адміністративний позов позивач здав на пошту 18 лютого 2022 року.

Відтак, установлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення позивачем не пропущено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

Предметом оскарження у цій справі є Рішення № 675, яким затверджені містобудівні умови та обмеження.

Зазначене рішення є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, з прийняттям якого позивач безпосередньо пов`язує наявність свого охоронюваного законом інтересу, що полягає у збереженні культурної спадщини, а також порушеного права на культурну самобутність, про що він вказує у позовній заяві.

Статтею 6 Закону № 3038-VI передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

У свою чергу відповідно до положень статті 13 Закону № 687-ХIV до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР).

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом № 280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Отже, органи місцевого самоврядування у спірних (конкретних) правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Таким чином, правовідносини, які склались між учасниками цієї справи, стосуються захисту права позивача на охорону культурної спадщини та наявністю суспільного, а не майнового інтересу, а тому спір у справі, що розглядається, є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів

Відтак апеляційний суд не погоджується з доводами апелянтів про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 320/5710/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20, від 02 червня 2022 року у справі № 380/1075/20 в аналогічних правовідносинах.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!ФЕСТ» та Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/4885/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржене у касаційному порядку виключно з підстав та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець