Ухвала

від 07.10.2024 по справі 333/6053/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.10.2024 Справа № 333/6053/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6053/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/1075/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року, якою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, маючого середню освіту, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 9 листопада 2024 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 9 листопада 2024 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вказав, що єдиним запобіжним заходом, який здатний забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам є тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В своїх доповненнях до апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_7 вказує, що судом першої інстанції не викладено обставин, якими б було обґрунтовано те, що встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, не було розглянуто можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, який понад півтора року перебуває під вартою.

Зазначає, що суду першої інстанції було надано заяву тестя ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , який є власником квартири, де проживає ОСОБА_6 разом з дружиною та донькою, дозвіл на перебування обвинуваченого в квартирі під домашнім арештом, а також гарантійний лист про прийняття ОСОБА_6 на роботу.

Звертає увагу на те, що обвинувачений має родину, на його утриманні є малолітні син та донька, має дружину, має батьків, що вказує на міцність соціальних зв`язків ОСОБА_6 , має постійне місце проживання, раніше не судимий, працював та має дохід для утримання родини.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, обрати останньому альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та вказала, що у клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурор неодноразово просив визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні, проте таке клопотання судом не розглядається. Зазначила, що наразі розпочався новий судовий розгляд вказаного кримінального провадження. Просила визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив змінити запобіжний захід, визначивши розмір застави або застосувати домашній арешт.

Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги захисника не подавав.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.

Крім того, і ризик незаконного впливу також не зменшився та обумовлюється тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства щодо потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а тому перебуваючи на волі, будучі достовірно обізнаним про місце роботи вказаних потерпілих, виходячи з викладених в обвинувальному акті фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, ураховуючи стадію судового розгляду, який розпочався заново, під час якого будуть допитуватися потерпілі та свідки, обвинувачений може вчинити спроби незаконно впливати на таких осіб, у тому числі психологічним чином або умовлянням змушувати їх змінити свої показання, надати нові або відмовлятися від наданих раніше з метою створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності.

На переконання колегії суддів і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, адже ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, з метою наживи та власного збагачення, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що в сукупності свідчить про високий ризик вчинення інших аналогічних умисних корисливих злочинів.

При цьому, доказів про наявність у обвинуваченого місця роботи, про що вказує сторона захисту, матеріали кримінального провадження не містять.

Відтак, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а доводи сторони захисту щодо відсутності таких ризиків спростовується вищевикладеним.

Даних про такий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.

Доводи про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має родину, має на утриманні неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання та раніше не судимий, на даний час не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга з доповненнями захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 9 листопада 2024 року включно, залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4