Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/1395/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1395/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024

у справі № 910/1395/24(суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто"

про стягнення 335 373, 71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто " про стягнення 335 373,71 грн за договором оренди № 301121 від 30.11.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" заборгованість по орендній платі та платі за сервісне обслуговування в сумі 181 619, 40 грн, пеню в сумі 45 487, 75 грн, 3% річних в сумі 6 961, 16 грн, інфляційні нарахування в сумі 15 373, 39 грн, неустойку за прострочення повернення приміщень в сумі 85 932, 00 грн та витрати зі сплати судового збору 5 030, 61 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 04.07.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріальто" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24, в якій просить закрити провадження по справі № 910/1395/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" про стягнення заборгованості в частині стягнення орендної плати за сервісне обслуговування в сумі 181 619, 40 грн на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24 в частині стягнення пені у сумі 45 487, 75 грн, та неустойки за прострочення повернення приміщень в сумі 85 932, 00 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити пеню на 80% та відмовити в задоволенні вимоги про стягнення неустойки за прострочення повернення приміщень у повному обсязі.

Відповідач заначає, що якщо не брати до уваги недобросовісність поведінки Позивача в частині відмови зафіксувати факт своєчасного повернення приміщення, то за умови, що була погодження Додатковим договором від 30.12.2022 №4 орендна плата на період з 01.01.2023 по 31.01.2023 всього становила 21 483,00 грн, позивач, і в подальшому суд, необґрунтовано стягнув з відповідача неустойку за прострочення повернення приміщень в сумі 85 932,00 грн, оскільки застосований розмір орендної плати не відповідав умовам п.2 Додаткового договору №4.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що застосований розмір пені є надмірним, так як не враховує ступінь виконання господарського зобов?язання, а саме повне погашення заборгованості за Договором оренди, важкий фінансовий стан та збитковість товариства за наслідками господарського року 2022-2023 років, про що свідчить фінансова звітність малого підприємства відповідного періоду (Додаток 5 до апеляційної скарги), у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов?язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України. У зв?язку з цим Сторона відповідача просить апеляційний суд про зменшення розміру пені на 80 % .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що з урахуванням погашення стороною відповідача заборгованості з орендних платежів в сумі 181 619,40 грн. (29.02.2024 в сумі 82 000,00 грн. та 20.03.2024 - у сумі 99 619,40 грн.) вказаний предмет спору припинив свої існування в процесі розгляду справи, що є підставою для закриття провадження.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем долучено до матеріалів справи нові докази по справі, а саме копію додаткового договору №4 від 01.02.2023 року та додаткового договору №4 від 01.02.2024 року оренди приміщення між позивачем і третьою стороною; копію договору оренди нежитлових приміщень №01/02/2023 від 01.02.2023 між ТОВ «СІТІ-МАРКЕТ» і ТОВ «РІАЛЬТО»; копію платіжної інструкції від 29.02.2024 №20 на суму 82 000,00 грн; копія платіжної інструкції від 20.03.2024 №30 на суму 99 619,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1395/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1395/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріальто" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/1395/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 04.09.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24.

29.07.2024 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке обґрунтоване тим, що позивачем не отримано примірника апеляційної скарги відповідача.

12.08.2024 згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відзив вмотивовано тим, що при визначенні неустойки за прострочення повернення приміщення Позивач вважає правильним використовувати розмір місячної орендної плати відповідно до п. 2.1. Договору в редакції від 30.11.2021 року, який становить 42 966,00 грн, орендна плата в розмірі 21 483,00 грн за один повний календарний місяць оренди була встановлена тимчасово Додатковим договором №4 до Договору лише на період 01.01.2023 - 31.01.2023, а тому для розрахунку розміру неустойки братися не може. Підстави для застосування такої фактично зменшеної на 50 % орендної плати після 31.01.2023 відсутні.

У відзиві позивач не заперечує, щодо погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 181 619,40 грн після звернення позивача до суду та відкриття провадження по справі. Цей факт був врахований позивачем при поданні заяви про примусове виконання рішення суду, в якій вказав що ця сума вже сплачена боржником самостійно і відповідно не підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Розмір пені в сумі 45 487,75 грн є цілком обґрунтованим порівняно із недоотриманими Позивачем 341 189,10 грн внаслідок зменшення на прохання відповідача платежів за Договором, та не підлягає зменшенню.

16.08.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" надійшла заява про поворот виконання рішення, в якій позивач просить суд розглянути заяву ТОВ «РІАЛЬТО» про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових сум у справі №910/1395/24 у випадку задоволення апеляційної скарги ТОВ «РІАЛЬТО» на рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2024 у справі №910/1395/24 .

Вказана заява обґрунтована тим, що 05.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем закінчено виконавче провадження №75467622 з примусового виконання наказу №910/1395/24 від 19.06.2024, а згідно з апеляційною скаргою ТОВ «РІАЛЬТО» просить апеляційний суд скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2024 у справі №910/1395/24 в частині стягнення пені в сумі 45 487,75 грн, та неустойки за прострочення повернення приміщень в сумі 85 932,00 грн та прийняти в цій частині нове рішення яким зменшити пеню на 80% та відмовити в задоволення вимоги про стягнення неустойки за прострочення повернення приміщень у повному обсязі.

02.09.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду на іншу дату у зв`язку з участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" адвоката Окунєва І.С. у іншому судовому засіданні.

Одночасно, в клопотанні про відкладення заявник просить надати можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.09.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 19.08.2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024 та з 09.09.2024 по 13.09.2024 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" адвоката Окунєва Ігора Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24 призначено в режимі відеоконференції на 09.10.2024.

У судове засідання, що відбулось 09.10.2024 з`явився представник позивача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Відповідач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Щодо нових доказів, поданих разом з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2014 у справі № 910/1395/24 відкритто провадження по справі та встановилено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2014 у справі № 910/1395/24 отримано відповідачем 17.02.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи (а.с. 54) рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрих-код №06 002492 958 06.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд апеляційної інстанції не приймає нові докази по справі, та розглядає справу за наявними, на момент винесення оскаржуваного рішення, в матеріалах справи доказами.

З врахуванням викладеного колегія суддів також відмовляє у задоволені клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки вказані докази (платіжні доручення про сплату основної заборгованості) не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріальто " "Центр комерційної нерухомості" (ТОВ «ЦКН»), як орендодавцем, та Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості", як орендарем, був укладений Договір оренди № 301121 від 30 листопада 2021 року. Строк дії Договору становив до 31 грудня 2022 року. Строк оренди був продовженим за погодженням сторін до 31 січня 2023 року Додатковим договором № 4 від 30 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Приміщення, які знаходяться за адресою: 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 16 (надалі -Будинок;), 2 (другий) поверх (надалі - "Центр комерційної нерухомості" приміщення, що орендуються, загальною площею 195,3 кв. м.

01.12.2021 на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв зазначене Приміщення, про що сторони уклали Акт приймання-передачі № 1 від 01 грудня 2021 року. По закінченню строку оренди Відповідач повернув Приміщення Позивачу із простроченням в один місяць, про що сторони уклали Акт приймання-передачі № 2 від 28 лютого 2023 року.

Копії Договору оренди № 301121 від 30 листопада 2021 року, Акту приймання-передачі № 1 від 01 грудня 2021 року, Додаткового договору № 1 від 01 березня 2022 року, Додаткового договору № 2 від 01 червня 2022 року, Додаткового договору № 3 від 31 серпня 2022 року та Додаткового договору № 4 від 30 грудня 2022 року, Акту приймання-передачі № 2 від 28 лютого 2023 до вказаного Договору оренди додано до позовної заяви.

За користування приміщенням відповідно до п. 2.1. Договору Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 220,00 грн без ПДВ за 1 квадратний метр загальної площі орендованих приміщень грн., яка всього становить 42 966,00 грн. без ПДВ за один повний календарний місяць оренди.

Відповідно до п. 2.2. та п. 5.2. Договору орендні платежі та плата за сервісне обслуговування сплачуються авансом щомісячно до 10 (десятого) числа поточного (розрахункового) місяця.

Також відповідно до п. 5.2. Договору Орендар зобов`язується оплачувати Орендодавцю сервісне обслуговування в сумі 8 788,50 грн. без ПДВ за місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії Договору розмір орендної плати та плати за сервісне обслуговування змінювався за згодою Сторін шляхом підписання відповідних додаткових договорів до Договору, та за період з 01.12.2021 по 31.01.2023 відповідачеві нараховано 269 123,40 грн орендних платежів та 114 250,50 грн вартості сервісного обслуговування на місяць.

ТОВ "Центр комерційної нерухомості" сплачено 201 754,50 грн, не оплаченими наразі є серпень - грудень місяці 2022 року, січень 2023 року та частково, на суму 10 731,9 грн. не оплачений липень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконано грошове зобов`язання за договором оренди № 301121 від 30.11.2021, укладеним між позивачем та відповідачем в частині оплати орендних платежів та сервісного обслуговування у 01.12.2021 та 31.01.2023, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 335 373,71 грн, яка складається із заборгованості по орендній платі та платі за сервісне обслуговування в сумі 181 619,40 грн, пені в сумі 45 487,75 грн, 3% річних в сумі 6 961,16 грн, інфляційні нарахування в сумі 15 373,39 грн та неустойка за прострочення повернення приміщень в сумі 85 932,00 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи прострочена заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі та платі за сервісне обслуговування станом на 01.02.2024 року за Договором оренди № 301121 від 30.11.2021 року становить 181 619,40 грн.

У свою чергу, позивач продовжував надавати послуги за Договором та нараховувати орендну плату до закінчення строку оренди, який встановлений п. 6.3. договору та продовжений Додатковим договором № 4 від 30.12.2022 (п. 1), тобто до 31.01.2023 включно.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що по закінченню строку оренди, Орендар Зобов`язується звільнити Приміщення та повернути їх Орендодавцю за Актом прийому- передачі не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення строку оренди.

Не заважаючи на передбачені Договором обов`язки Відповідач не повернув приміщення по закінченню строку оренди за Договором, а саме - 31 січня 2023 року, а повернув лише 28 лютого 2023 року, тобто із простроченням в 1 місяць. Вказана обставина підтверджується Актом приймання- передачі приміщення № 2 від 28 лютого 2023 року до Договору, який підписаний Сторонами, та прямо зазначена в п. 1 цього акту.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Таким чином, відповідач має сплатити на користь позивача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення.

Оскільки, як вже зазначалося, строк оренди за Договором становив до 31.01.2023 р. відповідно до п. 6.3. в редакції Додаткового договору № 4 від 30.12.2022 р., а відповідач повернув приміщення 28.02.2023 р., то враховуючи дату повернення, Відповідач користувався приміщення повний місяць, понад строк оренди за Договором.

Позивачем заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна у сумі 85 932,00 грн із розрахунку 42 966,00 грн*1 міс.*2 = 85 932,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про стягнення 85 932,00 грн неустойки за прострочення повернення приміщень підлягає задоволенню.

Також за несвоєчасну сплату орендної плати та сплату за сервісне обслуговування позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 45 487,75 грн пені, 6961,16 грн. 3% річних та 15 373,39 грн. інфляційних нарахувань за загальний період з 11.07.2022 по 31.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. та п. 9.3. Договору у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, плати за сервісне обслуговування, встановленої цим Договором, Орендар зобов`язується сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за загальний період з 11.07.2022 по 31.01.2024 за зобов`язанням з орендної плати за кожен місяць окремо.

Перевіривши розрахунки позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є обґрунтованим та вірними, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 45 487,75 грн пені, 6 961,16 грн 3% річних та 15 373,39 грн інфляційних нарахувань за прострочення орендних платежів та сервісного обслуговування за договором оренди № 301121 від 30.11.2021 обгрунтовано та правомірно задоволенні судом першої інстанції у заявлених позивачем сумах.

Стосовно доводів апелянта щодо зменшення пені на 80% колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи №922/2772/18.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, у постанові від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" про стягнення заборгованісті по орендній платі та платі за сервісне обслуговування в сумі 181 619, 40 грн, пеню в сумі 45 487, 75 грн, 3% річних в сумі 6 961, 16 грн, інфляційні нарахування в сумі 15 373, 39 грн, неустойку за прострочення повернення приміщень в сумі 85 932, 00 грн..

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення пені.

Розглянувши заяву відповідача про поворот виконання рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Як встановлено вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24 залишено без змін, а тому відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1395/24 - залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріальто" про поворот виконання рішення - залишити без задоволення.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 16.10.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв