Постанова

від 09.10.2024 по справі 922/1236/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1236/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О.,

суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача Курило М.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1187762 від 25.09.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1582 від 10.09.2008,

відповідача Кравець В.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1142273 від 25.09.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1237 від 19.10.2004,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (вх.№1908Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жельне С.Ч., дата складання повного тексту рішення - 18.07.2024, у справі №922/1236/24

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт", село Глинське, Ізюмський район, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", смт. Бабаї, Харківська область,

про стягнення коштів 1 487 997,70грн

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" в якій просить стягнути з відповідача на свою користь;

- за специфікацією №3 від 14.12.2021 грошові кошти в сумі 886 958, 15грн, що включає в себе 435 954, 69грн пені, 191 880, 00грн штрафу 30%, 217 287, 33грн інфляційного збільшення, 41 836, 13грн 3% річних;

- за специфікацією №4 від 13.12.2021 грошові кошти в сумі 592 588, 09грн, що включає в себе 295 690, 45грн пені, 129 588, 94грн штрафу 30%, 139 321, 45грн інфляційного збільшення, 27 987, 25грн 3% річних;

- за специфікацією №1 від 18.11.2021 грошові кошти в сумі 8 451, 46грн, що включає в себе 2 816, 10грн інфляційного збільшення, 5 635, 36грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах Договору поставки №15-С3 від 18.11.2021 у відповідача виникло прострочення зобов`язання з поставки товару та внаслідок цього - повернення передплати позивачу, з урахуванням чого останньому було нараховано відповідно до пункту 11.1.1 пеню та штраф 30% від суми боргу, а також 3% річних та інфляційні відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" за специфікацією №3 від 14.12.2021 грошові кошти в загальній сумі 886 958, 15грн, що включає в себе 435 954, 69грн пені, 191 880, 00грн штрафу 30%, 217 287, 33грн інфляційного збільшення, 41 836, 13грн 3% річних; за специфікацією №4 від 13.12.2021 грошові кошти в загальній сумі 592 588, 09грн, що включає в себе 295 690, 45грн пені, 129 588, 94грн штрафу 30%, 139 321, 45грн інфляційного збільшення, 27 987, 25грн 3% річних; за специфікацією №1 від 18.11.2021 грошові кошти в загальній сумі 8 451, 46грн, що включає в себе 2 816, 10грн інфляційного збільшення, 5 635, 36грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору 22 319, 97грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що з урахуванням встановлених судовими рішеннями у справі №922/2805/23 обставин стосовно непоставки відповідачем товару за Специфікацією №3 від 14.12.2021 та Специфікацією №4 від 23.12.2021, фактичним закінченням строку поставки, які визначені у зазначених специфікаціях до Договору поставки №15-С3 від 18.11.2021, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення за специфікацією №3 від 14.12.2021 та специфікацією №4 від 13.12.2021 пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення щодо вказаних Специфікацій.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення у сумі 2 816, 10грн та 3% річних у сумі 5 635, 36грн за специфікацією №1 від 18.11.2021, місцевим господарським судом встановлено, що поставка товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 мала б бути здійснена відповідачем до закінчення строку дії Договору, а саме до "31" грудня 2022р.

З огляду на вказане, суд відхилив посилання відповідача на те, що термін поставки за специфікацією №1 від 18.11.2021 є таким, що не настав.

Отже, перевіривши доводи позивача у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані за період з 23.06.2023 по 06.04.2024 за специфікацією №1 від 18.11.2021 на суму сплаченого та непоставленого товару 237 462, 04грн інфляційні та 3% річні також підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з огляду на те, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань та ризиками своєї господарської діяльності. Cама по собі збройна агресія рф проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Належних доказів на підтвердження форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором надано не було, зобов`язання з поставки товару за Договором відповідачем не виконано.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 у справі №922/1236/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції стягнуто за один і той же період як санкції за несвоєчасну поставку товару, так і санкції за несвоєчасне повернення грошових коштів, у той час, як негрошове зобов`язання (поставка товару) припинилось лише після звернення позивачем до суду у справі №922/2805/23.

Апелянт посилається на те, що за умовами пункту 11.1.1 договору передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені; іншого договором не визначено.

Крім того, на думку апелянта, строк виконання зобов`язання за специфікацією №1 від 18.11.2021 не настав, оскільки останньою не встановлений строк виконання зобов`язання. При цьому, як вказує апелянт, специфікація №1 від 18.11.2021 не була предметом розгляду справи №922/2805/23.

Як зазначає апелянт, в своїх претензіях в березні 2023 року та червні 2023 року позивач не вимагав поставки та/або оплати товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 до договору поставки. Таким чином, у даному випадку, на думку апелянта, підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Відтак, стягнення інфляційних та 3% річних за період з 23.06.2023 по 06.04.2024 є передчасним.

Поряд з цим, апелянт посилається на те, що несвоєчасне виконання зобов`язання відбулось з незалежних від відповідача обставин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 у справі №922/1236/24; встановлено позивачу строк до 12.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 12.09.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "25" вересня 2024 року о 15:15год.

12.09.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що товар взагалі не був поставлений відповідачем, а передоплата була стягнута на підставі рішення суду у справі №922/2805/23.

Позивач посилається на те, що він не нараховував пеню за період з 24.02.2022 по 11.09.2022, а за специфікацією №1 від 18.11.2021 пеня і штраф не нараховувались.

На думку позивача, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Позивач вважає, що утримання відповідачем понад 2 років передоплати за товар не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 - залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.09.2024 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Після заслуховування представників сторін у судовому засіданні оголошено перерву до 14:45год. 09.10.2024.

09.10.2024 судове засідання продовжено; після перерви представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи та вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОРЕСУРС" (надалі - постачальник) укладено Договір поставки №15-СЗ від 18.11.2021, за яким предметом поставки є насіннєвий матеріал та/або хімічні засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива.

У межах укладеного договору було підписано Специфікацію №1 від 18.11.2021 на загальну вартість товару 244 359, 36грн, за якою визначено здійснення оплати на умовах 100% передоплати вартості Товару згідно рахунку №1523 від 18.11.2021 та передбачено, що поставка здійснюється на умовах DАP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Глинське. Термін поставки - за домовленістю Сторін.

Також було підписано Специфікацію №3 від 14.12.2021 на загальну вартість товару 639 600, 00грн, за якою визначено оплату на умовах 100% передоплати вартості Товару згідно рахунку №1586 від 14.12.2021 та передбачено, що поставка здійснюється на умовах DDP на склад Покупця за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Глинське в строк до 31.12.2021.

23.12.2021 в межах укладеного договору було підписано Специфікацію № 4 на загальну вартість товару 2 683 000, 80грн, за якою оплата здійснюється на умовах 100% передоплати вартості Товару згідно рахунку №1653 від 24.12.2021; поставка здійснюється на умовах DDP на склад Покупця за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Глинське в строк до 31.01.2022.

Як вказує позивач у позовній заяві, на підставі виставлених відповідачем рахунків, позивачем за вищевказаними Специфікаціями до Договору поставки № 15-СЗ від 18.11.2021 було сплачено 100% передплату за товар, проте, товар відповідачем не був поставлений у повному обсязі, як і не повернуто сплачені за товар кошти.

Зазначені обставини підтверджені відповідними судовими рішеннями по справі №922/2805/23.

Так, у рішенні Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23 встановлено, що згідно Специфікації №3 від 14 грудня 2021 СГ ТОВ "Хлібопродукт" на підставі рахунку на оплату замовлення №1586 від 14.12.2021 було здійснено 100% передплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням №1210 від 17.12.2021 на суму 639 600, 00грн, згідно Специфікації №4 від 23 грудня 2021 року на підставі рахунку на оплату замовлення №1653 від 23.12.2021 було здійснено 100% передплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням №1241 від 29.12.2021 на суму 2 683 000, 80грн.

ТОВ "Украгроресурс" не було поставлено повністю товар згідно Специфікації №3 від 14 грудня 2021 року, на загальну суму 639 600, 00грн, в тому числі ПДВ та частково товар згідно Специфікації №4 від 23 грудня 2021 року, на загальну суму 431 963, 13грн, в тому числі ПДВ.

Доказів здійснення повної та своєчасної поставки відповідачем до суду не було надано.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23 задоволено позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОРЕСУРС" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ" заборгованість в розмірі 1 309 025, 17грн та 19 635, 38грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 по справі №922/2805/23 рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23 залишено без змін.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 11.1.1 договору встановлено, що за прострочення (порушення) термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі якщо прострочення оплати триває більше 30 календарних днів, додатково крім пені сплачує штраф у розмірі 30% від суми боргу. Постачальник звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у разі прострочення Покупцем сплати авансових платежів (попередньої оплати) або якщо Покупець не отримав товар за своєю виною (зокрема, не з`явився у терміни, встановлені Договором).

У пункті 11.8 Договору сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями Сторонами збільшується до 3 (трьох) років.

З урахуванням того, що відповідачем у визначені договором строки товар не був поставлений та не повернено сплачену за товар передплату, позивачем у цій справі заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 635, 36грн та інфляційні у розмірі 2 816, 10грн за Специфікацією №1 за період з 23.06.2023 по 06.04.2024; пені у розмірі 435 954, 69грн за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 та з 12.09.2022 по 06.03.2024, штрафу у розмірі 191 880, 00грн, 3% річних у розмірі 41 836, 13грн та інфляційні у розмірі 217 287, 33грн за період з 01.01.2022 по 06.03.2024, нарахованих за Специфікацією №3; пені у розмірі 295 690, 45грн за періоди з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 12.09.2022 по 06.04.2024, штрафу у розмірі 125 588, 94грн, 3% річних у розмірі 27 987, 25грн та інфляційні 139 321, 45грн за період з 01.02.2022 по 06.04.2024, нарахованих за Специфікацією №4.

Судом першої інстанції встановлено, що за Специфікацією №3 від 14.12.2021 до Договору строк поставки товару встановлений грудень 2021.

Таким чином, прострочення зобов`язання відповідача на суму 639 600, 00грн виникло з 01.01.2022.

За Специфікацією №4 від 23.12.2021 до Договору строк поставки товар встановлений січень 2022.

У зв`язку із тим, що товар за вказаною специфікацією не поставлений на суму 431 963, 13грн, прострочення зобов`язання відповідача на суму недопоставленого товару 431 963, 13грн виникло 01.02.2022.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення у сумі 2 816, 10грн та 3% річних у сумі 5 635, 36грн за специфікацією №1 від 18.11.2021, судом першої інстанції встановлено, що за Специфікацією №1 від 18.11.2021. Термін поставки - за домовленістю Сторін. У Специфікації №1 також зазначено, що покупець здійснює 100% передплату товару згідно рахунку №1523 від 18.11.2021, яка становить 244 359, 36грн.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №922/2805/23 зазначено наступне: " … у наданих суду апеляційної інстанції письмових та усних поясненнях, відповідно до матеріалів справи, грошові кошти в сумі 244 359, 36грн за платіжним документом №1088 від 22.11.2021 сплачені не помилково, а як прийнята/акцептована оферта згідно виставленого відповідачем рахунку щодо поставки засобу захисту рослин Аканто Плюс в обсязі 240 літрів на загальну суму 244 359, 36грн з посиланням на договір №15-СЗ від 18.11.2021; на суму 237 462, 04грн товар не був поставлений відповідачем до сьогоднішнього дня. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 237 462, 04грн заборгованості».

Пунктом 15.1 Договору поставки №15-С3 від 18.11.2021 встановлено, що Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2022 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань до повного виконання.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що поставка товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 у будь-якому разі мала б бути здійснена відповідачем до закінчення строку дії Договору, а саме до "31" грудня 2022 року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі №922/2805/23 заборгованість відповідачем у розмірі 639 600, 00грн за специфікацією №3 погашена 06.03.2024, у розмірі 104 048, 24грн за специфікацією №4 06.03.2024, у розмірі 327 914, 89грн за специфікацією №4 06.04.2024, у розмірі 237 462, 04грн за специфікацією №1 06.03.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, за Специфікацією №3 від 14.12.2021 до Договору строк поставки товару встановлений грудень 2021.

Таким чином, прострочення зобов`язання з поставки товару на суму 639 600, 00грн виникло у відповідача з 01.01.2022.

За Специфікацією №4 від 23.12.2021 до Договору строк поставки товар встановлений січень 2022.

У зв`язку із тим, що товар за вказаною специфікацією не поставлений на суму 431 963, 13грн, прострочення виконання зобов`язання з поставки товару на суму 431 963, 13грн виникло у відповідача з 01.02.2022.

Вказані обставини відповідачем не спростовуються.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами укладеного сторонами у справі пункту 11.1.1 договору, за прострочення (порушення) термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі якщо прострочення оплати триває більше 30 календарних днів, додатково крім пені сплачує штраф у розмірі 30% від суми боргу. Постачальник звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у разі прострочення Покупцем сплати авансових платежів (попередньої оплати) або якщо Покупець не отримав товар за своєю виною (зокрема, не з`явився у терміни, встановлені Договором).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що за умовами пункту 11.1.1 договору передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені; іншого договором не визначено.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач посилався на те, що у нього відсутня копія договору через те, що документи залишились на території, що була тимчасово окупована, і відновити їх немає можливості.

Позивачем оригіналу договору надано не було.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Як передбачено частиною першою статті 637 Цивільного кодексу України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Отже, виходячи з викладеного та досліджуючи зміст пункту 11.1.1 договору, судова колегія вважає, що позивач безпідставно нарахував відповідачу штраф за непоставку товару у строк більше 30 календарних днів у розмірі 30% від суми боргу, оскільки нарахування такого штрафу передбачено у разі прострочення оплати більше 30 календарних днів.

До того ж, штраф визначено у розмірі 30% від суми боргу, а не від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Проте, як вбачається із оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом зазначеному правової оцінки надано не було, хоча відповідач посилався на невідповідність здійсненого позивачем нарахування штрафу умовам договору.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 321 468, 94грн штрафу за Специфікаціями №3 та №4 із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Згідно розрахунку позивача, відповідно до пункту 11.1.1. договору за Специфікацією №3 пеня у розмірі 435 954, 69грн нарахована за періоди з 01.01.2022 по 23.02.2022 та з 12.09.2022 по 06.03.2024; за Специфікацією №4 пеня у розмірі 295 690, 45грн нарахована за періоди з 01.02.2022 по 23.02.2022 та з 12.09.2022 по 06.04.2024.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців.

При цьому, судова колегія зазначає, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд першої інстанції помилково послався на умови пункту 11.8 договору, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, оскільки у даному випадку пеня нарахована позивачем за порушення відповідачем негрошового зобов`язання несвоєчасну поставку товару.

Крім того, за умовами Договору, строк його дії закінчився 31.12.2022.

Тобто, позивачем здійснено нарахування пені, у тому числі, поза межами 6-місячного строку нарахування штрафних санкцій, визначених статтею 232 Господарського кодексу України та на підставі пункту договору, який з 01.01.2023 припинив свою дію.

Суд першої інстанції зазначеному відповідної правової оцінки не надав, що стало наслідком безпідставного стягнення пені у загальному розмірі 707 977, 00грн, нарахованої за Специфікаціями №3 та №4.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань

Здійснивши перерахунок пені у межах заявленого позивачем періоду, а саме за Специфікацією №3 за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 на суму 639 600, 00грн, судова колегія доходить висновку, що заявлена до стягнення сума пені складає 18 224, 22грн; за Специфікацією №4 за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 на суму 431 963, 13грн 5 443, 92грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 707 977, 00грн пені за Специфікаціями №3 та №4 із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог; стягненню підлягає пеня у розмірі 18 224, 22грн за Специфікацією №3 та 5 443, 92грн - за Специфікацією №4.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.06.2023 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", в якому, враховуючи непоставку товару відповідачем за договором просило повернути суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 1 309 025, 17грн (639 600, 00грн за Специфікацією №3 + 431 963, 13грн за Специфікацією №4 + 237 462, 04грн за Специфікацією №1).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, задоволено позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОРЕСУРС" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ" заборгованість в розмірі 1 309 025, 17грн та 19 635, 38грн судового збору.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена, зокрема статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так, за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У даному випадку відповідач порушив строк поставки товару, а, отже, таке зобов`язання до 31.12.2022, тобто, до дати закінчення строку дії договору, не було грошовим.

Враховуючи й те, що у спірних правовідносинах позивач з моменту порушення строку поставки товару нарахував відповідачу пеню за порушення строку поставки, тобто, застосував передбачену договором санкцію за порушення постачальником своїх негрошових зобов`язань, на вказане порушення до 31.12.2022 не поширює свою дію норма статті 625 Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, на яку посилається позивач, Верховний Суд дійшов висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому, у справі №918/631/19 Верховним Судом зазначено, що в основі спірних правовідносин лежить питання про те, чи є зобов`язання із повернення попередньої оплати грошовим зобов`язанням та, відповідно, чи є відповідач боржником, зобов`язаним на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Однак, у даному випадку у справі №922/1236/24 предметом спору є і стягнення пені за порушення відповідачем строків поставки товару, і нарахованих на попередню оплату 3% річних та інфляційних як таких, що нараховані на грошове зобов`язання, що виникло у відповідача внаслідок непоставки товару.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, умовами укладеного сторонами у справі договору не передбачено нарахування процентів за користування постачальником грошовими коштами покупця.

А положення статті 625 Цивільного кодексу України з підстав, викладених вище, до спірних правовідносин по 31.12.2022 (дати закінчення строку дії договору) не застосовуються.

Натомість позивач реалізував передбачене умовами договору та законодавства право на нарахування пені за допущене відповідачем порушення зобов`язання зі своєчасної поставки товару.

Отже, суд першої інстанції без урахування обставин даної справи помилково визначив датою порушення відповідачем грошового зобов`язання за Специфікацією №3 01.01.2022, а за Специфікацією №4 01.02.2022, і за один і той же період стягнув і нараховану позивачем пеню як за порушення негрошового зобов`язання і 3% річних та інфляційні, нараховані як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даному випадку з 01.01.2023, коли строк дії договору закінчився, і відповідач не поставив позивачу товар у повному обсязі, відповідач утримував у себе отриману за договором попередню оплату безпідставно.

Відтак, судова колегія доходить висновку, що підлягають нарахуванню інфляційні та 3% річних на суми попередньої оплати за Специфікацією №3 у розмірі 663 600, 00грн за період з 01.01.2023 до 06.03.2024 (дата виконання зобов`язання), за специфікацією №4 - на суму 104 048, 24грн з 01.01.2023 до 06.03.2024 (дата виконання зобов`язання), на суму 327 914, 89грн з 01.01.2023 до 06.04.2024 (дата виконання зобов`язання).

Тобто, підлягають стягненню за специфікацією №3 38 625, 84грн інфляційних та 23 497, 97грн 3% річних; за специфікацією №4 26 878, 08грн інфляційних та 16 128, 97грн 3% річних.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення 178 661, 49грн інфляційних та 18 338, 16грн 3% річних за Специфікацією №3 та 112 443, 37грн інфляційних та 11 858, 28грн 3% річних за Специфікацією №4 слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка товару за специфікацією №1 від 18.11.2021 у будь-якому разі мала б бути здійснена відповідачем до закінчення строку дії договору, а саме до "31" грудня 2022р.

З огляду на вказане, суд відхиляє посилання апелянта на те, що термін поставки за специфікацією №1 від 18.11.2021 є таким, що не настав.

Отже, перевіривши доводи позивача у цій частині, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані за заявлений позивачем період з 23.06.2023 по 06.04.2024 за Специфікацією №1 від 18.11.2021 на суму сплаченого та непоставленого товару у розмірі 237 462, 04грн інфляційні у розмірі 2 816, 10грн та 3% річні у розмірі 5 635, 36грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про зменшення штрафних санкцій судова колегія зазначає таке.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, відтак, відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань та ризиками своєї господарської діяльності.

Cама по собі збройна агресія рф проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Тим паче, що зобов`язання з поставки товару відповідач мав виконати ще до введення в Україні воєнного стану.

Відтак, відповідачем не доведено підстав для зменшення штрафних санкцій у спірних правовідносинах.

Щодо зменшення річних та інфляційних, суд першої інстанції вірно зазначив, що положення статті 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій.

Водночас, відповідальність передбачена положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Однак, з огляду на те, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, не врахував безпідставності нарахування позивачем штрафу, пені поза межами 6-ти місячного строку, не встановив вірного періоду нарахування 3% річних та інфляційних за Специфікаціями №3 та № 4, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 у справі №922/1236/24 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 321 468, 94грн штрафу, 707 977, 00грн пені за Специфікаціями №3 та №4, 178 661, 49грн інфляційних та 18 338, 16грн 3% річних за Специфікацією №3, 112 443, 37грн інфляційних та 11 858, 28грн 3% річних за Специфікацією №4, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 слід залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позивачем позовної заяви та відповідачем - за подання апеляційної скарги покладають на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогами.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 у справі №922/1236/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" 321 468, 94грн штрафу, 707 977, 00грн пені за Специфікаціями №3 та №4, 178 661, 49грн інфляційних та 18 338, 16грн 3% річних за Специфікацією №3, 112 443, 37грн інфляційних та 11 858, 28грн 3% річних за Специфікацією №4 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Бабаї, вулиця Островського, будинок 50, код ЄДРПОУ 32227053) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" (64332, Харківська обл., Ізюмський р-н, село Глинське, код ЄДРПОУ 31003855) за Специфікацією №3 від 14.12.2021 грошові кошти у розмірі 18 224 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 22коп. пені, 38 625 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 84 коп. інфляційних та 23 497 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто сім) грн 97 коп. 3% річних; за Специфікацією №4 5 443 (п`ять тисяч чотириста сорок три) грн 92 коп. пені, 26 878 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 08 коп. інфляційних та 16 128 (шістнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн 97 коп. 3% річних; за Специфікацією №1 від 18.11.2021 грошові кошти в розмірі 2 816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн 10 коп. інфляційних та 5 635 (п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 36 коп. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн 00коп.

В решті вимог позову відмовити".

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" (64332, Харківська обл., Ізюмський р-н, село Глинське, код ЄДРПОУ 31003855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" 62403, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Бабаї, вулиця Островського, будинок 50, код ЄДРПОУ 32227053) 2 467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн 19коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.10.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна