Рішення

від 11.10.2024 по справі 906/507/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/507/24

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Лозинської І. В.,

секретар судового засідання: Шовтюк І. В.

за участю представників сторін:

- від позивача: Овчарук О. О., довіреність від 29.12.2023, вих. №29/12-2023/10 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача: Музика О. В., довіреність №39 від 01.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 27185437,95 грн

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПАТ "Коростишівгаз" про стягнення 27185437,95 грн, з яких 17765297,00 основного боргу, 2463367,22 грн пені, 1123368,71 грн 3% річних, 5833405,02 грн інфляційних втрат, а також судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 в частині здійснення оплати за спожитий газ за період з 01.11.2021 по 30.12.2021.

Ухвалою від 14.05.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 14.06.2024 о 10:30; зобов`язав сторін виконати вимоги резолютивної частини даної ухвали, подавши відповідні докази по справі (а. с. 50).

28.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями щодо задоволення позовних вимог (а. с. 53 - 63).

31.05.2024 та 10.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про заміну представника (а. с. 74 - 86, 87 - 91).

09.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про, зокрема, зменшення розміру пені на 90% відсотків та розстрочення судового рішення (а. с. 106 - 126).

Ухвалою від 09.07.2024 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 12.08.2024, призначив підготовче засідання для розгляду справи, клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% відсотків на 24.07.2024 о 10:30 (а. с. 130).

12.07.2024 до суду від позивача надійшли заперечення щодо зменшення розміру пені на 90% відсотків та розстрочення судового рішення (а. с. 132 - 143).

Ухвалою від 24.07.2024 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2024 об 11:30 (а.с. 154).

02.09.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення на 12 місяців (вх. г/с №01-44/2484/24) (а. с. 157 - 161).

30.09.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі щодо виникнення заявленої суми боргу (а. с. 171 - 194).

Ухвалою від 01.10.2024 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 11.10.2024 о 14:30 (а. с. 197).

11.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 11.10.2024 про залишення без розгляду клопотання про розстрочення виконання рішення (а. с. 198 - 201).

Ухвалою від 11.10.2024 господарський суд заяву відповідача від 11.10.2024 про залишення без розгляду клопотання про розстрочення виконання рішення задовольнив та залишив без розгляду заяву відповідача від 02.09.2024 про розстрочення виконання рішення.

Представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному об`ємі; проти зменшення розміру пені заперечив.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила зменшити розмір пені до 90%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін спору, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір) (а. с. 14-15), відповідно до п. 1.1 якого типовий договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Пунктом 1.3 типового договору визначено, що договір є договором приєднання.

При укладенні договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 3.1 типового договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За п. 4.1 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (п. 4.3 типового договору).

Відповідно до умов п. 4.4 типового договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 типового договору).

Відповідно до п. 5.2 типового договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (п. 6.1 типового договору).

Пунктом 11.1 типового договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За даними позивача лист-повідомлення про здійснення постачання природного газу за типовим договором був надісланий відповідачу 22.11.2021 (а. с. 16-18).

На примірнику типового договору, що є в матеріалах справи, наявний підпис представників сторін спору та відтиски печаток (а. с. 14, 15).

Відповідно до даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи ПАТ "Коростишівгаз" було присвоєно ЕІС-код 56X120000000001W та закріплено в Реєстрі споживачів за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на віртуальній точці Коростишівгаз у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 (а. с. 37).

Обсяги природного газу, використані споживачем з EIC-кодом 56X120000000001W у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 та внесені в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" становлять:

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 164904,97 куб. м;

- з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 252875,57 куб. м (а. с. 37 на звороті, 38).

На виконання типового договору позивач поставив відповідачу природній газ:

- у листопаді 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі природного газу №23309 від 30.11.2021, рахунку на оплату №36026 від 10.12.2021 та коригуючого акту №28993 від 23.12.2021 - на суму 6022729,26 грн (а. с. 21 на звороті, 22, 24 на звороті), що були надіслані ПАТ "Коростишівгаз" 06.01.2022 та 12.01.2022 (а. с. 23 - 26);

- у грудні 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі природного газу №32033 від 31.12.2021, рахунку на оплату №2670 від 12.01.2022 - на суму 11742567,74 грн (а. с. 26 на звороті, 27), що були надіслані ПАТ "Коростишівгаз" 19.01.2022 (а. с. 28, 29).

Ціна природного газу, що постачався ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії" для непобутових споживачів за вказаний період відображена в роздруківках з офіційного сайту (а. с. 29 на звороті-31).

У зв`язку з відсутністю оплати відповідачем рахунків за поставлений природний газ, позивач звернулося до суду з позовом про стягнення з останнього 17765297,00 грн основного боргу, 2463367,22 грн пені, 1123368,71 грн 3% річних, 5833405,02 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву від 28.05.2024 відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що постановою НКРЕКП від 04.10.2022 №1268 товариство включно до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Тому, на думку ПАТ "Коростишівгаз", заявлені позивачем до стягнення заборгованість та пеня підлягають врегулюванню на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Також зазначив, що сторонами на виконання вищевказаного закону було підписано акт звіряння заборгованості за природний газ за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 (а. с. 53-63).

У відповіді на відзив від 31.05.2024 позивач, серед іншого, доводить, що саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не призводить до автоматичного врегулювання заборгованості (а. с. 74-86).

2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналіз укладеного між сторонами типового договору підпадає під правове регулювання договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕК № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

3. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 17765297,00 основного боргу.

У зв`язку з відсутністю у ПАТ "Коростишівгаз" постачальника природного газу у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 останнього автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", на підтвердження чого сторонами в подальшому було підписано типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

На виконанням умов типового договору ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" поставлено споживачу природній газ:

- за листопад 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі природного газу №23309 від 30.11.2021, рахунку на оплату №36026 від 10.12.2021 та коригуючого акту №28993 від 23.12.2021, на суму 6022729,26 грн (а. с. 21 на звороті, 22, 24 на звороті), що були надіслані ПАТ "Коростишівгаз" 06.01.2022 та 12.01.2022 (а. с. 23 - 26);

- за грудень 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі природного газу №32033 від 31.12.2021, рахунку на оплату №2670 від 12.01.2022, на суму 11742567,74 грн (а. с. 26 на звороті, 27), що були надіслані ПАТ "Коростишівгаз" 19.01.2022 (а. с. 28, 29).

Натомість відповідач вартість отриманого природного газу не сплатив.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення борг підлягає врегулюванню на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", оскільки відповідача було включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, з огляду на таке.

29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX, яким було внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон №1639-IX), статтею 1 якого передбачено, що заборгованістю (грошовим зобов`язанням) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, серед іншого, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджений судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.

Положення статті 1 Закону №1639-IX визначають поняття реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр), як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Аналізуючи дані норми Закону, суд дійшов висновку, що ними визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Даним Законом не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), які надають можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто, в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/10142/21.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 17765297,00 грн заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

4. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2463367,22 грн.

За п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 729327,76 грн пені на борг за природний газ за листопад 2021 року за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 та 1734039,46 грн пені на борг за грудень 2021 року за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 (а. с. 12, а. с. 13 на зв.).

Перевіривши розрахунок пені у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" суд прийшов до висновку про його правильність.

Разом з тим, приймаючи рішення в цій частині позову, суд бере до уваги доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру пені на 90%, яке обгрунтоване складним фінансовим становищем товариства, зумовлене зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої ПАТ "Коростишівгаз", відповідною постановою НКРЕКП №372 від 22.02.2024 (а. с. 106 - 126).

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що однією із функцій неустойки є компенсаторна функція. Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги значний розмір неустойки, складну економічну ситуацію у державі та наявність збитків у товариства станом на 1 квартал 2024 року, що підтверджується відповідним звітом (а. с. 116), суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 246336,72 грн, що складає 10% від заявленої суми.

5. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1123368,71 грн 3% річних, 5833405,02 грн інфляційних втрат.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Ці нарахування не є штрафними санкціями (неустойкою). Тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив правильність їх розмірів, заявлених до стягнення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Київська, буд. 55, код ЄДРПОУ 20413052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452):

- 17765297,00 грн основного боргу;

- 246336,72 грн пені;

- 1123368,71 грн 3% річних;

- 5833405,02 грн інфляційних втрат;

- 326225,26 грн судового збору.

4. У стягненні 2217030,50 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.10.24

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам "Електронний суд"