Постанова

від 02.12.2024 по справі 906/507/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Справа № 906/507/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Овчарук О.О. (в режимі відеоконференції);

відповідача - Музика О.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року (повний текст складено 18.10.2024) у справі №906/507/24 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 27 185 437,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року у справі №906/507/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 27 185 437,95 грн задоволено.

Зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 90%.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 17 765 297,00 грн основного боргу, 246 336,72 грн пені, 1 123 368,71 грн 3% річних, 5 833 405,02 грн інфляційних втрат, 326 225,26 грн судового збору.

У стягненні 2 217 030,50 грн пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 2 217 030,50 грн пені скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір) (а. с. 14-15), відповідно до п.1.1 якого типовий договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Пунктом 1.3 типового договору визначено, що договір є договором приєднання.

При укладенні договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п.2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 3.1 типового договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За п.4.1 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (п.4.3 типового договору).

Відповідно до умов п.4.4 типового договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 типового договору).

Відповідно до п.5.2 типового договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (п. 6.1 типового договору).

Пунктом 11.1 типового договору передбачено, що останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За даними позивача лист-повідомлення про здійснення постачання природного газу за типовим договором був надісланий відповідачу 22.11.2021 (а.с. 16-18).

На примірнику типового договору, що є в матеріалах справи, наявний підпис представників сторін спору та відтиски печаток (а.с. 14, 15).

Відповідно до даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи ПАТ "Коростишівгаз" було присвоєно ЕІС-код 56X120000000001W та закріплено в Реєстрі споживачів за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на віртуальній точці Коростишівгаз у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 (а.с. 37).

Обсяги природного газу, використані споживачем з EIC-кодом 56X120000000001W у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 та внесені в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" становлять:

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 164904,97 куб. м;

- з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 252875,57 куб. м (а.с. 37 на звороті, 38).

На виконання умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" позивач поставив відповідачу природний газ:

- у листопаді 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі природного газу №23309 від 30.11.2021, рахунку на оплату №36026 від 10.12.2021 та коригуючого акту №28993 від 23.12.2021 - на суму 6022729,26 грн (а. с. 21 на звороті, 22, 24 на звороті), що були надіслані ПАТ "Коростишівгаз" 06.01.2022 та 12.01.2022 (а.с. 23 - 26);

- у грудні 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі природного газу №32033 від 31.12.2021, рахунку на оплату №2670 від 12.01.2022 - на суму 11742567,74 грн (а. с. 26 на звороті, 27), що були надіслані ПАТ "Коростишівгаз" 19.01.2022 (а.с. 28-29).

Ціна природного газу, що постачався ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії" для непобутових споживачів за вказаний період відображена в роздруківках з офіційного сайту (а.с. 29 на звороті-31).

Оскільки ПрАТ "Коростишівгаз" за поставлений у листопаді - грудні 2021 року природний газ розрахунків не здійснив, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "Коростишівгаз" 17765297,00 грн основного боргу, 2463367,22 грн пені, 1123368,71 грн 3% річних, 5833405,02 грн інфляційних втрат.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та присудив до стягнення з відповідача 17 765 297,00 грн основного боргу, 1 123 368,71 грн 3% річних, 5 833 405,02 грн інфляційних втрат.

Також суд першої інстанції користуючись своїми дискреційними повноваженнями, враховуючи всі обставини справи, зменшив розмір пені на 90%, та присудив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 246 336,72 грн, у стягненні 2 217 030,50 грн пені відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 217 030,50 грн пені, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог (в частині основного боргу та нарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат не переглядається).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім ішого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.4.5. типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати за договором позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 2 463 367,22 грн пені.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.4.5 типового договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнав правомірною та обгрунтованою заявлену до стягнення пеню в розмірі 2 463 367,22 грн.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Так, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Колегія суддів зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені колегія суддів бере до уваги наступні обставини:

- складна економічна ситуація в державі у період збройної агресії рф проти України;

- здійснення відповідачем дій, необхідних для проведення взаєморозрахунків відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1179;

- скрутний фінансовий стан відповідача;

- невідповідність тарифів на послуги розподілу природного газу, який встановлюється державним регулятором, реальним витратам, які несе відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

- відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором; іншого матеріали справи не місять;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при зменшенні розміру штрафних санкцій у даній справі на 90% судом першої інстанції не були враховані майнові інтереси позивача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами позивача, як постачальника "останньої надії", та відповідача, як споживача, враховуючи те, що складна економічна ситуація в Україні, спричинена військовою агресією російської федерації, однаково вплинула на господарську діяльність як відповідача, так і позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі, що переглядається сума заборгованості відповідача за поставлений природний газ становить 17 765 297,00 грн, в той час як відповідачем не здійснено жодного платежу в погашення вказаної заборгованості, отже ступінь виконання зобов`язання становить 0% від загальної суми отриманого газу, тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 2 463 367,22 грн, що складає лише 13,86% від суми заборгованості. Відтак, заявлена сума пені не є надміру великою до боргу відповідача враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за поставленим ним приподний газ.

Враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) штрафних санкцій обґрунтованим та справедливим є зменшення їх розміру на 50%, що відповідно становить 1 231 683,61 грн пені.

Стягнення з відповідача вказаної суми пені компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 11.10.2024 у справі №906/507/24 в частині стягнення пені змінити, в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року у справі №906/507/24 в частині стягнення пені змінити, виклавши пункти 2,3,4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Київська, буд. 55, код ЄДРПОУ 20413052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452):

- 17 765 297,00 грн основного боргу;

- 1 231 683,61 грн пені;

- 1 123 368,71 грн 3% річних;

- 5 833 405,02 грн інфляційних втрат;

- 326 225,26 грн судового збору.

4. У стягненні 1 231 683,61 грн пені відмовити."

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "04" грудня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Грязнов В.В.