Ухвала

від 18.10.2024 по справі 420/32283/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32283/24

УХВАЛА

18 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Елан» до Головного управління ДПС в Одеській області про зупинення дії рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Елан» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування у повному обсязі рішення Головного управління ДПС в Одеській області, №217/15-32-04-06-16 від 30.09.2024 року, у зв`язку із чим поновити з 30.06.2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ТОВ «Телерадокомпанія «Елан».

В подальшому 18.10.2024 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що крім всього іншого, у п. 2 Позовної заяви підприємством зазначено те, що Оскаржуване рішення є очевидно незаконним, оскільки Акт і Оскаржуване рішення були видані у 3 кварталі 2024 року, а анулювання реєстрації Підприємства платником Єдиного податку у 2 кварталі 2024 року, такий стан справ прямо протирічить положенням п. 5 ст. 298.2.3. ПКУ. Таким чином за текстом Оскаржуваного рішення воно підлягає застосуванню з дати, що передує не тільки даті винесення Оскаржуваного рішення, але й даті Акту, на який як на підставу посилається Оскаржуване рішення, тобто документу, якій фіксував наявність з позиції ГУ порушення ПКУ.

Представник позивача зазначив, що початок сплати ПДВ, враховуючи те, що більшість Абонентів Підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати Підприємства полягають у сплаті орендної плати особам неплатникам ПДВ та у виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою Єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у Підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів.

Реєстрація Підприємства платником ПДВ є невідворотним обов`язком Підприємства відповідно до вимог ст. 181.1 ПКУ, оскільки лише за 1 півріччя 2024 року оборот Підприємства склав 3115787,55 грн. (що підтверджується податковим звітом Підприємства за 1 півріччя 2024 року, копія якого додана до клопотання).

Строк набрання чинності Оскаржуваним рішенням не тільки суперечить процедурі ПКУ (п. 5 ст. 298.2.3 ПКУ), але й породжує у Підприємства обов`язки у минулому, до дати Оскаржуваного рішення, виконати які воно не може внаслідок спливу часу.

Незастосування мір щодо зупинення дії Оскаржуваного рішення приведе до того, що Підприємство буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати Податок на прибуток та ПДВ, а не Єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування Оскаржуваного рішення, про що Підприємство просить у Позовній заяві та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів Підприємства, за захистом яких воно звернулося до суду.

Підприємство без зупинення Оскаржуваного рішення фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування (одну за Оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування Оскаржуваного рішення) щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів (застосування оподаткування Прибуток ПДВ на підставі незаконного Оскаржуваного рішення чи Єдиного податку при незупиненому Оскарженому рішенні у будь якому разі буде хибним).

Також представник позивача вказав, що у Позовній заяві зазначене досить просте та очевидне порушення, допущене ГУ у Оскаржуваному рішенні, а саме розширювальне тлумачення заборони абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ від прямо зазначених там трьох конкретних видів діяльності, - до ВСІХ видів діяльності, що віднесені до класу 61.90. КВЕД. При цьому, як зазначено вище, Підприємство очевидно потерпає від Оскаржуваного рішення, оскільки податковий тягар Підприємства збільшиться не менш, ніж на 15 відсотків від прибутку Підприємства.

Враховуючи все вищевикладене, позивач просить суд застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення відповідача №217/15-32-04-06-16 від 30.09.2024 року на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

Суд зазначає, що провадження за позовом станом на 18.10.2024 року не відкрито.

При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Статтею 153 КАС України передбачений порядок подання заяви про забезпечення позову.

Так, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У відповідності до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судом встановлено, що подана позивачами заява про забезпечення позову відповідає встановленим вимогам КАС України, та за її подання сплачено судовий збір, що підтверджується доданою до заяви квитанцією.

Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ст. 150 ч. 4 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, суд зазначає, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Так суд зауважує, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Елан» не надано до суду жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам підприємства, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, будь-яких інших доказів, які б могли свідчити про існування у справі обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до адміністративного суду

Зазначені позивачем обставини не дають суду підстав для висновку щодо очевидної протиправності рішення про яку йдеться зокрема у заяві про забезпечення позову та самому позові. Крім того, зазначені обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду по суті адміністративної справи, при перевірці правомірності відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 19.05.2020 року по справі №160/10287/19.

Крім того, забезпечення позову в такий спосіб, на який вказує заявник, з підстав, на які він посилається, фактично є вирішенням спору по суті.

Так, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Суд зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.08.2021року у справі №380/11600/20, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18.

Приймаючи до уваги наведене, суд звертає увагу, що на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом не може бути надана правова оцінка оскаржуваним рішенням, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише в ході судового розгляду справи по суті, тоді як за позовом по справі №420/32283/24 ще навіть не відкрито провадження, адже такий надійшов до суду 16.10.2024 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.150-154, 241-244, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Елан» до Головного управління ДПС в Одеській області про зупинення дії рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяІванов Е.А.