Постанова

від 17.10.2024 по справі 420/3331/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3331/24

Суддя першої інстанції: Бульба Н.О.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 11.06.2024р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3028грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25; зобов`язання видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01.01.2024 в розмірі 3028грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.2024 змінився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який враховується під час обчислення грошового забезпечення судді, що дає підстави для отримання нової довідки для перерахунку його довічного грошового утримання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2024р. позов задоволений з підстав зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2024р., що свідчить про наявність підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді згідно із нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що з 01.01.01.2024р. розрахунок посадового окладу судді здійснюється на підставі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який передбачає встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102грн., що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

17.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01.01.2024 в розмірі 3028грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту. /а.с.16-17/

Листом Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. №03.1.10-7843/24 відмовлено ОСОБА_1 у видачі вищезазначеної довідки у зв`язку із відсутністю правових підстав. /а.с.18/

Не погоджуючись з діями щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3028грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30.06.2016р. набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч.2 ст.130 Конституції України

Пунктом 1 ч.3 та п.1 ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102грн.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону №1402-VIII.

Слід зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Колегія суддів вважає, що закон України про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 26.07.2023р. у справі №240/2978/22, від 27.07.2023р. у справі №240/3795/22, від 02.08.2023р. у справі №560/5597/22, від 18.10.2023р. у справі №400/12428/21, від 20.11.2023р. у справі № 120/709/22.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) є протиправною.

Відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25.

Застосування регіонального коефіцієнта до базового посадового окладу не відноситься до доплат до посадового окладу, не пов`язане із особою судді, а залежить виключно від територіального розташування суду, а саме від кількості населення у населеному пункті, де розташований відповідний суд.

Позивач здійснював правосуддя в Одеському окружному адміністративному суді, який територіально розташований в м. Одеса.

За офіційними даними Державної служби статистики України населення міста Одеса становить 1010026 осіб.

З урахуванням викладено, до розміру посадового окладу судді, при обрахунку суддівської винагороди застосовуються коефіцієнти відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення позову щодо визначення суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01.01.2024 в розмірі 3028грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеський окружний адміністративний суд.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв