Постанова

від 17.10.2024 по справі 260/3306/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3306/24 пров. № А/857/16931/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року, ухвалене суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгороді Закарпатської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 260/3306/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Управління Держпраці у Закарпатській області, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 №2-К «Про оголошення простою».

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що спірним наказом оголошено простій (на невизначений строк) не з вини працівника та ОСОБА_1 дозволено не перебувати за місцем роботи до закінчення простою з оплатою 2/3 його посадового окладу. Згідно доводів позивача, приписи пунктів 18, 19 Порядку визначають спрямованість повноважень комісії та голови комісії зокрема, які стосуються виключно здійснення заходів пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією органу виконавчої влади або територіального органу. Відтак позивач вважає, що норми Порядку не наділяють голову комісії повноваженнями оголошувати простій в органі виконавчої влади або територіального органу, що припиняється, у яких вказана особа (голова комісії) здійснює реорганізаційні або ліквідаційні заходи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перелік повноважень голови комісії з припинення органу виконавчої влади, визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зі змінами), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, є вичерпним. Судом зазначено, що наказом начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 20.01.2022 затверджено «План заходів , пов`язаних з ліквідацією Управління Держпраці у Закарпатській області», яким передбачено реалізацію 24 заходів для припинення вказаного органу, як юридичної особи. Вирішення питання щодо оголошення простою у вказаному Плані заходів не міститься. Крім того, суд вказав на те, що відповідно до підпункту 10 пункту Положення про Державну службу України з питань праці Голова Держпраці призначає на посаду за погодженням з Першим віце- прем`єр-міністром України-Міністром економіки та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці. Відтак, згідно висновків суду, роботодавцем ОСОБА_1 є Державна служба України з питань праці, яка у передбачених законом випадках може регулювати умови оплати праці керівників Управлінь. Оскільки оскаржуваний наказ Голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 №2-К «Про оголошення простою» є таким, що виходить за межі повноважень голови ліквідаційної комісії, передбачених пунктами 18-20 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зі змінами), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, суд виснував, що такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державна службп України з питань праці, Управління Держпраці у Закарпатській області оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що Управління Держпраці у Закарпатській області фактично припинило діяльність (окрім заходів з ліквідації, в результаті чого відсутні трудові обов`язки, які би міг реалізовувати на посаді начальника Управління ОСОБА_1 ). Відповідно, має місце відсутність організаційних умов, необхідних для виконання роботи, та інші обставини (ліквідаційна процедура), що спричинили зупинення роботи. Скаржники зазначають, що питання оплати праці під час простою врегульовано статтею 113 КЗпП України та Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», та передбачають, що час простою не з вини працівника робота оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (посадового окладу). Таким чином, наказ Голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області від 09.04.2024 №2-К «Про оголошення простою» є законним і скасуванню не підлягає. Водночас щодо наявності у голови комісії відповідних повноважень на прийняття спірного наказу, скаржники покликаються на положення частини четвертої статті 15 Цивільного кодексу України, за приписами якої до комісії з припинення юридичної особи з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, в тому числі щодо повноважень з керівництва.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та відзивів на них, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Будь яке управлінське рішення стосовно особи, ухвалене суб`єктом владних повноважень/ його посадовою особою незалежно від способу прийняття, рівня і місця органу у відповідній системі, правових підстав, мотивів, способу та форм ухвалення підлягає судовому контролю.

Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» Управління Держпраці у Закарпатській області ліквідовано як юридичну особу.

Наказом начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 20.01.2022 затверджено План заходів, пов`язаних з ліквідацією Управління Держпраці у Закарпатській області. (а.с.10)

Наказом Державної служби України з питань праці №172 від 07.08.2023 призначено голову комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_2 (далі - голова комісії) - заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. (а.с.28)

Наказом Державної служби України з питань праці від 28.03.2024 № 12-КГ поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області на виконання рішення суду (а.с.7).

Наказом голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 № 2-К «Про оголошення простою» оголошено простій. Пунктом другим цього наказу дозволено ОСОБА_1 не перебувати за місцем роботи до закінчення простою, а згідно з пунктом третім визначено здійснювати нарахування ОСОБА_1 заробітної плати на весь період простою у розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління Держпраці у Закарпатській області, веденим в дію з 01 січня 2022 року (а.с.8).

Листом голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області від 01.05.2024 № ЗК/1/2916-22 ОСОБА_1 повідомлено про нарахування заробітної плати у розмірі 2/3 від посадового окладу на поновленій посад (а.с.9).

ОСОБА_1 , вважаючи наказ голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 № 2-К «Про оголошення простою» протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасвання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема вказує, що з огляду на не зазначення відповідачем в оскаржуваному наказі конкретних причин та підстав для оголошення простою, причин і підстав, що унеможливлювали забезпечення належних організаційних та технічних умов роботи, оскаржуваний наказ є протиправним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» унормовано, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.3 та ст.4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

В розумінні статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві (установі, організації) є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Отже, простій оголошується у разі неможливості виконання органом, його структурним підрозділом або державним службовцем своїх завдань і функцій через відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, для відповідних державних службовців (структурного підрозділу або органу в цілому).

В даному випадку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» ліквідовано як юридичні особи публічного права органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком №1, в тому числі й Управління Держпраці у Закарпатській області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком №2.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці у Закарпатській області перебуває у стані припинення з 19 січня 2022 року.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань праці №172 від 07.08.2023 Головою комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області призначений ОСОБА_2 - заступник начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

У свою чергу, 05.12.2022 Державною службою України з питань праці видано наказ №234 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», яким вирішено погодитися із пропозицією Західного міжрегіонального управління щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23.09.2022 №169 з 06.12.2022. Цим же наказом визначено припинити з 06.12.2022 Управлінню Держпраці у Закарпатській області здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

Оскільки Управлінням Держпраці у Закарпатській області фактично припинено діяльність (окрім заходів з ліквідації), в результаті чого відсутні трудові обов`язки, які ОСОБА_1 міг би реалізовувати на посаді начальника Управління, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи скаржників, що фактично мають місце відсутність організаційних умов, необхідних для виконання роботи, та інші обставини (ліквідаційна процедура), що спричинили зупинення роботи Управління.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією мінімтерств, інших центральних органів виконавчої влади» (далі Порядок №1074).

Дія цього Порядку №1074 поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.

Відповідно до пунктів 18, 19 Порядку №1074 до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі-комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідного органу виконавчої влади або територіального органу. Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу виконавчої влади надається голові з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Приписи пунктів 18, 19 Порядку №1074 визначають спрямованість повноважень комісії та голови комісії зокрема, які стосуються виключно здійснення заходів пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією органу виконавчої влади або територіального органу.

Повноваження комісії та голови комісії з ліквідації передбачені п.20 та п.21 Порядку №1074.

Таким чином роботодавець (управління) в особі керівника державної служби Голови комісії з ліквідації, повноваження якого визначені пунктами 19, 21 Порядку №1074, не мав змоги забезпечити ОСОБА_1 роботою, оскільки Управління Держпраці у Закарпатській області з 06.12.2022 припинило здійснення функцій з реалізації державної політики з питань, визначених Положенням про Державну службу з питань праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 №96.

З огляду на наведене, прийняття оскаржуваного наказу обумовлено реалізацією Комісією з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області дискреційних повноважень з метою забезпечення ефективного та належного виконання на неї завдань.

Щодо доводів позивача на обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу про перевищення підписантом наказу від 09.04.224 №2-к (головою комісії) посадових повноважень, в тому числі в частині унормування умов оплати праці ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 цього Кодексу Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Одночасно, спеціальним законодавчим актом, який регулює трудові правовідносини у сфері державної служби є Закон України «Про державну службу». Відповідно до преамбули цього Закону він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Питання оплати простою працівника, який перебуває на державній службі, Законом України «Про державну службу» не врегульовано. Поняття та підстави перебування працівників у простої дійсно визначені та регулюються положеннями Кодексу законів про працю України.

Водночас, Законом України «Про державну службу» визначено, що умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

Тобто, спеціальний законодавчий акт, який регулює трудові правовідносини державних службовців, встановлює, що оплата праці державних службовців визначається Кабінетом Міністрів України. Аналізу названих положень законодавства дає суду підстави для висновку, що хоча підстави перебування працівників у простої визначаються нормами Кодексу законів про працю, оплата праці державних службовців за час простою визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, 07 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», відповідно до якої надав право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (пункт 1), а також рекомендував керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій (пункт 2).

Отже, роботодавець позивача на підставі вказаної постанови, якою Кабінет Міністрів України вирішення питання оплати праці працівників на період простою віддав фактично на розсуд роботодавця, проте з дотриманням граничної нижньої межі на рівні двох третин тарифної ставки, діяв правомірно, встановивши розмір середнього заробітку у розмірі двох третин посадового окладу для позивача на весь період простою у роботі.

В контексті наведеного слід зазначити, що згідно з ч.4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином, припиняються повноваження керівника юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення (за умови, що такого керівника не включено до складу відповідної комісії з припинення юридичної особи). Тобто, управлінські функції керівника Управління Держпраці у Закарпатській області, щодо якого прийнято рішення про припинення, є лише у голови комісії з припинення юридичної особи.

Право підписувати документи та представляти інтереси юридичної особи, що припиняється, надається голові комісії з припинення юридичної особи з моменту його призначення до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином Голова Комісії ОСОБА_2 є уповноваженою особою Управління Держпраці у Закарпатській області у період проведення ліквідації Управління відповідно до ч.4 ст. 105 ЦК України.

У контексті порушеного питання варто також нагадати про положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Так, частиною другою статті 1 цього Закону на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

При цьому, матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами не підтверджуються доводи позивача щодо упередженого ставлення до нього і оголошення простою відносно посади, яку він займає. У встановленні відповідачем простою у роботі позивача суд апеляційної інстанції не вбачає ознак невідповідності критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

На переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, прийняття оскаржуваного наказу відповідачем обумовлено реалізацією дискреційних повноважень. Відповідач вказав на те, чим зумовлена необхідність встановлення простою у роботі позивача, довів належними доказами та доводами правомірність таких дій голови комісії, пов`язаних з прийняттям оскаржуваного наказу. Встановлення простою - це не довільний вибір роботодавця, а крайній захід, який зумовлений об`єктивними обставинами, а саме у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних можливостей для виконання позивачем посадових обов`язків керівника. Поряд з цим, відповідачем підтверджено необхідність застосування такого заходу, доведено обставини щодо дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілям відповідача, на досягнення яких спрямований оскаржуваний наказ.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірний наказ є правомірним та не порушує права позивача, тому підстав для визнання його протиправним та скасування не має.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №260/3306/24, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС Україниапеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 КАС України строку.

Керуючись статтями 139,242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 260/3306/24 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний