Ухвала

від 02.12.2024 по справі 260/3306/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа №260/3306/24

адміністративне провадження №К/990/42659/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 260/3306/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 № 2-К «Про оголошення простою».

Рішенням від 06.06.2024 Закарпатського окружного адміністративного суду позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 № 2-К «Про оголошення простою».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державна служба України з питань праці, Управління Держпраці у Закарпатській області оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою від 17.10.2024 Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Закарпатській області задоволено, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 260/3306/24 скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Не погоджуючи з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Спірні правовідносини у цій справі виникли через протиправний, на думку позивача, наказ голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області Погар В.О. від 09.04.2024 № 2-К «Про оголошення простою».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження у справі № 260/3306/24 та визначено, що цей спір відповідно до положень пункту 10 частини шостої статті 12, частини першої статті 257 КАС України належить до справ незначної складності, через що постановлено розглядати цю справу в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» територіальні органи Державної служби з питань праці ліквідовано як юридичні особи публічного права, в тому числі і Управління Держпраці в Закарпатській області.

Державна служба України з питань праці видала наказ № 234 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій» від 05.12.2022, яким погодилася із пропозицією Західного міжрегіонального управління щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23.09.2022 № 169 з 06.12.2022. Цим же наказом припинено з 06.12.2022 Управлінню Держпраці у Закарпатській області повноваження та функції реалізації державної політики. Станом на сьогодні Управління перебуває у стані припинення.

Відповідно до пунктів 18, 19 Порядку № 1074 до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу. Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Пункти 18, 19 Порядку № 1074 визначають спрямованість повноважень комісії та голови комісії зокрема, які стосуються виключно здійснення заходів пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією органу виконавчої влади або територіального органу. Повноваження комісії та голови комісії з ліквідації передбачені пунктами 20 та 21 Порядку № 1074.

Отже, роботодавець (управління) в особі керівника державної служби - Голови комісії з ліквідації, повноваження якого визначені пунктами 19, 21 Порядку №1074, не мав змоги забезпечити ОСОБА_1 роботою, оскільки Управління Держпраці у Закарпатській області з 06.12.2022 припинило здійснення функцій з реалізації державної політики з питань, визначених Положенням про Державну службу з питань праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 № 96.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник фактично не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм права та оцінки доказів у справі. Це не відповідає підставам касаційного оскарження, визначеним пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник не довів, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінки питанням застосування відповідних норм права або що така оцінка була відсутня. Отже, підстави для відкриття касаційного провадження за зазначеними доводами відсутні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржник зазначив, що оскаржує постанову апеляційного суду за підпунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто з підстав неправильного застосування вказаним судом норм матеріального права у спірних правовідносинах та відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки, хоча скаржник і визначає норму матеріального права, яка, на його думку, неправильно застосована апеляційним судом, він не вказує, як саме, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

Так, скаржник деталізував, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 34 КЗпП України у подібних спірних правовідносинах, а саме чи слід кваліфікувати простоєм факт зупинення роботи підприємством, установою, організацією з мотивів відсутності організаційних умов, необхідних для виконання роботи, та інших обставини, якщо така зупинка відбулася на виконання рішення суб`єкта владних повноважень - Центрального органу виконавчої влади у межах Плану заходів з ліквідації юридичної особи.

Натомість під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина перша статті 34 КЗпП України).

Тобто простій можливий як з вини роботодавця, так і за відсутності його вини. Законодавство у будь-якому випадку простою гарантує працівникам отримання частини заробітної плати.

Водночас Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 758/10828/20 аналізував питання кваліфікації простою через відсутність організаційних умов, необхідних для виконання роботи та визнав можливість такої кваліфікації.

Скаржник також вказує на неоднакове застосування судами статті 4, частини першої статті 21 КЗпП України та підпункту 10 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці у контексті визначення роботодавця ОСОБА_1 , а саме суд першої інстанції вказав, що це Державна служба України з питань праці, а апеляційний - Управління в особі керівника державної служби голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області.

Тож вказує, що існує потреба визначити роботодавця позивача: голова ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Закарпатській області чи Держслужба України з питань праці, а Верховний Суд не сформував висновку щодо цих норм у подібних правовідносинах.

Скаржник додає, що віднесення апеляційним судом посади голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області до категорії посад керівника державної служби не узгоджується з приписами пункту 3 частини першої статті 2 та статті 17 КАС України, а завдання і повноваження, визначені пунктами 19 та 21 Порядку № 1074, не стосуються функцій та завдань начальника Управління Держпраці у Закарпатській області, який фактично керівник державної служби у відповідача; для правильного врегулювання спірних правовідносин та формування єдиної правозастосовної практики, скаржник вважає актуальним нормативно визначити, чи відноситься посада голови комісії до категорії посад керівника державної служби незалежно від назви та рівня займаної посади державної служби голови комісії за місцем його основної роботи, і просить Верховний Суд сформувати у цій частині новий правовий висновок.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У цій же справі скаржник наводить приклад неоднакового застосування норм права судами першої та апеляційної інстанції у цій же справі, що не відповідає пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі Azyukovska v. Ukraine, № 26293/18), в якій заявницею оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності, указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996, № 21920/93; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997, № 26737/95).

На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Враховуючи, що справа № 260/3306/24 законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а отже, у ній відсутні належним чином обґрунтовані підстави, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 260/3306/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду