Постанова

від 15.10.2024 по справі 299/3874/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/3874/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року, постановлену головуючим суддею Надопта А. А., в справі за скаргою ОСОБА_1 де заінтересованою особою є боржник ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закала Анастасії Іванівни у виконавчому провадженні

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І.

В своїх доводах посилається на те, що 24.10.2023 Виноградівським районним судом Закарпатської області було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні зі своєю донькою ОСОБА_3 та повідомляти ОСОБА_1 про місце проживання доньки та про стан її здоров`я.

05.02.2024 відкрито виконавче провадження №74043992 та постановою державного виконавця від 05.02.2024 вирішено стягнути витрати на виконання у сумі 14200 грн.

Оскільки, станом на момент звернення до суду із скаргою, державний виконавець ОСОБА_4 не вручила скаржнику жодних оригіналів документів, не визначила дату та час побачення з донькою, в тому числі, не визначила спосіб щоденного спілкування з дочкою по відеозв`язку, то дані факти свідчать про неналежне виконання виконавцем свого обов`язку щодо виконання судового рішення.

Ухвалою Виноградівськогорайонного судуЗакарпатської областівід 09травня 2024року скаргу задоволено частково.

Суд мотивував свою ухвалу тим, що державний виконавець в межах двох місяців з моменту відкриття провадження не вжив дій у межах її повноважень, а тому доводи щодо бездіяльності виконавця є обґрунтованими.

Суд задовольнив вимогу щодо визнання доводів скаржника про бездіяльність дій державного виконавця, однак відмовив у решті заявлених вимог.

У матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація щодо належної перевірки державним виконавцем виконання рішення боржником, де передбачено, зокрема, і зобов`язання вчиняти щоденні дії, інформація про з`ясування поважності причин невиконання та про розгляд питання застосування заходів впливу на боржника.

Також суд зазначає, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні акти державного виконавця.

Не погоджуючисьз ухвалоюсуду Виноградівськийвідділ ДВСподав апеляційнускаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити скаргу.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв ухвалу, яка є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В своїх доводах посилається на те, що державним виконавцем Закала А.І. вжито достатніх дій, щодо належного виконання рішення суду. Зокрема, складено акти про відсутність боржника за зазначеною у виконавчому листі адресою проживання, отримала інформацію від Держприкордонслужби про відсутність перетину державного кордону, викликала стягувача до виконавця, склала акти про відсутність технічної можливості для відеозв`язку, тощо.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази умисної бездіяльності державного виконавця Закала А.І. щодо виконання судового рішення. Наявні акти та документи підтверджують систематичну роботу державного виконавця над виконанням рішення суду.

Щодо відсутності актів державного виконавця в матеріалах Автоматизованої системи Виконавчих проваджень, вказує, що всі документи наявні в паперовій формі, а такі мають таку саму юридичну силу, як в електронній формі.

У Законі України «Про виконавче провадження» не існує конкретної статті, яка б безпосередньо вказувала на обов`язковість реєстрації актів державного виконавця в АСВП.

Також Відділ ДВС звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 знаходиться постійно за кордоном, та виклики держаного виконавця ігнорує.

У дане судове засідання сторони по справі не з`явились.

Від сторін ніяких заяв чи клопотань не надходило.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ході апеляційного розгляду судом встановлено, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І.

24.10.2023 Виноградівським районним судом Закарпатської області було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні зі своєю донькою ОСОБА_3 та повідомляти ОСОБА_1 про місце проживання доньки та про стан її здоров`я.

05.02.2024 Державним виконавцем Закалою А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 74043992 згідно виконавчого листа №299/3874/22 виданого 19.01.2024 Виноградівським районним судом.

05.02.2024 винесено постанову про стягнення з боржника суми 14200 грн на витрати щодо виконання рішення суду.

22.04.2024 ОСОБА_1 подав скаргу на бездіяльність державного виконавця Закали А.І. щодо виконання зазначеного судового рішення.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про задоволення скарги на дії державного виконавця Закали А.І. виходив з того, що державним виконавцем протягом двох місяців не було вжито визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні №74043992.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, суд оглядав матеріали виконавчого провадження № за АСВП:74043992 та встановив наступне:

1) Після відкриття Постановою від 05.02.2024 виконавчого провадження за №74043992, Державний виконавець Закала А.І. 23.02.2024 склала Акт про відсутність боржника за зазначеною у виконавчому листі адресою проживання;

2) 26.02.2024 на запит Виноградівського відділу ДВС Держприкордонслужба надала інформацію про те, що в Базі даних відсутня інформація про перетинання державного кордону України у період із 19.01.2024 по 26.02.2024 ОСОБА_5 ;

3) У матеріалах виконавчого провадження наявний Акт державного виконавця без дати, за змістом якого в ході проведення виконавчих дій стягувач ОСОБА_6 не з`явився 19.04.2024 на зустріч із донькою для проведення з нею відпочинку кожен другий вихідний;

4) 23.04.2024 державний виконавець ОСОБА_7 здійснив Виклик стягувача до виконавця на 24.04.2024 о 09-00 год;

5) 23.04.2024 державний виконавець ОСОБА_8 склав Акт про те, що під час відібрання пояснення від ОСОБА_9 встановлено, що вона користується кнопковим мобільним телефоном, який не підтримує відео зв`язок (додано фото телефону);

6) 24.04.2024 державний виконавець ОСОБА_8 склав Акт про те, що стягувач ОСОБА_1 не з`явився на виклик державного виконавця 24.04.2024 о 09-00 год за адресою АДРЕСА_1 , для спільного відпочинку тривалістю 10 днів зі своєю донькою;

7) 03.05.2024 державний виконавець Закала А.І. склала Акт про те, що стягувач не з`явився на зустріч з донькою ОСОБА_3 03.05.2024 для проведення систематичних зустрічей кожен другий вихідний місяця;

Вищезазначені дії державного виконавця свідчать про вчинення ним дій, які спрямовані на виконання судового рішення, що є свідченням відсутності доказів бездіяльності державного виконавця та навпаки підтверджується вжиття всіх заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема: складання актів, проведення перевірок, отримання інформації від інших органів, виклик стягувача, накладення штрафів, винесення постанов, тощо.

Слід врахувати і ту обставину, що виконавче провадження ускладнюється тим, що ОСОБА_1 проживає за межами території України і для належного виконання рішення державному виконавцю слід забезпечити явку матері з дитиною до стягувача по відеозв`язку, оскільки ОСОБА_2 згідно матеріалів виконавчого провадження користується кнопковим телефоном, який унеможливлює контакт ОСОБА_1 з дитиною засобами відеозв`язку.

Також, незрозумілою є та обставина, яка передбачає для державного виконавця здійснити забезпечення явки ОСОБА_1 для систематичних зустрічей з донькою кожен другий вихідний місяця з п`ятниці 17:00 до неділі 18:00 і це тоді, коли стягувач фактично перебуває постійно за кордоном, що унеможливлює виконання рішення в даній частині.

Тому, державний виконавець діяла в межах своїх повноважень та з врахуванням реальних можливостей по здійсненню фактичних можливостей, які б свідчили про виконання рішення суду належним чином.

Щодо зазначення судом першої інстанції про те, що акти державного виконавця відсутні в матеріалах Автоматизованої системи виконавчого провадження.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» не містить норми обов`язкового внесення виконавцем актів до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

А згідно ст. 5 розділу ІІ Закону України «Про електронні документи та документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження зазначає можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що внесення актів державного виконавця є диспозитивним правом, а не обов`язком державного виконавця, а оскільки такі документи наявні в письмовій формі, тому порушення в діях державного виконавця в цій частині апеляційний суд також не знаходить.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків з приводу того, що в діях державного виконавця Закали А. І. наявна бездіяльність, що порушила права ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи підтверджують, що державний виконавець виконував всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» вимоги щодо примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні №74043992 виходячи з тих реалій, які існували в процесі примусового виконання судового рішення.

Принагідним буде наголосити на тому, що Верховний Суд постановою від 06 червня 2024 року в справі №299/3874/22 скасував рішення Виноградівського районного суду від 24.03.2023 року і Додаткове рішення цього суду від 19.04.2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24.10.2023 року і передав дану справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Крім цього зазначив, що з моменту прийняття постанови суду Касаційної інстанції судові рішення втрачають законну силу та не підлягають подальшому виконанню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до обґрунтованих висновків з приводу скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення, яким у задоволенні скарги на дії державного виконавця Закали А.І. слід відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А звідси, судовий збір за подання апеляційної скарги у справі становить 3028,00 грн. та зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 381-384, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Виноградівського відділуДВС уБерегівському районіЗакарпатської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції задовольнити частково.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Виноградівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 34991720 судові витрати у розмірі 3 028 гривень, судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: