Постанова

від 08.10.2024 по справі 601/687/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/687/23Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/756/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 601/687/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дата складення повного тексту судового рішення - не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_3 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Сампара Н.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідачка, апелянтка), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що він є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка не надає позивачу можливості бачитися та спілкуватися з сином ОСОБА_6 та чинить перешкоди у їх спілкуванні.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити наступний спосіб участі у вихованні сина:

- на час проходження служби та безпосередньої участі у бойових діях ОСОБА_3 , встановити наступний спосіб участі батька у вихованні сина ОСОБА_6 :

- незалежно від періоду, батько має право на необмежене спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою «Skype», «Viber», «WhatsApp», « Messenger », «Telegram», «Signal» з урахуванням режиму дня дитини;

- після припинення військової служби ОСОБА_3 (після закінчення воєнного стану), встановити наступні способи участі батька у вихованні сина ОСОБА_6 :

- субота з 10.00 год. до 17.00 год. неділі (один раз на два тижні) за адресою проживання батька та/або в місцях сприятливих для відпочинку та розвитку дітей;

- перебування дитини за адресою проживання батька половину літніх канікул;

- особисте побачення батька з дитиною субота з 10.00 год. до 17.00 год. (один раз на два тижні) за адресою проживання батька та/або в місцях сприятливих для культурного розвитку дітей;

- вівторок та четвер з 15.00 год. до 17.00 год. за адресою проживання батька та/або в місцях сприятливих для культурного розвитку дітей;

- у день народження батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою проживання батька;

- у день народження сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.00 год. до 17.00 год. щороку за адресою проживання батька та/або в місцях сприятливих для відпочинку та розвитку дітей;

- зобов`язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_3 інформацію про наявні засоби зв`язку (номер телефону, скапу, тощо) ОСОБА_5 для спілкування батька з дитиною та про зміну номера телефону, облікових засобів Інтернет зв`язку та інших засобів зв`язку ОСОБА_5 , необхідних для спілкування батька з сином.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено наступний порядок участі ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) кожної суботи з 10:00 год. до 17:00 год. за допомогою телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів: «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «Facetime» та інших відповідних технічних програм;

2) кожного вівторка з 17:00 год. до 19:00 год. за допомогою телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів: «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «Facetime» та інших відповідних технічних програм;

3) всі інші дні за попередньою домовленістю між сторонами в місцях культурно-розважального характеру.

Побачення повинні відбуватися за бажанням дитини та в присутності матері дитини.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 1073,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки відповідачка, як мати, ніколи не перешкоджала позивачу, як батьку в спілкуванні з сином ОСОБА_6, а навпаки всіляко сприяла та намагалась, щоб він, як батько більше часу проводив із сином та допомагав у його розвитку та вихованні.

Звертає увагу на те, що позивач з моменту народження ОСОБА_5 , постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків визначених чинним законодавством України, в тому числі не приймає участі у процесі його виховання, не піклувався про стан його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а також не матеріальної допомоги не надає.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходив.

Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (т.1 а.с.5)

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у справі №601/253/18, вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15 лютого 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. Також на підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист (т.1 а.с.6, 47-48).

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 14 червня 2022 року №д/82 слідує, що солдат ОСОБА_3 проходить службу у вказаній військовій частині та бере безпосередню участь у бойових діях з 22 квітня 2022 року (т.1 а.с.7).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №64206 від 21 червня 2023 року, виданого Відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за ОСОБА_3 нарахована заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 21 червня 2023 року у розмірі 153617.96 грн (т.1 а.с.49-50).

Відповідно до інформації Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №1 Тернопільської міської ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував садок з 25 вересня 2018 року по 23 лютого 2022 року. Приводили та забирали ОСОБА_6 мама або старший брат. Вихователь, яка працювала на групі з жовтня 2020 року до лютого 2022 року, батька вихованця ОСОБА_8 жодного разу не бачила (т.1 а.с.58).

Відповідно до інформації, наданої КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» від 26 червня 2023 року №407 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під спостереженням лікаря-педіатра педіатричного відділення №1. З інформації лікаря-педіатра, декларація була підписана 11 вересня 2019 року. За час спостереження, з приводу надання медичної допомоги дитині ОСОБА_5 зверталась мама ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_3 до лікаря-педіатра не звертався (т.1 а.с.84).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо встановлення способу участі у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1684 від 13 грудня 2023 року, орган опіки і піклування рекомендує ОСОБА_3 здійснювати свою участь у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до графіку спілкування, а саме:

1) кожної суботи з 10:00 год. до 17:00 год. за допомогою телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів: «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «Facetime» та інших відповідних технічних програм;

2) кожного вівторка з 17:00 год. до 19:00 год. за допомогою телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів: «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «Facetime» та інших відповідних технічних програм;

3) Всі інші дні за попередньою домовленістю між сторонами в місцях культурно-розважального характеру.

Побачення повинні відбуватися за бажанням дитини та в присутності матері дитини.

Як вбачається із Висновку, на засідання комісії батько дитини, ОСОБА_3 не з`явився.

Мати дитини, ОСОБА_4 , на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явилась.

15 вересня 2023 року на адресу управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надійшла заява ОСОБА_4 , згідно якої повідомлено, що вони разом із сином у зв`язку із повномасштабною війною в Україні перебувають за межами території України. Також, ОСОБА_4 повідомлено, що батько дитини не сплачує аліментів на утримання сина, спору щодо участі у вихованні дитини немає, адже вона ніколи не перешкоджала позивачу у спілкуванні з ОСОБА_6.

Представник матері, ОСОБА_9 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що ОСОБА_4 не чинить жодних перешкод у спілкуванні з сином, на даний час батько спілкується з дитиною в режимі телефонного зв`язку, оскільки бере безпосередню участь у бойових діях (т.1 а.с.125-127).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 132/3692/20.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини другої статті 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 покликався на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси дитини, яка має пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд першої інстанції правильно виходив про доцільність встановити конкретний спосіб та час участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інший висновок суду може позбавити дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , родинних зв`язків з батьком, любові та турботи з боку останнього, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

З огляду викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що існують правові підстави зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні позивача з сином та визначити спосіб спілкування позивача та його участі у вихованні сина.

Доводи сторони апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо створення перешкод позивачу, як батьку, в спілкуванні з сином ОСОБА_6, колегія суддів відхиляє та розцінює як суперечливу поведінку.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зокрема, ОСОБА_4 вважаючи, що вона не чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, просить в апеляційній скарзі відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі, в тому числі щодо графіку спілкування.

Більше того, подання ОСОБА_3 позову про усунення перешкод та встановлення способу участі у спілкуванні із своїм сином, свідчить про існування спору між сторонами з даного питання.

Також із скріншоту переписки месенджера «Viber» вбачається, що між сторонами існують неприязні відносини, а саме позивач звинувачує відповідачку, що остання два тижні не відповідає на його телефонні дзвінки (т.1 а.с.56).

Твердження сторони апелянта про те, що позивач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2024 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 14 жовтня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома