Рішення

від 24.09.2007 по справі 22/325

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/325

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/325

24.09.07

За позовом     П.П.виробнича фірма " Славутич"

до                     Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"

про                    стягнення 8 407,03 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Бровчук Л.М. (директор)

від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Приватне підприємство виробнича фірма “Славутич” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” 3 860,83 грн. основного боргу, 707,49 грн. пені, 401,21 грн. збитків від інфляції та 104,70 грн. суми трьох процентів річних, а загалом 5 074,23 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеним з відповідачем 9 лютого 2007 року договором поставки № 02/07/09/01, на підставі якого позивач передав відповідачу товар на суму 7 956,00 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконав і станом на дату пред'явлення позову розмір заборгованості становить 7 956,00 грн., яка на думку позивача і підлягає стягненню з відповідача. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 218,68 грн. пені, 191,73 грн. збитків від інфляції та 40,62 грн. суми трьох процентів річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав та не надіслав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2007 року між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № 02/07/09/01 (надалі –договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу товар відповідно до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити за поставлений товар на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).

Строк дії договору –до 31 грудня 2007 року (пункт 16.1. договору).

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві товар на загальну суму 7 956,00 грн., що підтверджується накладними № 49 від 29 березня 2007 року на суму 1 440,00 грн., № 57 від 11 квітня 2007 року на суму 1 344,00 грн., № 75 від 8 травня 2007 року на суму 2 916,00 грн., № 80 від 21 травня 2007 року на суму 2 256,00 грн.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами на накладних особи, уповноваженої відповідачем на отримання товару довіреностями серії ЯНО № 085111 від 27 березня 2007 року, № 085179 від 11 квітня 2007 року, № 085283 від 4 травня 2007 року, № 085359 від 21 травня 2007 року.

Відповідно до положень пункту 7.2. договору відповідач здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дня його одержання.

Відповідач доказів оплати поставленого позивачем товару не надав, твердження позивача щодо існуючої заборгованості в сумі 7 956,00 грн. не спростував.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 193 Господарського кодексу України також наголошує, що суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 7 956,00 грн., у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.4. договору встановлено, що за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За таких обставин є обґрунтованими  та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені в загальній сумі 218,68 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача три проценти річних в загальній сумі 40,62 грн., нараховані по 31 липня 2007 року, та втрати від інфляції в сумі 191,73 грн., нараховані за травень та червень 2007 року включно.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 549 (ч.3), 625 (ч.2) ЦК України, ст. 193 (ч.ч. 1, 2), 217 (ч.2), 230 (ч.1) ГК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 74, код 14294471, п/р № 260000006803 в АБ «Експрес-Банк», м. Київ, МФО 300896) на користь Приватного підприємства виробничої фірми “Славутич” (02660, м. Київ, вул. Сагайдака, буд. 101, код 32662760, п/р 260023975 у ВАТ «Український Професійний Банк», м. Київ, МФО 322959) 7 956 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесяи шість) грн. 00 коп. основного боргу, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 68 коп. пені, 40 (сорок) грн. 62 коп. трьох процентів річних, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 73 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                    06.11.2007                        А.М.Шкурат