Рішення

від 10.10.2024 по справі 532/545/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 532/545/24

Провадження № 2/542/272/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , громадської організації «Спеціальний контроль - Україна», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , громадської організації «Спеціальний контроль-Україна», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

За змістом вказаної позовної заяви позивач просила:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, що була розповсюджена ОСОБА_2 на його сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

«Вчора проходячи біля міської ради побачив групу осіб із «банди людей X». Які там труться не один день і повірте, не для того, щоб зробити щось добре для громади. Невже Решетило виклянчив у пані судді посаду директора опорного закладу №2 ОСОБА_7 ?

Насправді Решетило це один із самих упереджених авторів цифрового контенту на теренах Полтавщини. Це права рука п. Гордійка (радник), якому ОСОБА_8 купив автомобіль марки Тойота. Бувший голова райдержадміністрації, який по чорному бухав та постійно вляпувався в якісь історії. Особа, яка пропрацювавши на такій високій посаді не знає, що громадянину дозволено все, що не заборонено законом, верзе от ту дурню, що хтось прикривається організацією і взагалі, із його слів ми не маємо права створювати організації.

- Прокинься Решетило. Навчись із людьми розмовляти нормально, а не тикати. Цей пан пов`язаний із нинішнім кланом, який очолює судця ОСОБА_9 , її чоловік та «банда» депутатів, які названі мною людьми в чорному. Ці люди дійсно думають, що можуть творити (під прикриттям військових дій), все що захочуть в нашій громаді.

Окремо хочу відзначити і пана ОСОБА_10 , який при всіх існуючих владах був секретарем, та об`єднавшись з цим кланом знайшов шлях до суду через суддю ОСОБА_11 , для вирішення різних питань. Вірніше сказати, полюбляє суддя вести справи як стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Там де крутяться ну дуже великі кошти. Оскільки сама суддя боїться брати напряму кошти, то ОСОБА_10 , як посередник бере у водія та передає чоловіку судді ОСОБА_12 . Так вони збагачуються. Все оригінальне дуже просте. Я так зрозумів що ОСОБА_10 був головою не існуючої комісії по зриву навчального процесу разом із іншими особами, які понадівали корони собі на голову.

Тижневик «ЕХО» в фейсбуці, в публікації «Школи «натопили» якраз до візиту депутатів» .... Простими словами - дрова були сирі і складені прямо на вулиці без жодного накриття . Причому так , що депутати навіть не змогли їх порахувати. ...за, поки що неофіційно інформацією, холодно і в ліцеї №1. Від себе добавлю, що банда судді Омельченко чомусь туди не ходить і директора не кошмарить , не знімає перед школою постановочних відосиків, не бере участі в якихось слідчих діях, вказівок слідчому не дає, от Не судця. На камеру розказує, що на вайбері в якихось батьківських групах написано, що холодно в опорному закладі №2 . - НЕВІРЮ, поки не побачу своїми очима- це брехня. Далі про тепло у відосику, цей псевдо журналіст , тік- ток блохер, бреше, що котли розраховані тільки на палету, це просто брехня , спокійно цими мокрими дровами, які можна легко порахувати, наганяють температуру в 50 градусів, викладаю відео з 1 та 2 ліцею.»;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати та видалити викладену недостовірну інформацію, в той самий спосіб та тим самим шляхом, яким вона була поширена на сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook», шляхом публікації тексту наступного змісту: «Опублікована мною 16 грудня 2023 року інформація що стосується саме ОСОБА_1 є неправдивою та не відповідає дійсності»;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн;

- стягнути з засновників громадської організації «Спеціальний контроль - Україна»: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн солідарно;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рух справи

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 березня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , громадської організації «Спеціальний контроль-Україна», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди передано голові Кобеляцького районного суду Полтавської області для видання розпорядження в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України (а.с. 47-48).

14 березня 2024 року головою Кобеляцького районного суду Полтавської області видано розпорядження про передачу цивільної справи № 532/545/24 до Полтавського апеляційного суду для визначення підсудності (а.с. 49).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2024 року цивільна справа № 532/545/24 передана за підсудністю до Новосанжарського районного суду Полтавської області (а.с. 52-53).

02 квітня 2024 року цивільна справа № 532/545/24 надійшла до Новосанжарського районного суду Полтавської області. Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 532/545/24 надійшла до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 68-69).

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі до 90 днів (а.с. 161).

Ухвалою від 13 серпня 2024 року Новосанжарський районний суд Полтавської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 183-184 т.1).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона побачила у соціальній мережі «Facebook»на сторінках ОСОБА_13 та громадської організації «Спеціальний контроль-Україна» допис від 16 грудня 2023 року наступного змісту:

«Вчора проходячи біля міської ради побачив групу осіб із «банди людей X». Які там труться не один день і повірте, не для того, щоб зробити щось добре для громади. Невже Решетило виклянчив у пані судді посаду директора опорного закладу №2 ОСОБА_7 ?

Насправді Решетило це один із самих упереджених авторів цифрового контенту на теренах Полтавщини. Це права рука п. Гордійка (радник), якому ОСОБА_8 купив автомобіль марки Тойота. Бувший голова райдержадміністрації, який по чорному бухав та постійно вляпувався в якісь історії. Особа, яка пропрацювавши на такій високій посаді не знає, що громадянину дозволено все, що не заборонено законом, верзе от ту дурню, що хтось прикривається організацією і взагалі, із його слів ми не маємо права створювати організації.

- Прокинься Решетило. Навчись із людьми розмовляти нормально, а не тикати. Цей пан пов`язаний із нинішнім кланом, який очолює судця ОСОБА_9 , її чоловік та «банда» депутатів, які названі мною людьми в чорному. Ці люди дійсно думають, що можуть творити (під прикриттям військових дій), все що захочуть в нашій громаді.

Окремо хочу відзначити і пана ОСОБА_10 , який при всіх існуючих владах був секретарем, та об`єднавшись з цим кланом знайшов шлях до суду через суддю ОСОБА_11 , для вирішення різних питань. Вірніше сказати, полюбляє суддя вести справи як стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Там де крутяться ну дуже великі кошти. Оскільки сама суддя боїться брати напряму кошти, то ОСОБА_10 , як посередник бере у водія та передає чоловіку судді ОСОБА_12 . Так вони збагачуються. Все оригінальне дуже просте. Я так зрозумів що ОСОБА_10 був головою не існуючої комісії по зриву навчального процесу разом із іншими особами, які понадівали корони собі на голову.

Тижневик «ЕХО» в фейсбуці, в публікації «Школи «натопили» якраз до візиту депутатів» .... Простими словами - дрова були сирі і складені прямо на вулиці без жодного накриття . Причому так , що депутати навіть не змогли їх порахувати. ...за, поки що неофіційно інформацією, холодно і в ліцеї №1. Від себе добавлю, що банда судді Омельченко чомусь туди не ходить і директора не кошмарить , не знімає перед школою постановочних відосиків, не бере участі в якихось слідчих діях, вказівок слідчому не дає, от Не судця. На камеру розказує, що на вайбері в якихось батьківських групах написано, що холодно в опорному закладі №2 . - НЕВІРЮ, поки не побачу своїми очима- це брехня. Далі про тепло у відосику, цей псевдо журналіст , тік- ток блохер, бреше, що котли розраховані тільки на палету, це просто брехня , спокійно цими мокрими дровами, які можна легко порахувати, наганяють температуру в 50 градусів, викладаю відео з 1 та 2 ліцею».

Позивач вказала, що інформація, розміщена у вказаному дописі є неправдивою. Безпідставне звинувачення ОСОБА_2 у вчиненні ОСОБА_1 , яка є суддею Кобеляцького районного суду Полтавської області, корупційних діянь спрямоване на приниження її честі, гідності, ділової репутації, створює у громадян уявлення в її недоброчесності як судді. Такі звинувачення мають негативні наслідки для життя позивача та її професійної діяльності.

ОСОБА_1 наголошено на тому, що протягом 2023 року в її провадженні як судді Кобеляцькового районного суду Полтавської області знаходилось лише три справи про адміністративні правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, в яких приймав участь адвокат Галушко С.С. По всіх трьох справах було визнано винними у вчиненні відповідних правопорушень осіб, як притягались до адміністративної відповідальності.

Поряд з цим, така публікація ОСОБА_2 спричинила сімейні негаразди та погіршення відносин позивача із чоловіком, про якого також зазначено у згаданій публікації.

Поширення ОСОБА_2 недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 негативно вплинуло на її стан здоров`я, призвело до зайвої знервованості, погіршення сну, апатії, головного болю, а також до порушення нормальних сталих зв`язків у сім`ї та в професійному середовищі.

На думку позивача, висловлення відповідача у соціальній мережі не є оціночним судженням щодо її роботи судді, не є інформацією щодо незадоволення її роботою чи думками про її особистість, або звичайною критикою. У публікації ОСОБА_2 містяться конкретні фактичні твердження, які є відвертим наклепом.

Вказаною публікацією позивачу завдано моральної шкоди. З огляду на це ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 , який розмістив на своїй сторінці у «Facebook» неправдиву інформацію про неї та поширив її ж на сторінці ГО «Спеціальний контроль-Україна» як голова цієї організації, на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, а також стягнути із засновників громадської організації «Спеціальний контроль-Україна»: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на її користь моральну шкоду у розмірі 150 000 грн солідарно.

10 травня 2024 року від відповідачів - громадської організації«Спеціальний контроль-Україна», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до суду надійшли відзиви на позовну заяву (а.с. 72, 74, 76, 78).

У своєму відзиві на позов громадська організація «Спеціальний контроль-Україна» проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що така громадська організація не порушувала честь, гідність, ділову репутація позивача та не спричиняла їй моральної шкоди. Зазначено також про те, що громадська організація не є автором поширеної інформації, про яку пише відповідач.

Відзиви на позовну заяву відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є аналогічними за змістом. Відповідно до своїх відзивів вказані відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що вони не порушували честі, гідності, ділової репутації позивача та не спричиняли їй моральної шкоди. Зазначено також про те, що вони не є авторами поширеної інформації та не є власниками веб-сайта, а тому не мають ніякого відношення до справи, про яку пише відповідач.

15 травня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 134-136), у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав.

Зокрема, ОСОБА_2 зазначено, що жодної недостовірної інформації відносно судді ОСОБА_1 він не поширював. Допис щодо діяльності судді ОСОБА_1 не порушує її особисті немайнові права та не перешкоджає здійсненню нею своїх обов`язків. Інформація у публікаціях не є твердженням, висловленим особисто про факти, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Відповідачем наголошено на тому, що позивач не надала доказів порушення її особистих немайнових прав, доказів завдання їй моральної шкоди на заявлену у позові суму.

Поряд з цим, акцентовано увагу на тому, що ОСОБА_1 є суддею і публічною особою, діяльність якої є об`єктом підвищеного суспільного інтересу, а тому межа допустимої критики стосовно неї як публічної особи є значно ширшою, і вона повинна усвідомлювати, що є відкритою для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною для неї, навіть шокуючою, вона має бути готовою до того, що критика на її адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для неї.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 , на думку відповідача ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають.

Правом подати відповіді на відзиви відповідачів позивач не скористалась.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі та одночасно представником відповідача Громадської організації «Спеціальний контроль-Україна», у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, наголошуючи, що у своєму дописі на своїй сторінці у «Facebook» він висловив лише свою думку, оціночне судження.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з`явився, проти позову заперечував з мотивів, висловлених його представником у судовому засіданні.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат Самусенко Н.В., проти позову заперечувала, мотивуючи свою позицію тим, що висловлене у публікації є оціночним судженням, особистою точкою зору відповідача ОСОБА_2 . А позивач, як публічна особа, яка обіймає осаду судді, діяльність якої є об`єктом підвищеного суспільного інтересу, має усвідомлювати, що межа допустимої критики стосовно неї як публічної особи є значно ширшою і допустимою у даному випадку.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 217-219).

Судова повістка, яка направлялась на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_5 повернулась до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 218). Клопотань про відкладення судового засідання від відповідача не надходило, про причини неявки останній не повідомляв.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 214-216).

Судова повістка, яка направлялась на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_6 повернулась до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 216). Клопотань про відкладення судового засідання від відповідача не надходило, про причини неявки останній не повідомляв.

З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , отже суд приходить до висновку про те, що ці відповідачі є такими, що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини справи.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 Указом Президента України «Про призначення суддів» № 1367/2004 від 04 листопада 2004 року призначена на посаду судді Кобеляцького районного суду Полтавської області (а.с. 42).

Відповідно до наказу начальника ТУ ДСА в Полтавській області від 03 грудня 2004 року № 104 ОСОБА_1 зарахована на посаду судді Кобеляцького районного суду Полтавської області (а.с. 43).

Згідно з Постановою Верховної ради України від 13 травня 2010 року № 2195-VI ОСОБА_1 обрана на посаду судді Кобеляцького районного суду Полтавської області безстроково (а.с. 44-45).

16 грудня 2023 року у соціальній мережі «Facebook» на сторінках ОСОБА_13 та громадської організації «Спеціальний контроль - Україна» опублікований допис від 16 грудня 2023 року наступного змісту:

«Вчора проходячи біля міської ради побачив групу осіб із «банди людей X». Які там труться не один день і повірте, не для того, щоб зробити щось добре для громади. Невже Решетило виклянчив у пані судді посаду директора опорного закладу №2 ОСОБА_7 ?

Насправді Решетило це один із самих упереджених авторів цифрового контенту на теренах Полтавщини. Це права рука п. Гордійка (радник), якому ОСОБА_8 купив автомобіль марки Тойота. Бувший голова райдержадміністрації, який по чорному бухав та постійно вляпувався в якісь історії. Особа, яка пропрацювавши на такій високій посаді не знає, що громадянину дозволено все, що не заборонено законом, верзе от ту дурню, що хтось прикривається організацією і взагалі, із його слів ми не маємо права створювати організації.

- Прокинься Решетило. Навчись із людьми розмовляти нормально, а не тикати. Цей пан пов`язаний із нинішнім кланом, який очолює судця ОСОБА_9 , її чоловік та «банда» депутатів, які названі мною людьми в чорному. Ці люди дійсно думають, що можуть творити (під прикриттям військових дій), все що захочуть в нашій громаді.

Окремо хочу відзначити і пана ОСОБА_10 , який при всіх існуючих владах був секретарем, та об`єднавшись з цим кланом знайшов шлях до суду через суддю ОСОБА_11 , для вирішення різних питань. Вірніше сказати, полюбляє суддя вести справи як стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Там де крутяться ну дуже великі кошти. Оскільки сама суддя боїться брати напряму кошти, то ОСОБА_10 , як посередник бере у водія та передає чоловіку судді ОСОБА_12 . Так вони збагачуються. Все оригінальне дуже просте. Я так зрозумів що ОСОБА_10 був головою не існуючої комісії по зриву навчального процесу разом із іншими особами, які понадівали корони собі на голову.

Тижневик «ЕХО» в фейсбуці, в публікації «Школи «натопили» якраз до візиту депутатів» .... Простими словами - дрова були сирі і складені прямо на вулиці без жодного накриття . Причому так , що депутати навіть не змогли їх порахувати. ...за, поки що неофіційно інформацією, холодно і в ліцеї №1. Від себе добавлю, що банда судді Омельченко чомусь туди не ходить і директора не кошмарить , не знімає перед школою постановочних відосиків, не бере участі в якихось слідчих діях, вказівок слідчому не дає, от Не судця. На камеру розказує, що на вайбері в якихось батьківських групах написано, що холодно в опорному закладі №2 . - НЕВІРЮ, поки не побачу своїми очима- це брехня. Далі про тепло у відосику, цей псевдо журналіст , тік- ток блохер, бреше, що котли розраховані тільки на палету, це просто брехня , спокійно цими мокрими дровами, які можна легко порахувати, наганяють температуру в 50 градусів, викладаю відео з 1 та 2 ліцею.».

Вказаний допис ОСОБА_14 було прокоментовано 10 разів та здійснено 44 репостів іншими користувачами соціальної мережі «Facebook».

В той же час, головою та засновником громадської організації «Спеціальний контроль-Україна» є ОСОБА_2 , співзасновниками цієї організації є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (а.с. 37-40).

Вважаючи, що поширена інформація є неправдивою, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію судді ОСОБА_1 , внаслідок чого їй завдана моральна шкода, остання звернулась до суду із відповідним позовом.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних (далі Конвенція) свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частини 1, 2 статті 12 ЦПК передбачають, що цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дочастини 1статті 4ЦПК України,кожна особамає правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно з частиною 4 статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

В той же час, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 214/1292/22, провадження № 61-2660 св 22.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, у даному випадку необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення, діяльність якої представляє суспільний інтерес. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Lingens v. Austria).

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Системний аналіз норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував той факт, розмістив на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» допис вказаного вище змісту. Однак вважав свої дії реалізацію своїх прав, передбачених статтею 34 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19-ц (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, з одного боку (приватний інтерес), а з іншого недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 визначила підставою позову, спрямованого на захист честі, гідності та ділової репутації, факт поширення ОСОБА_2 та ГО «Спеціальний контроль-Україна» в соціальній мережі «Facebook» на особистій сторінці ОСОБА_2 та сторінці ГО «Спеціальний контроль - Україна», головою якої останній є, негативної, недостовірної та такої, що не відповідає дійсності, інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутації позивача

Суд не погоджується з наведеними позивачем висновками з таких підстав.

Суд, дослідивши відповідний допис у соціальній мережі, дійшов висновку про те, що оспорювана інформація є не твердженнями, висловленими відповідачем про факти, а є власними висновками та судженнями особи, які не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Позивач не надав до суду висновку експерта за наслідками проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи для з`ясування характеру оспорюваної нею інформації, зокрема, того, чи є висловлювання ОСОБА_2 фактичними твердженнями або оціночними судженнями.

Суд вважає, що поширена інформація є оціночними судженнями автора, його власною думкою, про що свідчать використані ним мовностилістичні засоби, зокрема, гіперболи, є її особистою думкою та критикою, яка ґрунтується на особистих припущеннях.

Спірне же висловлювання є оціночним судженням відповідача ОСОБА_2 , яке ґрунтується на його особистому трактуванні сприйнятої інформації про дії позивача та інших осіб, а не твердженням про факти.

Отже, суд доходить висновку про те, що спірні висловлювання, викладені відповідачем й які оспорює позивач, стосуються позивача лише частково, при цьому є оціночними судженнями відповідача, оскільки у них не наведено конкретних фактів чи інших фактичних даних щодо діяльності судді ОСОБА_1 або чітких обставин про вчинення правопорушення, тому вони не підлягають спростуванню та визнанню їх недостовірними, а тому відсутні правові підстави для задоволення вказаного позову.

Суд наголошує на тому, що хоча опублікована відповідачем інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Такий висновок також ґрунтується на тому, що відповідач ОСОБА_2 опублікував відповідний допис на своїй особистій сторінці у соціальній мережі та на сторінці громадської організації, головою якої він є.

За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію», суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Водночас суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі всіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства. Тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб, є суспільно важливою, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики й оцінки поведінки є ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічні особи, державні службовці повинні бути готовим до підвищеного рівня критики, зокрема у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства й підвищеної зацікавленості суспільства їхньою діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу.

Судом встановлено, що суддя Омельченко І.І. є публічною особою, відомою у суспільстві, яка обіймає вагому посаду, а відповідно, межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо неї є значно ширшими, оскільки вона безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави та її дії становлять суспільний інтерес.

У Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і/або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що поширена ОСОБА_2 інформація була його власними судженнями та оцінкою, оформленою у вигляді публікації на власній сторінці у соціальній мережі та сторінці громадської організації, яку він очолює, щодо позивача в цій справі. Така інформація є оціночними судженнями відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні сприйнятої ним інформації, а не твердженням.

З огляду на викладене, такі інформація не підлягає спростуванню та визнанню її недостовірною.

Також, суд додатково акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про громадські об`єднання», повноваження засновника громадського об`єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об`єднання в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, вимога про стягнення моральної шкоди із засновників громадської організації «Спеціальний контроль - Україна» є такою, що за жодних обставин у даній справі задоволена бути не може.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини 1 статті 1167ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Так, вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про визнання відповідної інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, та її спростування, а оскільки відповідні вимоги задоволенню не підлягають, то відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , громадської організації «Спеціальний контроль - Україна», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ;

відповідач-2: громадська організація «Спеціальний контроль-Україна», код ЄДРПОУ 44983790, вул. Огія, буд. 7, с. Сухинівка, Полтавський район, Полтавська область;

відповідач-3: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

відповідач-4: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

відповідач-5: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ;

представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Самусенко Наталія Владиславівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4216 від 04 квітня 2023 року.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2024 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва