Рішення
від 17.10.2024 по справі 546/647/24
РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/647/24

номер провадження 2/546/316/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 жовтня 2024 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Лівер І.В.,

за участю секретаря судового засідання В`язовськкої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересахякої дієпредставник ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису № 4850, вчиненого 17.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуОстапенко Євген Михайлович, Решетилівський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

УСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства зобмеженоювідповідальністю«Фінансова компаніяуправлінняактивами» про визнання виконавчого напису № 4850, вчиненого 17.09.2017 приватним нотаріусом Харківського міськогонотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів у сумі 3171 грн 34 коп таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М., Решетилівський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.12.2021 старшим державним виконавцем Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шут Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67970384, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міськогонотаріального округуОстапенка Є.М. № 4850 від 17.09.2019. ОСОБА_1 не визнає боргу у повному обсязі перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами». Стягнення відповідного боргу з позивача на користь відповідача грубо порушує його законні права та інтереси. Позивачка, вважає, що виконавчий напис № 4850 від 17.09.2019, виданий приватним нотаріусом Харківського міськогонотаріального округуОстапенком Є.М., вчинено із порушенням чинного законодавства. Зазначає, що ОСОБА_1 не має жодних укладених нотаріальних договорів із відповідачем, тому вважає, що відповідачем не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач не отримував жодних коштів від відповідача та відповідно не має боргу перед ним. Тому, вважають, що нотаріусу не було надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджували борг. При цьому, позивач не була повідомлена належним чином за 30 днів про заборгованість та необхідність її погашення. Під час вчинення виконавчого напису була порушена процедура повідомлення боржника про проведення процедури стягнення. На час вчинення оспорюваного нотаріального напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості. Таким чином, нотаріусом при вчиненні вказаного виконавчого напису не було з`ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Нотаріус при вчиненні вказаного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання вимоги про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Крім того, позивач посилається на ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при сплаті судового збору. Крім того, до позову долучено клопотання про витребування доказів у відповідача та клопотання про стягнення витрат на надання правової допомоги.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4850 від 17.09.2021 вчинений приватним нотаріусомХарківського міськогонотаріального округуОстапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ТОВ «Фінансова компанія управління активами» грошових коштіву сумі3171грн 34коп.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріусаХарківського міськогонотаріального округуОстапенка Є.М., Решетилівський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та витребувано у ТОВ «Фінансова компаніяуправління активами» копію кредитного договору з обслуговування кредитної карти та страхуванням життя позичальника № 1090/2378CLPS2 від 19.09.2011, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , яке на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018 відступлено право вимоги ТОВ «Фінансова компаніяуправління активами».

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи, у позові міститься прохання розглядати справу за правилами спрощеного провадження, розгляд проводити без участі позивача та його представника.

Повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач - ТОВ«Фінансова компаніяуправлінняактивами», у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань про відкладення справи та відзив на позов до суду не надходили. Крім того, відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 15.07.2024, в частині витребування доказів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М. повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Заяви, клопотання про відкладення справи та пояснення щодо заявлених позовних вимог до суду не надходили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Решетилівський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі представника, при розгляді даної справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно достатті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міськогонотаріального округуОстапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 4850 щодо стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за період з 18.06.2013 по 01.07.2019 у розмірі 3171 грн 34 коп (а.с. 17).

ТОВ «Фінансова компанія управління активами» подавала заяву про примусове виконання рішення на ім`я Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми), за Вих. № 130405 від 05.10.2021 р., з якої вбачається, що до вказаної заяви відповідачем були додані додатки, а саме: оригінал виконавчого напису від 17 вересня 2019 р. зареєстрованого в реєстрі № 4850 та докази, що підтверджують повноваження особи (а.с. 16).

22.12.2021 старшим державним виконавцем Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шут Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67970384 з виконання виконавчого напису № 4850, виданого 17.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міськогонотаріального округуОстапенком Є.М., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 3171 грн 34 коп (а.с. 14-15).

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленихзаконом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно підп. 3.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дійбезспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченіПереліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Суду не надано документів на підставі яких вчинявся виконавчий напис, тобто в даному випадку відсутня інформація про те, чи було з`ясовано нотаріусом питання щодо строку давності, перед вчиненням виконавчого напису та на підставі яких саме документів вчинявся нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 ( з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 357/12818/17), від 15 січня 2020 року (справа №305/2082/14-ц).

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, на підтвердження безспірності, відповідачем не надало доказів, направлення листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем такого листа.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172.

Ні нотаріусом, ні відповідачем взагалі не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

З матеріалів справи вбачається, що ні відповідачем, ні нотаріусом доказів подання останньому нотаріально посвідченого договору суду не надано.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 17.09.2019, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 10 ст. 84 ЦПК України визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису№ 4850 від 17.09.201таким, що не підлягає виконанню обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений при подачі до суду позову від сплати судового збору в порядку ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то з відповідача на користь держави підлягає стягнення суми судового збору у розмірі - 1 211 грн 20 коп.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правочинну допомогу, суд приходить до наступного.

Разом із позовною заявою, представник позивача ОСОБА_2 надав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в якому зазначає, що зметою отримання правової допомоги щодо ведення справи, ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги № 110/06-24 від 11.06.2024 з АБ «Віталія Грибовода», та зобов`язалася сплатити 10 000 грн, витрат на правову допомогу. Крім того, ОСОБА_1 уклала додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 110/06-24 від 11.06.2024 з АБ «Віталія Грибовода».

Щодо розрахунків витрат на правову допомогу зазначає зміст витраченого часу та кількість годин:

- надання усної консультації 2 години;

- попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції - 4 години;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, адвокатські запити тощо) - 4 годин.

Разом: 10 годин.

При наданні правової допомоги за договором, адвокатським бюро, в особі адвоката Грибовода В.В., було витрачено 10 годин. За попередньою домовленістю Адвокатським бюро зі адвокатом, година роботи адвоката бюром оплачується у розмірі 1 000 грн. Просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Приписами ч. 1ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, щоадвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

АдвокатГрибовод В.В. діє на підставі договору № 11/06-24 про надання правової допомоги від 11.06.2024 укладеного міжАБ «Віталія Грибовода»та позивачем ОСОБА_1 та ордеру серія ВМ № 1051323 від 04.07.2024 (а.с. 26-32).

Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги № 11/06-24 від 11.06.2024 визначено які дії проводить адвокат при надання правової допомоги:

- аналіз наданих клієнтом документів;

- надання консультацій, пов`язаних з виконанням цієї додаткової угоди;

- формування правової позиції;

- складання проектів заяв, претензій, клопотань, листів для досудової реалізації господарсько-правової відповідальності;

- участь у переговорах та зустрічах;

- складання та формування позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, клопотань для судового захисту прав клієнта;

- участь у судових засіданнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції в якості представника ОСОБА_1

Клієнт зобов`язується сплатити гонорар в розмірі 1000,00 грн, за фактично витрачену годину роботи. Гонорар виплачується в день підписання Акту прийняття-передачі робіт. Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 11/06-24 від 11.06.2024.

Як передбаченост. 15 ЦПК України- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч. 1ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5ст. 135 ЦПК Українисума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст.137, ч. 7 ст.139та ч. 3 ст.141цьогоКодексу, а також їх документального обґрунтування.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст.141ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Актом приймання-передачі виконаних робіт від 04.07.2024 підтверджується, що на виконання умов надання адвокатомГрибоводом В.В. договору № 11/06-24 про надання правової допомоги від 11.06.2024 до додаткової угоди № 1 сторони погодили повне виконання послуг, а саме:

- надання усної консультації - 2 години;

- попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції - 4 години;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, адвокатські запити тощо) - 4 години.

Вартість наданих послу у сумі 10 000 грн сторонами не заперечується.(а.с. 29).

Квитанцією серія ББА № 148590 від 04.07.2024 підтверджується обсяг наданих послуг адвоката у розмірі 10 000 грн (а.с. 30).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, суд зазначає, що за ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги № 11/06-24 від 11.06.2024 (а.с. 26-27), додаткова угода № 1 до Договору про надання правової допомоги № 11/06-24 від 11.06.2024 (а.с. 28), акт прийняття-передачі виконаних робіт від 04.07.2024 (а.с. 29). Факт оплати підтверджується квитанцією № серія ББА № 148590 від 04.07.2024 на суму 10 000 грн. (а.с. 30).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Матеріали справи свідчать, що фактично вчинені представником позивача адвокатом Грибовод В.В. такі дії: підготовлена та подана позовна заява; клопотання про витребування доказів та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, попереднє консультування з клієнтом та опрацювання діючого законодавства, яке визначає порядок вирішення спорів подібної категорії.

Будь-яких інших процесуальний дій адвокатом не вчинялось.

Крім того, розгляд справи відбувався без участі позивача та його представника.

За вказаних обставин, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на адвоката необхідно брати до уваги як нескладність самої справи, так і усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу ВС КАС у постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, висловив позицію, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в п. 118 постанови від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогу адвоката.

Натомість, відповідач не подав жодного доказу на підтвердження недоведеності та неспівмірності понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи позицію відповідача та ті обставини, що належних доказів на спростування наданих адвокатом послуг та їх не співмірності відповідачем не представлено, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правову допомогу у цій справі 10 000,00 грн. не відповідає критерію об`єктивного та розумного визначення їх розміру, а також реальності адвокатських витрат.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, ціни позову (заборгованості), її розгляд в суді без участі позивача та його адвоката, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн. до 5000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-84, 268, 273, 274, 280-283, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієпредставник ОСОБА_2 доТовариства зобмеженоювідповідальністю«Фінансова компаніяуправлінняактивами» про визнання виконавчого напису № 4850, вчиненого 17.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович, Решетилівський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 17 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міськогонотаріального округуОстапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований у реєстрі за № 4850 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженоювідповідальністю«Фінансова компаніяуправлінняактивами» заборгованості у розмірі 3171 (три тисячі сто сімдесят одна) гривня 34 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь держави судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компаніяуправління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягомтридцяти днівз дняпроголошення рішенняможе бутиподана письмовазаява проперегляд заочногорішення відповіднодо вимогст.284-285 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: 38440, Полтавська область, Полтавський район, с. Демидівка;

Представник позивача Грибовод Віталій Васильович, місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, буд. 29, оф. 415;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98-А, каб. 70;

Третя особа приватний нотаріус Харківського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович,місце знаходження: 61000, Харківська область, м. Харків, площа Героїв Небесної Сотні, буд. 7, 1 поверх;

Третя особа Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 34689318, місцезнаходження: 38400, Полтавська область, Полтавський район, м. Решетилівка, вул. Шевченка, буд. 21.

Суддя І.В. Лівер

СудРешетилівський районний суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення17.10.2024
Оприлюднено22.10.2024
Номер документу122423601
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —546/647/24

Рішення від 17.10.2024

Цивільне

Решетилівський районний суд Полтавської області

Лівер І. В.

Ухвала від 17.10.2024

Цивільне

Решетилівський районний суд Полтавської області

Лівер І. В.

Ухвала від 15.07.2024

Цивільне

Решетилівський районний суд Полтавської області

Сербіненко І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні