Ухвала

від 21.10.2024 по справі 707/1439/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1439/24

2-о/707/81/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Мельникової К.С.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Рябко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, заінтересовані особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Леськівської сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ),

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 через представника звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, мотивуючи її тим, що 28.04.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який розірвано згідно з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20.06.2023. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за згодою сторін проживає з батьком. Заявник та його неповнолітня донька зареєстровані та проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 . Останні кілька років лише батько відвідував батьківські збори та цікавився навчанням Діани, мати перебувала у Польщі та не цікавилась навчанням доньки. Посилається у заяві на те, що встановлення факту самостійного виховання заявником неповнолітньої доньки необхідно для реалізації своїх прав як особи, яка самостійно виховує дитину, у тому числі прав, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також захисту прав та інтересів доньки. Просить суд установити факт, що заявник самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 підтримала вказану заяву та просила її задовольнити. Вважала за можливе розглядати справу у порядку окремого провадження.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Виконавчого комітету Леськівської сільської ради просила вирішити питання про можливість розгляду справи у порядку окремого провадження на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з таких підстав.

Як вбачається із заяви, заявник ОСОБА_2 просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, необхідні для виховання дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Заявник у заяві зазначив, що неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за згодою сторін проживає з ним.

У даній справі, заявник просить установити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_2 не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_2 не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки є спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.09.2024 по справі №201/5972/22, а також у постанові Верховного Суду по справі №752/5665/23 від 04.10.2024.

Враховуючи викладене, суд приходить про залишення заяви без розгляду відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, заінтересовані особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Леськівської сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н. С. Волкова