Постанова

від 15.10.2024 по справі 288/1617/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/1617/21 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 31 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №288/1617/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа-Попільнянська державнанотаріальна контора,про розірваннядоговорів даруванняжитлового будинкута земельноїділянки, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянськогорайонного судуЖитомирської областівід 5липня 2023року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 0,4073 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, й розташована за вказаною адресою. На підставі рішення сільської ради від 6 січня 2000 року їй видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку. У подальшому, згідно з рішенням органу місцевого самоврядування від 28 грудня 2007 року внесено зміни у межах і розмірах вказаної земельної ділянки й додатково надано земельну ділянку, площею 0,11 га, про що зазначено у державному акті на право власності на землю.

Позивачка вказує, що постійно проживає у цьому житловому будинку та користується даною земельною ділянкою. Разом з нею проживає її дочка ОСОБА_2 .

Маючи намір матеріально підтримувати доньку, вона у 2009 році вирішила подарувати їй вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

11 листопада 2009 року між ними були укладені договори дарування цього нерухомого майна.

Після нотаріального посвідчення цих угод відповідачка не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

ОСОБА_1 стверджує, що протягом останнього року відповідачка постійно її принижує, забирає у неї грошові кошти, внаслідок чого вона позбавлена засобів до існування й змушена перебувати на утриманні свого сина.

Крім того, дочка почала застосовувати до неї фізичне насильство. Останній факт побиття стався у травні 2021 року, що підтверджується світлиною із зображенням її обличчя. Внаслідок таких неправомірних дій відповідачки вона звернулася до органів поліції. За наслідками її звернення видано терміновий заборонний припис стосовно дочки за вчинення останньою домашнього насильства. Також внаслідок такої поведінки дочки вона змушена була звернутися до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області. Рішенням виконкому селищної ради відповідачку було зобов`язано не допускати неправомірних дій відносно неї.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для застосування положень частини першої статті 727 ЦК України й розірвання договору дарування житлового будинку, оскільки відповідачка вчинила протиправні злочинні дії щодо неї ( її здоров`я та власності).

Окрім того, дочка фактично не прийняла дарунок, оскільки не зареєструвала право власності на це нерухоме майно.

ОСОБА_1 також вважає, що договір дарування земельної ділянки слід визнати недійсним, оскільки у державному акті про право власності на землю, який був виданий на її ім`я, не вказані кадастрові номери земельних ділянок. Водночас, у пункті 3 договору дарування зазначено, що предметом цього договору є: земельна ділянка, площею 0,1573 га, з кадастровим номером 1824787:02:002:0061 для ведення особистого підсобного господарства, земельна ділянка, площею 0,11 га, з кадастровим номером 1824787:02:002:0062, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства, земельна ділянка, площею 0,25 га, призначена для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1824787:02:002:0060.

Однак, зазначена у цьому пункті договору інформація не відповідає дійсності, оскільки згідно з даним ДЗК ці земельні ділянки розташовані за іншими адресами: так, земельна ділянка, площею 0,25 га, з кадастровим номером 1824787:02:002:0060, розташована по АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 ; земельна ділянка, площею 0,18 га, з кадастровим номером 1824787:02:002:0061, розташована в АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,19 га, з кадастровим номером 1824787:02:002:0062, розташована в АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивачка вважає, що оскільки вона не отримувала державні акти про право власності на землю, в яких зазначені ці кадастрові номери земельних ділянок, відповідно, вона не могла їх відчужити за спірним договором дарування.

Звертає увагу на ту обставину, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстроване за нею. Інші відомості щодо реєстрації права власності за вказаною адресою на земельні ділянки в реєстрі відсутні.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що зазначені у договорі земельні ділянки, їй не належали, відтак укладення договору дарування не могло призвести до настання реальних правових наслідків переходу права власності на ці земельні ділянки до відповідачки.

Враховуючи вищезазначене, просила розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між нею та відповідачкою 11 листопада 2009 року, який посвідчений державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області 11 листопада 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №1291.

Також просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,5173 га, розташованої в с. Сущанка Попільнянського району Житомирської області, укладений 11 листопада 2009 року між нею та ОСОБА_2 , який посвідчений державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори 11 листопада 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №1293.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 5 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 18 серпня 2021 року відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Санкція даної норми передбачає альтернативні види покарань, у тому числі й громадські роботи або адміністративний арешт. Тобто, адміністративна відповідальність за вчинення цього правопорушення за ступенем суворості є співмірною з встановленими КК України покараннями.

З врахуванням рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі№3-рп/2015, слід дійти висновку про те, що у разі, якщо покарання за адміністративне правопорушення є співмірним з покараннями, передбаченими КК України, по суті вони є одними і тими ж засобами державного впливу на особу порушника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що термін кримінальне правопорушення, що міститься у статті 2 Протоколу №7 до Конвенції, має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи.

ОСОБА_1 вказує, що з огляду на той факт, що відповідачка вчинила щодо неї насильницьке правопорушення, відповідальність за яке встановлено частиною першою статті 173-2 КУпАП, й санкція даної норми передбачає, зокрема, громадські роботи або адміністративний арешт, відтак до спірних правовідносин слід застосувати положення пункту 11 договору дарування житлового будинку та частини першої статті 727 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що згідно з умовами цієї угоди відповідачці передано в дар майно, яке не належало дарувальнику, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Звертає увагу, що на час посвідчення договору дарування земельної ділянки її волевиявлення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки вона є особою похилого віку та не була обізнана з юридичними наслідками вчинення цього правочину.

Наголошує на тому, що договір дарування не був спрямований на реальне настання наслідків, оскільки вона продовжує обробляти вказану земельну ділянку. У свою чергу, відповідачка не зареєструвала своє право власності на вказану земельну ділянку, не користується нею та не обробляє її.

В судові засідання, призначені на 20 лютого 2024 року, 30 квітня 2024 року, 6 серпня 2024 року, позивачка, будучи належним чином повідомленою, не з`явилася.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Виноградов В.С., в судовому засіданні, яке відбулося 6 серпня 2024 року, заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 9 год. 30 хв. 15 жовтня 2024 року.

14 жовтня 2024 року від адвоката Виноградова В.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. На обґрунтування клопотання зазначено, що позивачка не має можливості з`явитись в судове засідання внаслідок поганого самопочуття, проте бажає бути особисто присутньою в судовому засіданні.

Оскільки під час розгляду даної справи ОСОБА_1 має можливість отримувати професійну правничу допомогу та її інтереси представляє адвокат Виноградов В.С., неявка позивачки в судове засідання, призначене на 15 жовтня 2024 року, не є перешкодою для розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 15 жовтня 2024 року, адвокат Виноградов В.С., не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи, що вказана справа тривалий час перебуває на розгляді в суді та з огляду на ту обставину, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідачки адвокат Чопівська Л.С., не визнала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснила, що дійсно протягом останнього часу між сторонами на побутовому рівні виникають конфлікти, однак ОСОБА_2 не спричиняла матері тілесних ушкоджень. Долучене до матеріалів справи фото позивачки не підтверджує дану обставину, оскільки незначне ушкодження обличчя ОСОБА_1 ( подряпина) не вказує на її побиття дочкою. Вважає, що причиною конфліктних ситуацій між матір`ю та дочкою є втручання сина позивачки у їхні стосунки. На даний час ОСОБА_2 з метою уникнення сварок не проживає разом з матір`ю . У свою чергу, позивачка постійно проживала та на даний час має можливість проживати у спірному житловому будинку. Інколи вона проживає у сина.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( частина перша статті 215 ЦК України).

У частині першій статті 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом ( частина друга статті 651 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні ( обдаровуваному) безоплатно майно ( дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі ( частина перша статті 718 ЦК України).

Частинами першою та четвертою статті 722 ЦК України визначено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі ( ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка є дочкою ОСОБА_1

11 листопада 2009 року між ними укладено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар належний позивачці житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Пилипчук Л.А. 11 листопада 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №1291.

Звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору дарування житлового будинку, ОСОБА_1 правовою підставою позову зазначила положення частини першої статті 727 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров`я, власності дарувальника, його батьків, дружини ( чоловіка) або дітей.

В судовому засіданні встановлено, що 21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до РУП ГУНП в Житомирській області із заявою про те, що її донька протягом тривалого часу вчиняє щодо неї домашнє насильство.

Наявний в матеріалах справи лист Відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області від 23 листопада 2021 року містить інформацію про те, що ОСОБА_2 23 липня 2021 року притягувалася до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173 КУпАП, та постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2021 року її притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою даною нормою, у вигляді штрафу в сумі 170 грн. Також стосовно ОСОБА_2 23 липня 2021 року винесено терміновий заборонний припис. При цьому повідомлено про неможливість надання копії термінового заборонного припису з технічних причин.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка надала суду копію рішення виконавчого комітету Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 29 липня 2021 року №111, яким відповідачку зобов`язано не допускати випадків неправомірних дій відносно матері ОСОБА_1 . Також рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримуватися добросусідських відносин.

Окрім того, до матеріалів справи долучено копію світлини із зображенням ОСОБА_1 , на обличчі якої наявне ушкодження шкіри на носі.

Однак, цей доказ не свідчить про те, що зазначене ушкодження було спричинене саме внаслідок неправомірних дій відповідачки.

Зазначений вище лист відділення поліції та рішення органу місцевого самоврядування вказують на ту обставину, що між сторонами існують неприязні стосунки, непритаманні матері й дочці, та ОСОБА_2 вчинила щодо своєї матері адміністративне правопорушення й допускала неправомірну поведінку.

Однак, така неправомірна поведінка не є підставою для застосування положень частини першої статті 727 ЦК України, оскільки відсутні докази вчинення відповідачкою кримінального правопорушення проти життя та здоров`я своєї матері.

Посилання в апеляційній скарзі на розширене тлумачення Європейським судом з прав людини терміну кримінальне правопорушення не спростовує висновків суду, оскільки таке тлумачення ґрунтується, зокрема, на суворих за своїми наслідками видах конкретних застосованих до правопорушника видів адміністративних стягнень, які фактично носять кримінальний характер.

У спірних правовідносинах відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. Таке покарання за своїми наслідками не є співмірним із передбаченими КК України видами стягнень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору дарування житлового будинку.

Судом встановлено, що 11 листопада 2009 року між сторонами також укладено договір дарування земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар земельну ділянку, площею 0,5173 га, кадастровий номер 1824787000:02:002:0061, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства, а також площею 0,11 га (кадастровий номер 1824787000:02:002:0062 для ведення особистого підсобного господарства, та площею 0,25 га ( кадастровий номер 1824787000:02:002:0060 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У пункті 3 договору зазначено, що вказана земельна ділянка належить дарувальнику на підставі державного акта на право власності на землю, виданого Сущанською сільською радою 6 січня 2000 року.

Долучена до матеріалів справи копія державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ №0426003596, виданого 6 січня 2000 року, містить інформацію про те, що позивачка набула право власності на земельну ділянку, площею 0,4073 га, яка розташована в с. Сущанка Попільнянського району Житомирської області, та призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

На підставі рішення сільської ради від 28 грудня 2007 року внесено зміни у межах і розмірах цієї земельної ділянки, а саме збільшено площу на 0,11 га, про що міститься відповідна відмітка у державному акті на право приватної власності на землю.

Обгрунтовуючи вимоги про визнання недійсним вказаного договору дарування земельної ділянки, ОСОБА_1 надала відомості, які містяться у ДЗК, зокрема, про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824787000:02:002:0060, площею 0,25 га, розташована в АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ( дата державної реєстрації 14 вересня 2019 року); земельна ділянка з кадастровим номером 1824787000:02:002:0061, площею 0,18 га розташована в АДРЕСА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1824787000:02:002:0062, площею 0,19 га, розташована в АДРЕСА_2 .

Тобто, інформація щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1824787000:02:002:0060, 1824787000:02:002:0061, 1824787000:02:002:0062, яка зазначена у спірному договорі дарування, відрізняється від інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі.

Однак, Відділом Держкомзему у Попільнянському районі Житомирської області повідомлено про присвоєння кадастрового номера 1824787000:02:002:0061 належній ОСОБА_1 земельній ділянці, площею 0,1573 га, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства та розташована в с. Сущанка Попільнянського району. Також належній позивачці земельній ділянці, площею 0,25 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована по АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 1824787000:02:002:0060. Кадастровий номер 1824787000:02:002:0062 присвоєно земельній ділянці, площею 0,11 га, яка була передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства.

Вказані обставини підтверджуються довідками Відділу Держкомзему у Попільнянському районі Житомирської області ( том 1, а.с.95, зворот).

Також матеріали справи містять висновок Відділу Дежкомзему у Попільнянському районі Житомирської області про надання позивачці у власність земельної ділянки, площею 0,5173 га.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Корнинської селищної ради від 30 липня 2019 року №880 розмежовано земельні ділянки, а саме: ОСОБА_3 , загальною площею 0,5893 га, в тому числі: 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , яка знаходиться в АДРЕСА_2 ; 0,2361 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 та належала померій ОСОБА_4 .

Належним чином дослідивши вказані докази, суд першої інстанції вірно виходив з того, що розбіжності стосовно земельних ділянок, які зазначені у договорі дарування та інформації, яка міститься у ДЗК, не є підставою для визнання недійсним укладеного між сторонами договору дарування земельної ділянки, оскільки на час укладення спірного договору позивачці на праві приватної власності належали земельні ділянки саме з такими кадастровими номерами, площею та цільовим призначенням, які були предметом даної угоди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відсутність зареєстрованого права власності відповідачки на набуте за вказаними договорами дарування не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за відсутності державної реєстрації прав на нерухоме майно, які виникають на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, обдарована особа набуває право власності на дарунок відповідно до частини першої статті 722 ЦК України та умов договору дарування, однак обмежена у праві розпорядження цим майном до моменту реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на майно.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що пунктом 6 договору дарування земельної ділянки передбачено, що дарунок передано обдарованій до підписання цього договору шляхом передання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості із обов`язкових платежів.

Сторони також підтвердили, що згідно з частиною четвертою статті 722 ЦК України прийняттям дарунку визнають момент передавання документів, якими підтверджується відсутність заборгованості із обов`язкових платежів на землю ( пункт 9 договору дарування земельної ділянки).

У пункті 10 договору дарування житлового будинку зазначено, що право власності у обдарованої на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдарована свідчить, що вона дарунок приймає. Прийняттям цього дарунку вважається одержання обдарованою оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 722 ЦК України та положення вказаних договорів дарування, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідачка не зареєструвала право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору дарування земельної ділянки, волевиявлення позивачки не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки позовні вимоги з цих підстав не були заявлені.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду, яке постановлене з дотриманням вимог матеріального й процесуального права.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 5 липня 2023 року,- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: