Постанова

від 15.10.2024 по справі 923/336/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/336/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Кобзар А.І.,

від сільської ради не з`явився,

від ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.09.2021, ухвалене суддею Литвиновою В.В., м. Херсон, повний текст складено 23.09.2021

у справі № 923/336/21

за позовом: Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави

до відповідачів:

1. Чулаківської сільської ради Голопристанського (Скадовського) району Херсонської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чорноморський біосферний заповідник Національної академії наук України

про: визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області (далі прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Чулаківської сільської ради Голопристанського (Скадовського) району Херсонської області (далі сільська рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» (далі ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус»), якому просив суд:

- визнати недійсним пункту 3 рішення Олександрівської сільської ради Голопристанського району від 19.06.2019 № 206 «Про передачу в оренду земельних ділянок»;

- визнати недійсним договір оренди від 19.06.2019 № б/н, укладений між Олександрівською сільською радою Голопристанського району та ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус», земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби (далі земельна ділянка);

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди від 25.06.2019 № 47523251 з одночасним припиненням такого права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6522383400:04:001:1041, площею 350,0 га.

Позов мотивований встановленням прокурором порушення природоохоронного та земельного законодавства, використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням (засівання її зерновими сільськогосподарськими культурами).

Зокрема, прокурор зазначив, що пункти 1 та 15 договору суперечать абз. 3 ст. 85 Водного кодексу України та ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України в частині встановленого цільового призначення. Пункт 22 договору суперечить ст. 111 Земельного кодексу України в частині відсутності обмежень (обтяжень), незважаючи на знаходження земельної ділянки в прибережній захисній смузі Ягорлицької затоки Чорного моря.

Також прокурор зазначив про: порушення ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» внаслідок розорення земельної ділянки площею 350,00 га, яка частково входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника; не встановлення прибережної захисної смуги площею не менше 2 кілометрів від урізу води згідно вимог п. 3 ст. 60 Земельного кодексу України; розорення охоронної зони навколо курганів та руйнування останніх, що є порушенням ст. ст. 17, 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; передачу земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби без врахування вимог статей 22, 34 Земельного кодексу України щодо виключного права громадян на таку оренду.

Крім того, прокурором встановлено факт відсутності нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що є підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки така передача земель комунальної власності проводиться виключно на конкурсних засадах у порядку визначеному ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.09.2021 у справі № 923/336/21 позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Зокрема, рішення мотивоване тим, що спірна земельна ділянка передана орендарю для сінокосіння та випасання худоби без врахування вимог, передбачених статтями 22, 34,123, 111. ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання недійсним відповідного пункту рішення. У свою чергу у договорі оренди земельної ділянки Олександрівською сільською радою допущено порушення, а сам договір не містить умов про встановлення обмежень (обтяжень) на орендовану земельну ділянку, що суперечить актам цивільного законодавства. Крім того суд констатував, що органами контролю встановлено порушення природоохоронного та земельного законодавства, що передбачені Земельним кодексом України та ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також нецільове використання орендарем земельної ділянки.

Також на думку місцевого суду прокурор у даній справі правомірно набув статусу позивача, оскільки у спірних правовідносинах відсутній орган державної влади до повноважень якого віднесено оскарження рішень органу місцевого самоврядування, які прийняті з порушенням закону та цивільно-правових угод, укладених на їх підставі.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначив наступне:

- судом першої інстанції не враховано, що ніхто інший окрім власника нерухомого майна ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус», яке міститься на спірній земельній ділянці, не може претендувати на неї, а до даних правовідносин має бути застосовано ст. 120, ст. 125, абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України щодо переходу права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що на ній розміщується;

- жодних агротехнічних робіт не проводилось з спірною земельною ділянкою, кургани не руйнувались, відповідач обізнаний про існування об`єктів археологічної спадщини на орендованій земельній ділянці, а тому зараз займається впорядкуванням технічної документації з метою нанесення меж разом з охоронною зоною на Публічну кадастрову карту України;

- прокурором не надано належних та допустимих доказів розорення ділянки, яка частково входить до охоронної зони заповідника.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 за апеляційною скаргою ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.09.2021 у справі №923/336/21 відкрито апеляційне провадження; встановлено іншим учасникам справи строк до 29.11.2021 для подання відзиву та роз`яснено про їх право в цей же строк подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 справу № 923/336/21 призначено до розгляду на 17.01.2022 о 14:30 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Богацької Н.С. з 11.01.2022 по 19.01.2022, судове засідання, яке призначено на 17.01.2022 о 14:30 год. у справі № 923/336/21 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи № 923/336/21 відбудеться 03.02.2022 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 апеляційне провадження зупинено до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 483/448/20 і Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 (офіційного оприлюднення повних текстів постанов).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено провадження у справі № 923/336/21, запропоновано учасникам справи у строк до 30.08.2024 надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 та від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, призначено розгляд даної справи на 15.10.2024 о 13:15 год.

30.08.2024 від прокуратури надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, зокрема, що заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області правомірно звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши сільську раду відповідачем.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 15.10.2024 з`явився прокурор, який заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі як самостійний позивач, прокурор одним із співвідповідачів вказав сільську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється, із зазначенням, що воно прийнято із порушенням чинного законодавства.

Згідно вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

За таких обставин, прокурор правомірно визначив сільську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті спору.

Пунктом 3 рішення Олександрівської (Краснознамянської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 14.06.2019 № 206 «Про передачу земельних ділянок в оренду» вирішено передати на підставі заяви ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» та в зв`язку з набуттям права на нерухоме майно строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 6522383400:04:001:1041 площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована на території Олександрівської (в минулому - Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області, встановити орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

19.06.2019 між Олександрівською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору предметом договору є земельна ділянка для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041, яка розташована за межами населеного пункту на території Олександрівської (в минулому Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 350 га, у тому числі сіножаті 102,9341 га, пасовища 90,5017 га, інше 156,5652 га.

Пунктом 3 договору визначено, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна - кошара № 2 (загальною площею 666,00 кв.м, розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с Очаківське, вул.Степова, б/н, право власності Орендаря підтверджено договором купівлі-продажу від 23.06.2019, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2019, номер запису про речове право 31677826, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147641136522 від 23.05.2019, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: 3 % на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на день укладання договору становить суму 32017,95 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір якої становить 1067265,30 грн.

Додатковою угодою від 18.10.2019 до п. 9 договору внесено зміни, згідно з якими нормативна грошова оцінка становить 1888378,48 грн, розмір орендної плати становить 56651,35 грн на рік.

Пунктом 14 договору визначено, що земельна ділянка передається для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Також умовами договору (п. 15) визначено цільове призначення земельної ділянки «для сінокосіння та випасання худоби».

Умови збереження стану об`єкта оренди - забезпечення використання земельної ділянки відповідно до виду використання, дотримання умов господарювання та утримання орендованої земельної ділянки у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду (п. 16 договору).

Пунктом 22 договору передбачено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права осіб.

На підставі вищевказаного договору державним реєстратором виконавчого комітету Голопристанської міської ради Зелінським В.Ф. 26.06.2019 прийнято рішення № 47523251 про державну реєстрацію та зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 за ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби.

04.06.2020 на підставі заяви Чорноморського біосферного заповідника зареєстровано кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020230150000719 за ч. 1 ст. 252 КК України.

Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 30.06.2020 № 1309/03-08/01-45 Інспекцією 23.06.2020 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Олександрівською сільською радою та встановлено, що згідно з даними публічної кадастрової карти спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі Ягорлицької затоки Чорного моря. Також інспекцією встановлено, що пункти 1 та 15 договору оренди від 19.06.2019 суперечать абз. 3 ст. 85 Водного кодексу України, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України в частині встановленого цільового призначення для випасання худоби та передачі земельної ділянки.

Висновком постійної комісії з питань регулювання земельних відносин Чулаківської сільської ради від 25.01.2021 встановлено, що земельна ділянка перепахана та засіяна зерновими сільськогосподарськими культурами, наявні виражені сліди сходів озимої пшениці (а.с.55).

Протоколом огляду місця події, проведеного дізнавачем відділу дізнання ВП № 1 Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області Кристі Я. в рамках кримінального провадження № 12020230150000719 від 25.02.2021, за участю спеціаліста із земельних питань Чулаківської сільської ради Сімчука В.В., спеціаліста Чорноморського біосферного заповідника Королєсова Ю.Є., орендована земельна ділянка входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, на ній видно сліди агротехнічного втручання (засіяно озимою пшеницею), наявні кургани.

Згідно з актом обстеження від 25.02.2021 нерухоме майно на вказаній земельній ділянці відсутнє (а.с.56).

На виконання листа Новокаховської місцевої прокуратури від 21.05.2020 № 34-5435вих20 Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області за участю фахівця Херсонської обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури, проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок 6522383400:04:010:0002 та 6522383400:04:001:1041.

Перевіркою встановлено, що орендована земельна ділянка з кадастровим номером 6522383400:04:001:1041 частково входить до охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, номер обтяження 009:000101:00000042, який внесено до Державного земельного кадастру у 2016 році. Зазначеним видом обмеження відповідно до ст. 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що в охоронюваних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, які можуть призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Частина земельної ділянки 6522383400:04:001:1041 площею 176,63 га оброблена шляхом агротехнічного обробітку. При цьому частина обробленої земельної ділянки площею 34,96 га розташована в межах охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника. Крім того, в порушення вимог п. 3 ст. 60 Земельного кодексу України «Прибережні захисні смуги» не встановлена прибережна захисна смуга площею не менше 2 кілометрів від урізу води. Також встановлено, що на обробленій земельній ділянці розташовано 8 курганів, 2 з яких зруйновано, а навколо 6 розорена охоронна зона. Загальна площа курганів складає на цій земельній ділянці 0,2847 га. Вказані кургани були визначені на експлікації до Акта на право колективної власності КСП «Краснознам`янське» із визначенням № 1.16.2-землі історико-культурного призначення. Охоронна зона навколо курганів встановлена згідно з рішенням виконкому Херсонської обласної ради № 633/22 від 16.11.1979, яка складає для поодиноких курганів границі охоронної зони 10м від краю насипу, границі зони забудови - 100 м від краю насипу, для курганних груп та курганних полів - 300 м від насипу крайнього кургану.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області 02.06.2020 складено відповідні Акти № 306- ДК/231/АП/09-01/-20 та № 306-ДК/103/АО/10/01/-20.

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора визнати недійсним пункту 3 рішення Олександрівської сільської ради від 19.06.2019 № 206 «Про передачу в оренду земельних ділянок», визнати недійсним договір оренди від 19.06.2019, укладений між Олександрівською сільською радою та ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус», та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням такого права.

Підставою позову зазначено, зокрема, порушення природоохоронного та земельного законодавства, використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову прокурора з огляду на наступне.

Щодо вимоги визнати недійсним рішення сільської рада.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Як вже зазначалось, пунктом 3 рішення Олександрівської (Краснознамянської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 14.06.2019 № 206 «Про передачу земельних ділянок в оренду» вирішено передати на підставі заяви ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» та в зв`язку з набуттям права на нерухоме майно строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 6522383400:04:001:1041 площею 350,0 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована на території Олександрівської (в минулому - Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області, встановити орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів звертає увагу, що фактично вищевказане рішення виконано шляхом укладення 19.06.2019 між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Водночас, визнання недійсним вищевказаного рішення не є ефективним способом захисту, адже воно вичерпало свою дію фактом його виконання та не призведе до поновлення майнових прав держави.

Щодо вимоги визнати недійсним договір та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням такого права.

Згідно вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 154 своєї постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що якщо на виконання спірного правочину особою сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна.

У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь особи або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Факт користування відповідачем (ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус») спірною земельною ділянкою станом на момент подання позову відповідачем визнається.

З огляду на викладене, визнання договору недійсним без поєднання із відповідною позовною вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав держави, тому така позовна вимога також не може бути задоволена.

Окремо колегія суддів зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Аграрна компанія «Наутілус» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Херсонської області від 22.09.2021 у справі № 923/336/21 скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.09.2021 у справі № 923/336/21 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Наутілус» 10 215 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська