Постанова

від 16.10.2024 по справі 916/2290/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2290/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: О.Ю. Пустовіт

від відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012»: не з`явився

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника»

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 (суддя І.А. Малярчук, м.Одеса, повний текст складено 29.07.2024)

у справі №916/2290/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-»

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012»;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника»

про стягнення 444 930,67 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» заборгованості згідно договору купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021 у сумі 444930,67 грн, що складається з: 422556,34 грн - суми основного боргу та 22374,33 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» договору купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим за відповідачем-1 утворилась заборгованість у розмірі 422556,34 грн, що становить грошовий еквівалент 10577,13 дол. США (курс 39,95 грн за 1 долар США), на яку позивачем нараховано 3% річних у сумі 22374,33грн.

При цьому позивач, посилаючись на те, що виконання зобов`язань за вказаним договором купівлі-продажу забезпечувалось договором поруки №28/12/2021НП, укладеним 28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-», Товариством з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника», просив стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» 422556,34 грн заборгованості, 22374,33 грн - три проценти річних та по 3336,98 грн судового збору.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив оплату за договором частково на суму 1338084,23 грн, що з урахуванням курсу долара США на день здійснення платежів становить грошовий еквівалент суми 44422,87 дол. США, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 422556,34 грн, що становить грошовий еквівалент 10577,13 доларів США (курс 39,95 грн за 1 долар США на момент подачі позову до суду), яка підлягає стягненню на користь позивача в повному розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.03.2022 по 22.04.2024 в сумі 22374,33 грн, суд зазначив про його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнив у повному обсязі.

Встановивши, що оскільки за договором поруки від 28.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» є солідарним боржником по виконанню Товариством з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» зобов`язань за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021, за яким у позичальника наявна заборгованість на загальну суму 422556,34 грн та нараховано 3% річних у розмірі 22374,33грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про солідарне стягнення вказаної заборгованості з відповідачів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідача

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24 частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, визначити основну суму заборгованості за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021 у розмірі 174845,77 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи положення пункту 5.4. договору купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021, яким передбачено оплату в залежності від курсу продажу долара США, який може бути більшим або меншим, ніж зазначено у пункті 5.3. договору, а також беручи до уваги визначений розмір платежів у додатку №2 до договору, що є невід`ємною частиною договору, вбачається, що загальна сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати, становить 174845,77 грн (1512930,00 грн (вартість договору) 1338084,23 грн (часткова сплата за договором купівлі-продажу).

При цьому апелянт послався на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану, та зазначив, що відповідачі від договору не відмовлялися та мали намір сплачувати кошти за договором, що підтверджується частковим виконанням зобов`язань попри те, що станом на сьогодні триває війна, страждає економіка, що впливає на роботу відповідачів і виконання в подальшому взятих на себе зобов`язань в рамках укладених договорів.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що враховуючи те, що курс долара США, з урахуванням якого мали здійснюватися платежі, постійно зростав, та з огляду на умови договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» було зобов`язане здійснювати платежі у гривні в еквіваленті до долара США з урахуванням курсу валюти на день платежу. При цьому графік платежів, що є додатком до договору, не вносить змін у наведені вище умови договору та містить розрахунок платежів як у доларах США, так і в гривні по курсу, встановленому на день укладання договору.

Стосовно посилання скаржника на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану, позивач, із посиланням на усталену правову позицію, викладеною у низці постанов Верховного Суду, зазначив, що такий лист є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

При цьому окрім посилання на лист Торгово-промислової палати України, відповідач не навів конкретних обставин форс-мажору, не підтверджує їх доказами та не надає доказів повідомлення позивача про їх настання. Отже, твердження скаржника про настання обставин форс-мажору є надуманими та не обґрунтованими.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована Південно-західним апеляційним господарським судом 20.08.2024 за вх.№3203/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№3210/24) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Н.М. Принцевської.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2290/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.08.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

30.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження (вх.№3203/24/Д1 від 30.08.2024), з посиланням на необґрунтованість заявленого скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3889,22 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 строку від скаржника надійшла заява (вх.№3203/24/Д2 від 13.09.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» (вх.№3210/24 від 20.08.2024) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24 залишено без розгляду, оскільки скаржником не пропущено строк на подання апеляційної скарги, а відповідні заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» проти відкриття апеляційного провадження відхилено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24. Встановлено учасникам справи строк до 07.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

23.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3203/24/Д3 від 23.09.2024).

09.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» надійшла заява (вх.№3203/24/Д4 від 09.10.2024), в якій товариство просило призначити справу до розгляду та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24 призначено на 16.10.2024 о 14:30 год.

10.10.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» Пустовітом Олександром Юрійовичем через систему «Електронний суд» подано заяву (вх.№3807/24 від 10.10.2024), в якій вказаний представник просив проводити розгляд апеляційної скарги у справі №916/2290/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» Пустовіта Олександра Юрійовича (вх.№3807/24 від 10.10.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Ухвалено провести судове засідання 16.10.2024 о 14:30 год та усі наступні судові засідання у справі №916/2290/24 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (зал судових засідань №6) в режимі відеоконференції та забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» Пустовіта Олександра Юрійовича у судовому засіданні 16.10.2024 о 14:30 год та в усіх наступних судових засіданнях у справі №916/2290/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

В судове засідання, яке відбулось в режимі відеоконференції 16.10.2024, з`явився представник позивача та надав усні пояснення, відповідно до яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідачі про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали, що в силу частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» не скористалось своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

28.12.2021 між Товариством з обмежною відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» (далі- продавець) та Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» (далі- покупець) було укладено договір купівлі продажу №28/12/2021Н, згідно якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві товар, а саме, фронтальний навантажувач LiuGong CLG 853Н у кількості 1 одиниця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, передбаченому договором (пункт 1.1 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021).

Пунктом 2.1 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 визначено, що товар відповідає технічним характеристикам, приведеним в паспорті або керівництві з експлуатації товару, які поставляються в комплексі з даним товаром.

Згідно пункту 4.1 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 продавець постачає товар на умовах пункту 6.1 до 31.12.2021 включно, в разі здійсненя покупцем оплати в термін згідно пункту 5.6 договору.

Відповдіно до пункту 5.1 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 розрахунки між покупцем і продавцем проводяться в національній валюті України гривні. Сума платежу у гривні обраховується як еквівалент суми платежу у доларах США по курсу продажу долару США на міжбанківському ринку в день оплати станом на 12:00 згідно даних інформаційно дилінгової системи Ukrdealing, оприлюднених на сайті за адресою: http://www.udinform.com.

У пункті 5.3 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 сторони визначили, що орієнтована вартість договору складає 1512930,00 грн, в т.ч. ПДВ 350233,33 грн, станом на 28.12.2021 (курс 27,26 грн. за 1 долар США, колонка курс гривні під словом ASK з колонки МАХ за період), що становить грошовий еквівалент 55500 доларів США за курсом продажу долар США/гривня згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing, оприлюднених на сайті за адресою: http://www.udinform.com.

Пунктом 5.4 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 передбачено, що якщо курс продажу долара США на міжбанківському ринку на момент оплати буде більшим, ніж зазначено у пункті 5.3 договору, покупець сплачує продавцю еквівалент грошового зобов`язання за договором згідно додатку №2 в гривні, вираженій в доларах США. Якщо на момент оплати курс продажу на міжбанківському ринку буде меншим ніж у пункті 5.3 договору, то оплата проводиться згідно графіку платежів по договору згідно додатку №2 у гривні.

Згідно пункту 6.1 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 постачання здійснюється на умовах: DDP-склад продавця за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна 69-Г, згідно «Інкотермс-2010».

Пунктом 9.1 договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28.12.2022. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору.

Додатком №1 до договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 є специфікація №1 із найменуванням товару.

Додатком №2 до договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 є графік платежів у розмірі 1512930,00 грн (55500 доларів США) із встановленим строком погашення до 10.02.2022.

28.12.2021 між Товариством з обмежною відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» (кредитор), Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» (боржник) та Товариством з обмежною відповідальністю «Стройспецтехника» (поручитель) було укладено договір поруки №28/12/2021НП, за змістом пункту 1.1 якого поручитель зобов`язався відповідати перед продавцем за своєчасне виконання покупцем зобов`язань за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021, як існуючими на момент укладання договору, так і тими що виникнуть на його підставі у майбутньому.

Згідно пункту 1.3 договору поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021 зобов`язання боржника за основним договором включають, зокрема обов`язкові грошові зобов`язання: зі сплати вартості майна (товару) по основному договору та зобов`язання, які можуть виникнути; зі сплати пені, штрафів, процентів у разі виникнення обставин, відповідно до основного договору та/або чинного законодавства; з відшкодування збитків.

Пунктом 2.1.1 договору поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021 передбачено, що кредитор має право, у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня невиконання пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов`язковими для виконання протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов`язань за основним договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021 відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Згідно пункту 3.4 1 договору поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021 поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за основним договором не будуть виконані повністю.

Пуктом 4.2 договору поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021 визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язанням за основним договором.

30.12.2021 між Товариством з обмежною відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» та Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» складено акт приймання передачі та комплектності товару до договору №28/12/2021Н від 28.12.2021, за яким представник позивача передав, а представник відповідача - Товариства з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» прийняв товар: фронтальний навантажувач LiuGong CLG 853Н у кількості 1 одиниця.

На підтвердження виконання умов договору №28/12/2021Н від 28.12.2021, позивачем подано до суду видаткову накладну №АП-0002662 від 30.12.2021 на суму 1512930,00 грн.

Відповідачем частково було проведено оплату грошових зобов`язань за договором №28/12/2021Н від 28.12.2021, що підтверджується платіжними інструкціями №299 від 30.12.2021 в сумі 756465,00грн, №19 від 10.02.2022 в сумі 75646,50грн, №29 від 18.02.2022 в сумі 2095,13грн, №40 від 25.04.2022 в сумі 20000,00грн, №7 від 24.06.2022 в сумі 30000,00грн, №63 від 24.08.2022 в сумі 25000,00грн, №70 від 30.09.2022 в сумі 35000,00грн, №73 від 05.10.2022 в сумі 20000,00грн, №86 від 04.11.2022 в сумі 25000,00грн, №1 від 06.01.2023 в сумі 75000,00грн, №1927 від 19.10.2023 в сумі 200000,00грн, №12 від 10.02.2023 в сумі 73877,60грн. Загальна сума оплати - 1338084,23 грн, що з урахуванням курсу долара США на день здійснення платежів становить грошовий еквівалент суми - 44422,87 доларів США.

15.05.2023 позивачем було направлено Товариству з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» претензію щодо врегулювання сплати заборгованості за договором №28/12/2021Н від 28.12.2021, докази відправлення додано до матеріалів справи.

Також 15.05.2023 та 22.04.2024 позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» вимогу про погашення заборгованості згідно умов укладеного договору №28/12/2021Н від 28.12.2021 та договору поруки від 28.12.2021.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» умови укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» договору купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконало, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 422556,34 грн, що становить грошовий еквівалент 10577,13 дол. США (курс 39,95 грн за 1 долар США), на яку позивачем нараховано 3% річних у сумі 22374,33грн, та про стягнення яких позивач звернувся до суду із відповідним позовом. При цьому оскільки виконання зобов`язань за вказаним договором купівлі-продажу забезпечувалось договором поруки №28/12/2021НП, укладеним 28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-», Товариством з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника», то позивач просив стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.

Позиція суду апеляційної інстанції

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що укладений 28.12.2021 між Товариством з обмежною відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-» та Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» договір №28/12/2021Н за своєю правовою природою є договором купівлі- продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції вбачає, що факт належного виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань з передачі відповідачу товару - фронтального навантажувача LiuGong CLG 853Н у кількості 1 одиниця підтвержується навними в матеріалах справи актом приймання передачі та комплектності товару від 30.12.2021 та видатковою накладною №АП-0002662 від 30.12.2021 на суму 1512930,00грн, які підписані та скріплені печатками сторін.

Факт отримання відповідного товару відповідачем не заперечується.

Між тим, Товариство з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» свої зобов`язання в частині оплати за отриманий товар на підставі вищенаведеного договору виконало не у повному обсязі, сплативши лише 1338084,23 грн, що з урахуванням курсу долара США на день здійснення платежів становить грошовий еквівалент суми - 44422,87 доларів США, що підтверджується платіжними інструкціями №299 від 30.12.2021 в сумі 756465,00грн, №19 від 10.02.2022 в сумі 75646,50грн, №29 від 18.02.2022 в сумі 2095,13грн, №40 від 25.04.2022 в сумі 20000,00грн, №7 від 24.06.2022 в сумі 30000,00грн, №63 від 24.08.2022 в сумі 25000,00грн, №70 від 30.09.2022 в сумі 35000,00грн, №73 від 05.10.2022 в сумі 20000,00грн, №86 від 04.11.2022 в сумі 25000,00грн, №1 від 06.01.2023 в сумі 75000,00грн, №1927 від 19.10.2023 в сумі 200000,00грн, №12 від 10.02.2023 в сумі 73877,60грн.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Колегія суддів зауважує на тому, що докази проведення відповідачем повної оплати за переданий за вказаною вище видатковою накладною товар у сумі 422556,34 грн, що становить грошовий еквівалент 10577,13 доларів США (курс 39,95 грн за 1 долар США на момент подачі позову до суду) до суду першої інстанції не подані, з огляду на що вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

Твердження апелянта про те, що з урахуванням пункту 5.4 договору купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021, яким передбачено оплату в залежності від курсу продажу долара США, який може бути більшим або меншим, ніж зазначено у пункті 5.3. договору, а також беручи до уваги визначений розмір платежів у додатку №2 до договору, що є невід`ємною частиною договору, загальна сума заборгованості відповідача, враховуючи здійснені ним часткові оплати, становить 174845,77 грн. (1512930,00 грн (вартість договору) 1338084,23 грн (часткова сплата за договором купівлі-продажу), колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а саме пункту 5.1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» було зобов`язане здійснювати платежі у гривні в еквіваленті до долара США з урахуванням курсу валюти на день платежу. При цьому графік платежів, що є додатком до договору, не вносить змін у наведені вище умови договору та містить розрахунок платежів як у доларах США, так і в гривні по курсу, встановленому на день укладання договору.

Стосовно посилання скаржника на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про наявність форс-мажорних обставин в зв`язку із введенням воєнного стану, то колегія суддів зазначає наступне.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Отже, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі №904/3886/21).

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

При цьому колегією суддів враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.

Колегія суддів наголошує, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який розміщений на офіційному веб-сайті, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Зазначений лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», при цьому такий лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, натомість він адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, і його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 07.06.2023 у справі №912/750/22 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутній та Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» до місцевого господарського суду не подано сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат на підтвердження визнання військової агресії Російської федерації проти України або введеного з 24.02.2022 у зв`язку з цією агресією воєнного стану, форс-мажорними обставинами, які б зумовили неможливість виконання Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021.

За таких обставин, апелянтом не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021 внаслідок існування обставин непереборної сили, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про наявність форс-мажорних обставин.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, та несвоєчасне виконання Товариством з обмежною відповідальністю «Орловський 2012» зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого йому товару за договором №28/12/2021Н від 28.12.2021, вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних.

Суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.03.2022 по 22.04.2024 в сумі 22374,33 грн, розрахованих із загальної суми заборгованості у розмірі 422556,34грн, дійшов висновку про його правомірність, у зв`язку з чим задовольнив позов у відповідній частині.

Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунку 3 % річних апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків не переглядається

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частинами першою, другою статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вже зазначалось, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ-ПРОМ-», Товарситвом з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» було укладено договір поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» поручилось за Товариство з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» проводити виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021 у випадку не сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу.

Таким чином, оскільки за договором поруки №28/12/2021НП від 28.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» є солідарним боржником по виконанню Товариством з обмеженою відповідальністю «Орловський 2012» зобов`язань за договором купівлі-продажу №28/12/2021Н від 28.12.2021, за яким, як встановлено під час розгляду цієї справи, у позичальника наявна заборгованість на загальну суму 422556,34 грн та нараховані 3% річних у розмірі 22374,33грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в порядку солідарної відповідальності відповідачів у даній справі.

При цьому доводів щодо незаконного стягнення заявлених позивачем позовних вимог з відповідачів в солідарному порядку апеляційна скарга не містить.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройспецтехника» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2290/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

СуддяН.М. Принцевська