Постанова

від 08.10.2024 по справі 619/1680/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 619/1680/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

прокурор Кадацька Д.М.;

від відповідача-1 та третьої особи (ФГ «Веселе») Мироненко С.С.;

від відповідача-2 - Чернявський А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги:

1. Харківської обласної прокуратури (вх.2191Х/3),

2. ОСОБА_1 (вх.2192Х/3),

на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено 02.10.2023) у справі №619/1680/17

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, м.Дергачі Харківської області,

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 , с.Цупівка Харківської області;

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

1. Фермерське господарство "Веселе", м.Дергачі Харківської області;

2. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, м.Київ;

про визнання наказу незаконним, договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Дергачівська місцева прокуратура Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач-1) і Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Фермерське господарство "Веселе" (далі третя особа-1) та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі третя особа-2), в якому прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.01.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 у задоволенні позову відмовлено.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 господарський суд зазначив:

- оспорюваний наказ видано Головним управлінням Держземагенства Харківській області; як правонаступник Головного управління Держземагенства у Харківській області, відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області); наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 є актом одноразового застосування і він вже вичерпав свою дію шляхом виконання, адже результатом його виконання стало виникнення речового права на землю.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.01.2015, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки господарський суд зазначив:

- прокурор просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.01.2015, проте, до позовної заяви прокурором доданий договір оренди земельної ділянки між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 від 19.08.2015; відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.04.2017 за №85150013, що надана прокурором при поданні позову до Дергачівського районного суду Харківської області договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322057300:04:0545, загальною площею 71,6083 га має дату 09.09.2015;

- договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц такий правочин є нікчемним, отже позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

- позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки є безпідставною та задоволенню не підлягає, відповідачі не є державними реєстраторами.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі, в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області господарський суд зазначив: земельна ділянка вже не відноситься до земель державної власності, а відноситься до земель комунальної власності, відтак і розпоряджатися такою земельною ділянкою може відповідна місцева рада, тому і позовна вимога про повернення спірної земельної ділянки державі, в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, задоволенню не підлягає; діючим законодавством не передбачено можливості ухвалити рішення на користь особи, яка не була залучена до участі у справі відповідачем навіть у разі змін під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та переходу права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади

Щодо позовної давності господарський суд зазначив: у цій справі прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, однією з умов такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, отже, строк позовної давності для звернення з таким позовом до суду не сплинув.

Не погодившись із означеним рішенням, Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду «в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.01.2015», укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування скарги прокурор наводить такі доводи:

- при підготовці позову прокурором було допущено технічну описку, а саме, замість дати укладення договору оренди 19.08.2015 у прохальній частині позовної заяви помилково зазначено дату 19.01.2015;

- без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам; фермерське господарство після державної реєстрації теж має право на отримання земельної ділянки, але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства; оскільки ОСОБА_1 отримала земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2000 році, є засновником фермерського господарства «Веселе» (2001 рік), її звернення в 2015 році з клопотанням про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить нормам закону і є підставою для визнання договору оренди недійсним;

- позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до реєстратора, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі;

- вимогу зобов`язати відповідача повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки на користь власника; зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 для розгляду означеної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 21.11.2023.

15.11.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора (у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури у повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву вказаний учасник справи зазначає наступне:

- в апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині визнання недійсним договору оренди землі від 19.08.2015, що не відповідає первинним позовним вимогам;

- в постанові ВП ВС від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зроблено висновок, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є належним способом захисту;

- діючим законодавством не передбачено можливості ухвалити рішення на користь особи, яка не була залучена до участі у справі.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

16.11.2023 від Дергачівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури. У відповіді на відзив прокурор зазначає наступне:

- технічна описка в зазначенні дати договору оренди в прохальній частині позову не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки оспорюваний договір міститься в матеріалах справи та був досліджений судом першої інстанції;

- реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права, тому вимога прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є законною та обґрунтованою;

- той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову в разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта територіальної громади (постанова ВП ВС від 20.06.2023 у справі №633/408/18).

Крім того, не погодившись із рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17, ОСОБА_1 також звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить змінити мотивувальну частину означеного рішення, виключивши з неї висновок про те, що: "З урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним".

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 наводить такі доводи:

- позивач не надав до суду оспорюваний договір оренди землі; договір, долучений у якості додатку до позову датований 19.08.2015, так і не був зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже не породив прав та обов`язків; договір від 09.09.2023, який зареєстрований у реєстрі речових прав на нерухоме майно, не був досліджений у судовому засіданні;

- у справі №688/2908/16-ц мав місце спір між двома фізичними особами, одна з яких звернулася із позовом про визнання недійсним договору оренди на підставі непроведення торгів/аукціону, хоча малося два претенденти на спірну земельну ділянку. За таких умов, Верховний суд погодився, що мало місце порушення публічного порядку та встановив факт нікчемності договору оренди землі. Разом з цим, у даній справі № 619/1680/17 окрім ОСОБА_1 за отриманням земельної ділянки ніхто крім неї більше не звертався.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17. Об`єднано апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.2191Х/3) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2192Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду. Призначено розгляд означених апеляційних скарг на 21.11.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.) від 21.11.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №619/1680/17 за апеляційними скаргами Харківської обласної прокуратури (вх.2191Х/3) та ОСОБА_1 (вх.2192Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

05.12.2023 прокурор надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає наступне:

- до позовної заяви прокурором було надано копію договору оренди земельної ділянки від 19.08.20215, який було досліджено судом першої інстанції;

- оскільки спірний договір за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 ч.2 ст.134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, він є нікчемним (близькі за змістом висновки викладені в постановах ВС від 20.07.2022 у справі №923/196/20, від 09.08.2023 у справі 922/1832/19).

30.07.2024 на поштову адресу суду від Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області отримано клопотання про поновлення провадження у справі (вх.10038 від 30.07.2024), за змістом якого зазначено про усунення обставин, що викликали зупинення провадження.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Попкова Д.О., на підставі розпоряджень керівника апарату суду від 05.08.2024, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (вх.2191Х/3) та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (вх.2192Х/3) для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, зокрема, задоволено клопотання Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (вх.10038 від 30.07.2024) про поновлення провадження у справі №619/1680/17 та поновлено апеляційне провадження у справі №619/1680/17. Призначено розгляд апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (вх.2191Х/3) та апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.2192Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 на 24.09.2024 о 12:00год. Запропоновано учасникам справи у строк по 26.08.2024 (включно) надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18. Запропоновано Дергачівській окружній прокуратурі Харківської області у строк по 26.08.2024 (включно) надати докази правонаступництва Дергачівської місцевої прокуратури.

На поштову адресу суду 28.08.2024 від Дергачівської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.11234; направлені на адресу суду в межах встановленого судом строку), за змістом яких заявник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. За змістом пояснень прокурором, разом з іншим, зазначено, що самостійне звернення прокурора до суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, і що Дергачівська окружна прокуратура Харківської області є правонаступником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яка за територіальним принципом виконує ті самі функції та повноваження. Саме юрисдикція Дергачівської окружної прокуратури Харківської області поширюється на територію колишньої Слатинської селищної ради, на території якої розташована земельна ділянка, яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 24.09.2024 розгляд справи було відкладено на 08.10.2024.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Стойки О.В., на підставі розпоряджень керівника апарату суду від 07.10.2024, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (вх.2191Х/3) та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (вх.2192Х/3) для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

У судовому засіданні 08.10.2024 прокурор, представник ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Веселе", а також представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, не скористалася своїм процесуальним правом на участь представника у судовому розгляді справи.

Прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому часу для формування довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна для встановлення обставин який саме договір оренди зазначено в Реєстрі як підставу для реєстрації за ОСОБА_1 права оренди спірної земельної ділянки.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки, як встановлено в ході дослідження матеріалів справи, прокурор при зверненні з позовом надав відповідну довідку (т.1, а.с.12), яку було досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи, при цьому підстави для сумніву в достовірності зазначеного доказу у колегії суддів відсутні.

Розглянувши питання щодо процесуального статусу прокурора, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, до розгляду якої Східний апеляційний господарський суд зупиняв провадження у справі № 619/1680/17, колегія суддів зазначає, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як самостійний позивач.

Відповідне узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, яка зазначила, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився); за обставин справи №925/1133/18 (в якій заявлено позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі), органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор; зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки у справі №619/1680/17, яка розглядається, також заявлено позов, зокрема, про визнання недійсним договору оренди землі, в якому, як зазначає прокурор, стороною є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, визначивши ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповідачем у цій справі.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги прокурора підлягають розгляду по суті з урахуванням приписів ч.1 ст.269 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та листом Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №681/10/20-11-13-01-38 від 11.09.2017 ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства Веселе (державна реєстрація 05.07.2001), а також засновником й директором ТОВ НІКА-АГРО 2010 (державна реєстрація 23.09.2010).

Рішенням IX сесії Дергачівської районної ради XXIII скликання від 12.04.2000 ОСОБА_2 надавалася земельна ділянка площею 17,82 га для створення фермерського господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ХР №037674.

21.01.2015 ОСОБА_1 подано заяву до Головного управління Держземагенства у Харківській області про передання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6322057300:04:000:0545, зазначено що фермерське господарство буде вестись одноосібно з можливим використання найманих працівників. До вказаної заяви додано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, копії документів, що підтверджують отримання необхідної сільськогосподарської кваліфікації та графічні матеріали.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 71,6083 га із кадастровим номером 6322057300:04:000:0545, яка розташована за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовані шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, які утворені як юридичні особи публічного права. Тобто, Головне управління Держземагентства в Харківській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В травні 2017 року Дергачівська місцева прокуратура Харківської області звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 і Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі - відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Фермерське господарство "Веселе" та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.01.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастром у Харківській області та ОСОБА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області.

До позову додано копію договору оренди від 19.08.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 щодо оренди вказаної вище земельної ділянки площею 71,6083 га (рілля) з кадастровим номером 6322057300:04:000:0545, яка розташована за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років (т.1, а.с.10,11).

Ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року залучено до участі в справі третіх осіб: ФГ «Веселе» та Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року провадження у справі було закрито. Роз`яснено сторонам на підставі частини другої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) про необхідність звернення із цим позовом до господарського суду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що суду необхідно перевірити законність повторного надання ОСОБА_1 в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури не погодившись із вищевказаним рішенням подав апеляційну скаргу.

Розпорядженням Верховного Суду України від 25.03.2022 №14/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду.

Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29.03.2023 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25.08.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області) до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справі віднесено до юрисдикції господарського суду.

За заявою керівника Дергачівської окружної прокуратури про вирішення питання щодо направлення матеріалів справи за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області Полтавський апеляційний суд супровідним листом від 10.04.2023 надіслав матеріали справи до Господарського суду Харківської області.

25.04.2023 справа №619/1680/17 надійшла до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 у задоволенні позову відмовлено з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог прокурора в даній справі (в частині, що є предметом апеляційного перегляду) та висновкам суду першої інстанції щодо розгляду вказаних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, за текстом постанови, прокурор в своїй апеляційній скарзі не оскаржує рішення господарського суду першої інстанції стосовно позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 124-СГ від 22.01.2015, тому рішення місцевого суду переглядається в відповідно до ст. 269 ГПК України, в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги прокурора про визнання правочину недійсним ґрунтуються, зокрема, на положеннях ст. 123, 124, 134 ЗК України, статей 21, 203, 210, 215 ЦК України.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

У той же час, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №908/1445/20, від 07.06.2023 у справі №922/3737/19, від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 07.03.2023 у справі №922/3108/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Як вбачається з висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 917/1706/23, від 11.09.2024 у справі № 911/32/20, в яких судами також було встановлено, що накази ГУ Держгеокадастру про надання земельних ділянок в оренду видавалися до набрання чинності Законом № 1012-VIII, суд касаційної інстанції зазначив, що у випадку, якщо станом на дату звернення особи із клопотаннями до ГУ Держземагентства з метою отримання у користування земель для ведення фермерського господарства цій особі вже було надано земельну ділянку із земель державної власності без конкурентних засад (земельних торгів), то така особа не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, відповідно, повторне надання їй земельних ділянок в оренду свідчить про порушення приписів статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Отже, враховуючи, що (як і було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи) на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про отримання в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства у 2015 році, вона вже була засновником фермерського господарства «Веселе», створеного у 2001 році колегія суддів зазначає, що повторне надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах дійсно суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства, про що обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні та прокурор в апеляційній скарзі.

Водночас із вказаних обставин господарський суд зробив висновок про нікчемність відповідного правочину із посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Проте, як вбачається зі змісту зазначеної постанови, Велика Палата Верховного Суду вказала, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Однак у справі №619/1680/17, що розглядається, обставини відрізняються від обставин справи №688/2908/16-ц, а саме, під час її розгляду судом не було встановлено наявності або відсутності інших бажаючих отримати в оренду спірну земельну ділянку, окрім того, відповідно до змісту норм чинного законодавства та актуальної практики Верховного Суду щодо їх застосування, такі обставини не входять до предмету доказування при розгляді спорів, пов`язаних з повторним позаконкурсним наданням земельних ділянок в оренду для створення фермерського господарства особам, які до цього вже отримали земельну ділянку без проведення земельних торгів та створили фермерське господарство.

А саме, при розгляді справ з подібним предметом спору слід достеменно встановлювати, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Зокрема, у постанові від 18.09.2024 у справі 622/1056/21 Верховний Суд зазначив: Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів (далі - Закон № 1012-VIII) який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Тобто з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності Законом № 1012-VIII у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди від 14.01.2015 є оспорюваними правочинами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, від 09.04.2024 у справі №629/6198/21, від 13.08.2024 у справі № 615/1010/20 тощо, в яких Верховний Суд дійшов вищенаведених висновків стосовно тих договорів оренди землі, що укладалися до 03.04.2016 (дати набрання чинності Законом №1012-VIII), зазначивши, що такі правочини є не нікчемними, а оспорюваними.

У постанові від 13.08.2024 у справі № 615/1010/20 Верховний Суд зазначив, що висновок місцевого та апеляційного господарських судів (щодо нікчемності спірного договору), який зроблено з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, не відповідає актуальному та усталеному правовому висновку, сформульованому в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, від 11.06.2024 у справі № 917/1795/23, від 12.06.2024 у справі № 917/1708/23, від 12.06.2024 у справі № 917/1563/23, від 18.06.2024 у справі № 917/1707/23, від 18.06.2024 у справі № 917/1709/23, від 19.06.2024 у справі № 917/1520/23, від 19.06.2024 у справі № 917/1796/23, від 26.06.2024 у справі № 917/1706/23 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 закону України Про судоустрій і статус суддів - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17 (в оскаржуваній частині) колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про нікчемність правочину з надання спірної земельної ділянки в оренду помилковим, оскільки вказаний правочин є оспорюваним.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов) відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як уже зазначалося, прокурор у позові просив визнати договір оренди землі недійсним з підстав порушення вимог чинного законодавства при його укладенні: повторне надання землі першому відповідачеві на позаконкурсних засадах для створення фермерського господарства, що є порушенням порядку, передбаченого положеннями статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду ОСОБА_1 мала можливість використати лише один раз.

Колегія суддів зазначає, що за такі правочини підлягають визнанню недійсними в силу вищенаведених норм чинного законодавства та висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, прокурор просив суд першої інстанції визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.01.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 . Проте, до позовної заяви прокурором доданий договір оренди земельної ділянки між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 від 19.08.2015.

Прокурор в апеляційній скарзі стверджував, що при підготовці позову було допущено технічну описку, а саме, замість дати укладення договору оренди 19.08.2015 у прохальній частині позовної заяви помилково зазначено дату 19.01.2015.

Колегія суддів приймає це пояснення і зазначає, що відповідне, дійсно, могло бути наслідком технічної описки.

Разом із тим, в ході дослідження матеріалів справи було встановлено й інші обставини, щодо яких прокурором не надано суду мотивованих пояснень, а саме - відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.04.2017 за №85150013, що надана прокурором при поданні позову,підставою реєстрації права оренди землі вказано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322057300:04:0545, загальною площею 71,6083 га. який має дату 09.09.2015.

У судовому засіданні прокурор зазначав, що, можливо, датою державної реєстрації права оренди за договором від 19.08.2015 є саме дата - 09.09.2015.

Проте, як вбачається із вказаної інформаційної довідки, дата 09.09.2015 зазначена, як дата укладення договору, а датою реєстрації права оренди вказано 10.09.2015.

При цьому представник ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Веселе" в ході апеляційного провадження наполягав на тому, що спірну земельну ділянку було надано в оренду ОСОБА_1 саме за договором від 09.09.2015, тоді як договір від 19.08.2015, копію якого прокурор надав до матеріалів справи, не був зареєстрований, і, відповідно, жодних прав та обов`язків у сторін за цим договором не виникло.

Водночас договору оренди від 09.09.2015 матеріали справи не містять. Прокурор не згадує про нього у своїй позовній заяві і ніяких вимог щодо нього не формулював.

Надаючи оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та усних пояснень її учасників, право оренди щодо спірної земельної ділянки дійсно було зареєстровано за ОСОБА_1 - 10.09.2015 за договором оренди від 09.09.2015.

Разом з тим, необхідною умовою для задоволення взаємопов`язаних позовних вимог про визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки має бути встановлено на підставі якого саме правочину зареєстровано відповідне право та який саме договір прокурор просить визнати недійсним, тобто фактично йдеться про визначення самим позивачем предмету позову.

Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ГПК України).

Згідно із статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав. Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

Як вбачається з наданих прокурором доказів, право оренди за ОСОБА_1 було зареєстровано на підставі іншого договору, ніж той, що просить визнати недійсним прокурор, при цьому договору від 09.09.2015, на підставі якого було зареєстровано це право, матеріали справи не містять.

В судовому засіданні 08.10.2024 представники відповідачів пояснили, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції достеменно з`ясовувались підстави визначення прокурором предмету позовних вимог - визнання недійсним саме договору оренди від 19.08.2015. Разом із тим прокурор не змінив своїх позовних вимог, уточнити їх не вважав за необхідне

В рішенні суду першої інстанції зазначено про невідповідність інформації про реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за договором від 09.09.2015 і наданим позивачем договором оренди від 19.08.2015, який, на думку прокурора має бути визнаний недійсним.

Частинами першою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як вбачається з наданих прокурором доказів, право оренди ОСОБА_1 було зареєстровано 10.09.2015 на підставі договору оренди землі без номеру від 09.09.2015. Представник відповідачів в судовому засіданні 08.10.2024 пояснив, що правовідносини між сторонами відбуваються саме за цим договором.

Судова колегія у зв`язку із цим звертає увагу на наступне.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з статтею 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Статтею 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно статті 17 вказаного Закону - об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №322/1178/17 розмежовуються поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки». Моментом укладення договору оренди землі є день, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїми підписами, однак договір набирає чинності в момент його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.04.2023 у справі №367/8277/19 зазначила, що учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ. Надаючи згоду у встановленій формі.

Разом із тим цивільні права та обов`язки набуваються після державної реєстрації прав.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України статей 125, 126 Земельного Кодексу України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Судова колегія враховує, що прокурором подано позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 19.08.2015 (з урахуванням пояснень прокурора про описку у позовній заяві у визначенні місяця в даті договору), матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права оренди земельної ділянки зацим договором, за таких обставин сторони спірним договором не набули прав та обов`язків, він є нечинний.

Отже, прокурором не доведено обґрунтованість своїх вимог про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15 08.2015.

Визначивши предметом позову вимогу про визнання недійсним нечинного договору оренди від 19.08.2015, прокурор обрав неефективний спосіб захисту права, оскільки за наявності реєстрації права оренди на підставі іншого правочину (договору від 09.09.2015, який прокурор не просив визнати недійсним), мета позову не буде досягнута.

За таких обставин колегія суддів погоджується в цій частині з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги, але з інших ніж суд першої інстанції, підстав.

Стосовно вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання договору від 19.08.2015 недійсним, яка не підлягає задоволенню. Окрім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Отже, в задоволенні вказаної позовної вимоги також слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області спірну земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте, як було встановлено вище, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди є такою, що не підлягає задоволенню, відповідно, в даному випадку відсутні і підстави для застосування реституції.

В апеляційній скарзі прокурор зазначав, що вимогу зобов`язати відповідача повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки на користь власника.

Однак вказане твердження колегія суддів не визнає належним аргументом, оскільки, як було встановлено вище, прокурор у цій справі заявив рецисорний позов тобто позов про оспорювання правочину (договору оренди землі), із застосуванням наслідків його недійсності у вигляді скасування рішень про державну реєстрацію, зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку державі. Згідно із частиною п`ятою статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вищенаведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 3/60"б" (906/1/21). В ухвалі від 25.10.2021 у справі № 303/6448/18 Верховний Суд також зауважив, що зміна підстав позову в суді апеляційної інстанції неможлива.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, було передбачено передачу земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) до комунальної власності сільських, селищних, міських рад, то це унеможливлює задоволення позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки державі. Як обґрунтовано вказує прокурор, той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади). Таку правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

Однак відповідне не впливає на ті обставини, що позовна вимога про повернення земельної ділянки також не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Щодо застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки господарський суд необґрунтовано зазначив, що позов у даній справі є негаторним, то, відповідно, помилковим є і висновок про неможливість застосування позовної давності у зв`язку з триваючим характером правопорушення. Водночас, колегія суддів не розглядає питання щодо застосування позовної давності, оскільки у задоволенні позову (стосовно тих вимог, які розглядаються в даному апеляційному провадженні) має бути відмовлено з інших підстав, про які зазначено вище.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що резолютивна частина оскаржуваного рішення (відповідно до якої у позовних вимогах прокурора відмовлено) має бути залишена без змін.

Разом з тим, з урахуванням помилковості викладених у мотивувальній частині рішення висновків, зокрема, про нікчемність правочину з надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 (про що вказаний учасник справи обґрунтовано зазначив в апеляційній скарзі), а також інших висновків, з якими не погоджується суд апеляційної інстанції, мотивувальна частина рішення у відповідній частині підлягає зміні шляхом викладення її в редакції цієї постанови.

Відповідно, апеляційна скарга прокурора залишається без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити.

З огляду на викладене, керуючись ст.79, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі №619/1680/17, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.10.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова