Ухвала

від 16.10.2024 по справі 903/551/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року Справа № 903/551/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс, м. Київ

до боржника Фермерського господарства Гримікс, смт. Любешів, Волинська обл.

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від кредиторів: АТ КБ «Приватбанк» - Іванова С.О., ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - Грищенко О.М.

ліквідатор: Винниченко Ю.В.

встановив: ухвалою суду від 11.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до Фермерського господарства Гримікс про банкрутство прийнято до розгляду. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 19.06.2024 об 11 год 30 хв. Зобов`язано боржника до судового засідання подати відзив на заяву.

Ухвалами суду від 10.07.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства Гримікс. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс в сумі в сумі 24 224 грн 00 коп перша черга задоволення (судовий збір), 356 539 грн 98 коп четверта черга, 25 136 грн 28 коп шоста черга. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів по 26.12.2024. Розпорядником майна Фермерського господарства Гримікс призначено арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича. Попереднє судове засідання призначено на 28.08.2024 о 12 год 00 хв.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 10.07.2024.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника по 09.08.2024.

12.07.2024 через електронний суд надійшла заява ТОВ Компанія Ніко-Тайс з додатковими грошовими вимогами до боржника в сумі 450 013 грн 90 коп, з яких: 4 844 грн 80 коп перша черга, 414 317 грн 56 коп четверта черга, 30 851 грн 54 коп шоста черга.

Ухвалою суду від 15.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 12.07.2024 з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду у судовому засіданні 28.08.2024 о 12 год 00 хв. Зобов`язано розпорядника майна до 21.08.2024 подати суду пояснення по суті заяви.

Розпорядник майна у звіті від 19.08.2024 грошові вимоги ТОВ Компанія Ніко-Тайс в сумі 450 013 грн 90 коп визнає повністю з включенням до реєстру вимог кредиторів боржника у такій черговості: 4 844 грн 80 коп перша черга, 414 317 грн 56 коп четверта черга, 30 851 грн 54 коп шоста черга.

28.08.2024 секретарем судового засідання складено акт про неможливість проведення судового засідання 28.08.2024 о 12 год 00 хв в режимі відеоконференції у зв`язку з несправністю системи ВКЗ.

Ухвалою суду від 28.08.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 02.10.2024 об 11 год 00 хв. Зобов`язано АТ КБ Приватбанк до 16.09.2024 подати суду розрахунок нарахованих після рішень судів грошових вимог з зазначенням періодів, розміру та сум нарахувань з посиланням на пункти договору; докази невиконання рішень суду ФГ Гримікс та солідарним боржником.

Протокольною ухвалою від 02.10.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 16.10.2024 о 14 год 30 хв. Зобов`язано АТ КБ Приватбанк до 11.10.2024 подати суду розрахунок нарахованих після рішень судів грошових вимог з зазначенням періодів, розміру та сум нарахувань з посиланням на пункти договору; докази невиконання рішень суду ФГ Гримікс та солідарним боржником.

У судовому засіданні учасники судового процесу дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду заяви.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Як визначено в ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У заяві від 12.07.2024, яка подана у встановлений тридцятиденний строк, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» просить визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 450 013 грн 90 коп з включенням до реєстру вимог кредиторів боржника у такій черговості: 4 844 грн 80 коп перша черга, 414 317 грн 56 коп четверта черга, 30 851 грн 54 коп шоста черга.

Рішенням Господарського суду Волинської області №5004/442/11 від 06.04.2011 стягнуто з Фермерського господарства Гримікс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 18 330 грн 34 коп заборгованості за поставлений товар, 1 150 грн 20 коп пені, 6099 грн 10 коп штрафу, 573 грн 13 коп інфляційних нарахувань, 13 459 грн 78 коп процентів за користування чужими грошовими коштами, 396 грн 13 коп в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 17.04.2013 №5004/442/11 замінено у виконавчому провадженні щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області №5004/442/11-1 від 26.04.2011, виданого на виконання рішення від 06.04.2011 №5004/442/11, стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез на нового стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс.

Постановою Любешівського РВДВС ГТУЮ у Волинській області від 26 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження №55005754 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2011 року по справі №5004/442/11-1 про стягнення із Фермерського господарства ГРИМІКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС суми заборгованості 40 244,68 гривні.

Постановою Любешівського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 24 листопада 2020 року закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2011 року по справі №5004/442/11-1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із повним та фактичним виконання виконавчого документу в період із 17.09.2020 по 02.11.2020.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11 лютого 2014 року №911/4532/13 стягнуто з Фермерського господарства ГРИМІКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) гривень 37 копійок пені, 96 142 (дев`яносто шість тисяч сто сорок дві) гривні 63 копійки відсотків за користування чужими грошовими коштами, 696 (шістсот дев`яносто шість) гривень 55 копійок інфляційних втрат.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколи Олександровича від 29 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 03 березня 2014 року по справі №911/4532/13.

Докази виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Рішенням Господарського суду Волинської області №903/292/22 від 05.07.2022 стягнуто з Фермерського господарства ГРИМІКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 166 666,71 грн заборгованості, в т. ч. 132 345,06 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами, 5 446,76 грн 3% річних, 28 874,89 грн інфляційні втрат та 2 500,25 грн витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області №903/292/22 від 15.07.2022 стягнуто з Фермерського господарства ГРИМІКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 11 698,92 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича від 13 жовтня 2022 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказів Господарського суду Волинської області по справі №903/292/22 від 04 жовтня 2022 року.

Докази виконання рішень суду в матеріалах справи відсутні.

Рішенням Господарського суду Волинської області №903/316/22 від 08.07.2022 стягнуто з Фермерського господарства Гримікс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 46 677 грн. 44 коп. заборгованості у вигляді індексації ціни товару, 22 328 грн. 91 коп пені, 18 107 грн. 18 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 2 067 грн. 16 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 89 180 грн. 69 коп. (вісімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят грн. 69 коп.).

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області №903/316/22 від 25.07.2022 стягнуто з Фермерського господарства Гримікс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 4 500 грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2022 додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 25 липня 2022 року по справі №903/316/22 скасовано. Прийнято нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 13 липня 2022 року №13-1/07 задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Гримікс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 13 983 грн 14 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постановами Любешівського ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) від 01.11.2022, 02.11.2022 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказів Господарського суду Волинської області по справі №903/316/22-1.

Докази виконання рішень суду в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою суду від 10.07.2024 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс в сумі в сумі 24 224 грн 00 коп перша черга задоволення (судовий збір), 356 539 грн 98 коп четверта черга, 25 136 грн 28 коп шоста черга.

У ст. 695 ЦК України визначено особливості оплати товару з розстроченням платежу. Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення ст. 694 цього кодексу.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

При цьому, суд, керуючись приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену у постановах від 10.09.2018 у справі №908/24/18, 18.12.2018 у справі №908/639/18 та 03.12.2019 у справі №902/235/19.

Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, укладений між сторонами договір має елементи кредитного договору щодо нарахування відсотків за користування товарним кредитом, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, згідно якої:

81. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

82. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

83. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

84. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

85. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

86. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

87. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця».

Регулятивні відносини між сторонами договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 і ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

В ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто, ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/4518/16 від 05.04.2023, Верховного Суду, викладеної у постанові №904/2295/22 від 27.09.2023, наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Враховуючи вищевикладене, що п.п. 5.1-5.3 договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30.04.2010 передбачено нарахування відсотків саме за користування товарним кредитом, стягнення основної суми боргу рішенням суду, договірні відносини між сторонами припинені, як і припинено строк надання товарного кредиту, у зв`язку з чим у заявника відсутні підстави для нарахування відсотків за користування товарним кредитом та користування чужими грошовими коштами, тому нараховані заявником 366 696 грн 56 коп відсотків за користування чужими грошовими коштами, 16 848 грн 20 коп за користування товарним кредитом не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

При цьому судом враховано п. 5.1 договору, яким передбачено, що при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором відсотки по товарному кредиту за прострочення платежів нараховуються до дати подання позову.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №916/1777/19 від 10.09.2020.

Згідно п.п. 8.2.3, 8.6 договору №ТК300410/3 від 30.04.2010 за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 роки.

З нарахованих заявником 30 851 грн 54 коп пені підставними та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів 30 849 грн 77 коп згідно розрахунку заявника.

У визнанні 1 грн 77 коп пені слід відмовити у зв`язку з арифметичною помилкою заявника.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані заявником 5 068 грн 27 коп 3% річних, 25 704 грн 53 інфляційних втрат підставні та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).

Відповідно до визначених Кодексом України з процедур банкрутства норм за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включеню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею даним Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, підставними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають визнанню вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 61 622 грн 57 коп, з яких: 30 772 грн 80 коп четверта черга, 30 849 грн 77 - шоста черга та 4 844 грн 80 коп перша черга (судові витрати).

Керуючись ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 4 844 грн 80 коп перша черга (витрати по сплаті судового збору), 30 772 грн 80 коп четверта черга, 30 849 грн 77 коп - шоста черга.

2.У визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Фермерського господарства «Гримікс» в сумі 383 546 грн 53 коп відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 21.10.2024.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук