Ухвала

від 21.10.2024 по справі 910/5887/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.10.2024Справа № 910/5887/20За заявою Державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тараса Халєєва про видачу дублікату наказу у справі

За позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРО-ТЕХ Україна"

про стягнення 61 425,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех Україна" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 61425,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в односторонньому порядку розірвав Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 242 від 27.11.2019, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, та просить стягнути пеню у розмірі 8775,00 грн, штраф у розмірі 13650,00 грн та штраф у розмірі 39000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5887/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро - Тех Україна» (61052, м. Харків, провулок Сімферопольский, будинок 6; ідентифікаційний код 41035256) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) пеню у розмірі у розмірі 8775 (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., 20% штраф у розмірі 39000 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 89 коп. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро - Тех Україна» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 7% штрафу у розмірі 13650,00 грн. - відмовлено.

24.11.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано відповідні накази.

15.10.2024 від виконавчої служби до суду надійшла заява про видачу дублікату наказу у справі 910/5887/20.

Суд розглянув заяву державного виконавця про видачу дублікату наказу та встановив, що наказ був пред`явлений до виконання. Державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № НОМЕР_2 від 19.12.2022. Стягувач звернувся до відділу державної виконавчої служби зі зверненням про не отримання вищезазначеного виконавчого листа після повернення виконавчого документа стягувачу. З долученої до заяви довідки від 11.10.2024 наявним є факт відсутності матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, в зв`язку з втратою. Оскільки, наказ був пред`явлений до виконання і не повертався стягувачу, строк на його пред`явлення переривався, а отже не пропущений. Отже, наказ може бути пред`явлений до виконання до 20.12.2025. Тобто станом на дату звернення державного виконавця з заявою про видачу дублікату наказу, строк його пред`явлення до виконання не сплинув.

Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов`язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.

Із заявою про видачу дублікату наказу державний виконавець звернувся до спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суд відзначає, що сплата судового збору за видачу дублікату наказу, у разі звернення з відповідною заявою державного виконавця, не передбачена.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 № 910/5887/20 втрачено, а строк пред`явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 № 910/5887/20 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 № 910/5887/20 про стегнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро - Тех Україна" (61052, м. Харків, провулок Сімферопольский, будинок 6; ідентифікаційний код 41035256) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) пеню у розмірі у розмірі 8775 (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., 20% штраф у розмірі 39000 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 89 коп..н.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко