Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/5887/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/5887/20 За позовом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРО-ТЕХ Україна"

про стягнення 61 425,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех Україна" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 61425,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в односторонньому порядку розірвав Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 242 від 27.11.2019, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, та просить стягнути пеню у розмірі 8775,00 грн, штраф у розмірі 13650,00 грн та штраф у розмірі 39000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5887/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольский, 6.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 01054 7338509 7, яким направлено відповідачу ухвалу від 25.05.2020 про відкриття провадження у справі не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5887/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27.11.2019 між Українським науково - дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мікро-тех Україна (продавець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 242.

Відповідно до п. 1.1. - 1.4. договору, продавець зобов`язаний передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити наступний товар: ДК 021:2015 код 42140000 - 2 Зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи, зазначений в специфікації ( додаток № 1 до цього договору), надалі за текстом - товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару визначається специфікацією ( додаток № 1 до цього договору). Кількість товару визначається специфікацією ( додаток № 1 до цього договору). Умови цього договору викладені у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 4.1. - 4.2. договору, загальна сума цього договору складає 195000,00 грн., у т.ч. ПДВ 32500,00 грн., згідно із специфікацією ( додаток № 1 до цього договору). Ціна товару включає вартість товару з урахуванням ПДВ, вартість тари, транспортних витрат, а також інших витрат, понесених продавцем ( на страхування, сплату митних тарифів, податків, зборів тощо, що сплачуються або мають бути сплачені продавцем відповідно до чинного законодавства України) та доставку товару.

Відповідно до п. 6.1. - 6.4. договору, місце передачі та термін передачі товару покупцеві визначається у специфікації ( додаток № 1 до цього договору). Доставка товару здійснюється на умовах поставки DDP, силами та засобами продавця до місця, зазначеного у специфікації ( додаток № 1 до цього договору) та у термін, визначений специфікацією ( додатком № 1 до цього договору). Прийом товару покупцем здійснюється його уповноваженим представником на підставі довіреності ( доручення) на отримання товару, оформленої (оформленому) згідно до встановлених вимог. Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання представниками сторін акта приймання - передачі товару та накладної на відпуск матеріальних цінностей, що підтверджує фактичну передачу товару від продавця покупцеві, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань продавцем, письмово повідомивши його про це в строк за 7 ( сім) календарних днів до розірвання.

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.2. договору, за порушення строку виконання зобов`язання, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення, за кожен день та за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно п. 8.5. договору, у разі розірвання умов договору у зв`язку з неможливістю поставки товару продавцем, продавець сплачує штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару покупцю.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 24.12.2019 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 11.2. договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

До матеріалів справи додано Специфікацію ( додаток № 1 до договору № 242 від 27.11.2019), в якій визначено обсяг та вартість продукції, що мала бути поставлена за договором. Місцем поставки та передачі товару визначено: м. Київ, вул.. Миколи Василенка, 3. Термін поставки та передачі товару визначено: до 17 год. 00 хв. 24 грудня 2019 року.

До матеріалів справи додано лист № 18/16 - 6564 від 26.12.2019, в якому позивач зазначає, про те, що відповідачем було порушено строки поставки товару визначені в договорі № 242 від 27.11.2019 та додатку № 1 до нього, та повідомлено про можливі санкції за таке порушення. Докази направлення та отримання листа відповідачем в матеріалах справи відсутні.

До матеріалів справи додано лист № 18/16 - 469 від 27.01.2020, в якому позивач зазначає, про свій намір, у відповідності з п. 7.2.1 договору № 242 від 27.11.2019, в односторонньому порядку розірвати договір та вважає даний договір розірваним з 30.01.2020. Також позивач зазначає про штрафні санкції, які має сплатити відповідач за порушення умов договору, докази відправлення відповідачу даного листа, надані позивачем отриманий відповідачем 31.01.2020.

Як зазначає позивач у позовній заяві, лист № 18/16-469 від 27.01.2020 був направлений відповідачу та отриманий ним 31.01.2020, в зв`язку з чим договір вважається розірваним з 08.02.2020.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України та не надав відзив на позовну заяву, жодних доказів або заперечень щодо факту одностороннього розірвання договору № 242 від 27.11.2019 позивачем з 08.02.2020 до суду подано не було.

З огляду на викладене вище, Суд визнає договір поставки № 242 від 27.11.2019 розірваним в односторонньому порядку від 08.02.2020, як це визнає позивач у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Також до матеріалів справи додано лист № 18/16 - 1084 від 26.02.2020, в якому позивач зазначає, про факт розірвання в односторонньому порядку договору поставки № 242 від 27.11.2019 та вимагає від відповідача за порушення умов договору сплатити штрафні санкції. Докази направлення та отримання даного листа відповідачем в матеріалах справи відсутні.

До матеріалів справи додано лист № 18/14 - 1567 від 24.03.2020, в якому позивач вимагає від відповідача за порушення умов договору № 242 від 27.11.2019 сплатити штрафні санкції. В якості доказу направлення даного листа, позивачем додано до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 04112 0155663 5, відповідно до якого лист було отримано відповідачем 02.04.2020.

Відповідач відповіді на лист не надав, суму штрафних санкцій не сплатив. Доказів протилежного до матеріалів справи не додано.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в односторонньому порядку розірвав Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 242 від 27.11.2019, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, та просить стягнути пеню у розмірі 8775,00 грн, штраф у розмірі 13650,00 грн та штраф у розмірі 39000,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву до суду не подав, в спростування наведених позивачем обставин доказів додано не було. Доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не додано також.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог статей 525 , 526 Цивільного кодексу України , має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України ).

Дослідивши укладений між сторонами договір, суд дійшов висновку що даний договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664, 665 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені п. 6.1. договору № 242 від 27.11.2019, а саме, поставити передбачений договором товар у строк до 17 год. 00 хв. 24 грудня 2019 року, як це визначено у специфікації ( додаток № 1 ) до договору № 242 від 27.11.2019. За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, станом на дату подання позовної заяви товар передбачений договором поставлено не було.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з поставки товару з 25.12.2019.

Відповідно до п. 8.2. договору, за порушення строку виконання зобов`язання, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення , за кожен день та за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Зважаючи на припис договору, позивачем було розраховано пеню у розмірі 0,1% від вартості товару 195000,00 грн., за кожен день прострочення за період з 25.12.2019 по 07.02.2020.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України ).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як визнано позивачем у позовній заяві та не спростовано і не заперечено відповідачем договір №242 від 27.11.2019 було в односторонньому порядку розірвано позивачем з 08.02.2020, через невиконання відповідачем своїх зобов`язань як це передбачено п. 7.2.1 договору. Жодних заперечень щодо даної обставини зі сторони відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2, ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 8.2. договору, за порушення строку виконання зобов`язання, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення, за кожен день та за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Оскільки, договором передбачено стягнення 7% штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товару, а судом встановлено, що товар не був поставлений взагалі, вказаний пункт договору не може бути застосований до даних правовідносин. Так як товар не був взагалі поставлений , не вбачається можливим визначити базу нарахування штрафу, оскільки, згідно пункту 8.2. договору штраф нараховується саме на вартість несвоєчасно поставленого товару .

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 13650,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару покупцю, через розірвання умов договору у зв`язку з неможливістю поставки товару продавцем, як це передбачено п. 8.5. договору № 242 від 27.11.2019 .

Відповідно п. 8.5. договору, у разі розірвання умов договору у зв`язку з неможливістю поставки товару продавцем, продавець сплачує штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару покупцю.

Суд зазначає, що відповідно до листа № 18/16 -469 від 27.01.2020, написаного позивачем, та обставин, визнаних позивачем у позовній заяві, договір № 242 від 27.11.2019 було в односторонньому порядку розірвано позивачем з 08.02.2020 в порядку п. 7.2.1 договору через невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Пункт 7.2.1. договору передбачає, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань продавцем, письмово повідомивши його про це в строк за 7 ( сім) календарних днів до розірвання.

Оскільки поставка товару не відбулась (товар взагалі не був поставлений), в зв`язку з чим було розірвано договір, суд вбачає підстави для нарахування відповідачу на підставі п. 8.5 договору штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму штрафу у розмірі 39000,00 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України , обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати штрафні санкції за порушення договірних зобов`язань, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 13 , 73 , 74 , 76-80 , 86 , 129 , 232 , 236-242 , 252 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро - Тех Україна (61052, м. Харків, провулок Сімферопольский, будинок 6; ідентифікаційний код 41035256) на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, будинок 3; ідентифікаційний код 20001993) пеню у розмірі у розмірі 8775 (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., 20% штраф у розмірі 39000 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 89 коп..

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро - Тех Україна на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України 7% штрафу у розмірі 13650,00 грн. - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Усатенко