Постанова

від 10.11.2020 по справі 910/5887/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. м. Київ Справа№ 910/5887/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників зазначених в протоколі від 10.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 (повний текст складено 02.09.2020)

у справі № 910/5887/20 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ Україна

про стягнення 61 425,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ Україна (далі - відповідач) про стягнення 8 775,00 грн пені, 7 % штрафу у розмірі 13 650,00 грн, 20 % штрафу у розмірі 39 000,00 грн та 2 102,00 грн судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору №242 про закупівлю товарів за державні кошти не здійснив поставку товару у строк, визначений в Специфікації до Договору. За неналежне виконання умов Договору позивач нарахував відповідачу 8 775,00 грн пені, 7 % штрафу у розмірі 13 650,00 грн, 20 % штрафу у розмірі 39 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України пеню у розмірі у розмірі 8 775,00 грн, 20% штраф у розмірі 39 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 634,89 грн. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України 7% штрафу у розмірі 13 650,00 грн відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що товар відповідачем не поставлений, договір розірваний в односторонньому порядку, а тому наявні підстави для стягнення пені та 20 % штрафу згідно п.п. 8.2., 8.5. Договору №242 про закупівлю товарів за державні кошти.

Щодо позовної вимоги про стягнення 7 % штрафу, то в цій частині Господарський суд міста Києва відмовив у зв`язку із тим, що товар не поставлений, а тому відсутні підстави для застосування п. 8.2. Договору в частині нарахування 7 % штрафу, який передбачає нарахування 7 % штрафу за прострочення понад 30 календарних днів від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 в частині відмови у стягненні 7% штрафу у розмірі 13 650,00 грн та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна на користь Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України 7 % штрафу від вартості, несвоєчасно поставленого товару за прострочення понад 30 календарних днів виконання зобов`язань. Скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна на користь Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судових витрат у розмірі 1 634,89 грн та постановити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна на користь Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України 2 102,00 грн судового збору. Також апелянт просить апеляційний господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна 3 153,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 193, абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, п. 8.2. Договору не врахував те, що товар у встановлені Договором строки не поставлено, несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором має саме негрошовий характер, порушено господарське зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язане з поставкою товару, з вартості якого і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, а тому суд неправомірно відмовив у стягнені 7% штрафу від вартості, несвоєчасно поставленого товару за прострочення понад 30 календарних днів виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 апеляційну скаргу Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі № 910/5887/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 по справі №910/5887/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.11.2020. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, пояснення до 19.10.2020 .

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду у встановлений строк не надійшов, що не є перешкодою для перегляду рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному з 03.11.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/5887/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі №910/5887/20 прийнято апеляційну скаргу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 до провадження вказаною колегією суддів.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2020 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 скасувати в частині відмови у стягнені 7% штрафу у розмірі 13 650,00 грн.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно вимог ст. 120 ГПК України.

За статтею 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку ; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

Товариство з обмеженою відповідальністю Мікро-Тех Україна ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/5887/20 не отримало у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, про що міститься відповідна відмітка у поштовій довідці про причини повернення/досилання, а тому відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України є доказом на підтвердження дня отримання рішення (ухвали) суду.

Крім того, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/5887/20 було розміщено та оприлюднено 30.09.2020 в Єдиному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91839663).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли

розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен

має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим

Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню

в електронній формі не пізніше наступного дня після їх

виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та

тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх

звернення до виконання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

В силу ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, враховуючи вільний доступ учасників процесу до судових рішень, обов`язок учасників судового процесу щодо добросовісності та сприянні у розгляді справи, апеляційний господарський суд здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 за відсутності представників відповідача, який повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.11.2019 між Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мікро-тех Україна (далі -Продавець) укладено Договір №242 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити наступний товар: ДК 021:2015 код 42140000 - 2 Зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), надалі за текстом - Товар. Найменування (номенклатура, асортимент) Товару визначається Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору). Кількість товару визначається Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору). Умови цього Договору викладені у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. (а.с. 19-26).

Згідно з п. 4.1. - 4.2. Договору загальна сума цього Договору складає 195 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 32 500,00 грн, згідно із Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору). Ціна товару включає вартість товару з урахуванням ПДВ, вартість тари, транспортних витрат, а також інших витрат, понесених продавцем (на страхування, сплату митних тарифів, податків, зборів тощо, що сплачуються або мають бути сплачені продавцем відповідно до чинного законодавства України) та доставку товару.

За п. 6.1. - 6.4. Договору місце передачі та термін передачі товару покупцеві визначається у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору). Доставка товару здійснюється на умовах поставки DDP, силами та засобами продавця до місця, зазначеного у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) та у термін, визначений Специфікацією (Додатком № 1 до цього Договору). Прийом товару Покупцем здійснюється його уповноваженим представником на підставі довіреності (доручення) на отримання товару, оформленої (оформленому) згідно до встановлених вимог. Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання представниками сторін акта приймання - передачі товару та накладної на відпуск матеріальних цінностей, що підтверджує фактичну передачу товару від Продавця Покупцеві, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю.

Пунктом 7.2.1. Договору визначено, що Покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань Продавцем, письмово повідомивши його про це в строк за 7 (сім) календарних днів до розірвання.

Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, згідно чинного законодавства України. (п. 8.1. Договору).

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за порушення строку виконання зобов`язання, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення, за кожен день та за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Згідно з п. 8.5. Договору у разі розірвання умов договору у зв`язку з неможливістю поставки товару Продавцем, Продавець сплачує штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару Покупцю.

Відповідно до п.п. 11.1., 11.2. Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 24.12.2019, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Специфікацією (Додаток № 1 до Договору № 242 від 27.11.2019) визначено обсяг та вартість продукції, що мала бути поставлена за Договором. Місцем поставки та передачі товару визначено: м. Київ, вул. Миколи Василенка, 3. Термін поставки та передачі товару визначено: до 17 год. 00 хв. 24 грудня 2019 року. (а.с. 26-27).

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Враховуючи те, що місцем виконання за Договором є м. Київ, позов заявлено до Господарського суду міста Києва та відповідно розглянуто вказаним судом згідно приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Доказів поставки товару у встановленому Договором та Специфікацією порядку та строки матеріали справи не містять.

Листом №18/16-6564 від 26.12.2019 позивач повідомив відповідача про порушення умов Договору щодо порушення зобов`язань та сплати штрафних санкцій. (а.с. 28). Доказів надсилання вказаного листа матеріали справи не містять.

Листом №18/16 - 469 від 27.01.2020 позивач повідомив відповідача про свій намір, у відповідності з п. 7.2.1. Договору, в односторонньому порядку розірвати договір у зв`язку із невиконанням умов Договору щодо поставки товару та вважає даний Договір розірваним з 30.01.2020. При цьому, позивач нарахував відповідачу штрафи та пеню станом на 29.01.2020 у розмірі 40 589,27 грн. (а.с. 29-30). Згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового повідомлення, вказаний лист отримано представником відповідача за довіреністю 31.01.2020. (а.с. 31).

Також позивач звертався до відповідача із листами №18/14-1567 від 24.03.2020, №18/16-1084 від 26.02.2020, в яких повідомляв про розірвання договору та необхідність сплати штрафних санкцій. (а.с. 32-33).

Пунктами 11.1., 11.2. Договору сторони визначили, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 24.12.2019, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

При відсутності в договорі умови про те, що закінчення строку його дії тягне припинення зобов`язань сторін за цим договором, договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов`язань. При відсутності такої вказівки - момент закінчення зобов`язань визначається суттю самого зобов`язання. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №916/1951/17.

Пунктом 7.2.1. Договору сторони погодили, що Покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань Продавцем, письмово повідомивши його про це в строк за 7 (сім) календарних днів до розірвання.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи отримання відповідачем 30.01.2020 листа позивача №18/16 - 469 від 27.01.2020, то Договір вважається розірваним з 08.02.2020.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. (ст. 663 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами Договору сторони погодили, що за порушення строку виконання зобов`язання, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення, за кожен день та за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що термін доставки згідно умов Договору до 17 год. 00 хв. 24 грудня 2019 року, отже прострочення виконання зобов`язань має місце з 25.12.2019 до 07.02.2020, оскільки з 08.02.2020 Договір є розірваним.

Враховуючи умови Договору суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача 8 775,00 грн пені за наступним розрахунком: Пеня = С x РП x Д : 100, де С - Сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці), Д - Кількість днів прострочення. 195 000,00 x 0.1 x 45 : 100 = 8 775,00 грн.

Крім того, згідно з п. 8.5. Договору у разі розірвання умов договору у зв`язку з неможливістю поставки товару Продавцем, Продавець сплачує штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару Покупцю.

Суд першої інстанції врахував, що товар не було поставлено, договір розірвано в порядку п. 7.2.1. Договору, то до стягнення підлягає 20 % штрафу, з розрахунку 195 000 х 20 % = 39 000,00 грн.

В частині стягнення пені та 20 % штрафу суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Як вже зазначено, умовами Договору сторони погодили, що за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару. (п. 8.2. Договору).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 7 % штрафу, що становить 13 650,00 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що товар не поставлений, а тому відсутні підстави для застосування п. 8.2. Договору в частині нарахування 7 % штрафу, який передбачає нарахування 7 % штрафу за прострочення поставки понад 30 календарних днів від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

З такими доводами суду першої інстанції апеляційний господарський суд погодитись не може, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Апеляційним господарським судом встановлено, що товар мав бути поставлений до 17:00 24.12.2019, проте станом на 08.02.2020 (дата розірвання Договору) товар не був поставлений, отже має місце прострочення поставки товару понад 30 днів.

Умовами Договору сторони погодили, що за прострочення понад 30 календарних днів Продавець додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від вартості, несвоєчасно поставленого товару.

Стягнення 7% штрафу за непоставлений товару за період дії Договору узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №914/86/19.

Вартість несвоєчасно поставленого товару становить 195 000,00 грн, отже висновки суду першої інстанції про неможливість визначення бази нарахування штрафу є помилковим.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення 7 % штрафу у розмірі 13 650, з розрахунку 195 000,00 х 7 % = 13 650,00 грн, документально обґрунтована, підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76 , 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України суд підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для часткового скасування рішення та задоволення апеляційної скарги Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, з ухваленням нового рішення в цій частині.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ Україна .

Керуючись ст. ст. 129 , 269, 270 , 275, 276 , 281-284 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 в частині відмови у стягненні 13 650,00 грн 7 % штрафу скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ Україна (61052, м. Харків, провулок Сімферопольский, будинок 6; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41035256) на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, будинок 3; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20001993) 7 % штрафу у розмірі 13 650,00 грн (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень) та судовий збір у розмірі 467,11 грн (чотириста шістдесят сім гривень одинадцять копійок).

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/5887/20 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ Україна (61052, м. Харків, провулок Сімферопольский, будинок 6; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41035256) на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, будинок 3; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20001993) 3 153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/5887/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287 , 288 , 289 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська