Рішення

від 07.10.2024 по справі 911/1465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1465/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундаментстрой», м. Одеса,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира», м. Сквира Київської області,

про стягнення 1 072 630,92 грн.,

за участю представників:

від позивача:Мартиненко Ю.І., адвокат, ордер серії ВЕ №1122024 від 06.06.2024;

від відповідача:Козак В.М., керівник, відомості з ЄДР;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундаментстрой», м. Одеса (далі по тексту ТОВ «Фундаментстрой») 07.06.2024 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 06.06.2024 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира», м. Сквира Київської області (далі по тексту ТОВ «Агрохолдінг Сквира»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором підряду №15/03/2021 від 15.03.2021, а саме:

775 500,00 грн. основного боргу за актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.03.2024;

290 812,50 грн. пені, нарахованої за період 23.03.2024-05.06.2024;

1 551,00 грн. інфляційні втрати, нараховані за період 23.03.2024-05.06.2024;

4 767,42 грн. три відсотки річних, нараховані за період 23.03.2024-05.06.2024.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 16 089,46 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.03.2021 між ТОВ «Фундаментстрой» та ТОВ «Агрохолдінг Сквира» був укладений договір підряду №15/03/2021, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання по забиванню готових залізобетонних паль С100.30-8 на об`єкті «Будівництво зернового комплексу на території ТОВ «Агрохолдінг Сквира» по вул. Залізнична, в м. Сквира Київської області».

Позивач твердить, що виконав роботи передбачені договором, про що сторони підписали відповідні Акт КБ-2В та Довідку КБ-3, однак відповідач не здійснив оплату за виконані роботи, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, за прострочення грошового зобов`язання позивач нараховує та просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.1.2 Договору, інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2024 відкрито провадження у справі №911/1465/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.07.2024.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача подати суду протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати будівельних робіт, прийнятих за актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.03.2024 відповідно до Договору підряду №15/03/2021 від 15.03.2021 (платіжні документи та/або фільтровану банківську виписку) (частина 2 ст. 174 ГПК України).

26.06.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволені позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про недосконалість договору, зокрема вказує на те, що договором чітко не визначено самого моменту для початку виконання підрядником робіт та твердить, що пункти договору містять протиріччя одне одному.

Відповідач зазначає, що позивач своєчасно не розпочав роботу, передбачену договором, та, відповідно до п. 3.4.4 Договору не повернув ТОВ «Фундаментстрой» передоплату у розмірі 300 000,00 грн.

Відповідач твердить, що директором ТОВ «Фундаментстрой» не підписувалось жодних первинних документів за спірним договором, в тому числі і Акт КБ-2В та Довідка КБ-3.

03.07.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив, в якому заперечує доводи відповідача та зазначає таке:

- позивач приступив до виконання будівельних робіт 18.03.2021 після отримання авансу від відповідача у розмірі 100 000,00 грн.;

- з метою використання спеціального обладнання для виконання робіт, передбачених договором, позивач уклав договори перевезення вантажів з рядом осіб;

- позивач фактично закінчив виконання робіт, передбачених договором, у липні 2021, про що свідчать укладені договори на вивезенню спеціального обладнання із об`єкта замовника;

- позивач твердить про недоведеність відповідачем твердження, що ним не підписувались первинні документи за спірним договором. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не ставить під сумнів відбиток печатки товариства, зокрема на підписі директора.

08.07.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, в якому просить суд відкласти розгляд справи або оголосити в судовому засіданні перерву не раніше ніж до 30.08.2024.

Судове засідання 08.07.2024 не відбулося у зв`язку із оголошенням у місті Києві сигналу «повітряна тривога». Ухвалою від 08.07.2024 підготовче судове засідання у справі №911/1465/24 призначено на 22.07.2024.

16.07.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 17.07.2024 залишена без задоволення з мотивів, наведених в ухвалі.

22.07.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву від 21.07.2024 про збільшення позовних вимог, в частині штрафних санкцій (пені), 3% річних, інфляції, в якій просить суд збільшити суму позовних вимог та стягнути з ТОВ «Агрохолдінг Сквира» на користь ТОВ «Фундаментстрой» 1 275 779,93 грн., з яких: 775500,00 грн. основного боргу за актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.03.2024; 469177,50 грн. пені (за період 23.03.2024-21.07.2024); 23411,00,00 грн. інфляційних втрат (за період 23.03.2024-21.07.2024); 7691,43 грн. трьох відсотків річних (за період 23.03.2024-21.07.2024)..

Ухвалою від 22.07.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Фундаментстрой» від 21.07.2024 про збільшення позовних вимог, підготовче судове засідання відкладено на 05.08.2024.

22.07.2024 після закриття судового засідання від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач, посилаючись на положення ч.1-3 ст. 81 ГПК України, просив суд витребувати від позивача ТОВ «Фундаментстрой» та долучити до матеріалів справи оригінали документів, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 1 075 500,00 грн. від 16.03.2024; акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 16.03.2024; підсумкової відомості ресурсів за фактичними витратами від 16.02.2024.

01.08.2024 представник позивача подав заперечення на заяву про витребування доказів, у якому просив суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Агрохолдінг Сквира» про витребування доказів.

05.08.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на клопотання, у якому просить суд відмовити ТОВ «Фундаментстрой» у прийнятті та задоволенні заяви від 21.07.2024 про збільшення позовних вимог, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.08.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив), у якому просить суд прийняти заперечення на відповідь на відзив та долучити їх до матеріалів справи №911/1465/24, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.08.2024 відповідач подав заяву про поновлення процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив, яка обґрунтована неможливістю досконало ознайомитися із відповіддю на відзив на позовну заяву, долученими доказами та надати суду відповідні заперечення та докази, у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні з 22.07.2024 по 03.08.2024

У судовому засіданні 05.08.2024 суд залучив до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування оригіналів документів, суд вказане клопотання відхилив у зв`язку із невідповідністю його вимогам ст. 81 ГПК України. Крім того, суд взяв до уваги те, що пунктом 3 ухвали від 11.06.2024 про відкриття провадження суд витребував у позивача для огляду оригінали документів, доданих до позову; такі оригінали були подані представником позивача та оглянуті судом у судовому засіданні за участю представника позивача та відповідача, у зв`язку з чим питання огляду оригіналів судом вже вирішено.

У підготовчому судовому засіданні суд в порядку пункту 5 частини 2 ст. 182 ГПК України роз`яснив учасникам, які обставини та докази можуть бути досліджені судом у межах розгляду справи про стягнення заборгованості за договором підряду, та оголосив перерву до 23.09.2024, про що представник позивача та відповідач були повідомлені особисто під розпис.

16.09.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить суд збільшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача ТОВ «Агрохолдінг Сквира» на користь позивача ТОВ «Фундаментстрой» основну суму заборгованості в розмірі 775 500,00 грн., штрафні санкції у вигляді пені 682440,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 28204,46 грн., 3% річних у сумі 11187,54 грн. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 22 459,98 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 23 000,00 грн.

19.09.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 23000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 22459,98 грн.

Ухвалою від 23.09.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Фундаментстрой» від 16.09.2024 про збільшення позовних вимог. Підготовче провадження закрито, призначено справу №911/1465/24 до судового розгляду по суті на 07.10.2024.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно заяви позивача від 16.09.2024 про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача 1 497 332,00 грн., з яких: 775 500,00 грн. основного боргу за актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.03.2024; 682 440,00 грн. пені (за період 23.03.2024 - 14.09.2024); 28204,46 грн. інфляційних втрат (за період з квітня 2024 по серпень 2024); 11187,54 грн. трьох відсотків річних (за період 23.03.2024-14.09.2024).

07.10.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на заяву позивача від 16.09.2024, в якій підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

У судове засідання з розгляду справи по суті 07.10.2024 з`явились представники обох сторін. У судовому засіданні 07.10.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТОВ «Фундаментстрой» до ТОВ «Агрохолдінг Сквира», про стягнення заборгованості за договором підряду, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

15.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира» (замовник) та ТОВ «Фундаментстрой» (підрядник) був укладений договір підряду №15/03/2021 (далі по тексту Договір), за умовами якого:

- замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання по забиванню готових залізобетонних паль С100.30-8 на об`єкті: «Будівництво зернового комплексу на території ТОВ «Агрохолдінг Сквира» по вул. Залізнична, в м. Сквира Київської області» (п.1.1);

- загальний строк, протягом якого підрядник повинен виконати усі роботи і передати їх замовнику по Акту виконаних робіт (КБ-2в) становить 75 календарних днів, за умови погодних умов, що забезпечують можливість якісного виконання робіт. Цей строк розпочинається на 5 день з моменту виконання умов п. 3.1.1, 3.3.3 договору (п.2.1);

- за взаємним погодженням сторони вправі зменшити чи збільшити загальний строк виконання робіт за цим договором, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору (п. 2.5);

- підрядник зобов`язується почати будівництво на 5 день після надання будівельного майданчика (фронту робіт) та відповідних розділів проектної документації, за умови сплати замовником першого авансу (передоплати) відповідно до п. 3.3.3 договору (п. 3.1.1);

- замовник зобов`язується передати підряднику будівельний майданчик не пізніше 5 календарних днів після оплати авансу (п. 3.3.1);

- замовник перераховує оплату в повному розмірі до початку виконання робіт підрядником, згідно з додатком №1 з договірною ціною (п. 4.2.1);

- кінцева оплата за виконанні підрядника роботи проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) (4.2.3);

- відповідальність замовника: за порушення грошових зобов`язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних неоплачених робіт за даним договором, за кожний новий день затримки із урахуванням офіційного індексу інфляції (п. 7.1.2);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.3).

Укладений між сторонами договір за своє правовою природою є договором будівельного підряду. За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недосконалості умов договору з огляду на таке.

Пунктами 3, 6 частини 1 статті 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підряду від 15.03.2021 №15/03/2021 укладений між сторонами на основі вільного волевиявлення; доказів складення та підписання протоколу розбіжностей до договору суду не подано. Договір містить домовленість сторін щодо всіх необхідних істотних умов; викладений достатньо зрозуміло для сторін, які обидві вчинили дії щодо його виконання, відтак у суду відсутні підстави для висновку про неукладеність договору у зв`язку із недосягненням сторонами згоди у належній формі. Також викладення умов договору надає можливість суду повно та об`єктивно встановити зміст дійсних спірних правовідносин сторін, у тому числі застосовуючи загальні підходи до тлумачення змісту правочину (ст. 213 ЦК України).

Додатково суд звертає увагу сторін на сталу позицію Верховного Суду, викладену зокрема у постанові ОП КЦС ВС від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, відповідно до якої, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Згідно із частиною 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Згідно із частиною 1 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 ст. 843 ЦК України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Додатком №1 до договору сторони погодили договірну ціну, відповідно до якої вартість виконаних робіт становить 1 075 500, 00 грн. з ПДВ.

Суд встановив, що на виконання п. 3.3.1 договору, 18.03.2021 замовник перерахував на рахунок підрядника 100 000,00 грн. авансу, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою АТ «Укрсиббанк» від 04.04.2021 сформованою по рахунку позивача за період з 01.03.2021 по 31.03.2021.

Крім того, як вбачається із залучених до матеріалів справи копій виписок АТ «Укрсиббанк» від 06.05.2021 та від 03.06.2021, відповідач частково оплатив роботи, які виконувались за договором, а саме сплатив

100 000,00 грн. 23.04.2021 за платіжним документом №99 із призначенням платежу за забивання готових залізобетонних паль зг. рах №1 від 23.04.2021;

100 000,00 грн. 26.05.2021 за платіжним документом №194 із призначенням платежу за забивання готових залізобетонних паль згідно договору.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Приписами статті 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Суд встановив, що 16.03.2024 сторони підписали Довідку форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, за умовами якої вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 1 075 500,00 грн.

Крім того, 16.03.2024 сторони підписали Акт форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт, в якому детально визначено найменування робіт та витрати на їх виконання. Відповідно до вказаного акту вартість робіт виконаних на об`єкті становить 1 075 500,00 грн.

Також, 16.03.2024 сторони підписали підсумкову відомість ресурсів, використаних під час виконання робіт, передбачених договором на спірному об`єкті.

Відповідно до п. 4.2.3 Договору кінцева оплата за виконанні підрядника роботи проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3)

Враховуючи, що Акт КБ-2В та довідка КБ-3 були підписані обома сторонами 16.03.2024, кінцевий строк для оплати виконаних робіт є 22.03.2024, а з 23.03.2024 настало прострочення.

Доводи відповідача щодо невиконання робіт за вказаним договором спростовуються фактом підписання без зауважень Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, а також даними з ЄДЕССБ про введення закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕССБ з реєстраційним номером документу ТІ01:3641-0543-7754-3577 та Витяг із ЄДЕССБ з реєстраційним номером ІУ122240312149.

Доводи відповідача про те, що директор ТОВ «Агрохолдінг Сквира» не пам`ятає підписання первинних документів за спірним договором, зокрема довідки КБ-3 від 16.03.2024 та Акту КБ-2В від 16.03.2024, є голослівними та судом відхиляються.

Зокрема суд за участю директора ТОВ «Агрохолдинг Сквира» оглянув оригінали вказаних документів, а також договору підряду; від директора ТОВ «Агрохолдинг Сквира» обґрунтованих зауважень чи заперечень щодо оглянутих оригіналів не надходило.

Крім того, статтею 58-1 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Водночас, підприємство не зобов`язане проставляти відтиск печатки на первинному документі, якщо правила складання такого документа прямо цього не передбачають, а тому підприємство самостійно вирішує здійснювати свою діяльність з печаткою чи без неї.

З обставин справи вбачається, що ТОВ «Агрохолдінг Сквира» у свій діяльності використовувало печатку, в тому числі в оформленні документів за спірними правовідносинами, зокрема відтиск печатки відповідача міститься у договорі, додатку №1 до договору, Довідці від 16.03.2024 форми КБ-3, в Акті від 16.03.2024 форми КБ-2В, підсумковій відомості ресурсів.

Відповідно до висновків викладених у постанові КГС ВС від 23.07.2019 у справі №918/780/18 печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Матеріалів справи не містять доказів, які б свідчили про протиправне використання печатки ТОВ «Агрохолдінг Сквира» чи доказів її втрати. Відповідач не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відтак не довів факт протиправного, без волі відповідача, використання відтиску печатки на спірних документах.

Також, відповідач не довів факт підроблення підпису директора на спірних документах. Відповідач не надав жодних доказів звернення до правоохоронних органів за фактом підроблення підпису, не звертався із клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та не надав будь яких документів, які містять вільні зразки підпису директора та могли б свідчили про відмінність підпису, виконаного на спірних документах.

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Крім того, однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, постанові КГС ВС від 15.02.2024 у справі №910/5282/23).

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що у зв`язку із простроченням виконання робіт з позивача на користь відповідача належить до сплати неустойка, передбачена пунктом 7.1.2 Договору 0,5% в день від вартості прострочених робіт. За умовами укладеного між сторонами договору не передбачено можливості замовнику зменшувати плату за виконані роботи на суму неустойки за прострочення виконання робіт. Зустрічних вимог у справі №911/1465/24 відповідач до позивача не заявив, у зв`язку з чим обставини прострочення виконання робіт та наявність підстав для стягнення з позивача неустойки не належать до предмету розгляду у справі.

Суд відхиляє також посилання відповідача на пункти 3.4.4 та 3.4.5 Договору та на неповернення позивачем передоплати в сумі 300 000,00 грн. Так, пунктом 3.4.4 Договору передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, у випадку, якщо підрядник своєчасно не приступив до виконання робіт або виконує їх настільки повільно, що закінчення робіт у договірний строк стає неможливим, що відповідає змісту частини 2 ст. 849 ЦК України. Разом із тим, доказів відмови відповідача як замовника від Договору підряду №15/03/2021 суду не подано.

Пунктом 3.4.5 Договору передбачено проведення повного взаєморозрахунку на дату припинення дії (в тому числі дострокового) Договору підряду, що включає також обов`язок підрядника повернути замовникові отриману документацію (а не аванс, як твердить відповідач). Суду не подано доказів дострокового припинення дії договору підряду у будь-який спосіб. Крім того, відповідно до частин 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За таких обставин, оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем належним чином підтверджений і відповідачем не доведено зворотного. Також належним чином доведена загальна вартість виконаних робіт в сумі 1 075 500,00 грн. та їх часткова оплата відповідачем в сумі 300 000,00 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 775 500,00 грн., строк якої настав 22.03.2024, є обгрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити повністю в заявленій сумі.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 682 440,00 грн. пені за період з 23.03.2024 по 14.09.2024. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.1.2 Договору відповідальність замовника за порушення грошових зобов`язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) - пеня в розмірі 0,5% від вартості виконаних неоплачених робіт за даним договором, за кожний новий день затримки із урахуванням офіційного індексу інфляції.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14.

Суд встановив, що:

1) рішенням правління НБУ від 14.03.2024 №83-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 15.03.2024 встановлено на рівні 14,5% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,079452% (14,5% помножити на 2 і поділити на 365);

2) рішенням правління НБУ від 25.04.2024 №133-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 26.04.2024 встановлено на рівні 13,5% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0739726%;

3) рішенням правління НБУ від 13.06.2024 №205-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 14.06.2024 встановлено на рівні 13% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0712328%;

4) рішенням правління НБУ від 25.07.2024 №272-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 26.07.2024 встановлено на рівні 13% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0712328%,

тобто розмір пені, передбачений у договорі, перевищує її законодавчо встановлений граничний розмір.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено. Відтак, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку оплати, та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, застосувавши граничний встановлений законом її розмір, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (23.03.2024-14.09.2024, який є меншим від граничних шести місяців) встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 100 158,16 грн., у зв`язку з чим, вказана вимога має бути задоволена частково.

Позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 11 184,54 грн., нараховані за період з 23.03.2024 по 14.09.2024, та інфляційні втрати в сумі 28 204,46 грн., нараховані за період квітень 2024 серпень 2024 року. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 ГКУкраїни до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши правильність розрахунку процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 11 187,54 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід задовольнити повністю в заявленій сумі.

Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 28 204,46 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат слід задовольнити повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Фундаментстрой» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Агрохолдінг Сквира» 775 500,00 грн. основного боргу, 100 158,16 грн. пені, 11 187,54 грн. процентів річних, 28 204,46 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 13 725,75 грн.

Позивач також просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 23 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Для підтвердження факту понесених витрат на правову (правничу) допомогу представник позивача до судових дебатів подав заяву від 19.09.2024 до якої додав копії договору про надання правової допомоги №ФС-АДВ-27 від 11.04.2024, укладеного між адвокатом Мартиненко Ю.І. та ТОВ «Фундаментстрой», платіжні інструкції №371 від 11.04.2024, № 388 від 05.06.2024, №396 від 03.07.2024, №399 від 18.07.2024, №406 від 03.08.2024, №415 від 16.09.2024, акт №2 приймання-передачі послуг від 17.09.2024 до Договору. Крім того, матеріали справи також містять копії ордеру серії ВЕ №1122024 від 06.06.2024 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001659 від 16.08.2019.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

27.05.2020 між адвокатом Мартиненко Юлією Ігорівною (адвокат) та ТОВ «Фундаментстрой» (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №ФС-АДВ-27, за умовами якого:

- адвокат надає правову допомогу клієнту у всіх категоріях справ, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновлюванням (визнанням) порушених (оспорюваних) прав та законних інтересів, у тому числі в кримінальному провадженні, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1);

- перелік і кількість послуг, що надаються клієнту, строки, умови та порядок їх надання узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п.1.2);

- оплата за цим договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п. 4.3);

- за результатами надання правової допомоги сторонами складається акт приймання-передачі наданої правової допомоги. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість (п. 4.4, 4.5);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (п. 6.1).

На виконання умов договору сторони погодили та підписали акт№2 приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2024, за умовами якого адвокат надав клієнту такі послуги:

підготовка документів та складання претензії №1 від 15.04.2024 (4год, 3000,00 грн.);

підготовка позову та подача до суду (7 год, 5 000,00 грн.);

підготовка документів та участь у судовому засіданні, відповідь на відзив на позовну заяву (6 год, 5 000,00 грн.);

підготовка процесуальних документів (4 год, 3 000,00 грн.);

підготовка документів та участь у судовому засіданні (2 год, 2 000,00 грн.);

підготовка документів та участь у судовому засіданні, заява про збільшення позовних вимог (6 год, 5 000,00 грн.)

Загалом адвокат надав клієнту послуг на 23 000,00 грн.

Як вбачається із платіжних інструкцій №371 від 11.04.2024, № 388 від 05.06.2024, №396 від 03.07.2024, №399 від 18.07.2024, №406 від 03.08.2024, №415 від 16.09.2024, клієнт повністю оплатив надані адвокатом послуги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу відповідає укладеному між позивачем та адвокатським бюро договору та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджений документально, є співмірним часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00 грн. відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими та документально доведеними, та відповідачем не доведено зворотного.

З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі фактично сплачені витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 23 000,00 грн., та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 14 055,77 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундаментстрой» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Сквира» (09900, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Залізнична, буд. 57-б, ідентифікаційний код 41467823)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундаментстрой» (65123, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 109 корпус 2, кв. 114, ідентифікаційний код 40136579)

775 500,00 грн. (сімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) основного боргу,

100 158,16 грн. (сто тисяч сто п`ятдесят вісім гривень шістнадцять копійок) пені,

11 187,54 (одинадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень п`ятдесят чотири копійки) процентів річних,

28 204,46 грн. (двадцять вісім тисяч двісті чотири гривні сорок шість копійок) інфляційних втрат,

13 725,75 грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень сімдесят п`ять копійок) судового збору,

14 055,77 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятдесят п`ять гривень сімдесят сім копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 21.10.2024.

Суддя О.В. Конюх