Рішення

від 05.09.2024 по справі 911/973/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/973/24

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Еверест», Чернігівська обл., м. Чернігів

до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин

про стягнення 5702846,02 грн

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Ярук А.І. (ордер серії АІ № 1582251 від 12.04.2024 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Еверест» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про стягнення 6012477,67 грн., з яких 2749749,62 грн. заборгованості, 176537,28 грн. 3 % річних, 937504,37 грн. інфляційних втрат та 2148686,40 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про усунення недоліків) позивач посилається на те, що відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар за договором поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р., укладеним між позивачем та відповідачем, та станом на 12.04.2024 р. залишаються несплаченими 338,9204 тон поставленого позивачем вугілля. Через відтермінування відповідачем виконання грошового зобов`язання та коливання курсу долара за цей час більше 5 % позивачем у порядку п. 8 Специфікації до договору була переглянута ціна вугілля, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за неоплачений товар становить 2749749,62 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 176537,28 грн 3 % річних, 937504,37 грн інфляційних втрат та з посиланням на п. 7.2 договору нараховано 2148686,40 грн пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.05.2024 р.

20.05.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що в наданих позивачем суду видаткових накладних міститься підпис з боку постачальника товару, проте вказані видаткові накладні містять дані про отримувача товару в особі комірника Мілько Н.П., повноваження якої не підтверджуються жодним доказом, а тому відповідач вважає що видаткові накладні, оформлені з порушенням вимог законодавства, є неналежними та не допустимими доказами та не можуть бути підставою для стягнення заборгованості. Відповідач вказує, що позивачем надана копія договору № 01-07Е/19 від 01.07.2020, який не підписаний зі сторони ПП «Еверест». Відповідач зазначає, що надана позивачем копія Специфікації № 1 від 01.07.2020 до договору поставки № 01-07Е/20 від 01.07.2020 стосується договору № 01-07Е/20, а не № 01-07Е/19. Відповідач посилається на те, що в наданих позивачем залізничних накладних отримувачем товару є ТОВ «Горшахтіндустрія», тому з наданих залізничних накладних вбачається, що відповідач не є отримувачем товару. Відповідач зазначає, що позивачем не було надано доказів про перегляд ціни та доказів повідомлення про це відповідача. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно заявлено стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат, адже від моменту коли зобов`язання мало бути виконане пройшло більше шести місяців.

27.05.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи договір поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р., Специфікацію № 1 до договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р., податкову накладну № 3 від 07.06.2021 р., податкову накладну № 4 від 20.01.2022 р., податкову накладну № 5 від 14.02.2022 р. та довідку ПП «Еверест» № 1 від 23.05.2024 р. Вказане клопотання судом задоволено, оскільки до позовної заяви внаслідок технічної помилки позивача, про що ним зазначено у клопотанні, подані не всі документи, які необхідні для вирішення спору, та оскільки клопотання про долучення доказів подане на стадії підготовчого провадження ще до початку першого підготовчого засідання.

11.06.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач посилається на те, що відповідач жодним доказом не підтверджує того, що комірник Мілько Н.П. не є співробітником відповідача. Позивач вважає, що відповідач, підписавши накладні та скріпивши їх штампами, погодив таку їх форму, товар прийняв, а тому його заперечення спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Позивач вказує, що про визнання факту приймання товару також свідчать часткові оплати, що вбачається з банківських виписок по рахунку позивача, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

25.06.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив). Відповідач вважає, що загальна кількість вугілля, яке було поставлено, складає 680 тон на суму 3855600,00 грн, то відповідно 1 тонна вугілля мала ціну 5670,00 грн. Відповідач зазначає, що оплатив 2164692,63 грн, що відповідає 381,78 тон вугілля, та визнає, що у нього наявна заборгованість у розмірі 1342254,12 грн за 299,2 тонни вугілля, а не 2749749,62 грн, як стверджує позивач.

02.07.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» та через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі однакового змісту.

23.07.2024 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи зазначене клопотання із додатками (рахунки на оплату та курси дол. США по відношенню до гривні з офіційного сайту НБУ). Вказане клопотання судом задоволено, оскільки питання наявності рахунків на оплату та отримання їх відповідачем постало лише в судовому засіданні 13.06.2024 р., а позивач вважав, що долучені до позовної заяви банківські виписки, у яких зазначені дані рахунків, які оплачені відповідачем, є беззаперечною обставиною наявності рахунків у відповідача.

23.07.2024 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на користь Приватного підприємства «Еверест» 5702846,02 грн., з яких 2726212,11 грн. заборгованості, 160822,98 грн. 3 % річних, 859131,21 грн. інфляційних втрат та 1956679,72 грн. пені.

Таким чином, господарським судом Київської області розглядаються позовні вимоги про стягнення 5702846,02 грн., з яких 2726212,11 грн. заборгованості, 160822,98 грн. 3 % річних, 859131,21 грн. інфляційних втрат та 1956679,72 грн. пені.

У підготовчих засіданнях 13.06.2024 р. та 02.07.2024 р. судом оголошено перерви до 02.07.2024 р. та 23.07.2024 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2024 р.

22.08.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат. Вказане клопотання судом задоволено.

05.09.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому він просить відкласти розгляд справи на іншу дату, про що повідомити його у встановлений законом спосіб. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що адвокат Пудкалюк К.О. не може з`явитись на дане судове засідання, оскільки перебуває за межами міста Києва та Київської області, та тим, що є необхідність особистої участі адвоката для надання пояснень по справі, оскільки позивачем допущено помилки при розрахунках суми заборгованості.

Оскільки відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» не було позбавлене можливості направити в судове засідання іншого представника, то причини неявки представника в судове засідання, призначене на 05.09.2024 р., не визнані судом поважними. Крім того, представник відповідача вже брав участь у двох судових засіданнях 08.08.2024 р. та 22.08.2024 р., в яких виступав зі вступним словом, та брав участь у з`ясуванні обставин справи та дослідженні доказів. Крім того, суд обмежений встановленим ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України строком розгляду справи по суті, який закінчується 09.09.2024 р. (07.09.2024 р., 08.09.2024 р. - вихідні дні). Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи судом не задоволено.

У судових засіданнях 08.08.2024 р. та 22.08.2024 р. судом оголошено перерви до 22.08.2024 р. та 05.09.2024 р. відповідно.

Представник позивача у підготовчих засіданнях 28.05.2024 р., 13.06.2024 р. 02.07.2024 р. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, а у підготовчому засіданні 23.07.2024 р. та судових засіданнях підтримав позовні вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 13.06.2024 р. проти позову заперечував, а у підготовчому засіданні 02.07.2024 р. та судових засіданнях 08.08.2024 р. та 22.08.2024 р. частково визнав позовні вимоги. Представник відповідача у судове засідання 05.09.2024 р. не з`явився. Як вже зазначалось, 05.09.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке судом не задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 р. між Приватним підприємством «Еверест» (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (покупець) було укладено договір поставки № 01-07Е/19.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність покупця вугільну продукцію (вугілля), a покупець зобов`язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному договорі.

Марка вугілля, сорт, кількість, якість, строки поставки вугілля, що поставляється, визначаються в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору ціна вугілля зазначена в національній валюті України, що фіксується в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що фактична вартість вугілля за цим договором буде визначатись сторонами сумарною вартістю товарних поставок вугілля, які визначені в специфікаціях, доданих до цього договору, та прийняті покупцем в період дії цього договору. Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін, у зв`язку зі зміною рівня цін, обсягів поставки та/або підписанням нових специфікацій.

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій за даним договором (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє вугілля залізничним транспортом насипом (навалом) у відкритих піввагонах з люками, що відкриваються, на умовах DPP - станція призначення (ст. Сухоліси, Південно-Західної залізниці, код станції: 344001, код отримувача - 4332).

Згідно з п. 3.2 договору відправником вугілля, що поставляється, може бути підприємство, яке не є стороною за даним договором, одержувачем вугілля є сторона, яка визначена в даному договорі як покупець.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що моментом передачі вугілля вважається дата підписання акту прийому-передачі. Покупець бере на себе усі ризики, втрати або пошкодження даної партії вугілля, з моменту його поставки згідно п. 3.1, постачальником.

Постачальник передає у власність покупця вугілля, вказане у видаткових накладних на підставі додатків специфікацій до цього договору. Датою поставки та право власності на вугілля виникає у покупця з дати, що вказана на штемпелі залізничної накладної станцією призначення (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України на підставі рахунків постачальника та згідно залізничної накладної.

Згідно з п. 4.2 договору оплата вугілля здійснюється покупцем по факту поставки постачальником до 31.12.2020 р., з моменту його отримання покупцем згідно п. 3.7. покупець зобов`язується здійснити оплату отриманого вугілля шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку постачальника, якщо інші умови оплати не зазначено в додатках (специфікаціях).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що приймання вугілля, що постачається по цьому договору, здійснюється покупцем чи вантажоодержувачем вугілля шляхом підписання акта приймання-передачі вугілля на підставі даних про кількість та якість вугілля, зазначених в рахунку, залізничній накладній та паспорті (сертифікаті, посвідченні) якості.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 01.06.2021 р., а в частині виконання грошових та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

01.07.2020 р. Приватним підприємством «Еверест» та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № 01-07Е/20 від 01.07.2020 р., яка є додатком № 1 до вказаного договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови, встановлені вказаною Специфікацією. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що надана позивачем копія Специфікації № 1 від 01.07.2020 до договору поставки № 01-07Е/20 від 01.07.2020 стосується договору № 01-07Е/20, а не № 01-07Е/19.

Проте, відповідачем не надано ні договір № 01-07Е/20, ні доказів того, що між Приватним підприємством «Еверест» та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» було укладений договір № 01-07Е/20, в той час як позивачем надано довідку, в якій він повідомив, що між позивачем і відповідачем договір № 01-07Е/20 не укладався, а у Специфікації № 1 до договору поставки № 01-07Е/20 від 01.07.2020 р., яка є додатком № 1 до договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р., допущено технічну помилку в нумерації.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано дві копії специфікацій з однаковими номерами та від однієї дати, проте різного змісту. Позивач у клопотанні про долучення доказів, яке надійшло до суду 27.05.2024 р., пояснює це тим, що за домовленістю між сторонами на день, що передує даті оплаті, підписувалась відповідна редакція Специфікації до договору, у якій фіксувалась ціна товару на дату сплати. Такі обставини та обоюдна домовленість сторін в оформленні документів, про що свідчить підпис та печатка як позивача так і відповідача, стала підставою для наявності декількох редакцій Специфікації № 1 до договору поставки. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Враховуючи викладене, суд приймає Специфікацію № 1 до договору поставки № 01-07Е/20 від 01.07.2020 р., яка є додатком № 1 до договору поставки № 01-07Е/20 від 01.07.2020 р., як Специфікацію, яка була укладена до договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р., укладеного між Приватним підприємством «Еверест» та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат».

Крім того, суд вирішує даний спір за умовами Специфікації в первісній редакції, яка долучена позивачем до позовної заяви, оскільки інша редакція специфікації не є новою Специфікацією, яку сторони уклали відповідно до умов договору (зокрема п. 2.3 договору), а фактично є зміною умов первісної Специфікації, яка датована датою, що не відповідає даті підписання документа.

Згідно з п. 1 Специфікації постачальник поставляє покупцеві вугілля, зазначене в таблиці № 1, а саме: вугілля марки АО (25-70) та АО (25-50) у кількості 700 т (+ / - 10 %).

Відповідно до п. 2 Специфікації сума поставки по цій специфікації складає 3961650,00 грн з ПДВ.

Пунктом 6 Специфікації встановлено, що вантажоодержувачем є ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (код 00372536).

Згідно з п. 8 Специфікації строк відвантаження: липень-серпень 2020 р. Оплата за вугілля здійснюється в гривнях за курсом НБУ долара США встановленим у робочий день, що передує даті оплати рахунку, виходячи з еквівалента ціни за вугілля. Ціна на вугілля фіксується станом на 10.07.20 року, та складає 210,00 доларів США за 1 т з ПДВ. Курс НБУ гривні по відношенню до долара США станом на 10.07.2020 р. становить 26,95 грн; якщо коливання курсу долара буде більше або менше 5 % за період відтермінування оплати, то постачальник залишає за собою право переглядати ціну з урахуванням ціни долара к гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар а саме: вугілля кам`яне АО (25-50) у загальній кількості 680 т, загальною вартістю (відповідно до цих видаткових накладних) 3855600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0267 від 31.07.2020 р. у кількості 68 т на суму 385560,00 грн, видатковою накладною № РН-0268 від 06.08.2020 р. у кількості 68 т на суму 385560,00 грн, видатковою накладною № РН-0272 від 17.08.2020 р. у кількості 272 т на суму 1542240,00 грн та видатковою накладною № РН-0273 від 21.08.2020 р. у кількості 272 т на суму 1542240,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані від позивача директором Гамрецьким В.А., а від відповідача комірником Мілько Н.П., та скріплені печатками.

Як вже зазначалось, згідно з п. 3.7 договору № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. датою поставки та право власності на вугілля виникає у покупця з дати, що вказана на штемпелі залізничної накладної станцією призначення.

Товар у кількості 68 т, який поставлявся відповідачу на підставі залізничної накладної № 29380946, доставлений на станцію призначення Сухоліси - 31.07.2020 р., що підтверджується штемпелем станції призначення у вказаній залізничній накладній.

Товар у кількості 68 т, який поставлявся відповідачу на підставі залізничної накладної № 29381062, доставлений на станцію призначення Сухоліси - 06.08.2020 р., що підтверджується штемпелем станції призначення у вказаній залізничній накладній.

Товар у кількості 272 т, який поставлявся відповідачу на підставі залізничної накладної № 29467910, доставлений на станцію призначення Сухоліси - 17.08.2020 р., що підтверджується штемпелем станції призначення у вказаній залізничній накладній.

Товар у кількості 272 т, який поставлявся відповідачу на підставі залізничної накладної № 29477947, доставлений на станцію призначення Сухоліси - 21.08.2020 р., що підтверджується штемпелем станції призначення у вказаній залізничній накладній.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема посилається на те, що в наданих позивачем суду видаткових накладних міститься підпис з боку постачальника товару, проте вказані видаткові накладні містять дані про отримувача товару в особі комірника Мілько Н.П., повноваження якої не підтверджуються жодним доказом, а тому відповідач вважає що видаткові накладні, оформлені з порушенням вимог законодавства, є неналежними та не допустимими доказами та не можуть бути підставою для стягнення заборгованості. Відповідач посилається на те, що в наданих позивачем залізничних накладних отримувачем товару є ТОВ «Горшахтіндустрія», тому з наданих залізничних накладних вбачається, що відповідач не є отримувачем товару.

Проте під час розгляду справи у запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач підтвердив, що загальна кількість вугілля, яке було поставлено складає 680 т на суму 3855600,00 грн. Відповідач вважає, що 1 т вугілля мала ціну 5670,00 грн, та посилається на те, що сплатив 2164692,63 грн, що на його думку відповідає 381,78 т вугілля, тому визнає, що у нього наявна заборгованість у розмірі 1342254,12 грн за 299,2 тонни вугілля, а не 2749749,62 грн за 338,16 т вугілля, як стверджує позивач.

Таким чином, відповідач визнав, що отримав вугілля від позивача за договором поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. у кількості 680 т, яке частково оплатив у сумі 2164692,63 грн.

Отже між сторонами виник спір щодо ціни в гривнях за тону отриманої продукції, та відповідно щодо кількості оплачених та неоплачених відповідачем тон поставленого вугілля.

Згідно з п. 4.2 договору оплата вугілля здійснюється покупцем по факту поставки постачальником до 31.12.2020 р., з моменту його отримання покупцем згідно п. 3.7. покупець зобов`язується здійснити оплату отриманого вугілля шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку постачальника, якщо інші умови оплати не зазначено в додатках (специфікаціях).

Інший термін оплати Специфікацією № 1 до договору поставки не встановлений.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Жодної оплати вартості поставленого позивачем вугілля у кількості 680 т до 31.12.2020 р. відповідачем здійснено не було. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Як вже зазначалось, згідно з п. 8 Специфікації оплата за вугілля здійснюється в гривнях за курсом НБУ долара США, встановленим у робочий день, що передує даті оплати рахунку, виходячи з еквівалента ціни за вугілля. Ціна на вугілля фіксується станом на 10.07.20 року, та складає 210,00 доларів США за 1 т з ПДВ. Курс НБУ гривні по відношенню до долара США станом на 10.07.2020 р. становить 26,95 грн; якщо коливання курсу долара буде більше або менше 5 % за період відтермінування оплати, то постачальник залишає за собою право переглядати ціну з урахуванням ціни долара к гривні.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на підставі договору № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у загальній кількості 251,33 т на загальну суму 1469666,89 грн, а саме: рахунок-фактура № СФ-0002 від 02.06.2021 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у кількості 80,000 т на суму 462067,20 грн, рахунок-фактура № СФ-0001 від 19.01.2022 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у кількості 89,965 т на суму 531299,69 грн, рахунок-фактура № СФ-0002 від 14.02.2022 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у кількості 81,365 т на суму 476300,00 грн.

У вказаних рахунках-фактурах ціна за вугілля сформована позивачем на підставі п. 8 Специфікації з урахування того, що відповідач не сплатив за поставлене вугілля у строк до 31.12.2020 р., як то передбачено умовами договору, а за період відтермінування оплати коливання курсу долара було більшим ніж 5 %.

Рахунок-фактура № СФ-0002 від 02.06.2021 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у кількості 80,000 т на суму 462067,20 грн оплачений відповідачем 07.06.2021 р., що підтверджується випискою по особовому рахунку ПП «Еверест», відкритому в АБ «Укргазбанк», за 07.06.2021 р. із зазначенням призначення платежу «вугілля кам`яне зг. рах № СФ-0002 від 02.06.2021 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 77011,20».

Рахунок-фактура № СФ-0001 від 19.01.2022 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у кількості 89,965 т на суму 531299,69 грн оплачений відповідачем 20.01.2022 р., що підтверджується випискою по особовому рахунку ПП «Еверест», відкритому в АБ «Укргазбанк», за 20.01.2022 р. із зазначенням призначення платежу «вугілля кам`яне АО(25-50 мм) зг. рах № СФ-0001 від 19.01.2022 зг дог № 01-07Е/19 від 01.07.20 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 88549,95».

Рахунок-фактура № СФ-0002 від 14.02.2022 р. за вугілля кам`яне АО (25-50 мм) у кількості 81,365 т на суму 476300,00 грн оплачений відповідачем 14.02.2022 р., що підтверджується випискою по особовому рахунку ПП «Еверест», відкритому в АБ «Укргазбанк», за 14.02.2022 р. із зазначенням призначення платежу «вугілля кам`яне зг. рах № СФ-0002 від 14.02.2022 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 79383,33».

Таким чином, відповідач у період з 02.06.2021 р. по 14.02.2022 р. перерахував позивачу 1469666,89 грн вартості поставленого вугілля.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак перегляд ціни на вугілля, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонений та не суперечить чинному законодавству України, та погоджений сторонами в п. 8 Специфікації.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України у пункті 8 Специфікації сторони визначили, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за курсом долара, що передує даті оплати рахунку, виходячи з еквівалента ціни за вугілля, при цьому право на перегляд ціни з урахуванням курсу долара сторони залишили за позивачем.

Відповідач без зауважень та заперечень оплатив вищезазначені рахунки на загальну суму 1469666,89 грн, виставлені позивачем, в яких було зазначено кількість вугілля, за яке здійснюється відповідна оплата.

27.02.2023 р. відповідачем було сплачено позивачу ще 695025,74 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку ПП «Еверест», відкритому в АБ «Укргазбанк», за 27.02.2023 р. із зазначенням призначення платежу «оплата за вугілля зг дог № 01-07Е/19 від 01.07.2020 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 115837,62».

Як вже зазначалось, згідно з п. 8 Специфікації ціна на вугілля фіксується станом на 10.07.20 року, та складає 210,00 доларів США за 1 т з ПДВ. Курс НБУ гривні по відношенню до долара США станом на 10.07.2020 р. становив 26,95 грн.

Оскільки станом на 27.02.2023 р. курс НБУ гривні по відношенню до долара США становив 36,5686, тобто коливання курсу долара було більшим 5 % за період відтермінування відповідачем оплати з 01.01.2021 р. по 27.02.2023 р., то позивач здійснив зарахування 695025,74 грн, які сплачені відповідачем, з урахуванням п. 8 Специфікації. Таким чином, вартість 1 т вугілля станом на 27.02.2023 р. становила 7679,406 грн (210 * 36,5686), з огляду на що 27.02.2023 р. відповідачем сплачено позивачу грошові кошти за 90,51 т (695025,74 грн / 7679,406 грн) поставленого вугілля.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема посилається на те, що позивачем не було надано доказів про перегляд ціни та доказів повідомлення про це відповідача. Як вже зазначалось, відповідач вважає, що 1 тонна вугілля мала ціну 5670 грн.

Проте, як вже зазначалось, відповідач без зауважень та заперечень оплатив рахунки, виставлені позивачем, в яких було зазначено за яку кількість вугілля здійснюється відповідна оплата. Крім того, умовами договору № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. та специфікації до цього договору не встановлено обов`язку позивача повідомляти відповідача про перегляд ціни якщо коливання курсу долара буде більше або менше 5 % за період відтермінування відповідачем оплати.

Таким чином, відповідачем сплачено позивачу вартість 341,84 т (80,000 т + 89,965 т + 81,365 т + 90,51 т) поставленого вугілля на підставі договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р.

Отже відповідач не здійснив оплату за 338,16 т (680 т - 341,84 т) поставленого позивачем на підставі договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. вугілля, що у доларовому еквіваленті становить 71013,60 доларів США (338,16 т * 210 дол. США).

Позивачем разом із претензією № 1 від 07.03.2024 р. було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 07.03.2024 р. на оплату боргу за договором № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. у сумі 2749749,62 грн.

Оскільки станом на 06.03.2024 р. (день, який передує даті виставлення рахунку) курс НБУ гривні по відношенню до долара США становив 38,39, тобто коливання курсу долара було більшим 5 % за період відтермінування відповідачем оплати, то позивач здійснив розрахунок вартості поставленого, але неоплаченого вугілля з урахуванням п. 8 Специфікації, проте, сума, зазначена у рахунку-фактурі № СФ-0000001 від 07.03.2024 р., визначена позивачем неправильно. Суд, здійснивши правильний розрахунок, встановив, що вартість 1 т вугілля станом на 06.03.2024 р. становила 8061,90 грн (210 * 38,39), тобто вартість 338,16 т вугілля становила 2726212,10 грн (338,16 т * 8061,90 грн).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу 2726212,10 грн за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене вугілля на підставі договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. становить 2726212,10 грн.

07.03.2024 р. позивач направив відповідачу претензію № 1 від 07.03.2024 р., в якій просив відповідача протягом 5 календарних днів від дати отримання цієї претензії перерахувати позивачу 6012477,68 грн, з яких 2749749,62 грн боргу, 176537,28 грн 3 % річних, 2148686,40 грн пені та 937504,37 грн інфляційних втрат. Направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується описом складення у цінний лист № 1403005260915 від 07.03.2024 р.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач, зокрема просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» 2726212,11 грн заборгованості.

Проте, оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем, який підтверджений доказами та відповідає фактичним обставинам справи, становить 2726212,10 грн, вказана заборгованість станом на час прийняття рішення не погашена, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню частково у сумі 2726212,10 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 160822,98 грн 3 % річних та 859131,21 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 160822,98 грн 3 % річних, з яких 63460,07 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3386392,80 грн за період з 07.06.2021 р. по 20.01.2022 р.; 6101,29 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 2855093,11 грн за період з 20.01.2022 р. по 14.02.2022 р.; 74101,03 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 2378793,11 грн за період з 14.02.2022 р. по 27.02.2023 р.; 17160,59 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 1683767,37 грн за період з 27.02.2023 р. по 30.06.2023 р.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3 % річних, виходячи із того, що вартість 1 т вугілля становить 5659,50 грн, тобто по курсу НБУ гривні по відношенню до долара США, встановленому в специфікації без урахування того, що позивачем був здійснений перегляд ціни. Проте, позивачем неправильно визначені дати закінчення періоду нарахування 3 % річних, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 07.06.2021 р. по 30.06.2023 р. становить 160114,48 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 859131,21 грн інфляційних втрат, з яких 169177,82 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3386392,80 грн за період з червня 2021 р. по січень 2022 р.; 638948,59 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 2378793,11 грн за період з лютого 2022 по лютий 2023 р.; 51004,80 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 1683767,37 грн за період з березня 2023 по червень 2023 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 859131,21 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з червня 2021 р. по червень 2023 р., підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1956679,72 грн пені.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору прострочення оплати вартості поставленої партії вугілля відповідно до п. 4.2 даного договору, або строків оплати, визначених у специфікації, тягне сплату покупцем на користь постачальника пені в розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Пеня нараховується від дня виникнення прострочення і по день остаточного погашення зобов`язання за договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки умовами договору поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. сторони узгодили нарахування пені по день остаточного погашення зобов`язання за договором, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено розрахунок пені за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 р.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, шестимісячний строк нарахування пені, визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, продовжений на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 1956679,72 грн пені, з яких 772097,56 грн, нарахованих на заборгованість у сумі 3386392,80 грн за період з 07.06.2021 по 20.01.2022 р.; 74232,42 грн, нарахованих на заборгованість у сумі 2855093,11 грн за період з 20.01.2022 по 14.02.2022 р.; 901562,59 грн, нарахованих на заборгованість у сумі 2378793,11 грн за період з 14.02.2022 по 27.02.2023 р.; 208787,15 грн, нарахованих на заборгованість у сумі 1683767,37 грн за період з 27.02.2023 по 30.06.2023 р.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи із того, що вартість 1 т вугілля становить 5659,50 грн, тобто по курсу НБУ гривні по відношенню до долара США, встановленому в специфікації без урахування того, що позивачем був здійснений перегляд ціни.

Проте, позивачем неправильно визначені дати закінчення періоду нарахування пені, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Крім того, позивачем здійснено нарахування пені за весь період існування боргу в розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, проте не враховано, що пунктом 7.2 договору, встановлено, що розмір пені має бути не більшим подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Оскільки в період прострочення з 07.06.2021 по 19.01.2022 р. та з 20.01.2022 по 13.02.2022 р. 0,1 % пені від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення становив більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, то судом здійснений розрахунок пені за вказані періоди, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом з урахуванням здійснення часткових оплат, сума пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 07.06.2021 р. по 30.06.2023 р. становить 1495677,44 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення Приватним підприємством «Еверест» судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 22/12-23 від 22.12.2023 р. про надання юридичних послуг, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ела» та Приватним підприємством «Еверест», додаток № 1 від 22.12.2023 р. до договору про надання юридичних послуг № 22/12-23 від 22.12.2023 р., платіжну інструкцію № 1 від 25.01.2024 р. на суму 25000,00 грн, платіжну інструкцію № 14 від 01.08.2024 р. на суму 25000,00 грн, акт № 22/12-23/01 від 22.08.2024 р. прийому-передачі наданих послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4370 від 20.06.2012 р. та ордер серії АІ № 1582251 від 12.04.2024 р.

Під час розгляду справи № 911/973/24 інтереси Приватного підприємства «Еверест» представляла адвокат Ярук Анна Ігорівна, яка є керівником Адвокатського об`єднання «Ела», на підставі ордеру серії АІ № 1582251 від 12.04.2024 р.

Судом встановлено, що Ярук Анна Ігорівна є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4370 від 20.06.2012 р.

22.12.2023 р. між Адвокатським об`єднанням «Ела» (виконавець) та Приватним підприємством «Еверест» (замовник) було укладено договір № 22/12-23 від 22.12.2023 р. про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати юридичні послуги замовнику на умовах та в обсязі, визначеному договором та додатками до нього.

Згідно з п. 1.2 договору сторони домовились, що надання послуг замовнику включає в себе надання виконавцем, за фактом звернення замовника, наступних послуг, зокрема:

- надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань, що виникають з приводу діяльності замовника (пп. 1.2.12 договору);

- вивчення матеріалів та аналіз законодавства з метою розроблення правової позиції щодо консультування замовника з питань, визначених даним договором (пп. 1.2.13 договору);

- збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням даного договору (пп. 1.2.14 договору);

- а також інші права, передбачені ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (пп. 1.2.15 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що за погодженням сторін виконавець може надавати замовнику інші юридичні послуги. Вид, обсяг та вартість таких послуг узгоджується сторонами додатково у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Надання виконавцем послуг, зазначених у пункті 1.2 цього договору, відбувається за фактом звернення замовника, який може бути здійснений як у письмовій, так і в усній формі (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору за надання послуг, передбачених пунктом 1.2 цього договору, встановлюється, за домовленістю сторін, плата у розмірі, що визначається сторонами у додатках до договору.

Згідно з п. 2.2 договору оплату послуг, передбачених пунктом 1.2 цього договору, замовник зобов`язаний здійснити на підставі пред`явленого виконавцем рахунку, протягом 5 календарних днів з дати його пред`явлення, у порядку, передбаченому договором та додатках до нього. Для цілей цього пункту пред`явленням виконавцем замовнику рахунку вважається направлення цього рахунку на наступну електронну адресу останнього: everest_max@ukr.net.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що факт надання послуг сторони фіксують в акті прийому-передачі наданих послуг, який сторони підписують щомісяця, за підсумками надання послуг та який сторони складають у довільній формі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 22.12.2024 р., але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором (п. 12.1 договору).

22.12.2023 р. між Адвокатським об`єднанням «Ела» та Приватним підприємством «Еверест» було укладено додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг № 22/12-23 від 22.12.2023 р. (Специфікація).

Пунктом 1 додатку сторони визначили, що виконавець надає замовнику наступні юридичні послуги:

1.1. Вивчення та правовий аналіз документів, отриманих від замовника;

1.2. Складення та оформлення претензії з нарахованими пенею, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобов`язань ТДВ «Узинський цукровий комбінат» за договором поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020р., з урахуванням зміни курсу долара США.

1.3. Складення, оформлення та направлення до господарського суду Київської області позовної заяви Приватного підприємства «Еверест» до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 01-07E/19 від 01.07.2020р. у тому числі суми штрафних санкцій:

- вивчення судової практики щодо стягнення за договором поставки штрафних санкцій у період дії карантину та воєнного стану;

- формування правової позиції та викладення її у позовній заяві про стягнення боргу;

- оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, здійснення розрахунку штрафних санкцій, підготовка та належне оформлення додатків до позовної заяви, направлення колії позовної заяви із додатками відповідачам;

- безпосередньо направлення в інтересах замовника позовної заяви Приватного підприємства «Еверест» до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020р. у тому числі суми штрафних санкцій до господарського суду Київської області;

1.2. Представництво інтересів замовника у господарському суді м. Києва під час розгляду позовної заяви Приватного підприємства «Еверест» до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 01-07Е/19 від 01.07.2020 р. у тому числі суми штрафних санкцій;

1.3. Складення, оформлення та направлення до господарського суду міста Києва необхідних на розсуд виконавця заяв, пояснень, клопотань, відповіді на відзив та інших процесуальних документів, передбачених господарським процесуальним кодексом України у рамках розгляду справи за позовом замовника.

Пунктом 2 додатку встановлено, що розрахунок вартості 1 години роботи спеціалістів виконавця (адвокатів) відповідно до п. 2.1 договору становить 3000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3 додатку сторони погодили, що попередня оплата вартості правової допомоги, визначеної у п. 1 договору, складає 50000,00 грн.

Згідно з п. 4 додатку оплата вартості правової допомоги, визначеної у п. 1 цього додатку, здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з моменту пред`явлення йому виконавцем рахунку у наступному порядку, зокрема:

- у розмірі 50 % попередньої плати в сумі 25000,00 грн за послуги відповідно до рахунку № 1;

- у розмірі 25000,00 грн протягом 3 календарних днів з дня виставлення виконавцем рахунку № 2 перед зверненням із позовною заявою до господарського суду Київської області.

Судом зауважено, що в п.п. 1.2, 1.3 додатку № 1 зазначений господарський суд м. Києва, а не господарський суд Київської області, в якому розглядається дана справа.

Застосовуючи процесуальні норми, суд повинен уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Враховуючи зміст додатку № 1 до договору і доказів, поданих на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то зазначення у додатку замість господарського суду Київської області господарського суду м. Києва суд розцінює як описку.

22.08.2024 р. Адвокатським об`єднанням «Ела» та Приватним підприємством «Еверест» підписаний акт № 22/12-23/01 від 22.08.2024 р., яким сторони зафіксували, що виконавцем дійсно надані послуги у період з 22.12.2023 р. по серпень 2024 р. відповідно до п. 1 додатку № 1 від 22.12.2023 р. до договору про надання юридичних послуг № 22/12-23 від 22.12.2023 р., кількість витрачених годин - 34,50.

Пунктом 2 акта сторони узгодили, що сума за надані замовнику послуги складає 50000,00 грн без ПДВ.

Приватним підприємством «Еверест» було сплачено Адвокатському об`єднанню «Ела» 50000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 25.01.2024 р. на суму 25000,00 грн та платіжною інструкцією № 14 від 01.08.2024 р. на суму 25000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, договір № 22/12-23 від 22.12.2023 р. про надання юридичних послуг, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ела» та Приватним підприємством «Еверест», додаток № 1 від 22.12.2023 р. до договору про надання юридичних послуг № 22/12-23 від 22.12.2023 р., платіжна інструкція № 1 від 25.01.2024 р. на суму 25000,00 грн, платіжна інструкція № 14 від 01.08.2024 р. на суму 25000,00 грн, акт № 22/12-23/01 від 22.08.2024 р. прийому-передачі наданих послуг, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4370 від 20.06.2012 р. та ордер серії АІ № 1582251 від 12.04.2024 р. є належними доказами понесення витрат на правничу допомогу.

Однак, як вбачається з акта № 22/12-23/01 від 22.08.2024 р. прийому-передачі наданих послуг (пп. 5 п. 1 акта) виконавцем надано замовнику таку послугу як складення, оформлення та направлення до Господарського суду Київської області заяви про усунення недоліків у справі № 911/973/24 за позовною заявою ПП «Еверест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про стягнення суми основного боргу, 3 % річних, пені, інфляційних втрат (тривалістю 1,5 год.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2024 р. позовну заяву Приватного підприємства «Еверест» було залишено без руху на підставі ст.ст. 162, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

Отже позивач при зверненні із позовом до суду не дотримався вимог статтей 162, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим позов було залишено без руху, а тому виникла необхідність у поданні додаткових документів та пояснень, які подані позивачем разом із заявою про усунення недоліків, тоді як мали бути подані разом із позовною заявою.

Таким чином, оскільки саме позивач не дотримався вимог Господарського процесуального кодексу України при зверненні із позовом, то наслідки вказаних дій має нести позивач, а тому витрати на складення, оформлення та направлення до Господарського суду Київської області заяви про усунення недоліків не підлягають відшкодуванню.

Також не підлягають відшкодуванню відповідачем витрати позивача (пп. 15 п. 1 акта) на складення, оформлення та направлення до Господарського суду Київської області у справі № 911/973/24 від імені замовника заяви про зменшення позовних вимог (тривалістю 3 год.), оскільки подання такої заяви зумовлено не діями відповідача в процесі розгляду справи, такими як сплата заборгованості після відкриття провадження у справі, а здійсненням позивачем неправильного арифметичного розрахунку суми заборгованості при поданні позовної заяви, про що ним зазначено у вказаній заяві.

Таким чином, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги на підставі договору № 22/12-23 від 22.12.2023 р. про надання юридичних послуг, який співмірний із обсягом виконаних адвокатом робіт, становить 30 год. (34,50 год. - 1,5 год. - 3 год.).

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається на те, що розмір витрат на професійну правову допомогу, заявлений позивачем у розмірі 50000,00 грн, є завищений та не підтверджується жодними доказами, окрім того є не співмірним зі складністю справи.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів та не наведено належних обґрунтувань на підтвердження своїх заперечень, та не доведено неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Як вже зазначалось, пунктом 2 додатку встановлено, що розрахунок вартості 1 години роботи спеціалістів виконавця (адвокатів) відповідно до п. 2.1 договору становить 3000,00 грн без ПДВ.

Проте, пунктом 2 акта сторони узгодили, що вартість наданих послуг складає 50000,00 грн, а оскільки вказана сума не перевищує суми понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням витраченого адвокатом часу, встановленого судом (30 год.), то суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими і доведеними на суму 50000,00 грн.

Господарським судом Київської області у даній справі розглядались вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 5702846,02 грн., з яких 2726212,11 грн. заборгованості, 160822,98 грн. 3 % річних, 859131,21 грн. інфляційних втрат та 1956679,72 грн. пені.

Разом з цим, як вже зазначалось, позовні вимоги Приватного підприємства «Еверест» підлягають частковому задоволенню на суму 5241135,23, з яких 2726212,10 грн боргу, 160114,48 грн 3 % річних, 859131,21 грн інфляційних втрат та 1495677,44 грн пені.

Відповідно до п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, які є обґрунтованими і доведеними на суму 50000,00 грн, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, тобто підлягають покладенню на відповідача у сумі 45951,93 грн.

Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу Приватного підприємства «Еверест» за надані Адвокатським об`єднанням «Ела» послуги покладаються судом на Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» у сумі 45951,93 грн, та підлягають стягненню на користь позивача у вказаній сумі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вулиця В. Симиренка, будинок 2, код 00372536) на користь Приватного підприємства «Еверест» (14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Борисенка, будинок 45, код 31480476) 2726212,10 грн (два мільйони сімсот двадцять шість тисяч двісті дванадцять грн 10 коп.) боргу, 160114,48 грн (сто шістдесят тисяч сто чотирнадцять грн 48 коп.) 3 % річних, 859131,21 грн (вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто тридцять одна грн 21 коп.) інфляційних втрат, 1495677,44 грн (один мільйон чотириста дев`яносто п`ять тисяч шістсот сімдесят сім грн 44 коп.) пені, 78617,03 грн (сімдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять грн 03 коп.) судового збору та 45951,93 грн (сорок п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна грн 93 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.10.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева