Рішення

від 14.10.2024 по справі 915/619/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Справа № 915/619/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 01.10.2024 (вх. № 11768/24 від 01.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткового рішення, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО, вул. Незалежності, 1А, с. Рови, Вишгородський р-н., Київська область, 07371

електронна пошта: a0504410557@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей Топ, вул. Потьомкінська, буд. 114, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001

про: стягнення коштів у розмірі 40 465, 23 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовної заявою №б/н від 26.05.2024 (вх.№6247/24 від 27.05.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей Топ заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської продукції №74571 від 17.10.2022 в розмірі 27 766,19 грн., пені в розмірі 9 460,06 грн., 3% річних в розмірі 1 348,68 грн., індексу інфляції в розмірі 1 890,30 грн.

Також, просить суд стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей Топ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО) основний борг у розмірі 27 766, 19 грн., пені в розмірі 2 535, 47 грн., 3% річних в розмірі 909, 70 грн., інфляційних в розмірі 752,57 грн. та судовий збір у розмірі 2 391, 85 грн. В решті позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 01.10.2024 (вх. № 11768/24 від 01.10.2024) про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткового рішення в якій просить суд стягнути з ТОВ Прометей Топ витрати на правову допомогу ТОВ РОВИ АГРО у розмірі 15 500, 00 грн., про що винести додаткове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Прометей Топ на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» подав клопотання про зменшення розміру судових витрат, сформоване в системі «Електронний суд» за вх. № 10246/24 в якому просить суд відмовити ТОВ РОВИ АГРО у задоволенні витрат на адвокатську допомогу та зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 0, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За положенням частини 3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У відповідності до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано:

- копію ордеру серії АІ № 1610206 від 12.05.2024 на надання правничої (правової) допомоги;

- копію договору № 12/05/24 про надання правовох допомоги від 12.05.2024;

- копію додатку № 1 від 12.05.2024 до договору № 12/05/24 про надання правової допомоги від 12.05.2024;

- копію акту № 32 від 29.09.2024 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) до договору № 12/05/24 про надання правової допомоги від 12.05.2024.

Так, 12.05.2024 між адвокатським об`єднанням «Правовий шлях» (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОВИ АГРО» (клієнт) укладено договір № 12/05/24 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даних договором (далі послуги), а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвокатського об`єднання, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені адвокатського об`єднання за цим договором здійснюють адвокати Колодій Олександр Миколайович та Томіна Олена Володимирівна.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір укладений на строк до 30.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання.

12.05.2024 між адвокатським об`єднанням «Правовий шлях» (далі за текстом адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОВИ АГРО» (далі за текстом клієнт) укладено додаток № 1 до договору № 12/05/24 про надання правової допомоги від 12.05.2024 про наступне.

Сторони погодили між собою порядок оплати правової допомоги за договором, зокрема:

1. Оплата правової допомоги за договором складається з гонорару (винагороди) та фактичних видатків, пов`язаних з виконанням доручення.

2. Під винагородою розуміється оплата за виконані адвокатським об`єднанням (адвокатом) дії по наданню правової допомоги, яка погоджується між клієнтом та адвокатським об`єднанням в акті приймання-передачі наданої правової допомоги та обчислюється погодинно.

3. Вартість однієї години роботи адвоката становить 1000, 00 (одна тисяча) гривень.

4. Також, клієнтом на користь адвокатського об`єднання сплачується винагорода за досягнення позитивного результату (в тому числі й у разі часткового задоволення позову) для клієнта (гонорару успіху) у справі № 915/618/24 в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот гривень) 00 копійок та у справі № 915/619/24 в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот гривень) 00 копійок. Оплата гонорару успіху здійснюється після виконання рішення, а саме протягом 7 календарних днів з дня нарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта суму за рішенням суду.

5. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару успіху (винагороди) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання, реквізити якого зазначено в договорі протягом 2-х робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги або в інший строк, що погоджений сторонами в акті.

29 вересня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «РОВИ АГРО» від імені якого діє директор Колодій Володимир Миколайович та Адвокатським об`єднанням «Правовий шлях» в особі Голови адвокатського об`єднання Томіної Олени Володимирівни складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 32 до договору № 12/05/24 про надання правової допомоги від 12.05.2024, склали цей про акт про те, що сторони на виконання умов п. 4.1 договору погодили між собою вартість робіт (послуг) по договору № 12/05/24 про надання правової допомоги від 12.05.2024, а саме за участь адвоката/ у справі № 915/619/24, яка становить 15 500, 00 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок і включає в себе наступне:

Підготовлено позовну заяву 4000 грн.

Підготовлено заяву про усунення недоліків 1000 грн.

Вивчено матеріали відзиву на позовну заяву 3000 грн.

Гонорар «успіху» - 7500 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу надавав адвокат Колодій О.М., повноваження якого підтверджується ордером серії АІ № 1610206 від 12.05.2024, та яким підписувались позовна заява від 26.05.2024 та заява про усунення недоліків від 04.06.2024.

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, сформоване в системі «Електронний суд» за вх. № 10238/24 до 0, 00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач не надає жодних документів щодо понесення витрат на правову допомогу. На думку відповідача, заявлені позивачем 6000, 00 грн. на правову допомогу не відповідають нормам ГПК України та судовій практиці Верховного Суду щодо розподілу витрат на правову допомогу. Зазначає, що розмір адвокатських витрат позивача у даній справі є значно перебільшеним (нерозумним), непропорційним до предмету спору, необґрунтованим та неспівмірним до критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, за відсутності доказів, що підтверджували б замовлення конкретних правових послуг клієнтом у адвоката, прийняття наданих послуг клієнтом у адвоката, відсутністю належних оплат за надані послуги та недоведеністю обов`язку у клієнта оплачувати послуги адвоката, які не були пред`явленні останнім до оплати клієнту, а сам розмір витрат на правову допомогу не ґрунтуються на належних та допустимих доказах і підлягають зменшенню до 0, 00 грн.

Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд зазначає, що необґрунтованим та не доведеним є розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4 000, 00 грн. (1 000, 00 грн. - підготовка заяви про усунення недоліків; 3 000, 00 грн. - вивчення матеріалів відзиву на позовну заяву) з тих підстав, що позивачем вчинялись дії саме на усунення недоліків підготовленого ним позову, а відзив на позов відповідачем не надавався.

Суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, принципи диспозитивності та змагальності, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 3 159, 60 грн. (4 000,00 грн. (підготовка позовної заяви) х 78,99%).

Щодо додаткового гонорару гонорару успіху в розмірі 7 500, 00 грн. господарський суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18 зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Господарський суд виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того господарський суд звертає увагу, що гонорар успіху визначено саме як додаткова оплата, яка не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату за досягнення позитивного результату (в тому числі й у разі часткового задоволення позову).

Проаналізувавши наданий представником позивача обсяг послуг, врахувавши складність справи, ціну позову, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за вказані послуги буде стягнення з відповідача на користь позивача 3 159, 60 грн. витрат на правову допомогу, без покладення на відповідача додаткових витрат шляхом стягнення гонорару успіху у розмірі 7 500, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 01.10.2024 (вх. № 11769/24 від 01.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей Топ (вул. Потьомкінська, буд. 114, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001, код ЄДРПОУ 44575226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОВИ АГРО (вул. Незалежності, 1А, с. Рови, Вишгородський р-н., Київська область, 07371, код ЄДРПОУ 41456172) витрат на правничу допомогу у розмірі 3 159, 60 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.

СуддяН.О. Семенчук