Рішення

від 14.10.2024 по справі 922/1798/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024м. ХарківСправа № 922/1798/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП", м. Харків про стягнення 474775,80 грн. за участю Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Хмельницькийза участю представників сторін:

позивача Бірючинський Е.О., дов. від 13.06.2024 року

відповідача Макарова О.В., адвокат, ордер № 1189737 від 12.06.2024 року

прокурора не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 101 від 12 грудня 2023 року у розмірі 474775,80 грн. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Також у позовній заяві позивач просить суд розглядати справу в закритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 24 червня 2024 року о 13 годин.

14 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подано відзив (вхідний № 15446) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

17 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Військовою частиною НОМЕР_1 подано відповідь (вхідний № 15563) на відзив на позовну заяву, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

24 червня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання (вхідний № 16324) про долучення до матеріалів справи довіреності. Суд задовольняє клопотання та долучає до матеріалів справи довіреність від 13 червня 2024 року.

24 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подано клопотання (вхідний № 16310) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

24 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подано заяву (вхідний № 16309) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та внесення додаткових відомостей про учасника справи. Суд задовольняє заяву та долучає її до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 24 червня 2024 року відкладено розгляд клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні; задоволено клопотання (вхідний № 16310 від 24 червня 2024 року) відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 08 липня 2024 року о 13:40 годин.

08 липня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання (вхідний № 17400) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

08 липня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подані заперечення (вхідний № 17427), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 08 липня 2024 року, на підставі частини 3 статті 177, статті 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 28 серпня 2024 року та відкладено підготовче засідання на 23 липня 2024 року о 15:20 годин.

23 липня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подано клопотання (вхідний № 18590) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 23 липня 2024 року на підставі статей 8, 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні; задоволено клопотання (вхідний № 18590 від 23 липня 2024 року) відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовчого засідання на 26 серпня 2024 року о 15:30 годин.

12 серпня 2024 року через канцелярію суду Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону подано заяву (вхідний № 20213) про вступ у справу, в якій останній в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України повідомив про вступ у справу № 922/1798/24 відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", обґрунтовуючи його порушенням законних інтересів Військової частини НОМЕР_1 внаслідок порушення відповідачем норм законодавства.

26 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подані заперечення (вхідний № 21358) на заяву прокурора на вступ у справу, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

26 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подано клопотання (вхідний № 21356) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані докази.

Протокольною ухвалою суду від 26 серпня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 вересня 2024 року о 11:00 годин.

Протокольною ухвалою суду від 17 вересня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 01 жовтня 2024 року о 16 годин.

01 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" подано клопотання (вхідний № 24620) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 14 жовтня 2024 року о 16:30 годин.

Представник позивача у судовому засіданні, у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує.

Прокурор у судове засідання не з`явився.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 грудня 2024 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" (відповідачем, постачальником) було укладено договір про закупівлю товарів №101.

Згідно пункту 1.4 договору закупівля товару за договором відбувається без застосування електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" №1275 від 11 листопада 2022 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар, за ДК 021:2015 44170000-2 Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) згідно з положеннями цього договору та за цінами зазначеними в Специфікації.

Згідно Специфікації (додаток №1 до договору) сторонами була узгоджена поставка товарів (профлист, металорофіль, лист оцинкований тощо) на загальну суму 1582586,00 грн.

Відповідно до пункту 2.6 договору строк поставки товару: до 15 грудня 2023 року.

Згідно пункту 2.1 договору товар поставляється згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, технічними умовами тощо.

Відповідно до пункту 2.2 договору одержувачем товару є військова частина НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 2.3 договору поставка здійснюється за рахунок постачальника та його транспортом. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання несе постачальник.

Відповідно до пункту 2.4 розвантаження товару здійснюється представниками замовника.

Згідно пункту 4.2 договору загальна вартість товару, що підлягає поставці та оплаті за договором, в тому числі вартість маркування, вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати складає 1 58586,00 грн, у тому числі ПДВ 263764,33 грн.

Відповідно до пункту 4.4 договору оплата поставленого товару виконується замовником протягом 7 банківських днів з дати постачання в разі наявності коштів на р/р частини, а в разі відсутності коштів на р/р оплата здійснюється при надходженні коштів на р/р протягом 5 банківських днів.

Як зазначає позивач, відповідачем у строк передбачений договором не було поставлено замовлений товар. В зв`язку з чим 29 грудня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено відповідачеві Додаткову угоду №1 про розірвання основного договору.

06 лютого 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено претензію №2 про розірвання договору №101 від 12 грудня 2023 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, товар відповідачем не поставлено, у зв`язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань за договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Згідно частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.2 договору за порушення строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно пункту 6.3 договору за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) товару з постачальника стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" не було поставлено замовлену продукцію, тобто одночасно порушено строки поставки товару та не було його поставлено, а тому у своїх позовних вимогах просить стягнути з відповідача як пеню та штраф на підставі пункту 6.2 договору, так штраф за пунктом 6.3 договору.

З таким тлумаченням суд не може погодитись, адже фактично відповідачем здійснено одне порушення не поставлено товар, на умовах та у строки узгоджені сторонами у договорі.

За таких обставин вимоги про притягнення відповідача до відповідальності як за порушення строків поставки (не поставку товару в узгоджені сторонами строки), так і за не поставку товару в цілому не відповідає статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як зазначав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 17 грудня 2020 року по справі № 910/12876/19 та підтверджено висновками Великої Плати Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року по справі № 910/12876/19, наявність у договорі умов щодо стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за договором, двох видів штрафу (двох неустойок одного виду) з однаковою базою для нарахування неустойки, з огляду на правову природу негрошового зобов`язання не відповідають статті 61 Конституції України. Вказаний критерій, з огляду на застосовану конструкцію формулювання та його правовий характер, є абсолютним та має застосуватися у всіх випадках, не враховуючи наявності чи відсутності іншого.

Відповідно до частини 4 статті 263 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" вчинило одне правопорушення не поставило замовникові товар (ані в узгоджені сторонами строки, ані поза ними), притягнення відповідача до відповідальності окрім як за пунктом 6.2 договору (порушення строків поставки), ще за пунктом 6.3 договору, порушує положення статті 61 Конституції України та суперечить принципу верховенства права, що включає себе принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми.

А отже позовні вимоги щодо стягнення із відповідача за не поставку товару штрафу, передбаченого у пункті 6.3 договору, суд вважає протиправними та відмовляє у їх задоволенні.

Щодо стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов`язання, передбаченої у пункті 6.2 договору, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно пункту 2.6 договору товар мав бути поставлений до 15 грудня 2023 року.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" не поставило позивачу замовлені товари, а тому перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за період з 16 грудня 2023 року по 23 травня 2024 року у розмірі 253 213,76 грн. та штрафу у розмірі 110 781,02 грн, відповідно до умов пункту 6.2 договору, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно.

Разом з тим, враховуючи твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що заявлений розмір штрафних санкцій є надмірним та не відповідає обставинам справи з посиланням на положення частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідачем не було поставлено замовлений товар, а тому 06 лютого 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено претензію №2 про розірвання договору.

Відповідно до підпункту 5.4.3 пункту 5.4 договору замовник має право у разі невиконання зобов`язань постачальником більш ніж 30 календарний день з дати визначеної пунктом 2.6 договору достроково в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши про це у десятиденний строк.

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, у позивача було передбачене законом та договором право односторонньо розірвати договір. Замість цього позивач ще через майже чотири місяці, коли розмір неустойки виріс більш ніж у п`ять разів та сумарно досяг 1/4 ціни договору, звернувся із позовом до суду.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі 67/1346/15-ц.

При цьому, застосоване у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

Враховуючи, що ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

У постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №904/12429/16.

Згідно статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не доведено, що внаслідок строків виконання зобов`язань зі своєчасної поставки товару відповідачем було заподіяно позивачу збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу. При цьому матеріали справи свідчать, що у випадку зменшення розміру штрафу позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані, протилежного останнім не доводиться.

При цьому поведінка позивача вочевидь свідчила (направлення додаткової угоди про розірвання договору, направлення претензії про розірвання договору), що виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, а отже ступінь виконання зобов`язання боржником не може мати визначальне значення для оцінки співрозмірності штрафних санкцій.

З огляду на викладене, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі 902/538/18).

Зазначене свідчитиме про дотримання справедливого балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача надмірним та несправедливим фінансовим тягарем. Відтак, необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу у даному разі не може свідчити про нівелювання мети існування неустойки як відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність заперечень з боку позивача щодо доводів відповідача про надмірність заявленого штрафу, суд вбачає наявність виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру штрафу.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за пунктом 6.2 договору, на 50%, тобто до розміру 181997,39 грн. В задоволенні решти заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій суд вважає за необхідне відмовити.

Суд констатує, що присудження до стягнення штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є цілком адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2184,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" (61010, м. Харків, вул. Олександра Шпейєра, 66, код ЄДРПОУ 40172470) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 181997,39 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 101 від 12 грудня 2023 року та 2184,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "21" жовтня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець