Ухвала

від 21.10.2024 по справі 953/792/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/792/21

н/п 1-кп/953/202/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Київського районного суду м.Харкова об`єднане кримінальне провадження №12018220490005543 від 29.12.2018, №12019220490001468 від 02.04.2019, №12019220490005140 від 10.11.2019, №12018220490001597 від 11.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -

,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження №12018220490005543 від 29.12.2018, №12019220490001468 від 02.04.2019, №12019220490005140 від 10.11.2019, №12018220490001597 від 11.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні сторона захисту просила звільнити обвинуваченого на підставі ст.49 КК України та закрити кримінальні провадження №12018220490005543 від 29.12.2018, №12019220490001468 від 02.04.2019, №12019220490005140 від 10.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Крім того, сторона захисту на підставі п. 4-1 ч.1ст.284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, прохала закрити кримінальні провадження №12018220490001597 від 11.04.2018, №12018220490005543 від 29.12.2018, №12019220490001468 від 02.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотань сторони захисту не заперечував.

Потерпілий у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання стони захисту щодо закриття кримінального провадження №12019220490005140 від 10.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 .

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи , приходить до наступного.

Частиною 1 ст.285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.7 ст.284 КПК України, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

У відповідності до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності, а саме: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку у пункту 2 цієї частини; десять років у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухиляється від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затриманням, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років ( ч.2 ст.49 КК України).

Перебіг давності преривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч.3 ст.49 КК України).

Тобто, скоєння впродовж строку давності нового кримінального проступку чи нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або менш суворі за видом заходи примусу, не впливає на перебіг диференційованих строків давності.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20.

Разом з цим, давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст.109-114-2, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частини першої ст.442 цього кодексу ( ч.5 ст.49 КК України).

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з`ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. У постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 2 липня 2019 року (справа № 515/331/17, провадження № 51-27км19) зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, ВП ВС у постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Тобто, суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні, внесеному 29.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490005543, ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні 28.12.2018 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення строків давності, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України.

Разом з цим, зі змісту обвинувальних актів, складених у кримінальних провадженнях №12018220490005543 від 29.12.2018, №12019220490001468 від 02.04.2019, №12019220490005140 від 10.11.2019, ОСОБА_6 , після вчинення 28.12.2018 кримінального проступку, обвинувачується в нових кримінальних правопорушеннях, а саме:

-12.01.2019 у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України;

-02.04.2019 у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України;

-14.04.2019 у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України;

-09.11.2019 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.185 КК України.

Санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі до п`яти років.

Враховуючи положення ч.3 ст.49 КК України, суд доходить до висновку, що після вчинення 28.12.2018 ОСОБА_6 кримінального проступку, перебіг давності притягнення його прервався і почав відраховуватися з 14.04.2019, тобто з моменту вчинення останнього нового нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше двох років.

При цьому,як вищезазначалося,вчинення ОСОБА_6 09.11.2019кримінальних проступків,передбаченихч.1ст.125,ч.1ст.185КК України не впливає на перебіг диференційованих строків давності.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що по кримінальному провадженні за №12018220490005543 від 29.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні 28.12.2018 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, станом на 21.10.2024 закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України.

Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні, внесеному 02.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220490001468, ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні 14.04.2019 нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто у незакінченому замаху на таємне викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

Санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі до п`яти років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення строків давності, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України.

Крім того,як вищезазначалося,оскільки вчинення ОСОБА_6 09.11.2019кримінальних проступків,передбаченихч.1ст.125,ч.1ст.185КК України не впливає наперебіг диференційованих строків давності,судом також невстановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для переривання строків давності, передбачених ч.3 ст. 49 КК України.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що по кримінальному провадженні за №12019220490001468 від 02.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні 14.04.2019 нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, станом на 21.10.2024 закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України.

Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні, внесеному 10.11.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220490005140, ОСОБА_6 обвинувачується, у вчиненні 09.11.2019 кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.185 КК України.

Санкція ч.1 ст.125 КК України передбачає покарання, зокрема, у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян, виправних робіт на строк до одного року.

Санкція ч.1 ст.185 КК України передбачає покарання, зокрема, у вигляді штрафу до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів громадян, обмеженням волі до п`яти років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що по кримінальному провадженні за №12019220490005140 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні 09.11.2019 кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.185 КК України, станом на 21.10.2024 закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України.

Крім того, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

З`ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі вимог ст. 49 КК України, у зв`язку з чим вищезазначені кримінальні провадження по вищевказаним кримінальним правопорушенням підлягають закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою.

Положеннями ч.1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч.1, 3ст. 479-2 КПК Українисуд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другоїст.284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до п.4-1 ч. 1ст.284 КК Україникримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст.51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні, внесеному 11.04.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490001597, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, а саме:

04.04.2018 - кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємного викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно. Діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкодупотерпілому ТОВ «Альфа-Продукт» в розмірі 284,00 грн.;

06.04.2018 - кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємного викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно. Діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкодупотерпілому ТОВ «Альфа-Продукт» в розмірі 358,20 грн.;

07.04.2018 - кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємного викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно. Діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкодупотерпілому ТОВ «Альфі-Продукт» в розмірі 311, 40 грн.;

07.04.2018 - кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємного викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно. Діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкодупотерпілому ТОВ «Альфа-Продукт» в розмірі 405,70 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2018 по 3.06.2018 на рівні 1762,00 грн., а 50відсотків відйого розмірустановить 881,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 вказаних вище кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України,розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 1762,00,00грн. (881?2).

Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого 04.04.2018, 06.04.2018, 07.04.2018 майна є меншою за розмір, з якого відповідно доЗакону « Про державний бюджет України на 2018 рік» та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 1762,00 грн., з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст.5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.185 КК України, а тому кримінальне провадження №12018220490001597 від 11.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України підлягає закриттю з підстав, установлених п. 4-1 ч. 1ст. 284 КК України.

Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні, внесеному 29.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490005543, ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні 12.01.2019 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто незакінченому замаху на таємне викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно. Діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкодупотерпілому ТОВ «РЕДДИНГ» в розмірі 1298,50 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2019 по 3.06.2019 на рівні 1921,00 грн., а 50відсотків відйого розмірустановить 960,50 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 вказаного вище кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України,розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 1921,00,00грн. (960?2).

Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого 12.01.2019 майна є меншою за розмір, з якого відповідно доЗакону «Про державний бюджет України на 2019 рік» та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 1921,00 грн., з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст.5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2ст.185 КК України, а тому кримінальне провадження №12018220490005543 від 29.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України підлягає закриттю з підстав, установлених п. 4-1 ч. 1ст. 284 КК України.

Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні, внесеному 02.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220490001468, ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні 02.04.2019 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто у таємному викраданні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно. Діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкодупотерпілому ТОВ «РУШ» в розмірі 295,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2019 по 3.06.2019 на рівні 1921,00 грн., а 50відсотків відйого розмірустановить 960,50 грн.

Таким чином,з оглядуна змістположень Податковогокодексу Українита Закону№ 3886-IX,на моментвчинення ОСОБА_6 вказаного вищекримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.185КК України,розмірвартості викраденогомайна,з якогонастає кримінальнавідповідальність заст.185КК України,становив 1921 грн. (960?2).

Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого 02.04.2019 майна є меншою за розмір, з якого відповідно доЗакону « Про державний бюджет України на 2019 рік» та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 1921,00 грн., з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст.5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.185 КК України, а тому кримінальне провадження №12019220490001468 від 02.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України підлягає закриттю з підстав, установлених п. 4-1 ч. 1ст. 284 КК України.

Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При цьому, нормами КПК України не передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження у справі.

З оглядуна зазначене,цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 по відшкодування майновоїшкоди урозмірі 54980,00грн.та моральноїшкоди урозмірі 10000,00грн., підлягає залишенню без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 по відшкодування майновоїшкоди урозмірі 19209,40грн.та моральноїшкоди урозмірі 6000,00грн., підлягає залишенню без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 по відшкодування майновоїшкоди урозмірі 4374,56грн.та моральноїшкоди урозмірі 10000,00грн., підлягає залишенню без розгляду.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі? ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілі не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а також на підставі п. 4-1 ч. 1ст.284КК України процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 25.04.2019 у кримінальному провадженні № 12019220490001468 від 02.04.2019 застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під-вартою, який ухвалою Київського районного суду м.Харкрва від 18.06.2019 був продовжений із застосуванням альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19210,00 грн.

04.07.2019, у кримінальному провадженні №12019220490005140 від 10.11.2019, ОСОБА_9 внесено заставу в сумі 19210,00 грн., у зв`язку з чим, 04.07.2019 ОСОБА_6 звільнено з-під варти.

Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_6 суд залишає в силі до набрання ухвали суду законної сили.

Після набрання ухвалою законної сили заставу у розмірі 19210,00, яка була сплачена згідно виписки з рахунку № НОМЕР_1 від 04.07.2019, повернути заставодавцю - ОСОБА_9 .

Скасувати арешт майна, накладений в межах кримінального провадження №12019220490005140 від 10.11.2019 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкові від 27.12.2019 у справі №953/25500/19 н/п 1-кс/953/15097/19.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.3, 49 КК України, ст. 284, 285, 286, ст. ст. 369 - 372, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання сторони захисту задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення 28.12.2018, 14.04.219, 09.11.2019 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.185, ч.2ст.15,ч.2ст.185 ККУкраїни, на підставі статті 49 КК України.

Кримінальне провадження №12018220490005543 від 29.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 28.12.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Кримінальне провадження №12019220490001468 від 02.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 14.04.2019 кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України.

Кримінальне провадження №12019220490005140 від 10.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 09.11.2019 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.185 КК України - закрити на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Кримінальне провадження №12018220490001597 від 11.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 04.04.2018, 06.04.2018, 07.04.2018 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України - закрити на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК Україниу зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Кримінальне провадження №12018220490005543 від 29.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 12.01.2019 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - закрити на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК Україниу зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Кримінальне провадження №12019220490001468 від 02.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 02.04.2019 кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.185КК України- закрити на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК Україниу зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 по відшкодування майнової шкоди у розмірі 54980,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.- залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 по відшкодування майнової шкоди у розмірі 19209,40 грн. та моральної шкоди у розмірі 6000,00 грн.- залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 по відшкодування майновоїшкоди урозмірі 4374,56грн.та моральноїшкоди урозмірі 10000,00грн.- залишити без розгляду.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «Geele CK», р.н. НОМЕР_3 , перехідник для Micro SD порта, страховий поліс на автомобіль «Geele CK», р.н. НОМЕР_3 , карту банку «Приват банк» НОМЕР_4 ,візитку Enjoy smoke; накопичувальні картки «Fishka» та «Wash and Go»,

«Griming»; флеш карту 128 мб, зв`язку ключів у кількості 9 штук та два магнітні ключі, ланцюг з двома ключами та одним магнітом, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути власнику;

-електронні ваги, 100 зіп-пакетів, два шприци інсулінові, пакет з речовиною рослинного походження, стартовий пістолет марки «Револьвер РС-31,які передані на зберігання до камери схову Київського ВП ГУНП в Харківській області знищити;

-туш для вій L`Oreal Paris VolumeMillionLashesFatale, передана на зберігання ТОВ «РУШ» - вважати повернутою власнику;.

-компакт диск DVD-R16х4.7 Gb;ком пактдиск AxentDVD-R16х4.7 Gb; компакт диск DVD-R з відеозаписами з магазину «Мегаспорт» за адресою: м.Харків, вул. Г. Праці, за період часу з 21:13 до 22:26 годин 12.01.2019; : 2 диски Videx Excellent CD-R 700 Mb, помаранчевого кольору з відеозаписами з камер внутрішнього відео спостереження супермаркету «Класс», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

-штани чоловічі ТМ «Nike», артикул 928441-010, сірого кольору, магнітні кліпси та бірки, передані на зберігання представнику потерпілого вважати повернутими власнику;

-куртка шкіряна,чоловіча таджинси чоловічі,передані назберігання ТОВ«Пул ЕндБеа Україна»- вважати повернутими власнику.

Скасувати арешт майна, накладений в межах кримінального провадження №12019220490005140 від 10.11.2019 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкові від 27.12.2019 у справі №953/25500/19 н/п 1-кс/953/15097/19.

До набранняухвалою судузаконної силизалишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави.

Після набрання ухвалою законної сили заставу у розмірі 19210,00, яка була сплачена ОСОБА_9 згідно виписки з рахунку № НОМЕР_1 від 04.07.2019, повернути заставодавцю - ОСОБА_9 .

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя - ОСОБА_1