Ухвала

від 25.09.2024 по справі 205/5639/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2314/24 Справа № 205/5639/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 та обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№1201740690001898, 12020045690000301, 1202104569000054, 12022046690000378 відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, не заміжньої, освіта середня, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року ОСОБА_8 було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 186. ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено відраховувати з 21 січня 2023 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_8 - залишено без змін, до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_8 , в рахунок відшкодування майнової шкоди, на користь ТОВ «АТБ-Маркет» - 262,52 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та щодо розподілу судових витрат.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 , а також особа, відносно якої кримінальне провадження закрито, 27 липня 2017 року, близько 11 години 50 хвилин, перебували неподалік ресторану швидкого харчування " McDonalds ", розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Юрія Кондратюка 2Б , де побачили потерпілу ОСОБА_10 , яка тримала на правій руці жіночу сумочку, після чого вступили між собою у попередню змову на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачена ОСОБА_8 та особа, відносно якої кримінальне провадження закрито, діючи за попередньою змовою групою осіб, із корисливих міркувань, прослідували за потерпілою ОСОБА_10 до лісосмуги, де підбігли до неї, при цьому особа, відносно якої кримінальне провадження закрито, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, схопила ОСОБА_10 за волосся та повалила на землю, після чого сіла на потерпілу та почала утримувати праве плече, тим самим спричинивши фізичний біль. В цей час обвинувачена ОСОБА_8 , діючи із корисливих міркувань, в групі з особою, відносно якої кримінальне провадження закрито, з метою доведення злочинного умислу до кінця, шляхом ривку вирвала з рук потерпілої ОСОБА_10 жіночу сумку, в якій знаходилось її майно, саме: мобільний телефон «Nokia 112 Black», вартістю 202,50 грн.; мобільний телефон «Nokia 105 Dual SIM Black», вартістю 250 грн.; грошові кошти у сумі 50 грн., а всього на загальну суму 502 грн., після чого співучасники з місця злочину з викраденим майном зникли, завдавши потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність та вчиняючи злочин повторно, обвинувачена ОСОБА_8 , 16 вересня 2020 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебувала у торгівельному залі магазину «Продукти-4» ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», який розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Метробудівська 12, де у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачена ОСОБА_8 , в той же день та час, перебуваючи у зазначеному вище місці, переконавшись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих міркувань, пересуваючись відділами магазину, взяла наступне майно: консерву 0,525 кг ОНИСС Яловичина тушкована з/б в кількості 1 одиниці, вартістю 90,20 грн.; ковбасу М`ясна лавка/Своя лінія Єврейська с/в вак/упак в кількості 1 одиниця, масою 0,341 грам, вартістю 115,12 грн.; форель 180 г Своя лінія слабосолена філе-шматок за шкірою 1 ґатунку вак/упак в кількості 1 одиниця, вартістю 109,70 грн., після чого минаючи касову зону, з місця злочину зникла, таким чином викрала зазначене майно, завдавши ТОВ «АТБ-Маркет» майнову шкоду на загальну суму 315,02 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність та вчиняючи злочин повторно, обвинувачена ОСОБА_8 , 18 січня 2021 року, близько 21 години, перебувала за місцем проживання своєї матері - потерпілої ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_3 , де у неї виник злочинний умисел на крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачена ОСОБА_11 , діючи таємно, із корисливих міркувань, переконавшись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрала з однієї з кімнат ноутбук «Dell Inspirion 3583», чорного кольору, вартістю 9687,30 грн., після чого з місця злочину зникла, завдавши потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність та вчиняючи злочин повторно, обвинувачена ОСОБА_8 , будучи обізнаною, що згідно з Указом Президента України №64\2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, 31 липня 2022 року, у період часу з 15 години 30 хвилин до 16 години (більш точний час під час досудового слідства не встановлено), перебувала неподалік приміщення магазину « Варус », розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Юрії Кондратюка 8 , де зустрілась зі своїм сином - потерпілим ОСОБА_12 , у якого в цей момент із нагрудної сумки випав мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Gb Onyx Gray», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 7675 грн., зі смарт-захистом 12м для вказаного телефону, вартістю 1000 грн., у чохлі «Colorway TPU matt Xiaomi Redmi Note 10 Pro", вартістю 199 грн., який обвинувачена підняла та почала утримувати при собі. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого, обвинувачена ОСОБА_8 , в той же день, близько 16 години, перебуваючи у зазначеному вище місці, попросила ОСОБА_12 зайти за приміщення магазину та нібито забрати речі у невідомого чоловіка, на що потерпілий погодився. В цей час, обвинувачена ОСОБА_8 , утримуючи при собі зазначений вище мобільний телефон, почала відходити від потерпілого та прискорювати темп, однак її дії були помічені потерпілим ОСОБА_12 , який усвідомлюючи протиправний характер дій обвинуваченої, намагався словесно зупинити її. Після цього, обвинувачена ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що її дії були помічені, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, діючи відкрито, із корисливих міркувань, продовжуючи утримувати при собі мобільний телефон потерпілого, сіла до салону автомобіля «Daewoо Lanos» та з місця злочину зникла, завдавши потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 8874 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник в апеляційній скарзі просить змінити вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року відносно ОСОБА_8 , за ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 4 КК України та пом`якшити призначене покарання, призначивши ОСОБА_8 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 69-1 КК України: за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки; за ч. 4 ст. 186 КК України із застосування у виді позбавлення волі строком на п`ять років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий та покладанням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

В обґрунтування своїх вимог захисник обвинуваченої посилається на те, що при призначенні виду та розміру покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступень тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та особу обвинуваченої ОСОБА_8 , яка є раніше не судимою особою.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, враховуючи характер вчинених ОСОБА_8 дій та їх небезпечності та усіх даних про неї, відсутність обставин, що обтяжують покарання та враховуючи обставини, що пом`якшують покращання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку, на думку сторони захисту, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 занадто суворе покарання, хоча і в межах санкцій визначених ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 4 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Враховуючи дані про ОСОБА_8 , визнання вини та відшкодування заподіяного збитку, застосування до ОСОБА_8 покарання із застосуванням ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 69-1 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі та звільнення її від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк та покладанням обов`язків передбачених ст. 76 КК України, на думку захисника буде справедливим.

Обвинувачена в апеляційній скарзі просить вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року відносно ОСОБА_8 , за ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 4 КК України - змінити в частині призначеного покарання та обрати їй більш м`яке покарання не пов`язане із реальною ізоляцією від суспільства, із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, мотивуючи такі вимоги тим, що повністю усвідомила протиправність своїх дій, визнала вину, розкаялась у вчиненому та хоче мати можливість повернути своїх дітей.

В своїх доповненнях до апеляційної скарги, обвинувачена просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи такі вимоги тим, що судом першої інстанції в ході розгляду кримінального провадження в спрощеному порядку у відповідності до ст. 349 КПК України було грубо порушено її право на захист, зокрема, не роз`яснено наслідки такого розгляду справи для обвинуваченої, не кваліфіковано її дії за одним із інкримінуємих епізодів, не досліджено необхідний обсяг письмових доказів та не розглянуто її клопотань щодо заміни захисника, який жодного разу не відвідав її у виправній установі для узгодження позиції і був присутній в ході судового розгляду формально, не надаючи їй жодної правової допомоги.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник та обвинувачена апеляційну скаргу підтримали, разом із доповненнями до неї, наполягали на її задоволенні та призначенні нового розгляду.

Прокурор апеляційну скаргу обвинуваченої підтримала частково, в частині допущених судом порушень вимог кримінального процесуального закону, щодо вимог обвинуваченої про призначення їй більш м`якого покарання, то прокурор в задоволенні цієї частини апеляційної скарги просила відмовити, зазначила, що розмір обраного судом покарання є обґрунтованим, відповідним ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченої.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 409, ст. 412 КПК України, підставами для скасування судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК України, згідно якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються : прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбування покарання; рішення про інші майнові стягнення і підстави цих рішень; рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації; рішення про відшкодування процесуальних витрат; рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження; порядок отримання копій вироку та інші відомості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 349 КПК України, обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Під час здійснення спеціального судового провадження досліджуються всі надані докази.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вищевказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не були виконані належним чином.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розгляду кримінальних проваджень №№1201740690001898, 12020045690000301, 1202104569000054, 12022046690000378 відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України в спрощеному порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження ряду письмових доказів та обмежившись допитом обвинуваченої за епізодами вчинення крадіжок майна ТОВ "АТБ Маркет" від 16 вересня 2020 року та майна потерпілої ОСОБА_11 від 18 січня 2021 року.

При цьому, як вбачається із журналів судового засідання від 17 березня 2023 року, 12 квітня 2023 року, 16 січня 2024 року, 14 лютого 2024 року, 19 лютого 2024 року та 11 березня 2024 року, судом першої інстанції обов`язку щодо роз`яснення положень ч. 3 ст. 349, ч. 2 ст. 394 КПК України виконано не було. Тобто, судом першої інстанції не з`ясовано чи правильно ОСОБА_8 розуміє зміст обставин вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються органом досудового розслідування, чи не має сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, а також, не роз`яснено ОСОБА_8 , що у випадку розгляду кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, обвинувачена буде позбавлена процесуального права оскаржити вирок суду в апеляційному порядку щодо фактично встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження. Відповідних розписок щодо ознайомлення місцевим судом обвинуваченої із наслідками спрощеного розгляду та отримання її добровільної згоди на такий розгляд матеріали кримінального провадження, також, не містять. Фактично судом першої інстанції лише формально було повідомлено учасників про розгляд справи в спрощеному порядку та визначено обсяг доказів, які суд вважав за доцільне дослідити, без належного роз`яснення наслідків такого розгляду для обвинуваченої, що є порушенням права ОСОБА_8 на захист і є безумовною підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Також, серед істотних порушень кримінального процесуального законодавства України, які вплинули на розгляд кримінального провадження, мати суттєве значення для прийняття остаточного судового рішення та призвели до порушення права обвинуваченої на захист, є те, що місцевим судом не було кваліфіковано дії ОСОБА_8 за одним із епізодів вчинення крадіжки та не призначено в резолютивній частині вироку покарання.

Так, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні двох епізодів крадіжки, а саме епізоду крадіжки майна ТОВ "АТБ Маркет" від 16 вересня 2020 року та крадіжки майна потерпілої ОСОБА_11 від 18 січня 2021 року. При цьому, в мотивувальній частині вироку, посилаючись на дослідження доказів за вказаними епізодами в порядку ст. 349 КПК України, місцевий суд не розмежував кваліфікацію даних епізодів вчинених злочинів, обмежившись лише загальною кваліфікацією дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно. Тобто, фактично судом першої інстанції було кваліфіковано дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України, ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, лише за одним епізодом та за одним епізодом в резолютивній частині призначено покарання, і не зрозумілим та неконкретним є в судовому рішенні за яким саме епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 визнано винною та призначено їй покарання. Такі порушення суду першої інстанції не тільки є суттєвими для прийняття остаточного судового рішення, а й безпосередньо впливають на обсяг обвинувачення та його розуміння ОСОБА_8 , а відтак і свідчать про порушення права останньої на захист, спростовуючи висновки суду першої інстанції про розуміння обвинуваченою всього обсягу обставин, за яких ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочинів, їх повне визнання та згоду на розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Поміж іншого, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно було проігноровано клопотання ОСОБА_8 щодо заміни їй безоплатного захисника, вмотивовані тим, що захисник ОСОБА_9 неналежним чином виконує свої обов`язки з надання захисту обвинуваченої та представництва її інтересів в суді. Зокрема, обвинувачена двічі зверталась до суду із такими заявами та наголошувала на тому, що захисник ОСОБА_9 жодного разу не приїздила до неї у виправну установу для узгодження позиції та обрання лінії захисту, побачень із захисником за межами залу судових засідань обвинувачена не мала, як і не мала жодного зворотнього зв`язку із захисником. Вказані клопотання обвинуваченої в судових засіданнях від 03 травня 2023 року та 07 червня 2023 року на обговорення судом першої інстанції не ставились, думка учасників з приводу клопотань обвинуваченої не з`ясовувалась, клопотання залишені судом першої інстанції не розглянутими, що свідчить про порушення судом першої інстанції права обвинуваченої на захист, гарантованого ст. ст. 42, 54 КПК України.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в ході апеляційного розгляду обвинувачена скористалась своїм правом та відмовилась від захисника ОСОБА_9 , уклавши договір про надання правової допомоги із захисником ОСОБА_7 , що підтверджує неналежне виконання попереднім захисником своїх обов`язків з надання правової допомоги обвинуваченій, а відтак і підтверджую відсутність правової допомоги обвинуваченій під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК України, які в свою чергу призвели до грубого порушення права обвинуваченої на захист та до неповноти судового провадження, оскільки без дослідження та встановлення залишились обставини кримінального провадження, які суттєво впливають на висновки щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої та прийняття остаточного судового рішення, є безумовною підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. При новому розгляду суду необхідно врахувати вищенаведені підстави скасування вироку, а також, врахувати позицію обвинуваченої, викладену в доповненнях до апеляційної скарги щодо незгоди із фактично встановленими обставинами кримінального провадження за епізодами вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України.

Щодо раніше обраного обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності проведення нового судового розгляду із встановленням обставин кримінального провадження, дослідженням письмових доказів та допиту потерпілих, то колегія суддів вважає за доцільне продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 та обвинуваченої ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити ОСОБА_8 до початку проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4