Рішення

від 10.10.2024 по справі 511/3270/23

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3270/23

Номер провадження: 2/511/78/24

10 жовтня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

секретаря судового засідання Ніколас С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ГРУП», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви.

18.10.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», в якій просить:

- стягнути з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» на її користь шкоду завдану смертю сина ОСОБА_5 під час ДТП за участю застрахованого транспортного засобу в розмірі 100 000 грн; витрати на поховання сина та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 14 614 грн:; моральну шкоду, яка заподіяна смертю сина в розмірі 14 614 грн

- стягнути з відповідача ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» на її користь моральну шкоду, яка заподіяна смертю її сина ОСОБА_5 під час ДТП, яке вчинив працівник ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» водій ОСОБА_6 у розмірі 600 000 грн; витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 43 497 грн ; - шкоду завдану смертю сина , так як на момент його смерті позивачка була непрацездатна та мала право на одержання від нього утримання у загальному розмірі 73 080,00 грн.

Також просила стягнути з відповідачів судові витрати.

В позові зазначила, що 30.11.2015 року ОСОБА_6 , працюючий на той момент водієм ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», керуючи сідловим тягачем марки «RENAULT MAGNUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вулиці Одарія в Суворовському районі м. Одеса, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , її сина, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

По даному факту порушено кримінальне провадження № 12015160000000896 відносно водія ОСОБА_6 , її визнано потерпілою в рамках даного провадження, справу з обвинувальним актом скеровано до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.12.2019 у справі № 523/8821/18, її визнано потерпілою та цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12015160000000896 від 01.12.2015 року, а ОСОБА_6 , ПрАТ «СГ «ТАС» та ТОВ "ГАРАНТ ГРУП» - цивільними відповідачами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер підсудний ОСОБА_6 , що стало підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч.1 ст.284 КПК України, що є не реабілітуючою його обставиною.

Оскільки позивачка є матір`ю загиблого, у зв`язку із його смертю їй спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, яку вона оцінює у 600000 грн, у понесених витратах на поховання у розмірі 58 111,00 грн, а також вона була на утриманні сина та має право на стягнення втраченого утримання в розмірі 7380 грн

Станом на дату настання ДТП ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», а сідловий тягач марки «RENAULT MAGNUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» в ПрАТ «СГ «ТАС». (Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8379029 від 28.07.2015).

Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам застрахована, просить відновити її порушені права шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування від ПрАТ «СГ «ТАС» у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у межах встановленого страхового ліміту відповідальності.

Так позивач зазначила, що вона має право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України в сумі 100000 грн, так як була особою пенсійного віку, а також відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України №1961-ГУ від 01.07.2004 року страхова компанія повинна відшкодувати їй моральну шкоду, заподіяну смертю сина в розмірі 14 614 грн. 00 коп. (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку 1 218,00 грн. х 12 = 14 614,00 грн.).

Далі, на підставі п. 27.4. статті 27 Закону України №1961-ГУ від 01.07.2004 року страхова компанія повинна вішкодувати їй частково витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, в розмірі 14 614 грн. 00 коп. (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку 1 218,00 грн. х 12 = 14 614,00 грн.).

Також просила стягнути з ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» заподіяну діями їх працівника моральну шкоду завдану їй смертю сина в розмірі 600 000 грн, а також частину витрат, які вона понесла в зв`язку з похованням сина - ОСОБА_5 , та спорудженням надгробного пам`ятника в розмірір : 43 497,00 грн. (58 111,00 грн. - 14 614,00 грн відшкодовується ПрАТ «СГ «ТАС») , а також шкоду завдану смертю сина , так як на момент його смерті позивачка була непрацездатна та мала право на одержання від нього утримання у загальному розмірі 73 080,00 грн.

Процесуальні документи.

21.12.2023 року на адресу суд надійшов відзив ПрАТ "СГ «ТАС», в якому вони позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Також надали суду заяву про застосування у справі строків позовної давності, а також клопотання про зменшення розміру витрат на правовову допомогу. (а.с.104, 110,111)

Свою позицію обгрунтували тим, що оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася 30.11.2015 р., а позивач звернулася до суду в 2023 році , то вона пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім цього, для отримання страхового відшкодування, потерпілим особам необхідно звернутися до ПрАТ «СГ «ТАС» в передбаченому законодавством порядку із заявою про страхове відшкодування, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. Позивач не зверталася до ПрАТ «СГ «ТАС») із заявою про виплату страховоговідшкодування, а тому рішення про виплату страхового відшкодування не приймалося а отже з боку ПрAT «СГ «ТАС» відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При укладенні договору страхування у форм Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8379029 ПрАТ «СГ «ТАС» взяло на себе забов`язання в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за шкоду заподіяну життю та здоров`ю, що становить 100000.00 грн., в розмірі та порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової- відповідальності власників наземних транспортних засобів", а отже вимога про стягнення 129228,00 грн. страхового відшкодування з перевищенням страхової суми є безпідставною та необгрунтованою.

Також зазначили, що вимога про стягнення 14614,00 грн. моральної шкоди є необгрунтованою, оскільки згідно чинного законодавства загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати ) стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами її чоловіку (дружині). батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) після звернення до ПрAT «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування в передбаченому законодавством України, а у даній справі не визначено коло осіб, які мають право на отримання даної виплати.

Також вважають, що безпідставно заявлено вимогу щодо відшкодування витрат на поховання, так як відповідно до чинного законодавства України, особи, які взяли на себе витрати на поховання, мають право на отримання страхового відшкодування від ПрАТ «СГ «ТАС» після звернення до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування в межах документально підтверджених витрат на поховання, але не більше 12 мінімальних заробітних плат, а позивачем вони не доведені.

10.01.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» (а.с.118), в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Свою позицію мотивували тим, що водій ОСОБА_6 на момент скоєння ДТП не працював в ТОВ «ГАРАНТ ГРУП». Підтвердили, що сідловий тягач марки «RENAULT MAGNUM 440» державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 2015 рік належав ОСОБА_4 і з 01.11.2024 року згідно договору оренди транспортного засобу №03-01/14 перебував в оренді у ТОВ «ГАРАНТ ГРУП». Згідно п. 1.3. договору термін оренди встановлено строком на один рік з «01» листопада 2014 року по «31» жовтня 2015 року, без права пролонгації.

Таким чином, вантажний автомобіль марки «RENAULT MAGNUM 440» державний номерний знак НОМЕР_1 у листопаді 2015 року та на момент його участі у ДТП 30.11.2015 року не перебував у розпорядженні відповідача. ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди.

В свою чергу тільки в підставі цивільно - правових угод ТОВ«ГАРАНТ ГРУП» отримувало послуги водія від ОСОБА_6 з червня 2015 року по жовтень 2015 року. Товариство укладало цивільно-правові угоди з ОСОБА_6 на кожне окреме перевезення, у зв`язку з відсутністю постійної потреби у водієві. В свою чергу ОСОБА_6 з 29 травня 2007 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець, з видом діяльності - 60.24.0 (діяльність автомобільного вантажного транспорту), і є підстави вважати, що останній міг виконувати вантажні перевезення самостійно. Тому підстав для притягнення до майнової відповідальності ТОВ "ГАРАНТ ГРУП" як роботодавця ОСОБА_6 або власника автомобіля не має. Тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Груп».

20.02.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» від позивачки ОСОБА_1 , в якій вона просили не приймати доводи відповідача до уваги, так як ОСОБА_6 працював в даному підприємстві , що підтверджуються наданими нею доказами у справі, які були отримані під час розслідування кримінального провадження, зокрема показами в суді водія ОСОБА_6 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2023 року провадження у справі відкрито і справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.(а.с.94)

Ухвалою суду від 21.02.2024 року закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду (а.с.183)

Позиції сторін в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Панчошенко О.В. в судовому засіданні просили позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "ГАРАНТ ГРУП" - Топунова А.М., яка приймала участь судовому засіданні дистанційно, просила в задоволенні позову відмовити по наведеним нею мотивам. Заперечували, що водій ОСОБА_6 на момент скоєнні ДТП був працівником ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», трудовий договір з ним не укладався. 30.11.2015 року жодних перевезень за дорученням ТОВ "ГАРАНТ ГРУП" не здійснював. Підприємство не є власником транспорного засобу, договір оренди транспортного засобу, укладений між ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» та власником автомобіля, яким він керував, на момент вчинення ним ДТП припинив свою дію, а тому підстав для стягнення з них коштів на користь позивачки в рахунок відшкодування шкоди , заподіяної смертю ОСОБА_5 , не має.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, надали суду відзив на позов, судові повістки та виклики в судове засідання направлялися на електронну адресу юридичної особи, участі в судовому засіданні не приймали, про поважні причини неявки суд не повідомляли.

Третя особа - ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи викликався за зареєстрованим місцем проживання на підставі ст.128 ЦПК України, між тим в судове засідання на виклики суду не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Суд вважає, за можливе розгляд справи провести за даною явкою на підставі наявних у справі доказів .

Судом по справі встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

30.11.2015 року приблизно о 17 год. 50 хв в м Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним сідловим тягачем марки «RENAULT MAGNUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вулиці Одарія, допустив наїзд керованим ним технічно справним сідловим тягачем марки «RENAULT MAGNUM 440» на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП. При цьому водій порушив вимоги п.2.3, 12.3.,16,2 ПДР України.

Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим на підставі актового запису про смерть №12345, виконаного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції та лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 №3825 від 01.12.2015 року.(а.с.18,19)

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.15)

Відомості за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 12015160000000896, з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст, 286 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження за № 12015160000000896. (а.с.25)

В подальшому, на підставі обвинувального акту від 12.06.2018 у кримінальному провадженні № 12015160000000896 Суворовським районним судом м. Одеси відкрито провадження у справі № 523/8821/18 (провадження № 1-кп/523/834/18) за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

17.07.2018 року позивачкою ОСОБА_1 подано позовну заяву про стягнення майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.12.2019 у справі № 523/8821/18, ОСОБА_1 визнано потерпілою та цивільним позивачем у кримінальному провадженні, а ОСОБА_6 , ПрАТ «СГ«ТАС» та ТОВ ГАРАНТ ГРУП» - цивільними відповідачами, що підтверджується копію ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.12.2019 у справі № 523/8821/18.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер підсудний ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 21.07.2020 Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). (а.с.24)

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 19.01.2022 року закрито кримінальне провадження № 12015160000000896 від 01.12.2015 року на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України в зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 Роз`яснено потерпілій , що закриття провадження по нереабілітуючим обставинам не позбавляє її права повторного звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства. (а.с. 179)

Також судом в ході розгляду справи встановлено, що сідловий тягач марки «RENAULT MAGNUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), свідоцтво про реєстрацію автомобіля CAT 427001.(а.с.127)

Станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 30.11.2015 року, сідловий тягач марки «RENAULT MAGNUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 було застраховано директором ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» ( - ОСОБА_8 в ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на строк з 28.07.2015 по 27.07.2016, що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8379029 від 28.07.2015 року. Згідно Полісу ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.(а.с.21)

Відповідач ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» надав суду договір оренди транспортного засобу №03-01/14 від 01.11.2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», відповідно до якого сідловий тягач марки «RENAULT MAGNUM 440» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, колір синій, номер шасі: НОМЕР_5 . Згідно п. 1.3. договору, був переданий в оренду строком на один рік з «01» листопада 2014 року по «31» жовтня 2015 року, без права пролонгації.Також, п. 6.4. договору визначено, що одною з підстав припинення договору є закінчення терміну дії договору.(а.с.123)

Також позивачем в підтвердження того факту, що ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах з ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» на час скоєння ДТП надано суду наступні докази:

-Довідку з Пенсійного фонду України, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ГРУП» з січня по жовтень місяць 2015 року включно (звітний рік 2015) сплачувало страхові внески за ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 (а.с.20); - пояснення ОСОБА_6 від 30.11.2015 року, отримані працівниками поліції в рамках кримінального провадження №12015160000000896, в яких ОСОБА_6 зазначив, що він працював в ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» на момент скоєння ДТП.(а.с.33)

Також в підтвердження понесених витрат на поховання сина позивачкою ОСОБА_1 суду надано наступні докази:- довідку похоронного агента, яка підтвержує факт того, що саме нею було організовано поховання сина ОСОБА_5 на Роздільнянському кладовищі № 2; - накладну № 31 від 02.12.2015 на суму 1 976 грн. 00 коп.; - накладні від 02.12.2015 на суми 897 грн. 50 коп. та на суму 1 595 грн. 00 коп;- рахунок- фактуру № 7/1 від 01.12.2015 на суму 7 265 грн. 00 коп.; - квитанції до приходного касового ордеру № 40 від 03.12.2015 на суму 10 100,00 грн.; № 262 від 03.12.2015 на суму 300,00 грн.; № 1362 на суму 1 000,00 грн. та на суму 2 500,00 грн.:- понесені нею витрати на спорудження надгробного пам`ятника (пам`ятник гранитний) підтверджуються копією квитанції до прибуткового касового ордера № 20 на суму 30 000,00 грн.(а.с.61-72) Загальна .сума витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника становить: 28 111,00 грн.+ 30 000,00 грн.= 58 111,00 грн.

Нормативно-правове обгрунтування та висновки суду.

Суд, заслухавши доводи сторін, давши оцінку доказам, поданим сторонами в ході розгляду справи , оцінивши їх на предмет допустимості , належності та достовірності, прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Висновки суду та застосовані норми права щодо вимог позивача до ПрАТ «СГ «ТАС».

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Так ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.01.2022 року закрито кримінальне провадження № 12015160000000896 від 01.12.2015 року на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України в зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 по факту загибелі в ДТП ОСОБА_5 , що мало місце 30.11.2015 року.

Цією ж ухвалою підтверджено обставини смерті ОСОБА_5 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_6 , відтак винуватість його у скоєному ДТП підтверджена, так як закриття провадження у справі за п.5 ч.1 ст.284 КПК України не є реабілітуючою обставиною для померлого.

Крім цього суд враховує, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи" (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року).

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивач має всі підстави для відновлення свого порушеного права і одержання грошової компенсації за спричинену їй шкоду.

В свою чергу позивач вирішила відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування від відповідача ПрАТ «СГ «ТАС», оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам застрахована, а також від ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», так як водій транспортного засобу ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах з даною юридичною особою.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована у встановленому законом порядку у Відповідача, то обов`язок відшкодувати завдану шкоду позивачу, у межах встановленого страхового ліміту відповідальності покладається на відповідача ПрАТ «СГ «ТАС», як на страховика.

Так відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ») - метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» - страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про ОСЦПВВНТЗ». Після такої виплати, за умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно із п. 23.1. ст. 23 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» - шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Щодо позовних вимог про страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8379029 від 28.07.2015, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., що відповідає положенням ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При цьому, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, саме страховик має відшкодувати шкоду Позивачу в межах суми ліміту страхового відшкодування.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Суд вважає, що позивач довела в суді наданими у справі доказами, що за життя свого сина мала право на утримання, син працював , проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання у наданих суду паспортах (а.с.11,17), вона вже досягла пенсійного віку та відноситься до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію пункту 2 частини 1 статті 1200 ЦКУ.

Таким чином, Позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зважаючи на те, що до складу сім`ї загиблого ОСОБА_5 інші особи не входили, то відповідно з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника, заподіяної смертю потерпілого, у розмірі 100000 грн.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров`я або смерті фізичної особи.

Відповідно до вимог статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути компенсована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г»" і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За обставин, коли смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме транспортного засобу сідлового тягача марки «RENAULT MAGNUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування, тому саме ПрАТ «СГ «ТАС» зобов`язане відшкодувати матері потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд вважає, що позивачка довела у суді, що втратою сина їй спричинено багатогранну та довготривалу моральну шкоду, оскільки йдеться не лише про фізичні наслідки для її здоров`я, але й про руйнування її життя, нестабільний психологічний стан, пов`язаний із втратою єдиного сина. Вона переносить душевні страждання та нестрпний біль, їй завдано непоправної шкоди і спричинені їй моральні страждання, погіршують стан її фізичного здоров`я, підтверджується відповідними виписками з медкарток. (а.с.74-76).

Станом на день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - 1218 грн.

Таким чином, виходячи з положень пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_5 14614 грн. (12180 грн. * 12), а тому з відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, у розмірі 14614 грн.

Щодо відшкодування витрат на поховання.

Пунктом 27.4. статті 27 Закону України №1961-ГУ від 01.07.2004 року передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Суд вважає доведеним, що позивачка провела витрати на поховання сина в розмірі 58111 грн, так як анадала суду в якості доказів належні докази понесення таких витрат..

Відповідно розмір страхового відшкодування, що підлягає до стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС», в якості грошової компенсації за понесені витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника складають 14 614 грн (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку 1 218,00 грн. х 12 = 14 614,00 грн.).

Щодо строків позовної давності

Так ПрАТ «СГ «ТАС»подано заяву про застосування строків позовної давності до позиваки.

Дана заява мотивована тим, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 30.11.2015 року, а отже позивач, звернувшись до суду в жовтні 2023 року пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Між тим судом встановлено із ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 19.12.2018 року, що ОСОБА_1 подала позовну заяву, в тому числі і до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» - 17.07.2018 року в рамках кримінального провадження № 12015160000000896 від 01.12.2015 року під час слухання справи у суді, відтак не пропустила загальний строк три річний строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

В зв`язку закриттям кримінального провадження № 12015160000000896 від 01.12.2015 року, судова справа ( №532/8821/18) в зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 , суд, при такій формі завершення кримінального провадження, не мав можливості розглянути позовну заяву ОСОБА_1 , а відтак ОСОБА_1 в межах строку позовної давності звернулася до суду.

Також суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачці належить відмовити в задоволенні позову, так як вона попередньо не звернулась до страхової компанії про відшкодування шкоди з відповідною заявою, так як відповідно до ПрАТ «СГ «ТАС».

Всі інші доводи відповідача спростовані матеріалами справи, яким суд надав оцінку вище.

Нормативно-правове обгрунтування та висновки суду щодо позовних вимог позивача до ТОВ «ГАРАНТ ГРУП».

Відшкодування юридичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою регламентовано ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП (322-08), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Відповідно до висновку ВС , викладеного у постанові № 426/16825/16-ц від 05.12.2018 року аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Так відповідач ТОВ « ГАРАНТ ГРУП» заперечуючи проти задоволення позову зазначили, що вони не власником транспортного засобу сідлового тягача марки «RENAULT MAGNUM 440» державний номерний знак НОМЕР_1 , він станом на 2015 рік належав ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Також надали суду договір оренди №03-01/14 від 01.11.2024 року цього транспортного засобу, дія якого припинилася 31 жовтня 2015 року без права пролонгації.

Дані доводи відповідача нічим не спростовані.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що вантажний автомобіль марки «RENAULT MAGNUM 440» державний номерний знак НОМЕР_1 у листопаді 2015 року та на момент здійснення ДТП (30.11.2015 року) не перебував у розпорядженні відповідача. ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» втратив право користування даним автомобілем, v зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди.

Також представник відповідача зазначив, що на підставі цивільно - правових угод ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» отримувало послуги водія від ОСОБА_6 з червня 2015 року по жовтень 2015 року. Товариство укладало цивільно-правові угоди з ним на кожне окреме перевезення, у зв`язку з відсутністю постійної потреби у водієві.

В підтвердження цього вказали на довідку ПФУ у формі ОК-5, яка додана позивачем, і яка містить відомості, що з січня по липень включно 2015 року, ОСОБА_6 нараховувались страхові внески Товариством з обмеженої відповідальністю «АТЛАС ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ».

Також просили звернути увагу на те, що ОСОБА_6 з 29 травня 2007 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець, з видом діяльності - 60.24.0 (діяльність автомобільного вантажного транспорту), і є підстави вважати, що останній міг виконувати вантажні перевезення самостійно.(а.с.144)-142)

Зазначили, що надати на огляд суду копії таких цивільно-правових угод не є можливим, у зв`язку зі спливом часу, однак, надали суду докази в підтвердження своєї позиції , а саме звітність ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» за цей період часу.

Так із п. 9 форми «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим осо бам до звітністю про суми нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за жовтень 2015 року», ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) зазначений за кодом «26», згідно якого, базою оподаткування є цивільно-правові договори, що унормовано у таблиці відповідності кодів категорій застрахованих осіб та кодів бази нарахування і розмірів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435.(а.с.128-142)

В свою чергу судом встановлено, що згідно цієї ж довідки ПФУ у формі ОК-5 та звітності ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» за листопад 2015 рік, ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Дані доводи відповідача також позивачем не спростовані, суду не надано ні копії трудової книжки ОСОБА_5 , ні копій наказів про прийом його на роботу та звільнення. Також матеріали даної справи не містять маршрутних листів, товаро-транспортних накладних на перевезення вантажів від ТОВ «ГАРАНТ ГРУП», які б свідчили що на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_5 30.11.2015 року він виконував свої трудові обов`язки.

.Не встановлені дані обставини і в ухвалі суду про закриття кримінального провадження № 12015160000000896.(а.с.179).

Відтак суд приходить до висновку, що наданими у справі доказами не доведено, що 30 листопада 2015 року ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» та виконував трудові обов`язки, шо унеможливлює відповідальність ТОВ «ГАРАНТ ГРУП» за шкоду заподіяну безпосередньо винним водієм, а тому в позові до ТОВ «ГАРАН ГРУП» позивачеві належить відмовити.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так з відповідчаа ПАТ «СГ «ТАС» належить стягнути на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним вимогам сумі 1073,60 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). .

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач ТОВ ПрАТ«СГ «ТАС» надала суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.111)

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві надавалась правнича допомога адвокатом Панчошенком О.В,(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1012) та він представляв інтереси позивача за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21.06.2018 року, 18.08.2023 року. (а.с.84,87)

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявником подано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №78 від 21.06.2018 року на суму 7800 (а.с.86) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 23.01.2018 року на суму 6250 (а.с.82).

Суд ввжажає, що з огляду на складність справи, , час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги, дані витрати є співмірними та обгрунтованими , а тому підстав для зменшення витрат на правничу допомогу суд не вбачає.

На підставі ст. 81, 89, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 18.11.1998 року; РНОКПП: НОМЕР_9 ) страхове відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю в розмірі100000 (сто тисяч грн) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 18.11.1998 року; РНОКПП: НОМЕР_9 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в розмірі 14 614 (чотирнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група«ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 18.11.1998 року; РНОКПП: НОМЕР_9 страхове відшкодування в якості грошової компенсації за понесені витрати на поховання загиблого 14 614 (чотирнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 18.11.1998 року; РНОКПП: НОМЕР_9 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 14050 грн.(чотирнадцять тисяч п`ятдесят грн ) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65) судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 грн.

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ГРУП», - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. В. Теренчук