Ухвала

від 10.10.2024 по справі 944/4324/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 944/4324/22

провадження № 61-13050ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» - Бережнова Євгена Валерійовича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» (далі - КНП «Яворівська районна лікарня») від 12 серпня 2022 № 281-к «Про звільнення»; зобов`язати

КНП «Яворівська районна лікарня» поновити її на посаді кухонної працівниці; стягнути з КНП «Яворівська районна лікарня» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення рішення суду; стягнути з відповідача судові витрати.

Вказувала, що з 01 квітня 2002 року вона працювала на посаді кухонної працівниці Яворівської районної центральної лікарні, яка реорганізована шляхом перетворення у КНП «Яворівська районна лікарня».

31 травня 2022 року її повідомлено про можливе вивільнення відповідно до вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Одночасно всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував їй вакантні посади в КНП «Яворівська районна лікарня», хоча повинен був це зробити.

У попередженні про наступне вивільнення їй повідомлено, що вакантних посад, які відповідали б її кваліфікації, не було.

Наказом відповідача від 12 серпня 2022 року № 281-к її було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 12 серпня 2022 року.

Однак на день видачі наказу в новому штатному розписі була наявна вільна вакантна посада, яка відповідала її спеціальності та кваліфікації, зокрема, посада кухонної працівниці, яку вона обіймала до звільнення та на яку була прийнята нова працівниця ОСОБА_2 .

Наказом КНП «Яворівська районна лікарня» від 11 травня 2022 року № 64 «Про затвердження штатного розпису та скорочення штату і чисельності працюючого» введено в дію новий штатний розпис з 01 серпня 2012 року, а її звільнено з роботи 12 серпня 2022 року, тобто фактично її було допущено до роботи на посаді кухонної працівниці після введення в дію нового штатного розпису.

11 березня 2024 року рішенням Яворівського районного суду Львівської області позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ КНП «Яворівська центральна районна лікарня» від 12 серпня 2022 року № 281-к «Про звільнення».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді кухонної працівниці КНП «Яворівська центральна районна лікарня» з 13 серпня 2022 року.

Стягнуто з КНП «Яворівська центральна районна лікарня» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 13 серпня 2022 року до 11 березня 2024 року в розмірі 63 606,36 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

20 серпня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу КНП «Яворівська центральна районна лікарня» залишено без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області

від 11 березня 2024 року залишено без змін.

18 вересня 2024 року представник КНП «Яворівська районна лікарня» -Бережнов Є. В. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яворівського районного суду Львівської області

від 11 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 20 серпня 2024 року, в якій просить їх скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі, що виникла з трудових відносин, з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»);значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

У справі предметом позову є поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулув розмірі 63 606,36 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (90 840,00 грн).

Під час вирішення питання про відкриттякасаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для відповідача.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга хоча й містить доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи за відсутності представника відповідача, однак підстав, які б слугували обов`язковому скасуванню судового рішення, зазначених в частині першій статті 411 ЦПК України, в ній не зазначено.

Такі доводи спростовуються змістом оскаржуваної постанови в якій, зокрема, суд зазначає, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представник КНП «Яворівська центральна районна лікарня» - Бережнов Є. В. підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Також апеляційне провадження ініційовано відповідачем КНП «Яворівська центральна районна лікарня».

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

Водночас, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в справі, що виникла з трудових відносин, з ціною позову, яка не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» - Бережнова Євгена Валерійовича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 20 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська