Рішення

від 19.02.2024 по справі 755/5149/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №755/5149/21

Провадження №2/760/5152/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.

законного представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Зубкова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі Білана Валерія Ігоровича до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2021 року адвокат Білан В.І. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовною заявою в інтересах недієздатної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Опікунська рада Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, в якому просив

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 11 вересня 2017 року, видане Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою (спадкова справа №615/2017) на ім`я ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , яка за життя мала 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є донькою померлої, отже за приписами ч.1 ст.1261 ЦК України має право на спадкування як спадкоємець першої черги. Про смерть своєї матері позивач досі не знає, адже вона є недієздатною особою та над нею рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року призначено опікуна ОСОБА_2 , якій лише у червні 2018 році стало відомо про смерть матері позивача та отримано копію свідоцтва про смерть. Після чого опікуном було подано заяву до Дев?ятої київської нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері позивача. Але їй було надано відповідь про те, що 11 вересня 2017 року за заявою відповідача, сина померлої, йому було видане свідоцтво про право на спадщину. Також у відповіді нотаріуса було зазначено, що відповідачем у своїй заяві було вказано, що окрім нього інших спадкоємців, передбачених законом, у тому числі недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, які б мали право на спадкування немає. Ця інформація, зазначена в своїй заяві відповідачем в нотаріальну контору є такою, що не відповідає дійсності, адже позивач є також спадкоємцем на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Після того, як опікуном позивача було повідомлено нотаріуса Дев?ятої київської нотаріальної контори про існування недієздатної особи, яка є також спадкоємцем за законом на частку квартири, нотаріусом 28 листопада 2018 року було надіслано лист відповідачу з проханням звернутись до нотаріальної контори для уточнення обставин спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , матері позивача та відповідача, оскільки нотаріусу став відомий факт, що у померлої крім відповідача ще є недієздатна дочка, який відповідач приховав від нотаріуса. Однак відповідач до нотаріальної контори не прийшов та ніяк не відреагував на лист нотаріуса.

Вважає, що видачею ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину від 11 вересня 2017 року, після смерті ОСОБА_5 порушено права недієздатної особи ОСОБА_1 , а тому на підставі ст.1301 ЦК України необхідно визнати його недійсним та визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належала спадкодавці ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 березня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва вищевказану справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

19 квітня 2021 року вищезазначена справа надійшла за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою суду від 23 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року справу було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

09 травня 2023 року та 12 липня 2023 року представник відповідача - адвокат Зубков М.О. подав клопотання про доручення доказів.

Відповідно до ухвали суду від 13 листопада 2023 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засідання законний представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов частково, не заперечував проти визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 по 5/100 частки і по 5/100 частки за ОСОБА_4 .

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, однак 15 травня 2023 року подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи - Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі представника контори.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданим повторно 05 червня 2018 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 30 червня 2011 року спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,6 кв.м. належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в рівних частинах.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина та 18 серпня 2017 року за заявою сина померлої ОСОБА_4 . Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №615/2017, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №49039966 від 11 вересня 2017 року.

11 вересня 2017 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2-681. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 . Вказана квартира складається з 2 кімнат, загальною площею 72,60 кв.м., у тому числі житловою площею - 38, 20 кв. м.

На підставі указаного свідоцтва 11 вересня 2017 року було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнана недієздатною особою рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 1999 року, опікуном цим рішенням призначено ОСОБА_2 , що підтверджується листом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №103/4333/49/3 від 28 травня 2021 року.

ОСОБА_2 , як опікун недієздатної ОСОБА_1 , подала до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак листом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори №3765/02-14 від 14 червня 2018 року їй було відмовлено, оскільки у встановлений законом термін вона не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Крім того, зазначено, що спадкова справа була заведена 18 серпня 2017 року за заявою сина померлої ОСОБА_4 , якому 11 вересня 2017 року було видане свідоцтво про право на спадщину. Про наявність у померлої недієздатної дочки нотаріусу відомо не було і спадкоємець у своїй заяві зазначив, що крім нього, інших спадкоємців, передбачених законом, у тому числі недієздатних чи обмежено дієздатних, які б мали право на спадкування, немає.

Звернувшись до суду з указаним позовом представник позивача вважає, що видачею ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину від 11 вересня 2017 року, після смерті ОСОБА_5 порушено права недієздатної особи ОСОБА_1 , а тому на підставі ст.1301 ЦК України необхідно визнати його недійсним та визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належала спадкодавці ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги та не заперечував проти визнання права власності в порядку спадкування за ним та ОСОБА_1 по 5/100 частки.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом положень ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦК України заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Згідно ст.1296 СК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, звернувшись до суду із позовом, позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 11 вересня 2017 року, видане Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, дослідивши наявні у справі докази судом було встановлено, що 08 вересня 2022 року Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі №760/1933/19, яке набрало законної сили 11 жовтня 2022 року, відповідно до якого позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , треті особи Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Головне управління юстиції в м. Києві, про поділ майна подружжя, визнання частково недійсним свідоцтва про право на житло, свідоцтва про право на спадщину було задоволено. Указаним рішенням суд вирішив:

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 30 червня 2011 року, видане на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 Головним управлінням житлового забезпечення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 в частині вказівки в ньому часток власності;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 вересня 2017 року, видане Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 на 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

- у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_7 право власності на 35/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 :

- у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_8 право власності на 35/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

- визнати за ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом право власності на 10/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

- визнати за ОСОБА_8 право власності на 10/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

- визнати за ОСОБА_6 право власності на 10/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Відтак, оскільки рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у справі №760/1933/19 вже було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 вересня 2017 року, підстави для повторного визнання його недійсним відсутні.

Також позивач просила визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 30 червня 2011 року.

Проте, як вже зазначено судом, вищевказаним рішенням від 08.09.2022 року свідоцтво про право власності на житло від 30 червня 2011 року визнано недійсним в частині вказівки в ньому часток власності (а саме в рівних частинах ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в рівних частинах).

Крім того, як встановлено з відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №454200 від 19 лютого 2024 року, об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності:

- на праві спільної часткової власності у розмірі частки 35/100 у праві спільної власності за ОСОБА_4 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у справі №760/1933/19 (номер запису про право власності 50566313);

- на праві спільної часткової власності у розмірі частки 10/100 у праві спільної власності за ОСОБА_4 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у справі №760/1933/19 (номер запису про право власності 50566380);

- на праві спільної часткової власності у розмірі частки 35/100 у праві спільної власності за ОСОБА_7 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у справі №760/1933/19 (номер запису про право власності 50566265);

- на праві спільної часткової власності у розмірі частки 10/100 у праві спільної власності за ОСОБА_4 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у справі №760/1933/19 (номер запису про право власності 50566353).

Враховуючи викладене, а також те, що на підставі рішення суду змінено розмір часток у праві власності на спірну квартиру, вимога про визнання за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 76, 81, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

У Х В АЛ И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі Білана Валерія Ігоровича до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

- законний представник позивача ОСОБА_1 (недієздатна) - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- представник позивача ОСОБА_1 (недієздатна) - адвокат Білан Валерій Ігорович, адреса робочого кабінету АДРЕСА_4 ;

- відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 02094, м. Київ,бульвар Івана Котляревського,1/1, ЄДРПОУ 37203257.

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Волинська, 6, ЄДРПОУ 02883156.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова