Постанова

від 08.10.2024 по справі 522/6745/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5596/24

Справа № 522/6745/21

Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», відповідачі - Обслуговуючий кооператив «Екодом-1», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державний реєстратор виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Писаренко Євген Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» в особі свого представника Кротова Ігоря Олександровича

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Косіциної В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», Державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука Володимира Олександровича, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Писаренко Євген Сергійович про визнання недійсним договорів, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

14 квітня 2021 року ТОВ «ХАНБЕР» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, який мотивувало тим, що ТОВ «ХАНБЕР» виступало замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 (наразі, будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1).

Статус ТОВ «ХАНБЕР», як замовника будівництва, а також факт введення в експлуатацію відповідного об`єкта будівництва підтверджується сертифікатом серії ОД № 162183622574, виданого Управлінням ДАБК в Одеській області 28 грудня 2018 року.

З метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ХАНБЕР» укладено договір про співробітництво від 22 жовтня 2015 року № 1 з Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1», за умовами якого сторони договору домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язався у відповідності до наданих ТОВ «ХАНБЕР» повноважень, організувати будівництво клубного будинку «GRAF» відповідно до строків, встановлених проектною документацією та цим Договором.

У первісній редакції договору про співробітництво від 22 жовтня 2015 року № 1, згідно з п. 2.1.1. п. 2.1. було визначено, що доля ТОВ «ХАНБЕР» складає 2 295,9 кв.м квартир (житлових приміщень), розташованих на III, IV, V, VII поверхах Об`єкту, перелік і площа яких вказані у Додатку № 3 «Акт розподілу площ в Об`єкті» і одне паркомісце, номер та характеристики якого будуть вказані в додатковій угоді до цього Договору (за згодою ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1», 15.12.2015 визначена норма була виключена з Договору згідно з додатковою угодою № 1 до Договору, втім, враховуючи подальші положення даного позову, в частині обгрунтування Позивачем допущених державним реєстратором Мельничуком В.О. порушень, позивач вважав за необхідне зазначити про існування цієї норми у первісній редакції Договору).

15 грудня 2015 року між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» підписано додаткову угоду № 1 до договору про співробітництво від 22 жовтня 2015 року № 1.

Додатковою угодою № 1 до Договору передбачено наступні положення, у тому числі, щодо порядку розподілу площ у КБ «GRAF» між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1»:

Всі приміщення, створені в результаті будівництва Об`єкту, належать ТОВ «ХАНБЕР» зміни до п.п. 2.1.1. Договору.

ОК «ЕКОДОМ-1» може здійснювати, за попередньою письмовою згодою ТОВ «ХАНБЕР», продаж приміщень Об`єкту (прав на них), на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України, і отримувати грошові кошти від такого продажу, які спрямовувати виключно на будівництво Об`єкта. ОК «ЕКОДОМ-1» не має права здійснювати продаж приміщень Об`єкту або будь-яке інше відчуження прав на приміщення без отримання погодження компанії ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.2.2. Договору).

Приміщення, що не були продані ОК «ЕКОДОМ-1», після введення Об`єкту в експлуатацію, можуть бути продані ТОВ «ХАНБЕР» або оформлені у власність ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.2.3. Договору).

Згода компанії ТОВ «ХАНБЕР» вказана у підпункті 2.2.2 Договору, оформлюється у вигляді протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «ХАНБЕР» (зміни до п. 2.2.4. Договору).

У свою чергу, за згодою сторін, норми п. 2.2. - 2.4. виключені з договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1, тоді як норми п. 2.2.2., п. 2.2.3., п. 2.2.4. включені до договору та стали чинними з 15 грудня 2015 року.

Отже, після 15 грудня 2015 року порядок взаємодії між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» полягав у наступному:

всі приміщення, що збудовані або будувалися в багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_2 визнавалися власністю ТОВ «ХАНБЕР»;

ОК «ЕКОДОМ-1» міг здійснювати продаж приміщень в Об`єкті, виключно за умови отримання попереднього письмового погодження ТОВ «ХАНБЕР», яке мало було бути виражене у вигляді відповідного протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ХАНБЕР»;

грошові кошти, які отримував ОК «ЕКОДОМ-1» мали спрямовуватися виключно на будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 ;

у випадку, якщо після введення багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 в експлуатацію, залишалися приміщення, які не були відчуженні ОК «ЕКОДОМ-1» у відповідності з умовами Договору, ТОВ «ХАНБЕР» мав право або самостійно від власного імені продати такі приміщення, або зареєструвати на них право власності.

20 лютого 2020 року ТОВ «ХАНБЕР» стало відомо, що 31 липня 2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за громадянином України ОСОБА_5 .

Підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48039081 від 31.07.2019 19:05:51.

Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано, що підставою виникнення у ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_4 , зокрема, є наступні документи:

Договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 25б, виданий 06 березня 2019 року, видавник: Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_5 ;

Акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 06 квітня 2019 року, видавник: Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_5 .

Крім того, ТОВ «ХАНБЕР» встановлено, що 14 серпня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підписано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком Є.С. (зареєстровано в реєстрі за № 2864).

Натомість, за весь час дії договору про співробітництво від 22 жовтня 2015 року № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» не надавало ОК «ЕКОДОМ-1» згоди на відчуження квартири АДРЕСА_4 (далі також - «Квартира»), ані на користь ОСОБА_5 , ані на користь будь-якої іншої особи.

У зв`язку із вказаною подією, враховуючи необізнаність ТОВ «ХАНБЕР» до такого моменту про відчуження квартири АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_5 , Позивач звернувся до ОК «ЕКОДОМ-1» за інформацією.

Керівництвом ОК «ЕКОДОМ-1» Позивача було повідомлено, що у серпні 2019 року колишнім Головою Кооперативу ОСОБА_6 та групою пов`язаних з криміналітетом Одеського регіону осіб вчинено спробу захоплення ОК «ЕКОДОМ-1» під свій контроль.

Позивач вважає, що перебуваючи на посаді голови ОК «ЕКОДОМ-1», маючи право підпису, володіючи основною круглою печаткою очолюваного Кооперативу, - ОСОБА_6 вступила у злочинну змову, зокрема з ОСОБА_5 , та іншими допоки невстановленими особами, після чого, шляхом зловживання своїм службовим становищем, задніми числами, підписала на його користь ряд договорів про пайову участь у ОК «ЕКОДОМ-1» на об`єкти нерухомості, що вже або були продані на користь реальних покупців, або становили власність замовника будівництва - ТОВ «ХАНБЕР» (відповідно до умов укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» договору про співпрацю № 1 від 22 жовтня 2015 року).

Також повідомлено, що з цього приводу, за заявою учасників ОК «ЕКОДОМ-1», слідчими Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42019160000000440 від 22.08.2019, де ТОВ «ХАНБЕР» визнано потерпілою юридичною особою.

По ряду встановлених слідством фактів, колишньому Голові ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_6 повідомлено про підозру, досудове розслідування триває.

Враховуючи у сукупності наведені вище документи, а саме: договір про співпрацю між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» від 22 жовтня 2015 року № 1, додаткову угоду № 1 від 15 грудня 2015 року до такого договору, а також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивач вважає, що:

ОК «ЕКОДОМ-1» не мав права на укладання договору про пайову участь у ОК «ЕКОДОМ-1» № 256 від 06 березня 2019 року з відповідачем ОСОБА_5 ;

прийняте державним реєстратором Мельничуком В.О. рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1;

відповідач ОСОБА_5 не мав права на відчуження (продаж) відповідачу ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_1 протиправно посягнув на право власності ТОВ «ХАНБЕР» на квартиру, зареєструвавши відповідне речове право на квартиру за собою, тим самим оспоривши право власності ТОВ «ХАНБЕР» та створивши правову невизначеність у даному питанні.

Посилаючись на наведене та порушення своїх прав як власника, те, що у оспорюваних договорах номер квартири «25б» є будівельним номером квартири АДРЕСА_5 у клубному будинку «GRAF», на яку за позивачем зареєстровано право власності, та як на правове обгрунтуваня своїх вимог на положення укладеного між ТОВ «ХАНБЕр» та ОК «Екодом» договору про співпрацю від 22.10.2015, додаткової угоди від 15.12.2015, положення ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 1, 3 ст. 215, ст. 203, ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 178, ч. 2 ст. 656, ч. 1 ст. 658 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про кооперацію», п. 41 Порядку № 1127, позивач просив:

визнати недійсним договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від

06 березня 2019 року № 25б, укладений між Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_5 ;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 31 липня 2019 року 19:05:51, індексний номер: 48039081;

скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 32633898, який було здійснено на підставі рішення за індексним номером 48039081, прийнятого державним реєстратором виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О. 31 липня 2019 року 19:05:51;

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком Є.С. за реєстровим номером 2864;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренка Є.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 серпня 2019 року 12:22:11, індексний номер: 48232141;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 32811909, який було здійснено на підставі рішення за індексним номером 48232141, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком Є.С. від 14 серпня 2019 року 12:22:11.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_5 , Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» судові витрати у загальному розмірі 213 620,00 грн, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 13 620,00 грн та суми вартості професійної правничої допомоги (гонорару) АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» у розмірі 200 000,00 грн (по 53 405,00 грн з кожного).

07 червня 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

02 листопада 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОК «ЕКОДОМ-1» надійшов відзив, у якому він вказує, що визнає позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року замінено відповідача у вказаній справі - ОСОБА_7 у зв`язку із смертю на його правонаступників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 47-49).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року у задоволені Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_1 , Державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Писаренко Євген Сергійович про визнання недійсним договорів, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскільки ТОВ «ХАНБЕР» не є учасником правовідносин, що виникли на підставі договору про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 25 б від 06 березня 2019 року та на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 2864 від 14 серпня 2019 року, та ним належним чином не доведено, що його права, свободи та законні інтереси були порушені внаслідок укладання таких угод, враховуючи той факт, що на момент вирішення спору являється власником майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , суду не вдалося встановити, яким саме чином порушені права позивача, а заявлені позовні вимоги на думку суду, за своєю природою є вимогами про встановлення юри дичних фактів, які в подальшому можуть використовуватися у інших правових спорах.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2024 року за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Регульського Д.В. стягнуто з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необгрунтованим, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» в особі свого представника Кротова І.О. звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю його позовні вимоги, а також стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» судові витрати, понесені позивачем по справі у розмірі 234 050 гривень (13620 гривень судового збору за подання позовної заяви, 200 000 гривень витрати на професійну правничу допомогу, 20 430 гривень судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції).

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що позивач не погоджується з висновком суду, що ТОВ «ХАНБЕР» не є учасником правовідносин, що виникли на підставі договору про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 25 б від 06 березня 2019 року та на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 2864 від 14 серпня 2019 року.

Вказує, що укладенням оскаржуваного правочину та продажем квартири без згоди ТОВ «ХАНБЕР», без отримання погодження загальних зборів учасників на відчуження колишнім головою ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_6 , тобто без повноважень, порушено права власності останнього, оскільки на час його укладення власником об`єкту було ТОВ «ХАНБЕР» як забудовник вищевказаного будівництва. Вказане дає йому підстави оспорювати спірний договір, стороною якого він не є, проте є заінтересованою особою у розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки саме позивач є замовником будівництва, вводив його в експлуатацію, що підтверджується Договором оренди землі від 25.03.2014, додатковим договором від 27.12.2016 про поновлення договору оренди землі, отримував сертифікат ДАБК Одеської міськради від 28.12.2018, що відповідно до ч. 1 ст. 876 ЦК України породжує право власності позивача після введення в експлуатацію, у тому разі і на спірну квартиру АДРЕСА_5 .

Судом першої інстанції не враховано, що в теперішній час право власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1944515451101 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (код ЄДРПОУ 33311711) на підставі рішення державного реєстратора Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49326981, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186034195 від 24.10.2019 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

На підтвердження обставин того, що квартира АДРЕСА_5 , право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_8 та в подальшому за ОСОБА_1 , та квартира АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано в теперішній час за ТОВ «ХАНБЕР», є одним і тим самим об`єктом нерухомості, в матеріалах справи міститься копія висновку експерта № 25/22 від 12.09.2022 року судової будівельно-технічної експертизи складеного судовим експертом ОСОБА_9 ..

Тобто, в теперішній час на один об`єкт нерухомості існує дві державні реєстрації речових прав, а саме права власності за різними особами та за різними підставами.

Крім того, вказує, що оскаржувані договори укладені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно до умов Договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року та Додаткової угоди до нього від 15 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1», вказаний кооператив без погодження загальних зборів учасників ТОВ «ХАНБЕР» не мав повноважень укладати з ОСОБА_7 договір № 25 б від 06 березня 2019 року, також порушені умови Статуту Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1», а ОСОБА_10 взагалі не сплачувались кошти ОК «Екодом-1».

Судом не враховані висновки Верховного суду, викладені в Постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 760/17256/19-ц, щодо аналогічних правовідносин.

Вказує, що судом у справі зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме що оспорюваним договором про сплату пайових внесків не порушуються права позивача, оскільки такий не відповідає умовам укладених договорів між ТОВ «ХАНБЕР» та Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» з огляду на відсутність попереднього письмового погодження власника прав, оформленого у вигляді протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ХАНБЕР», а також відсутність затвердженого загальними зборами членів ОК рішення, прийнятого головою кооперативу щодо вступу до складу асоційованих членів ОК «Екодом-1» ОСОБА_7 та доказів сплати даною особою вступного внеску в розмірі та на умовах, визначених договором про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», що підтверджено аудиторськими процедурами стосовно фінансової інформації ОК та висновком судово-економічної експертизи від 27.02.2023 в рамках цивільної справи № 522/8519/22.

Зазначає, що сторони договору про співпрацю від 22.10.2015 не закінчили встановлений порядок та не склали обумовлений в договорі Акт розподілу площ (приміщень), без чого у ОК «Екодом-1» були відсутні права самостійно розпоряджатися приміщеннями за адресою: АДРЕСА_7 , а тому числі квартирою АДРЕСА_5 .

Слід вважати ОСОБА_7 обізнаним стосовно наявності або відсутності повноважень у голови кооперативу, оскільки зі змісту оскаржуваного договору, голова кооперативу ОСОБА_6 діє на підставі Статуту, а також оприлюднення на офіційному веб-сайті ДАБІ України інформації про те, що саме позивач виступає замовником будівництва по АДРЕСА_1 , що проявивши розумну обачливість він міг з`ясувати, будучи реальним покупцем.

Зазначає, що оскаржуваний договір № 25б від 06.03.2019 підписаний вже після здачі об`єкту в експлуатацію, а відповідно до п. 4.2.1. та 4.2. вказаного договору ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язаний був здійснити будівництво об`єкта та здачу його в експлуатацію у строк до 30.12.2018.

Вказане, на думку заявника, дає підстави вважати, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 15, 16, ч. 3 ст. 215, 203, ч. 1, 3 ст. 237, 207 ЦК України, що передбачають можливість звернення до суду за захистом своїх прав. Також судом порушено вимоги ст. 263 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_11 скаргу не визнав, посилаючись на те, що фактично доводи апеляційної скарги дублюють підстави позову, які вірно досліджені на оцінені судом, а щодо решти доводів - як-то підстава для визнання оскаржуваного договору недійсним порушення статуту ОК «ЕКОДОМ-1» та відсутність прийняття відповідача до членів кооперативу, то таке не було наведено як обставини, що були предметом розгляду суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» - Кротов І.О. підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» - Згода О.О. вважав апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_12 та представник відповідача ОСОБА_1 - Регульський Д.В. апеляційну скаргу не визнали.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідач ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С., належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 180-181, т.4), Державний реєстратор виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В.О. також вважається повідомленим у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (повернення судової повістки-повідомлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою»), до судового засідання не з`явилися.

Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

У постанові ВС від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 вказано, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.

З огляду на частину першу та частину другу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

На час укладення сторонами вищезазначеного договору про сплату пайових внесків з метою фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та "Про інвестиційну діяльність".

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину. Відповідно до статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захистможливий заумови,що права,свободи чиінтереси власнепорушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину, про що зазначено у постанові КЦС ВС від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц.

Згідно постанови ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

У постанові ВП ВС від 13.10.2020 року у справі № 369/10789/14-ц вказано, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Судом встановлено, що з метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «ХАНБЕР» (сторона 1) уклало з ОК «ЕКОДОМ-1» (сторона 2) договір про співробітництво від 22.10.2015 № 1, відповідно до якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за вказаною адресою.

Відповідно до п. 2.1. Договору Сторони домовилися, що поділ об`єкта здійснюється в наступних долях:

2.1. доля Сторони-1 складає 2295,9 кв.м квартир, розташованих на 3 ,4, 5, 7 поверхах і одне парко місце;

2.2.2. доля Сторони-2 складає всі інші приміщення об`єкта (т. 1, а.с. 17).

15 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (Сторона 1) та обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» (Сторона 2) було укладено додаткову угоду № 1 до договору про співпрацю № 1 від 22.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни в п. 2.1. Договору, виклав його наступним чином:

2.1.1. всі приміщення створення в результаті будівництва об`єкта належать Стороні1;

2.1.2. Сторона 2 здійснює, по попередній письмовій згоді Сторони 1, продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляють виключно на будівництво об`єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об`єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди Сторони 1. Зазначене підтверджується копією додаткової угоди, що наявна у матеріалах справи (т.1, а.с.24).

06 березня 2019 року між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_5 було укладено договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» № 256, за яким ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язалося організувати багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію та передати Учаснику квартиру в об`єкті будівництва, зокрема, квартиру АДРЕСА_8 , а також всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності, а учасник зобов`язується сплатити внески у розмірах та у порядку, встановленому договором (т. 1, а.с. 189).

З довідки, виданої головою ОК «Екодом-1» ОСОБА_6 06 квітня 2019 року вих. № 06/04/2019, вбачається, що ОСОБА_5 зробив внесок в повному обсязі на виконання договору № 25б від 06 березня 2019 року у розмірі 320 000 доларів США (т. 1 а.с. 199).

06 квітня 2019 року ОК «Екодом-1» в особі голови ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було підписано акт прийому-передачі до Договору № 25б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 06 березня 2019 року, відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає квартиру АДРЕСА_9 (т. 1 а.с. 198).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 252280682 від 12 квітня 2021 року, вбачається, що 31 липня 2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору про сплату пайових внесків № 256 від 06 березня 2019 року та акту прийому-передачі від 06 квітня 2019 року (т. 1, а.с. 25).

14 серпня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, реєстровий номер - 2864, за яким ОСОБА_5 передав у власність останнього квартиру АДРЕСА_10 , а ОСОБА_1 - прийняв зазначений об`єкт нерухомого майна у власність та зобов`язується сплатити грошову суму визначену договором (т. 1, а.с. 82).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 252280682 від 12 квітня 2021 року вбачається, що 14 серпня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком Є.Є. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі продажу від 18 серпня 2019 року № 2864 (т. 1, а.с. 25).

Наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 08 вересня 2020 року № 3085/5 за зверненням TOB «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2019 року № 48039081, прийняте державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області - Мельничуком Володимиром Олександровичем (т. 2, а.с. 16, 23).

Згідно відповіді Міністерства юстиції України «Щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 08 вересня 2020 №3085/5» виконати його не вбачається за можливе, оскільки право власності на об`єкт нерухомого майна перейшло до правонабувача.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2019, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ТОВ «ХАНБЕР», дата, час державної реєстрації - 22.10.2019 17:23:20, підстава виникнення права власності: довідка, серія за номером б/н, видавник ТОВ «ХАНБЕР», технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 15.10.2019, видавник ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД», підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49326981 від 24.10.2019 11:55:52 (т. 1, а.с. 59).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу оспорення позивачем як замовником будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 , та власником квартири АДРЕСА_4 укладенного відповідачами ОСОБА_5 та ОК «Екодом-1» Договору про сплату пайових внесків від 06 березня 2019 року та набутого на підставі такого відповідачем ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_4 та наступного її відчуження відповідачем ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 шляхом визнання відповідних договорів недійсними та визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також - скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодепксом випадках, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивач ТОВ «ХАНБЕР» не був стороною оспорюваного договору про сплату пайових внесків від 06 березня 2019 року, то судом цілком слушно виснувано про необхідність доведення позивачем порушення саме його прав укладенням такого правочину, що він обґрунтовує тим, що ТОВ «ХАНБЕР» є неволодіючим власником квартири АДРЕСА_4 , що вважає відповідає будівельному номеру квартири АДРЕСА_5 , на яку було набуто право власності відповідачем ОСОБА_5 . На вказаний об`єкт нерухомості проведено реєстрацію з різними номерами та, відповідно, з відкриттям різних розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Той самий процесуальний обов`язок виникає у позивача і щодо оспорення ним правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 2019 року.

Обгрунтовуючи таке порушення своїх прав, заявник посилається на існування правової невизначеності, а також порушення своїх прав і законих інтересів як дійсного власника визначеного об`єкту нерухомого майна у зв`язку з існуванням у Держвному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 32811909, згідно з яким відповідач ОСОБА_1 вказаний як власник квартири АДРЕСА_4 .

Щодо посилань заявника на неврахування судом наданого позивачем висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 25/22 від 12.09.2022, що виконана за заявою ОСОБА_14 для подання до Приморського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 522/8519/22, згідно якого об`єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 1884524751101, на який виготовлено технічний паспорт від 19 липня 2019 року, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_15 , відповідає об`єкту нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1944515451101, на який виготовлено технічний паспорт від 15.10.2019, виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Архекспертбуд» товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер» (т. 4 а.с. 89-91).

Натомість, вказане може враховуватися судом у разі вирішення спору з іншими вимогами, які мають бути ефективними для спірних правоводносин, і на що цілком слушно посилався представник відповідача ОСОБА_16 ОСОБА_12 , зазначаючи, що власник майна може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає зміст відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд з цього приводу вірно зазначив, що з огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість, задоволення вимог по теперішній справі, з якими звернувся позивач, вважаючи себе власником майна, на яке, на його думку існує подвійна реєстрація, не призведе до відновлення становища, що існувало до вчинення оспорюваних правочинів.

Крім того, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно, щодо якого у позивача відсутнє зареєстроване у передбаченому законом порядку право власності, жодним чином не стосуються наявного у нього і вже зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Оскільки позивачем, таким чином, не доведено порушення його прав вчиненням оспорюваних правочинів та реєстраційних дій щодо нерухомого майна, то інші підстави позову - як-то неможливість ОК «ЕКОДОМ-1» укладати договір про пайову участь від 06.03.2019 з ОСОБА_16 , невідповідність прийнятого державним реєстратором Мельничуком В.О. рішення вимогам чинного законодавства та умова договору про співпрацю від 22.10.2015 № 1, відсутність у ОСОБА_5 права на відчуження (продаж) ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 , протиправність посягань ОСОБА_1 на право власності ТОВ «ХАНБЕР» шляхом реєстрації відповідного речового права на квартиру за собою, тим самим оспоривши право власності позивача та створивши правову невизначеність - які є тотожніми доводам апеляційної скарги, також не спростовують висновків суду про необґрунтованість позовних вимог.

З огляду на наведене, відсутні підстави для вирішення інших питань, які позивач ініціює під час розгляду теперішньої справи, оскільки такі вимоги за своєю природою є вимогами про встановлення юридичних фактів, що виникли у правовідносинах між ОК «ЕКОДОМ-1» та ТОВ «ХАНБЕР» під час укладення та виконання такими учасниками умов договору з додатками про співпрацю, і які в подальшому можуть використовуватися у інших правових спорах.

Крім того, частина вимог апеляційної скарги знаходиться поза межами підстав позову, зокрема: про те, що відповідач ОСОБА_16 знав або мав знати про перевищення повноважень головою ОК «ЕКОДОМ-1» своїх повноважень під час укладення договору і що така діяла саме з перевищенням наданих їй установчими документами повноважень як передбачена ст. 241 ЦК України підстава для визнання договору недійсним, і що в наступному загальними зборами ОК не схвалювалося вказане рішення голови ОК, як і посилання в скарзі на несплату відповідачем ОСОБА_16 коштів за оспорюваним договором про пайову участь.

Таке не узгоджується із приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і на це цілком слушно посилається відповідачка ОСОБА_2 в своєму відзиві на апеляційну скаргу.

Не можуть бутя взяті до уваги письмові пояснення, надані позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанці, оскільки такі не є заявами по суті справи ( ч. 2 ст. 174 ЦПК України), і позивачем жодного разу не змінювалися ані підстави, ані предмет позову шляхом подачі відповідної позовної заяви у належній редакції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» в особі свого представника Кротова Ігоря Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький