Постанова

від 21.10.2024 по справі 740/101/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/101/24

Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1380/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.

Позивач: Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2024 року у справі за позовом Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (суддя Шевченко І.М.), ухвалене у м.Ніжин,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 16 411,74 грн безпідставно набутого середнього заробітку, виплаченого в період з 03 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року. Позов мотивовано тим, що 15 лютого 2022 року наказом Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського №48-«К» відповідач був прийнятий на посаду концертмейстера кафедри сценічної мови за сумісництвом на 0,5 робочого дня по строковому трудовому договору з 17 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року. На підставі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з 18 березня 2022 року увільнено від роботи у зв`язку із призовом на військову службу до Збройних Сил України на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби. У січні 2023 року Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із листом щодо призову ОСОБА_1 на службу до Збройних Сил України, на який було надано відповідь, зокрема про те, що 02 квітня 2022 року було скасовано мобілізацію з внесенням відповідного запису до тимчасового посвідчення ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, позивачем було внесено зміни в наказ про увільнення відповідача, а наказом №74-К від 21 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнено 22 березня 2023 року із займаної посади у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та відсутності інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України. Позивач направив за останнім відомим місцем проживання відповідача наказ про звільнення та розрахунковий лист з одночасним проханням погасити у добровільному порядку заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 411,74 грн за період з 03 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року, яка виплачена відповідачу. Лист залишився без виконання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що вказані кошти набуті без достатньої правової підстави.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів того, що переплата середнього заробітку у розмірі 16 411,74 грн за період з 03 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року виникла внаслідок зловживань з боку відповідача чи того, що відповідач допустив недобросовісну поведінку.

В апеляційній скарзі Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 18 березня 2022 року по 18 липня 2022 року ОСОБА_1 виплачувався середній заробіток у зв`язку з його призовом на військову службу, у той час як відповідач не проходив військову службу, а проходив виключно військово-лікарську комісію. Отже, відповідач незаконно отримував середній заробіток, на відміну від своїх колег, які знаходилися у цей час на простої. За доводами позивача, встановлені обставини справи - надання особисто відповідачем сповіщення про призов, неповідомлення про його не призов до ЗСУ, нереагування на листи позивача щодо надання пояснень про причини неявки на роботу, залишення без задоволення листів позивача про повернення в добровільному порядку грошових коштів свідчать про його недобросовісну поведінку при отриманні щомісячних виплат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач вказує, що позивач не довів того, що переплата середнього заробітку у розмірі 16 411,74 грн за період з 03 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року виникла внаслідок зловживань з боку відповідача, чи того, що відповідач допустив недобросовісну поведінку. ОСОБА_1 звертає увагу, що згідно з наданою довідкою №13148 він неодноразово проходив військово-лікарську комісію у вказаний період та міг у будь-який момент зарахований до списків військової частини. Вважає, що передбачені законом підстави для стягнення з нього середнього заробітку відсутні, а тому суд вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог. За доводами ОСОБА_1 , про наявність запису про скасування мобілізації 02 квітня 2022 року йому не було відомо і жодних підтверджуючих документів з цього приводу він не отримував.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що наказом Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського №48-«К» від 15 лютого 2022 року прийнято ОСОБА_1 на посаду концертмейстера кафедри сценічної мови за сумісництвом на 0,5 робочого дня по строковому трудовому договору з 17 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року включно (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 видано повідомлення про призов 18 березня 2022 року ОСОБА_1 до Збройних Сил України (а.с.11).

На підставі вказаного повідомлення наказом Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського №7 від 16 березня 2022 року увільнено ОСОБА_1 від роботи з 18 березня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу до Збройних Сил України на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби. Наказано виплатити йому заробітну плату по 17 березня 2022 року включно та забезпечити подальше нарахування заробітної плати до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (а.с.10).

23 грудня 2022 року позивач направив на адресу Харківської державної академії культури лист з проханням надати копії документів, що підтверджують проходження військової служби відповідачем, а також інформації про те, у якому статусі перебуває ОСОБА_1 в академії з 18 березня 2022 року (а.с.12).

На вказаний запит надано відповідь, що на підставі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , який працював у Харківській державній академії культури на посаді концертмейстера кафедри народних інструментів на 0,75 робочого дня за контрактом, було увільнено від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. У вересні 2022 року працівник звернувся до в.о.ректора академії із заявою про допуск до роботи без надання будь-яких документів, що підтверджують його звільнення у запас (а.с.13).

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 дійсно проходив військово-лікарську комісію в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16-18, 23-31 березня; з 1-3 квітня; з 2-4 травня; з 5, 6, 11, 12, 19 липня; 20 вересня 2022 року (а.с.15).

29 грудня 2022 року та 04 січня 2023 року позивач направив відповідачу лист, в якому просив надати пояснення про причини неявки до Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського з 18 березня 2022 року та документи, що підтверджують їх поважність (а.с.17, 18).

Також 30 січня 2023 року позивач направив лист до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати інформацію про те, чи видавалося 16 березня 2022 року повідомлення про призов ОСОБА_1 до Збройних Сил України та чи призивався він на службу до Збройних Сил України (а.с.19).

У відповідь на вказаний лист повідомлено, що ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України та інших військових формувань ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 06 лютого 2023 року не призивався; прибув для постановки на військовий облік 15 березня 2022 року як внутрішньо переміщена особа; 16 березня 2023 року отримав бойову повістку, додатком до якої є повідомлення про призов громадянина; військова частина розглянула документи відповідача і не відібрала кандидата на призов до списків своєї частини; 02 квітня 2022 року було скасовано мобілізацію з внесенням відповідного запису до тимчасового посвідчення ОСОБА_1 (а.с.20).

Наказом Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського №73-К від 20 березня 2023 року внесено зміни до наказу від 16 березня 2022 року №7, виклавши пункт 1 у такій редакції: «1.Увільнити ОСОБА_1 , концертмейстера кафедри сценічної мови, який працює на 0,5 робочого дня за сумісництвом, від роботи з 18 березня 2022 року по 02 квітня 2022 року у зв`язку з призивом на військову службу до Збройних Сил України на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до закінчення особового періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби» (а.с.21).

21 березня 2023 року позивачем було винесено наказ №74-К про звільнення відповідача 22 березня 2023 року у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та відсутністю інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, пункт 8-3 частини 1 ст.36 КЗпП України (а.с.22).

Копію наказу про звільнення разом з розрахунковим листом було направлено на адресу відповідача 22 березня 2023 року, а також повторно 03 квітня 2023 року. Одночасно запропоновано протягом 10 календарних днів з дня отримання листа в добровільному порядку погасити заборгованість у розмірі 16 411,74 грн, які відповідачу виплачені в період з 03 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року на підставі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23, 27).

ОСОБА_1 21 квітня 2023 року направив на адресу Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського заяву (звернення) щодо надання обґрунтованого розрахунку заборгованості та підстав для звільнення (а.с.30-31), у відповідь на який відповідачу, зокрема направлено копії наказів та листів університету (а.с.33-34).

27 липня 2023 року позивач направив відповідачу лист з вимогою повернення неправомірно отриманих коштів в сумі 16 411,74 грн (а.с.50-51), який залишився без відповіді.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з ч.1 зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні докази наявності рахункової помилки чи недобросовісності відповідача, відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності Харківським національним університетом мистецтв імені І.П. Котляревського факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів.

Доводи апеляційної скарги щодо недобросовісних дій відповідача не заслуговують на увагу, оскільки останнього було увільнено від роботи на підставі дійсного повідомлення про призов до Збройних Сил України. Вказане повідомлення було додатком до бойової повістки. При цьому, незважаючи на те, що 02 квітня 2022 року було скасовано мобілізацію ОСОБА_1 (з незалежних від нього причин - у зв`язку з невідібранням його кандидатури військовою частиною), він проходив військово-лікарську комісію у березні, квітні, травні, липні і вересні 2022 року. Відповідно відсутні підстави стверджувати, що відповідач надавав позивачу завідомо неправдиві відомості або зловживав своїми правами.

Посилання Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського на те, що ОСОБА_1 не проходив військову службу у спірний період, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки визначальним у даному випадку є доведення позивачем наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача, чого у даній справі не встановлено.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: