Постанова

від 03.10.2024 по справі 759/20791/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/20791/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/12733/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом виселення з зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення та позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, поновлення права власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою під номером АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою суду від 11.11.2021 року зупинено провадження у цивільній справі №759/20791/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою під номером АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення, до набрання законної сили рішенням суду у справі №759/24170/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Русанюка З.З. про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права, визнання, поновлення права власності, яка знаходиться у провадженні судді Святошинського районного суду м. Києва Войтенко Ю.В.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року справу №759/18622/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, поновлення права власності об`єднано з цивільною справою № 759/20791/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою без надання іншого житлового приміщення та присвоєно номер справи №759/20791/21.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання, поновлення права власності.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 30.07.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 2706/0807/88-324, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на умовах кредитного договору. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2706/0807/88-324, 30.07.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено договір іпотеки № 2706/0807/88-324-Z-1, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . 25.02.2012 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк», правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк», право вимоги за кредитним договором № 2706/0807/88-324 від 30.07.2007 року перейшло до АТ «Дельта Банк». 09.07.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» було укладено договір №1548/К купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступив ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» права вимоги до боржника, що належали ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №2706/0807/88-324 від 30.07.2007 року. Окрім того, 09.07.2019 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 2706/0807/88-324-Z-1 від 30.07.2007 року. У подальшому 22.04.2021 року приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З., як державним реєстратором нерухомого майна, було здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на належну йому квартиру за ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» підлягає скасуванню з огляду на те, що на час переходу права власності за рішенням державного реєстратора іпотека була припиненою та діяв мораторій на відчуження майна громадян, яке забезпечене за валютним кредитом.

У зв`язку з викладеним, просив суд визнати право власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 86,2 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати незаконною, скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» на квартиру загальною площею 86,2 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м., що знаходиться за вказаною адресою з відкриттям розділу та присвоєнням об`єкту нерухомого майна нового реєстраційного номера 2344419880000, проведену 22.04.2021 року приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З., як державним реєстратором нерухомого майна, та поновити право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру шляхом скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відновлення запису про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 ..

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання, поновлення права власності відмовлено.

Позов ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою під номером АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення - задоволено; усунуто ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою під номером АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 29 травня 2024 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» залишити без задоволення, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

15 серпня 2024 року на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Цього ж дня на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» надійшла заява про відмову від позову.

У судове засідання, призначене на 03.10.2024 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В ході розгляду справи апеляційним судом товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» подало заяву про відмову від позовних вимог.

Відповідно до ст.373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Підстав неприйняття відмови від позову суд не вбачає. Відтак рішення в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» підлягає визнанню нечинним, провадження в цій частині - закриттю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Судом встановлено, що 30.07.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 2706/0807/88-324, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на умовах кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2706/0807/88-324, 30.07.2007 року між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено договір іпотеки №2706/0807/88-324-Z-1, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

25.02.2012 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк», право вимоги за кредитним договором № 2706/0807/88-324 від 30.07.2007 року перейшло до АТ «Дельта Банк».

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» було укладено договір № 1548/К купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступив право вимоги ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» за кредитним договором № 2706/0807/88-324 від 30.07.2007 року.

Крім того, 09.07.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого первісний іпотекодержатель передав новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором №2706/0807/88-324-Z-1 від 30.07.2007 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. 22.04.2019 року було здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» на квартиру загальною площею 86,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 09.07.2019 року.

Переважна більшість доводів апеляційної скарги фактично повторюють позицію позивача, заявлену в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Окремо звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що однією з підстав для своїх вимог позивач зазначає порушення норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Як належним чином встановив суд першої інстанції, така позиція не може бути прийнята судом.

Вказаний Закон втратив чинність 21.04.2021 року на підставі положень Кодексу України з питань банкрутства.

23.04.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Положеннями п.2 Розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень встановлено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність через 5 місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи принцип дії нормативних документів в часі, суд констатує, що фактично 21.04.2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив свою чинність і був поновлений в дії на 5 місяців лише з 23.04.2021 року.

Таким чином, на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій вказаний закон не діяв, відтак не може розповсюджувати свою чинність на оскаржувані дії.

Окремо суд першої інстанції належним чином звернув увагу і на п.6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про запобігання корупції».

Позивач на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій був суб`єктом, на якого поширювалася дія Закону України «Про корупцію», що прямо зазначено в ст.3 вказаного Закону. За таких умов суд першої інстанції правильно вважав, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на дані правовідносини.

Належним чином були оцінені і посилання позивача щодо припинення іпотечних правовідносин на час вчинення таких реєстраційних дій.

Колегія суддів зазначає, що дане питання вже було предметом судового розгляду у справі № 759/16369/19, в рамках якої ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні припиненим зобов`язання по кредитному договору та договору іпотеки.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на неспроможність позиції позивача щодо припинення іпотечних правовідносин, яку він аргументує тим, що термін дії кредиту закінчився у 2017 році, в той час як звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку було здійснено лише у 2021 році, тобто поза межами строків давності.

Відповідно до вимог ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як убачається з п.19 Іпотечного договору від 13.08.2007 року, який міститься в матеріалах справи, сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами іпотекодержателя, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю 10 років.

Крім того, відповідно до вимог п.10.5 Кредитного договору даний договір діє з дня його підписання і до повного виконання зобов`язань за даним договором.

За таких умов позиція апелянта з даного приводу не відповідає обставинам справи.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, поновлення права власності.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст.373, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» від позову.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом виселення із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення визнати нечинним, провадження у справі у зазначеній частині закрити.

У решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько