Рішення

від 19.10.2024 по справі 200/3903/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2024 року Справа№200/3903/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Житомирській області (далі -відповідач 2), про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Житомирській області в якому просить суд:

визнати незаконними дії Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області щодо нарахування в інтегративній картці платника податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування боргу в сумі - 51 858,03 грн. за періоди з 01.01.2014 по 31.12.2020 (РНОКПП - НОМЕР_1 );

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Донецькій області вчинити дії щодо виключення з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування боргу в сумі - 51 858,03 грн. за періоди з 01.01.2014 по 31.12.2020 в інтегративній картці платника податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/3903/24.

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про залучення співвідповідача та уточнення позовних вимог у справі №200/3903/23 - задоволено частково. Залучено Головне управління ДПС у Житомирській області до участі у справі №200/3903/24 у якості співвідповідача. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог у справі №200/3903/23, - відмовлено у зв`язку із пропущенням строку подання такої заяви. Головному управлінню ДПС у Житомирській області направлено копію позовної заяви з додатками. Розгляд справи №200/3903/24 розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №200/3902/24 - відмовлено.

22 серпня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що у відзиві на позовну заяву ГУ ДПС у Донецькій області зазначає, що оскільки позивач перереєструвався до Житомирської державної податкової інспекції (м. Житомир) Головного управління ДПС у Житомирській області, ІКП за кодом бюджетної класифікації 71040000 передана до нового місця обліку, а саме Головного управління ДПС у Житомирській області та всі функції щодо вчинення дій в ІКП внесення/коригування і т.д. передано останньому. Борг нараховано саме ГУ ДПС у Донецькій області, саме від ГУ ДПС у Донецькій області цей борг підтягується в електронному кабінеті платника податку позивача. Водночас з метою ефективного виконання майбутнього судового рішення, зважаючи на положення зазначені відповідачем щодо можливості втручання в ІКП позивача вважає за доцільне уточнити позовну вимогу номер 2 шляхом, : зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Донецькій області та Головне управління Державної податкової служби в Житомирській області вчинити дії щодо виключення з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування боргу в сумі - 51 858,03 грн. за періоди з 01.01.2014 по 31.12.2020 в інтегративній картці платника податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог від 22 серпня 2024 року по справі №200/3903/24, прийнято до розгляду. Продовжено Головному управлінню ДПС у Житомирській області встановлений строк для подання відзиву у справі №200/3903/24 на п`ять днів з дня вручення даної ухвали суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно листа ГУ ДПС у Донецькій області № 2699/6/05-99-24-14 від 08.03.2024 зазначено, що ГУ ДПС проведено аналіз інтегрованої картки платника по коду платежу -71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців). Станом на 31.12.2022 наявна заборгованість по єдиному внеску - у сумі 51 858,03 грн. Наведено періоди та суми щодо щоквартальних нарахувань. При цьому вимога щодо стягнення боргу контролюючим органом не виносилась. 26.03.2024 позивач звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області з заявою про скасування боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ЄСВ) нарахований ГУ ДПС у Донецькій області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у сумі 51 858,03 грн., за період з 01.01.2014 по 31.12.2020. Згідно листа ГУ ДПС у Донецькій області «Про розгляд заяви» №4011/6/05-99-24-14 від 02.04.2024, відповідач 1 повідомляє що відсутні на законодавчому рівні підстави для скасування боргу.

Вважає, що нарахування недоїмки у розмірі 51 858,03 грн. є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку виходячи з наступного. В період з 01.01.2014 - 31.12.2020 позивач був найманим працівником, тобто була застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї був роботодавець. З 25.03.2002 по 18.07.2023 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області (Київський район м. Донецьк - 0564), з 01.01.2012 перебуває на обліку в ГУ ДПС як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, позивач звільнений від виконання обов`язків, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року (включно).

Через систему "Електронний суд" представником відповідача 1 надіслано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 визначено що, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Вказує, що з аналізу наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Представник відповідача 1 вказує, що у позовній заяві позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 805/3362/17-а, в якій йшлось про звільнення платника податків від сплати ЄСВ на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО. Велика Палата Верховного Суду розтлумачила норми пунктів 9-4, 9-3 Закону № 2464-VI як звільнення від обов`язків визначених частиною другою статті 6 Закону 2464-VI. Вважає що, посилання позивача на дану справу є необґрунтованим, оскільки мова в справі йдеться щодо сплати податкового боргу, а не нарахування по ЄСВ.

Щодо трудових відносин позивача за спірний період вказує, що згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС) Позивач перебували на обліку в Східній Державній податковій інспекції (Київський район м. Донецьк - 0564) Головного управління ДПС у Донецькій області з 25.03.2002 по 18.07.2023 та з 01.01.2012 знаходилися на спрощеній системі оподаткування.

19.07.2023 перереєструвалися до Житомирської державної податкової інспекції (м.Житомир) Головного управління ДПС у Житомирській області (0625). Як вбачається з матеріалів справи позивач в порушення вимог пункту 70.1 статті 70 ПК України за спірний період не звертався з заявою до відповідача щодо зміни даних.

Вказує, що аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21: «Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі N 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі N 640/8096/19.».

Вважає, що у діях ГУ ДПС у Донецькій області відсутні дії, які позивач вважає як «незаконними» і такі що, не відповідають нормам чинного законодавства.

Також зазначає, що підсумовуючи викладене, вимоги позивача щодо виключення з оперативного обліку ЄСВ боргу в сумі - 51 858,03 грн. за періоди з 01.01.2014 по 31.12.2020 в ІКП необґрунтовані, з огляду на те, що на час розгляду справи правових функцій щодо ІКП позивача, окрім перегляду за період перебування останнього на податковому обліку ГУ ДПС у Донецькій області відсутні.

Через систему "Електронний суд" представником відповідача 2 надіслано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що обов`язки платника єдиного внеску визначено п.2 ст.6 Закону №2464, згідно з яким платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність. Фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок до 20 числа місяця, що настає за закінченням кварталу, тобто щокварталу.

Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» ГУ ДПС у Донецькій області станом на 01.01.2023 було передано заборгованість на загальну суму 51858,03 грн., яку було сплачено позивачем самостійно відповідно до платіжних доручень та зараховано у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до частини 6 ст.25 Закону №2464, а саме:

- №4 вiд 05.09.2023 на суму 2 000,00 грн;

- № 5 вiд 07.09.2023 на суму 20 000,00 грн;

- № 7 вiд 05.10.2023 на суму 29 858,03 грн.

Отже, станом на 03.09.2024 заборгованість з єдиного внеску сплачено в повному обсязі.

Зазначає, що за даними ІКС «Податковий блок» вищевказана заборгованість виникла за період з 01.01.2014 по 31.12.2020.

Також вказує, що дії ГУ ДПС у Житомирській області по обліку нарахованих та сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 неможливо вважати її рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідачі скористались правом на подання відзиву відповідно до статті 162 КАС України.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.

У період з 03.10.2024 по 04.10.2024 включно суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С. перебував у щорічній відпустці.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 (адреса зареєстрований: АДРЕСА_1 ; проживає (Довідка ВПО від 16.03.2023 №1827-5002648639 та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ про місцезнаходження позивача): АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, дата реєстрації 25.03.2002. З 01.01.2012 позивач як фізична особа підприємець переобував на спрощеній системі оподаткування (3 група).

Згідно листа відповідача 1 від 08.03.2024 №2699/6/05-99-24-14 позивач 27.02.2024 звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області із заявою щодо нарахувань по єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування. У листі відповідач 1 вказує, що згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС) позивач перебував на обліку в Східній Державній податковій інспекції (Київський район м. Донецьк - 0564) Головного управління ДПС у Донецькій області з 25.03.2002 по 18.07.2023 та з 01.01.2012 знаходилися на спрощеній системі оподаткування. 19.07.2023 перереєструвався до Житомирської державної податкової інспекції (м. Житомир) Головного управління ДПС у Житомирській області (0625).

ГУ ДПС проведено аналіз інтегрованої картки платника (далі - ІКП) по коду платежу 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність). Станом на 31.12.2022 наявна заборгованість по єдиному внеску у сумі 51858,03 гривень.

Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) регулюються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

У відповідності з абзацом 3 частини 8 Закону №2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За період з 01.01.2014 по 31.12.2020 в автоматичному режимі здійснено нарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску на центральному рівні:

- 1267,95 грн - за І квартал 2014 року, термін сплати до 21.04.2014 (включно);

- 1267,95 грн - за II квартал 2014 року, термін сплати до 21.07.2014 (включно);

- 1267,95 грн - за III квартал 2014 року, термін сплати до 20.10.2014 (включно);

- 1267,95 грн - за IV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно);

- 1267,95 грн - за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно);

- 1267,95 грн - за II квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно);

- 1323,47 грн - за III квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 (включно);

- 1434,51 грн - за IV квартал 2015 року, термін сплати до 19.01.2016 (включно);

- 909,48 грн - за І квартал 2016 року, термін сплати до 19.04.2016 (включно);

- 941,16 грн - за II квартал 2016 року, термін сплати до 19.07.2016 (включно);

- 957,00 грн - за III квартал 2016 року, термін сплати до 19.10.2016 (включно);

- 990,00 грн - за IV квартал 2016 року, термін сплати до 19.01.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за І квартал 2017 року, термін сплати до 19.04.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за II квартал 2017 року, термін сплати до 19.07.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за III квартал 2017 року, термін сплати до 19.10.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за IV квартал 2017 року, термін сплати до 19.01.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за II квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за III квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за IV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за II квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за III квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за IV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно);

- 2078,12 грн - за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно);

- 1039,06 грн - за II квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно);

- 3178,12 грн - за III квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно);

- 3300,00 грн - за IV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

Крім того, вказано, що в ІКП відсутнє нарахування за 2013 року, терміном сплати до 21.10.2013 (включно) у сумі 1194,03 гривень. Що стосується нарахування по єдиному внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи підприємця повідомляє, що Законом України від 13 травня 2020 року №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» було внесені зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2021 року, відповідно до яких було розширено перелік платників, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, а саме:

- згідно частини шостої статті 4 Закону №2464, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, лише з 01.01.2021 року фізичні особи - підприємці, які одночасно мали основне місце роботи, почали звільнятись від сплати єдиного внеску за себе за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено за так страховий внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Враховуючи наведене, з 01.01.2021 нарахування по єдиному внеску інтегрованій карті платника відсутні.

Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі Порядок №5), у день взяття на облік платника єдиного внеску за новим місцезнаходженням (місцем проживання) відбувається автоматична передача інтегрованої картки платника єдиного внеску. Оскільки позивач перереєструвався до Житомирської державної податкової інспекції (м. Житомир) Головного управління ДПС у Житомирській області, інтегрована картка платника податків за кодом бюджетної класифікації 71040000 передана до нового місця обліку.

26.03.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою щодо скасування боргу з ЄСВ, який нарахований у сумі 51858,03 за період 01.01.2014 по 31.12.2020, обґрунтовуючи це тим, що він з 2014 року виїхав за межі Донецької області та підприємницьку діяльність не здійснював, прибутків не отримував, весь час був оформлений найманим працівником та ЄСВ за нього сплачувалось роботодавцем, що вбачається з довідки форм ОК-5. Проте, у електронному кабінеті платника податків відображається борг зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ЄСВ). Листом від 02.04.2024 №4011/6/05-99-24-14 відповідач 1 відповів на заяву позивача, що відсутні на законодавчому рівні підстави для скасування боргу.

Згідно з витягу довідки форми ОК-5 позивач у спірні періоди з 01.01.2014 по 31.12.2020 позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (код ЄДРПОУ - 30865632). Заробітна плата нараховувалась позивачу та ЄСВ був сплачений останньому роботодавцем.

Не погоджуючись з нарахованим єдиним внеском за період з 1 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 якого платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, платниками єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання ними доходу (прибутку).

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Втім, проаналізувавши положення Закону №2464, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 виклав правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу нараховано єдиний внесок за період з 1 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року.

Позивач зазначив, що протягом 2014 - 2020 років був найманим працівником.

Відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) підтверджено, що з 01.01.2014 по 31.12.2020 позивач працював в ТОВ "INTER CARS UKRAINE", тобто був застрахованою особою та, відповідно, обов`язок сплати єдиного внеску за нього був роботодавець.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 березня 2023 року по справі №320/2325/19, в якій сформовано висновок: "оскільки період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності згідно оскаржуваної вимоги, позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки перебувала у трудових відносинах з підприємством, яким здійснювалось відрахування єдиного внеску з її заробітної плати".

Оскільки у період з 01.01.2014 по 31.12.2020 року, за який в т.ч. нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач був працевлаштований в ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та обов`язок сплати в цей період єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладався на роботодавця, контролюючим органом протиправно нараховано єдиний внесок (згідно листа відповідача 1 від 08.03.2024) за період з 01.01.2014 по 31.12.2020 в автоматичному режимі здійснено нарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску:

- 1267,95 грн - за І квартал 2014 року, термін сплати до 21.04.2014 (включно);

- 1267,95 грн - за II квартал 2014 року, термін сплати до 21.07.2014 (включно);

- 1267,95 грн - за III квартал 2014 року, термін сплати до 20.10.2014 (включно);

- 1267,95 грн - за IV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно);

- 1267,95 грн - за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно);

- 1267,95 грн - за II квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно);

- 1323,47 грн - за III квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 (включно);

- 1434,51 грн - за IV квартал 2015 року, термін сплати до 19.01.2016 (включно);

- 909,48 грн - за І квартал 2016 року, термін сплати до 19.04.2016 (включно);

- 941,16 грн - за II квартал 2016 року, термін сплати до 19.07.2016 (включно);

- 957,00 грн - за III квартал 2016 року, термін сплати до 19.10.2016 (включно);

- 990,00 грн - за IV квартал 2016 року, термін сплати до 19.01.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за І квартал 2017 року, термін сплати до 19.04.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за II квартал 2017 року, термін сплати до 19.07.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за III квартал 2017 року, термін сплати до 19.10.2017 (включно);

- 2112,00 грн - за IV квартал 2017 року, термін сплати до 19.01.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за II квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за III квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно);

- 2457,18 грн - за IV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за II квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за III квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно);

- 2754,18 грн - за IV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно);

- 2078,12 грн - за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно);

- 1039,06 грн - за II квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно);

- 3178,12 грн - за III квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно);

- 3300,00 грн - за IV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

За таких підстав, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області щодо нарахування фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 51 858,03 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2020.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, викладеними в позовній заяві, щодо звільнення від виконання обов`язків, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року, оскільки пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, всеосяжно звільняє платника від виконання обов`язків передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ протягом дії вказаної норми, тобто повністю скасовує обов`язок зі сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 12.02.2020, що виключає обов`язок контролюючого органу формувати і надсилати вимогу, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС України позивач перебував на обліку в Східній Державній податковій інспекції (Київський район м. Донецьк - 0564) Головного управління ДПС у Донецькій області з 25.03.2002 по 18.07.2023 та з 01.01.2012 знаходиться на спрощеній системі оподаткування. 19.07.2023 перереєструвався до Житомирської державної податкової інспекції (м. Житомир) Головного управління ДПС у Житомирській області (0625).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, зокрема, місто Донецьк, Донецької області.

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VІІ), який набув чинності 15.09.2014. Цей Закон прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІІ розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9- 3 наступного змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».

Відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 вважається пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 1669-VII.

З аналізу наведених правових норм та з урахуванням безпосередньо пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Тобто пункт 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на певний період дає можливість (дозволяє) не виконувати обов`язки, визначені у частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (постанова від 06.11.2018).

При цьому відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, не застосовуються взагалі.

Отже зі змісту наведеної правової норми слід виснувати, що така надавала право суб`єкту відповідних відносин за визначених умов та підстав на відповідний період, а саме з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати відповідних обов`язків.

Тобто вжите в контексті норми словосполучення «…звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року…» слід розуміти як тимчасове надання платнику можливості здійснювати нарахування, обчислення та/або сплату ЄСВ не в загальновизначені строки, а за власним рішенням.

Як зазначалось вище причиною прийняття законодавцем такої норми були особливі обставини та виняткові ситуації пов`язані зі збройною агресією та бажанням захистити платників, які опинилися у несприятливій ситуації.

Передбачене нормою звільнення та зміст щодо певних умов її дії та дій суб`єктів до яких вона могла бути застосована вказує на те, що особа, яка приймає її умови та застосовує, погоджується і на особливості, які передбачає така норма, зокрема і в частині подальшого урегулювання питання наявної недоїмки.

На користь висновку про тимчасовий характер надання платнику податків можливості не виконувати передбачені статтею 6 Закону № 2464-VI обов`язки платника ЄСВ вказує і системний аналіз змісту пункту пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI. Так, у разі, якщо б законодавець взагалі звільняв визначену категорію платників від обов`язку сплачувати ЄСВ у відповідний період, а не надавав можливість виконати цей обов`язок після закінчення АТО (тобто не у встановлений в загальному поряду строк), то позбавлений логіки припис абзацу третього вказаного пункту щодо звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених цим Законом. Адже відсутність взагалі обов`язку нараховувати і сплачувати ЄСВ у певний період виключала б існування відповідальності за невиконання такого обов`язку, отже не потребувала б викладення норм про звільнення від неї (відповідальності).

Проте на підставі абзацу п`ятого підпункту «у» пункту 83 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14.01.2020 №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13.02.2020, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI було виключено.

Таким чином, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, яким була передбачена можливість тимчасово не виконувати обов`язки, визначені у частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, зокрема щодо сплати єдиного внеску, та який був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, з 13.02.2020 втратив чинність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Подальшого врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків передбачено не було, що є наслідком поширення дії норм Закону № 2464-VI в загальному порядку, в тому числі і щодо заходів впливу та стягнення передбачених статтею 25 цього Закону.

Відповідно, з 13.02.2020 платники єдиного внеску зобов`язані виконувати в повному обсязі обов`язки покладені на них нормами Закону № 2464-VI, зокрема статтею 6, в тому числі і щодо сплати ЄСВ, а контролюючі органи зобов`язані вчиняти дії (виконувати обов`язки в межах визначених нормами вказаного Закону), зокрема і щодо направлення вимоги про сплату недоїмки у разі її наявності.

З урахуванням того, що 13.02.2020 пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI втратив чинність, у позивача поновився обов`язок і щодо сплати самостійно нарахованого ним єдиного податку.

При цьому Суд зазначає, що жодних дій з боку позивача в межах спірних правовідносин щодо визнання та списання боргу як безнадійного не проводилось.

Також з 13.02.2020 у зв`язку з втратою чинності пунктом 9-4 Закону №2464-VI у контролюючого органу поновився і обов`язок щодо застосування заходів стягнення, що передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, зокрема формування та направлення вимог.

Суд вважає, що наведене вище правозастосування не суперечить і сформованому висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 №805/3362/17-а.

У справі №805/3362/17-а предметом розгляду було, зокрема, правомірність вимоги про сплату боргу з єдиного внеску від 15.08.2017 № Ю-53-17. Тобто Велика Палата Верховного Суду розглядала спірні правовідносини та надавала оцінку правозастосуванню судами попередніх інстанцій на час коли норми пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI були чинними (15.08.2017), та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в зазначеній справі.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 №805/3362/17-а містить висновок, що внесені Законом № 1669-VІI зміни до Закону № 2464-VI звільняють від сплати єдиного внеску суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, оскільки на час розгляду цієї справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення АТО, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску не застосовуються.

У цьому рішенні Суд надав оцінку правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) у справі №805/3362/17-а з позиції правомірності дій контролюючого органу на час формування спірної вимоги під час дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI і дійшов висновку, що оскільки позивач був звільнений від сплати поточних зобов`язань з єдиного внеску на певний період у контролюючого органу не було підстав для пред`явлення вимоги.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 10.02.2021 №805/3362/17-а не відступала від раніше сформованого висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, де чітко зазначено, «що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі».

При цьому Постанова Великої Палати від 10.02.2021 №805/3362/17-а не містить висновку щодо скасування обов`язків платника єдиного внеску, що визначені частиною другою статті 6 Закону №2464-VI. Тобто відступу від попередніх висновків сформованих Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (постанова від 06.11.2018) не було.

Крім того, Верховний Суд у справах, що пов`язані з правозастосуванням норми пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, зокрема в №360/1546/19, №812/339/16, №805/2437/16-а та в інших, також постійно наголошував на тому, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а дає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Щодо позиції позивача стосовно того, що з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року, оскільки пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, всеосяжно звільняє платника від виконання обов`язків передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ протягом дії вказаної норми, суд звертає увагу, що, до прикладу, у справах № 360/1594/20 та у справі № 200/2618/20-а суд фактично дійшов протилежних висновків, оскільки вважав, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, всеосяжно звільняє платника від виконання обов`язків передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ протягом дії вказаної норми, тобто повністю скасовує обов`язок зі слати єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 12.02.2020, що виключає обов`язок контролюючого органу формувати і надсилати вимогу.

Проте таке трактування зазначеної норми суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 812/292/18 (постанова від 06.11.2018), відступу від якого станом на час розгляду цієї справи не було.

Правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 лютого 2024 року по справі №360/4568/20, в якій Верховний Суд дійшов наступного висновку: "наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який утворився внаслідок самостійного нарахування та обчислення такого внеску у період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року (включно), після набрання чинності абзацом п`ятим підпункту «у» пункту 83 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14.01.2020 №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», яким пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI було виключено, надає право контролюючому органу формувати та направляти вимогу про сплату боргу (недоїмки) за вказаний період, відповідно до положень статті 25 Закону №2464-VI".

Крім цього, Верховний Суд у своїй Постанові від 17 листопада 2020 року по справі № 805/1108/16-а наголосив, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків платника сплачувати податки і збори, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання здійснити коригування (виключення з оперативного обліку) індивідуальної картки платника податків шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску за оскаржуваною вимогою з ІКП 51858,03 грн., суд зазначає наступне.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 за № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Отже, ураховуючи положення вказаного Порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

З огляду на те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Такі висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №805/4374/15-а.

З наданого до суду відповідачем витягу із інтегрованої картки платника податків позивача вбачається, що станом на 31.12.2022 позивачу нараховано недоїмку в сумі 51858,03 грн.

З огляду, на те що, судом встановлено відсутність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску за період 01.01.2014 по 31.12.2020 в сумі 51858,03 грн, суд дійшов висновку, що виключенню з інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Фізичної особи підприємця підлягає заборгованість зі сплати Єдиного соціального внеску саме в сумі 51858,03 гривень, за період з 01.01.2014 по 31.12.2020.

Суд враховує, що позивач перейшов на облік до Житомирської державної податкової інспекції (м. Житомир) Головного управління ДПС у Житомирській області, ІКП за кодом бюджетної класифікації 71040000 передана до нового місця обліку, а саме до Головного управління ДПС у Житомирській області та всі функції щодо вчинення дій в ІКП внесення/коригування, тощо, передано останньому. Борг нараховано саме ГУ ДПС у Донецькій області, саме від ГУ ДПС у Донецькій області цей борг підтягується в електронному кабінеті платника податку позивача. Водночас з метою ефективного виконання судового рішення, зважаючи на положення зазначені відповідачами щодо можливості втручання в ІКП позивача вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Житомирській області вчинити дії щодо виключення з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування боргу в сумі - 51 858,03 грн.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи.

Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією.

Згідно з положеннями ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ч.8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у сумі 1211,20 грн, у зв`язку з тим, що спір у даній справі виник внаслідок протиправних дій відповідача-1.

Клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення за умови подання позивачем відповідних доказів з цього питання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (адреса вул. Італійська 59, м. Маріуполь, Донецька обл., ЄДРПОУ ВП 44070187), Головного управління ДПС у Житомирській області (адреса м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 51 858,03 гривень.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області виключити з інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати Єдиного соціального внеску в сумі 51 858,03 гривень за період з 01.01.2014 по 31.12.2020.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 в сумі 1211,00 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 19.10.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С. Зеленов