Окрема думка

від 10.10.2024 по справі 380/5929/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №380/5929/21

адміністративне провадження №К/990/35011/23

ОКРЕМА ДУМКА

судді Верховного Суду Стародуба О.П.

у справі №380/5929/21 за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Львівської міської ради, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Львівська обласна державна адміністрація, Приватне підприємство "Наш ринок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуко ЛТД" про визнання протиправною та скасування ухвали

щодо постанови Верховного Суду від 10.10.2024, якою касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №380/5929/21- без змін.

Постановляючи таке рішення Верховний Суд, серед іншого, виходив з того, що у справі, що розглядається (№380/5929/21) заявлена позовна вимога стосується саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, мав встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Проте суд взяв до уваги те, що позивачі скористалися правом на застосування механізму, передбаченого статтею 383 КАС України, при цьому врахували вказівки Залізничного районного суду м. Львова, викладені в ухвалі від 24.06.2019, яка набрала законної сили, щодо необхідності звернення з окремим позовом щодо оскарження ухвали Львівської міської ради від 25.04.2019 №5034.

Також суд виходив з того, що скасування судових рішень у справі №380/5929/21 і закриття провадження з підстав того, що правомірність ухвали відповідача від 25.04.2019 №5034 має бути оцінена у справі №462/3403/16-а в порядку статті 383 КАС України, буде правовим пуризмом, призведе до невиправданого зволікання з вирішенням спору, буде непропорційною мірою, ненаправленою на виправлення судової помилки. Тому Суд вважає, що повага до принципу правової визначеності має переважати, і спір має бути вирішено в порядку окремого провадження.

На підставі статті 34 КАС України вважаю за необхідне висловити щодо рішення Верховного Суду у цій справі окрему думку.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до вимог частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».

У справі яка розглядається між позивачем та відповідачем існував спір щодо бездіяльності останнього в частині видачі позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Такий спір вирішено в судовому порядку.

Зокрема, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №462/3403/16-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.05.2018, визнано бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради протиправною.

Зобов`язано Львівську міську раду дати дозвіл замовнику - Об`єднанню Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою.

Рішення суду у справі №462/3403/16-а набрало законної сили.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем прийнято ухвалу від 25.04.2019 №5034 "Про відмову Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я. Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською".

Вважаючи, що відповідачем рішення суду у справі №462/3403/16-а не виконано, позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із заявою в порядку статті 383 КАС України, у якій просив визнати протиправною ухвалу відповідача від 25.04.2019 №5034.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2019 вказану заяву задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №462/3403/16-а.

Надіслано окрему ухвалу на адресу Львівської міської ради для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №462/3403/16-а.

Встановлено строк для надання відповіді на окрему ухвалу - 30 календарних днів з дня її отримання.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Такі фактичні обставини вказують на те, що наявний між позивачем та відповідачем публічно-правовий спір щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою вирішено в судовому порядку в межах справи №462/3403/16-а.

У зв?язку з прийняттям відповідачем ухвали від 25.04.2019 № 5034 інший публічно-правовий спір між сторонами не виник, а спірні у справі, яка розглядається, правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем судового рішення у справі №462/3403/16-а.

Висновки Залізничного районного суду м. Львова в ухвалі від 24.06.2019 у справі №462/3403/16-а щодо необхідності вирішення питання скасування ухвали від 25.04.2019 №5034 в позовному провадженні суперечать приписам 383 КАС України.

Водночас, такі висновки не змінюють правове регулювання та реальний характер існуючих між сторонами справи №462/3403/16-а правовідносин, не зумовлюють виникнення нових правовідносин та не створюють підстав для звернення до суду з новим позовом, в т.ч. адміністративним.

В разі незгоди з такими висновками суду, в частині відмови у задоволенні заяви в порядку статті 383 КАС України, позивач вправі був оскаржити таку ухвалу суду в апеляційному порядку, однак таким своїм правом не скористався.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що ухвала відповідача від 25.04.2019 №5034 підлягає оскарженню саме в порядку здійснення заходів судового контролю у справі №462/3403/16-а в порядку статті 383 КАС України, а не як самостійного позовного провадження.

Крім того, саме собою скасування ухвали відповідача від 25.04.2019 №5034 уже не впливає на стан правовідносин і виникнення нових прав та обов?язків у сторін не зумовлює, оскільки в рамках здійснення в порядку статті 383 КАС України судового контролю у справі №462/3403/16-а судом встановлено факт невиконання відповідачем постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, відтак незалежно від наявності ухвали від 25.04.2019 №5034 у відповідача існує обов?язок виконати судове рішення.

Висновки суду про те, що оскарження ухвали відповідача від 25.04.2019 №5034 в порядку статті 383 КАС України призведе до невиправданого зволікання з вирішенням спору, на мою думку, є помилковими, оскільки, як сказано вище, сам спір між сторонами уже відсутній (вирішений).

Натомість, саме позовне провадження за своїми процедурами є більш тривалим і громіздким порівняно з процедурою, передбаченою статтею 383 КАС України, яка власне і покликана стимулювати відповідача до виконання судового рішення.

За таких обставин вважаю, що провадження у цій справі підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв?язку з тим, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суддя: Олександр СТАРОДУБ