Рішення

від 01.10.2024 по справі 753/12696/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12696/21

провадження № 2/753/221/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Куцолабській І.А., Осадчуку С.В.,

Мелещенковій А.С., Власенку Д.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідачів 1,2 ОСОБА_38, ОСОБА_4 ,

інші учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивачів: Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей та сім`ї, Печерська районна у м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей та сім`ї, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Алла Сергіївна, Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Грушко Ірина Вікторівна, про встановлення факту батьківства, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на спадкове майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідачів та третіх осіб

29 червня 2021 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_6 (далі - позивач), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), ОСОБА_8 (далі - відповідач 2), треті особи без самостійних вимог на стороні позивачів: Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ)), Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький районний у м. Києві ВДРАЦ ЦМУ МЮ (м. Київ)), Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей та сім`ї (далі Дарницька РДА у м. Києві в особі Служби у справах дітей та сім`ї), Печерська районна у м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей та сім`ї (далі - Печерська РДА у м. Києві в особі Служби у справах дітей та сім`ї), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко А.С. (далі - приватний нотаріус Бойко А.С.), Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Грушко І. В. (далі - державний нотаріус Грушко І. В. ), про встановлення факту батьківства, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на спадкове майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву ОСОБА_5 обґрунтовувала тим, що з 2003 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_10 . Під час сумісного проживання у них народилися дві дочки: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Запис про батька дітей у Книзі реєстрації народження зроблено на підставі частини першої статті 135 СК України, тобто за заявою матері. Діти разом з батьками з народження проживали у квартирі, співвласником якої був ОСОБА_10 , однак зареєстровані у квартирі не були. ОСОБА_10 визнавав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 своїми дочками, а його мати ОСОБА_15 - онуками.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на таке майно: дві земельні ділянки, розташовані на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастрові номери: 1824285200:29:000:0035, 1824285200:28:000:0120 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири (по 1/3 частки у кожного) були: ОСОБА_15 (мати ОСОБА_10 ) та ОСОБА_3 (брат ОСОБА_10 ).

Спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 прийняла його мати ОСОБА_15 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.

Позивач указує, що у 2020 - 2021 роках у судовому порядку намагалася реалізувати право своїх дітей на майно, яке залишилося після смерті їх батька, зверталася до суду із заявою та позовом про встановлення факту батьківства, однак дізналася, що ОСОБА_3 державним нотаріусом Грушко І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири та на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1824285200:29:000:0035, 1824285200:28:000:0120.

Ставши одноосібним власником квартири, відповідач 1 відчужив її відповідачу 2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2021 року. За відповідачем 2 у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на спірну квартиру після чого він вчинив дії для виселення позивача та її неповнолітніх дітей.

Посилаючись на положення статей 126, 128, 130 СК України, статей 388, 1261, 1266, 1268, 1301 ЦК України, позивач указує, що порушені прав неповнолітніх дітей на успадкування майна спадкодавця ОСОБА_10 (батько), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спадкодавця ОСОБА_15 (баба), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (за правом представлення), які підлягають судовому захисту.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просила суд:

1) встановити факт батьківства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Києві, та зобов`язати Печерський районний у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження дитини від 10 листопада 2007 року № 1812, а саме змінити відомості про батька з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_10 »;

2) встановити факт батьківства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Києві, та зобов`язати Дарницький районний у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження дитини від 28 липня 2012 року № 2619, а сааме змінити відомості про батька з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_10 »;

3) визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я ОСОБА_15 . Шістнадцятою київської державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НОМ 195188 від 14 травня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-133, спадкова справа 676/2019);

- на земельну ділянку площею 1,5549 га, яка розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035 (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НОМ 195189 від 14 травня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-134, спадкова справа 676/2019);

- на земельну ділянку площею 0,2429 га, яка розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НОМ 195190 від 14 травня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за№ 6-135, спадкова справа № 676/2019);

4) визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , видані 18 лютого 2021 року Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою (державний нотаріус Грушко І.В. ) після смерті ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 :

- на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НМР 516140 від 18 лютого 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-77, спадкова справа № 418/2020 );

- на земельну ділянку площею 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035 (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НМР 516142 від 18 лютого 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-79, спадкова справа № 418/2020 );

- на земельну ділянку площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НМР 516141 від 18 лютого 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-78, спадкова справа № 418/2020);

5) визнати право власності ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- на 2/9 частини спадкового майна, яким є квартира АДРЕСА_1 , яке складається зі спадкового майна в розмірі 1/9 частини після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зі спадкового майна в розмірі 1/9 частини після смерті бабусі ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- на 5/12 частини спадкового майна, яким є земельна ділянка площею 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035, та складається з 4/12 частини після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зі спадкового майна в розмірі 1/12 частини після смерті бабусі ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- на 5/12 частини спадкового майна, яким є земельна ділянка площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120, та складається з 4/12 частини після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зі спадкового майна в розмірі 1/12 частини після смерті бабусі ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

6) визнати право власності ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- на 2/9 частини спадкового майна, яким є квартира АДРЕСА_1 , що складається зі спадкового майна в розмірі 1/9 частини після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зі спадкового майна в розмірі 1/9 частини після смерті бабусі ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- на 5/12 частини спадкового майна, яким є земельна ділянка площею 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035, що складається з 4/12 частини після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зі спадкового майна в розмірі 1/12 частини після смерті бабусі ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- на 5/12 частини спадкового майна, яким є земельна ділянка площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 та складається з 4/12 частини після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зі спадкового майна в розмірі 1/12 частини після смерті бабусі ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

6) скасувати рішення від 15 квітня 2021 року (індексний номер 57670003) державного реєстратора - приватного нотаріуса Бойко А.С. про Державну реєстрацію прав та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно(кв. АДРЕСА_1 ) на ім`я ОСОБА_8 та припинити право власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1561598780000);

8) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 нерухоме майно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2/9 частини цього майна, яким є квартира АДРЕСА_1 ;

9) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 нерухоме майно ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2/9 частини цього майна, яким є квартира АДРЕСА_1 ;

10) скасувати рішення від 18 лютого 2021 року державного реєстратора - державного нотаріуса Грушко І.В. про державну реєстрацію прав та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035 (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НМР 516142 від 18 лютого 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-79 ) на ім`я ОСОБА_8 та припинити право власності за ОСОБА_8 на це нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 799366418242);

11) скасувати рішення від 18 грудня 2021 року державного реєстратора - державного нотаріуса Грушко І. В. про державну реєстрацію прав та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 (свідоцтво про право на спадщину за законом, бланк НМР 516141 від 18 лютого 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 6-78) на ім`я ОСОБА_8 та припинити право власності за ОСОБА_8 на це нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 799384318242);

12) вирішити питання розподілу судових витрат.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх повністю.

Узагальнені пояснення позивача, представника позивача та заяв по суті справи зводяться до наступного.

Згідно з висновком посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи ОСОБА_10 на 99,9 % є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Показами свідків та письмовими доказами підтверджено, що батько та бабуся визнавали їх своїми дітьми та онуками, проживали разом, вели спільне господарство.

Посилаючись на положення статей 20, 130 СК України, вказують, що діючим законодавством не передбачено обмеження строків стосовно вимог про встановлення батьківства за рішенням суду.

Оскільки батько дітей та їх бабуся заповіти не склали, то спадкування дітей здійснюється відповідно до частини першої статті 1266, статті 1268 ЦК України.

У той час, коли мати дітей намагалася встановити батьківство ОСОБА_10 , відповідач 1 як одноосібний власник квартири прийняв рішення про її продаж.

Стверджують про недобросовісність набувача квартири - відповідача 2, який нібито не знав про спір щодо цього майна, оскільки він, на відміну від інших потенційних покупців, навіть не оглянув квартиру перед укладенням договору купівлі-продажу.

При цьому, посилаючись на положення статті 1268 ЦК України, вказують, що спірне майно належить спадкоємцям ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з часу відкриття спадщини. Таке майно може бути витребувано від добросовісного набувача, оскільки відчужене поза волею неповнолітніх спадкоємців, які є співвласниками цього майна.

Відповідач 1 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні повністю.

Суду пояснив, що за життя його брат ставився до дітей ОСОБА_1 , як до рідних, проте офіційно їх не визнав. Після смерті його брата, діти разом з ОСОБА_1 продовжували проживати у спірній квартирі, хоча на це не мали законного права. Вказав, що ОСОБА_5 набула у власність будинок у Білоцерківському районі Київської обласні, тобто діти забезпечені житлом.

У відзиві на позовну заяву заперечує факт батьківства свого брата. Стверджує, що позивач маніпулює обставинами, діти не мають права на спадкове майно після смерті його брата та його матері. Позивач розуміла, що немає жодних прав на проживання у спірній квартирі.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Узагальнені пояснення представників відповідача 1 та заяв по суті справи зводяться до наступного.

Позивач пропустила строк позовної давності в один рік, звернувшись до суду з вимогою про встановлення факту батьківства. Не звернулася до нотаріуса на протязі шести місяців з моменту відкриття спадщини.

Відсутні підстави для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними та визнання права власності на майно за дітьми.

Позивач не довела право власності на спірне майно та те, що спірне майно вибуло з власності дітей поза їх волею.

Звертають увагу, що відповідач 2 є добросовісним набувачем. Позивач цих обставин не спростувала, а тому підстави для задоволенні позову відсутні.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових заяв не подавав.

Представники відповідача 2 у судовому засіданні позов не визнавали, просили відмовити у його задоволенні.

Узагальнені пояснення представників відповідача 2 та заяв по суті справи зводяться до наступного.

Висновок експерта не має переваги над іншими доказами, отже повинен оцінювати у сукупності з іншими доказами.

Мати дітей знала, що померлий ОСОБА_10 є біологічним батьком дітей за його життя, тому позивач пропустила строк позовної давності в один рік до вимог про встановлення факту батьківства згідно з частиною другою статті 129 СК України.

Позивач не звернулася протягом шести місяців після смерті батька дітей до нотаріуса від імені дітей для прийняття спадщини.

Відсутні підстави для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки діти не є родичами померлим ОСОБА_10 та ОСОБА_15 .

Відповідач 1 є законним та повноцінним власником спірної квартири, тому мав право розпоряджатися нею.

Відповідач 2 є добросовісним набувачем квартири, тому витребування такого майна є неможливим. Право власності є непорушним. Позивач має право лише на компенсацію вартості цього майна.

Позивач не довела підстав для витребування майна у добросовісного набувача.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представники приватного нотаріуса Бойко А.С., Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, Дарницького районного у м. Києві ВДРАЦ ЦМУ МЮ (м. Київ) подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи

? 06 липня 2021 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання (том 1, а.с.110-112);

? 23 жовтня 2021 року відповідач 1 подав відзив на позовну заяву (том 1, а.с. 128-143);

? 25 жовтня 2021 року позивач подала заяву про зміну предмету позову (уточнений позов) та заяву про відмову від частини позовних вимог (том 1, а.с. 145-171);

? 27 жовтня 2021 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва прийнято відмову позивача від позову до Печерського районного у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), Дарницького районного у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), у зв`язку з чим провадження у справі, в цій частині вимог, закрито; залучено до участі в справі третіх осіб; витребувано від Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори копії спадкових справ після смерті ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 ; витребувано від приватного нотаріуса Бойко А.С. копію договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 15 квітня 2021 року (том 1, а.с. 188-191);

? 25 січня 2022 року від Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшли копії спадкових справ (том 1, а.с.197-239, том 2, а.с. 1-121);

? 04 лютого 2022 року та 08 лютого 2022 року представник ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку на подання відзиву (том 2, а.с.142-150, 167-168, 185-193);

? 23 травня 2022 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено клопотання позивача, призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено (том 2, а.с. 234-235);

? 23 червня 2022 року ухвалою суду поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (том 3, а.с. 3-4);

? 04 жовтня 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року - без змін (том 3,а.с. 109-117);

? 30 листопада 2022 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу направлено до експертної установи для проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, зупинено провадження у справі (том 3, а.с. 143-145);

? 06 лютого 2023 року від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшов лист про знищення біологічних матеріалів у зв`язку із закінченням термінів зберігання (том 3, а.с. 163);

? 07 лютого 2023 року ухвалою суду поновлено провадження у справі (том 3, а.с.166-167);

? 22 травня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи (том 4, а.с.11-16);

? 22 травня 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача, призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, зупинено провадження у справі (том 4, а.с.23-28);

? 07 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року залишено без змін (том 4, а.с. 129-136);

? 28 листопада 2023 року надійшов висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/31491-БД (том 4, а.с.152-170);

? 29 листопада 2023 року ухвалою поновлено провадження у справі (том 4, а.с.175-176);

?11 січня 2024 року надійшла заява ОСОБА_5 про зміну предмета позову (том 4, а.с.196-211);

? 19 січня 2024 року представник відповідача 2 подав заяву про застосування строків позовної давності (том 4, а.с. 225-228);

? 19 січня 2024 року надійшли заперечення представника відповідача 1 (том 4, а.с.232-241);

? 19 січня 2024 року представник відповідача 1 подав заяву про застосування строків позовної давності (том 4, а.с.243-246);

? 12 лютого 2024 року від представників відповідача 1 та відповідача 2 надійшли заперечення (том 5, а.с.39-40, 41-42);

? 12 лютого 2024 року ухвалою суду прийнято заяву ОСОБА_5 про зміну предмету позову (том 5, а.с.55-63);

? 27 лютого 2024 року надійшов відзив від представника відповідача 1 (том 5, а.с.77-88);

? 20 березня 2024 року протокольною ухвалою головуючого судді Дарницького районного суду м Києва частково задоволено клопотання позивача про виклик свідків, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про витребування інформації про заборгованість з комунальних послуг, закрито підготовче судове засідання, призначено справу до розгляду по суті (том 5, а.с. 91-94).

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 03 вересня 2020 року встановлено, що ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Києві (том 1, а.с.29).

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 02 вересня 2020 року встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, батьками зазначені: ОСОБА_16 , ОСОБА_5 (том 1, а.с.30).

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 03 вересня 2020 року встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Києві, батьками зазначені: ОСОБА_16 , ОСОБА_5 (том 1, а.с.31).

Позивач долучила до позовної заяви копії фотографій, на яких зображено ОСОБА_10 з ОСОБА_5 , разом із малолітніми дітьми, у колі друзів, сім`ї (том 1, а.с. 42-55).

Із копії спадкової справи № 720/2017 після померлого ОСОБА_19 (том 2, а.с. 58-121) встановлено:

- 30 листопада 2017 року ОСОБА_15 звернулася до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 чоловіка - ОСОБА_19 , повідомивши про інших спадкоємців: синів ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ;

- 30 листопада 2017 року ОСОБА_10 звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 батька - ОСОБА_19 , повідомивши про інших спадкоємців: брата ОСОБА_3 та матір ОСОБА_15 ;

- 30 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 батька - ОСОБА_19 , повідомивши про інших спадкоємців: брата ОСОБА_10 та матір ОСОБА_15 ;

- відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням від 12 травня 1999 року № 23905, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ;

- 11 травня 2018 року ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 уклали договір про поділ спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 , посвідчений державним нотаріусом Грушко І.В. До складу спадщини увійшло: 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 ; дві земельні ділянки з кадастровими номерами:1824285200:29:000:0035, 1824285200:28:000:0120;

- 25 травня 2018 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 , кожному зі спадкоємців, які зареєстровані у Спадковому реєстрі;

- 08 червня 2018 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 на земельну ділянку площею 1,5549 га, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035 та земельну ділянку площею 0,2429 га, кадастровий номер 1824285200:29:000:0120, які зареєстровані у Спадковому реєстрі.

Із копії спадкової справи № 676/2019 після померлого ОСОБА_10 (том 2, а.с. 1-55) встановлено:

- 12 листопада 2019 року ОСОБА_15 звернулася до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 сина - ОСОБА_10 , повідомивши державного нотаріуса про відсутність інших спадкоємців;

- 12 листопада 2019 року відкрито спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 ; спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, заповітів чи спадкових договорів не встановлено;

- 12 листопада 2019 року зареєстровано спадкову справу у Спадковому реєстрі;

- 14 травня 2020 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_15 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 сина - ОСОБА_10 , спадщина на яку видано свідоцтво складається із 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому; свідоцтво зареєстровано в Спадковому реєстрі;

- 14 травня 2020 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_15 свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 сина - ОСОБА_10 , спадщина на яку видано свідоцтва складається із земельної ділянки площею 0,2429 га, розташованої на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0120 та земельної ділянки площею 1,5549 га, розташованої на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035, що належала померлому. Свідоцтва зареєстровано в Спадковому реєстрі.

Із копії спадкової справи № 418/2020 після померлої ОСОБА_15 (том 1, а.с.198-239) встановлено:

- 04 серпня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_15 , повідомивши державного нотаріуса про відсутність інших спадкоємців;

- 04 серпня 2020 року відкрито спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_15 ; спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, заповітів чи спадкових договорів не встановлено;

- 04 серпня 2020 року зареєстровано спадкову справу у Спадковому реєстрі;

- 18 лютого 2021 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_15 , спадщина на яку видано свідоцтво складається із 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій; свідоцтво 18 лютого 2021 року зареєстровано в Спадковому реєстрі;

- 18 лютого 2021 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_15 , спадщина на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки площею 0,2429 га, розташованої на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0120, що належала померлій; свідоцтво 18 лютого 2021 року зареєстровано в Спадковому реєстрі;

- 18 лютого 2021 року державний нотаріус Грушко І.В. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_15 , спадщина на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки площею 01,5549 га, розташованої на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035, що належала померлій; свідоцтво 18 лютого 2021 року зареєстровано в Спадковому реєстрі.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року у справі № 940/1340/20 заяву ОСОБА_5 , заінтересовані особи: Печерський районний у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), Дарницький районний у місті Києві ВДРВЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення факту батьківства, залишено без розгляду. (том 1, а.с. 37).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року у справі № 753/5256/21 позовну заяву ОСОБА_5 , діючої в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи: Печерський районний у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), Дарницький районний у місті Києві ВДРВЦС ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення факту батьківства, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суд уважав неподаною, та разом із доданими до неї документами повернув заявнику (том 1, а.с.41).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 лютого 2021 року, державний нотаріус Грушко І.В. 18 лютого 2021 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на частку у квартирі АДРЕСА_1 , розмір частки - 2/3 (том 1, а.с.34).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 червня 2021 року приватний нотаріус Бойко А.С., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 квітня 201 року приватним нотаріусом Бойко А.С., зареєструвала за ОСОБА_8 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , розмір частки - 1 (том 1, а.с.35).

23 серпня 2023 року експертом Київського НДЕКЦ, за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, проведеної на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року, складено висновок № СЕ-19/111-23/31491-БД, згідно з яким:

- ОСОБА_10 , уродженець м. Києва, 1976 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_6 , 2007 року народження. Ймовірність даної події складає,99,999999996131 %;

- ОСОБА_10 , уродженець м. Києва, 1976 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_7 , 2012 року народження. Ймовірність даної події складає,99,999999975595 % (том 4, а.с. 152-170).

Згідно з довідкою, виданою 01 березня 2021 року Спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 274, встановлено, що мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_10 спілкувалися з класними керівниками своїх дітей, відвідували батьківські збори, брали активну участь у житті та вихованні дітей (том1, а.с.36).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що є другом сім`ї позивача та ОСОБА_10 . У ОСОБА_5 та ОСОБА_10 є двоє спільних дітей. Із ОСОБА_10 він знайомий з 1988 року. ОСОБА_21 та ОСОБА_22 проживала разом з 2004 року як сім`я, виховували дітей. ОСОБА_21 любив ОСОБА_22 та своїх дочок, виховував їх, проводив з ними дозвілля. Він з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 бачилися щонеділі. Після смерті ОСОБА_21 , ОСОБА_22 продовжила проживати з дітьми та ОСОБА_15 у квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті матері чоловіка йому зателефонувала ОСОБА_22 та повідомила, що ОСОБА_23 забрав усі документи на квартиру, а згодом ОСОБА_22 повідомила, що ОСОБА_23 хоче висилити її разом із неповнолітніми дітьми.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що є сусідкою позивача, знає ОСОБА_25 і померлого ОСОБА_10 ще до народження дітей. ОСОБА_10 визнавав дітей своїми, а його мати дітей вважала онуками. Вказала, що вони часто проводили час разом, оскільки у неї діти ровесники з дітьми ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , разом вечеряли. Інколи з ними проводив час ОСОБА_23 , який також визнавав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 своїми племінницями. На своєму автомобілі вона відвозила ОСОБА_25 з дітьми у село, разом із ОСОБА_10 вони їздили в магазин Епіцентр , в той час, коли вони із ОСОБА_22 робили ремонт у квартирі. У 2019 році їй написала ОСОБА_22 та повідомила, що помер ОСОБА_21 . Згодом померла матір ОСОБА_27 . Після її смерті ОСОБА_28 повідомила, що вони домовилися із ОСОБА_29 , що квартира буде успадкована з урахуванням часток дітей. У 2021 році, знаходячись вдома вона почула гучні крики. Коли вийшла в коридор будинку, побачила ОСОБА_25 , ОСОБА_30 та незнайомого їй чоловіка, який представився власником квартири та наполягав на виселенні ОСОБА_5 з дітьми із квартири. На її переконання ОСОБА_8 не є добросовісним покупцем квартири, оскільки він її навіть не оглядав, не знав де вона знаходиться, не знав, що у ній проживають діти ОСОБА_31 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснила, що позивача знає давно, у них діти приблизно одного віку. ОСОБА_10 та ОСОБА_28 проживали однією сім`єю, ОСОБА_21 визнавав дітей своїми, як і його батьки визнавали дітей онуками. Проживали вони разом, дбали один про одного, виховували дітей, разом святкували дні народження. ОСОБА_10 водив дітей спочатку до садочка, потім до школи, проводив із ними час. ОСОБА_14 дуже схожа на бабу ОСОБА_33 (матір ОСОБА_27 ). Помер ОСОБА_34 раптово. Після смерті ОСОБА_31 , ОСОБА_22 з дітьми та мати ОСОБА_27 підтримували один одного, разом проживали та виховували дітей. Потім померла ОСОБА_35 , ОСОБА_22 її поховала біля ОСОБА_21 у своєму селі. Зі слів ОСОБА_22 їй відомо, що ОСОБА_23 обіцяв, що квартира буде успадкована з урахуванням часток дітей. Згодом, підшукуючи квартиру для своїх родичів вона побачила, що квартира, в якій проживає ОСОБА_22 з дітьми розміщена в оголошеннях «продаж» за низьку ціну. В квітні 2021 року ОСОБА_23 та незнайомий чоловік, прийшли до ОСОБА_22 та наполягали на її виселенні. Чоловік представився новим власником квартири. Після цього прибув наряд патрульної поліції, який порадив їм із спірними питаннями звертатися до суду.

Суд, вислухавши позивача, відповідача 1, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку зібраним доказам як у їх сукупності так і кожному окремо, дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вимог про встановлення батьківства та внесення змін до актових записів.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

У частині першій, другій статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (частина третя статті 128 СК України).

Згідно зі статтею 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (див. постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21 (провадження № 61-11529св22)).

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Встановивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з 2003 року проживали однією сім`єю в квартирі, співвласником якої був ОСОБА_10 , вели спільне господарство, турбувалися один про одного, при цьому ОСОБА_10 визнавав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 своїми дітьми, його батьки - онуками, що підтверджується зібраними матеріалами та показами свідків, а біологічне батьківство ОСОБА_10 відносно дітей встановлено висновком експерта Київського НДКЦ від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/31491-БД, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту батьківства ОСОБА_10 відносно дітей: ОСОБА_13 , 2007 року народження та ОСОБА_14 , 2012 року народження та внесення змін до актового запису про народження дітей у частині запису про батька.

При цьому відповідачі не довели, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи істотно порушені норми, що регламентують порядок проведення експертизи. Належних, допустимих і достатніх доказів на спростовування генетичної спорідненості між ОСОБА_10 як батьком та ОСОБА_14 і ОСОБА_13 як дочками, відповідачі не надали.

Доводи відповідачів про те, що до вимоги про встановлення факту батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство суд відхиляє, з огляду на те, що законодавець у частині першій статті 20 СК України закріпив вичерпний перелік статей цього Кодексу і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність. До цього переліку належить відповідно до частини другої статті 129 СК України вимога про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Тому положення частини другої статті 129 СК України, яке є спеціальним, не може поширюватися на положення про визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-617цс17.

Таким чином, ураховуючи положення статті 20 СК України, позовна давність до правовідносин, що склалися між сторонами, не підлягає застосовуванню.

Щодо вимог про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна.

Такі висновки зробив Верховний Суд у постановах від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, від 30 листопада 2023 року у справі № 545/3145/20.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).

Під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 742/2354/20 (провадження № 61-19811св21) вказав, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Для з`ясування обставини прийняття неповнолітньою особою спадщини необхідно встановити факти, що спадкоємець є дитиною спадкодавця, на час відкриття спадщини є неповнолітньою особою, неповнолітньою особою не подано заяви про відмову від прийняття спадщини.

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 183/4406/16 зроблено висновок, відповідно до якого частина четвертої статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Порушення у зв`язку із виданням свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є дочками спадкодавця ОСОБА_10 та онуками спадкодавця ОСОБА_15 і мають право на спадкування за законом у першу чергу. На час відкриття спадщини позивачі були малолітніми особами. Заяви про відмову від прийняття спадщини за законом діти (їх законний представник) не подавали, тобто прийняли відповідну спадщину в силу прямої дії норми матеріального права, а тому правила частини першої статті 1269 ЦК України на них не поширюються.

Крім того, частиною третьою статті 1269 ЦК України передбачено право, а не обов`язок особи, яка досягла чотирнадцяти років, на подання заяви про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а частиною четвертою цієї норми права конкретизовано, що подання відповідної заяви від імені малолітньої, недієздатної особи має бути здійснено її батьками (усиновлювачами), опікунами.

Виходячи з вищевикладеного, мало місце порушення спадкових прав дітей при видачі спірних свідоцтв про право на спадщину за законом від 14 травня 2020 року за реєстровими номерами 6-133, 6-134, 6-1345, виданих на ім`я ОСОБА_15 .

Крім того, встановлено, що після смерті ОСОБА_15 право на спадкування за законом мають її син - ОСОБА_3 та за правом представлення онуки спадкодавця: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є дітьми ОСОБА_10 (сина спадкодавця), який померл ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 лютого 2021 року за реєстрами номерами 6-77, 6-79, 6-7, видані на ім`я ОСОБА_3 , у частині успадкування ним після смерті ОСОБА_15 , частково порушують права неповнолітніх позивачів, визначені частиною першою статті 1266 ЦК України.

Установивши, що ОСОБА_15 не мала права на спадкування всього майна після смерті сина ОСОБА_10 , а ОСОБА_3 мав права на спадкування лише 1/3 частини спадкового майна після смерті матері - ОСОБА_15 , суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, а саме:

- свідоцтв, виданих державним нотаріусом Грушко І. В. 14 травня 2020 року на ім`я ОСОБА_15 , у частині: 2/9 частки на спірну квартиру, 2/3 частки на земельну ділянку кадастровий номер 1824285200:29:000:0035; 2/3 частки на земельну ділянку, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120;

- свідоцтв, виданих державним нотаріусом Грушко І. В. 18 лютого 2021 року - на ім`я ОСОБА_3 , у частині: 4/9 частки на спірну квартиру, 5/6 частки земельної ділянки, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035; 5/6 частки земельної ділянки, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120.

Доводи представників відповідачів про те, що відсутні підстави для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що діти не є родичами померлим ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , з урахуванням встановлених фактичних обставин у цій справі, суд відхиляє.

Щодо вимог про визнання права власності на спадкове майно

Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тобто внаслідок спадкування майна, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно (див. постанова Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24)).

Встановлено, що на час розгляду справи право власності на спірне нерухоме майно (квартиру та земельні ділянки) зареєстровано за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . Отже, в цьому випадку відсутність підстав для оформлення спадкових прав на спірне нерухоме майно в нотаріальному порядку є очевидною.

Доводи представників відповідачів про те, що ОСОБА_5 не звернулася протягом шести місяців після смерті батька дітей до нотаріуса від імені дітей для прийняття спадщини, тому пропустила строк позовної давності, не узгоджуються з частиною четвертою статті 1268 ЦК України, отже, на увагу не заслуговують.

Вирішуючи спір про визнання права власності на майно за неповнолітньою та малолітньою дитиною у порядку спадкування за законом, суд ураховує, що внесення змін до актового запису про народження дітей, а саме запис про їх батька, є підставою для зміни прізвища у порядку статей 148, 149 СК України, однак таких вимог позивачами не заявлено.

Тому, з урахуванням приписів статті 13 ЦПК України, суд уважає за потрібне визнати право власності на частину спадкового майна (земельні ділянки у відповідних частках) за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що відповідатиме записам, внесеним до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, на час розгляду справи в суді.

Таким чином, вимога про визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності, за кожною на 5/12 частини земельної ділянки площею, 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер1824285200:29:000:0035 та на за кожною 5/12 частини земельної ділянки, площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та після смерті бабусі ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 є законною та обгрунтованою.

Щодо вимог про витребування майна, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності на це майно, скасування рішення про державну реєстрацію

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19), від 23 лютого 2022 року у справі № 201/4783/19 (провадження № 61-10587св20), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/2618/14-ц (провадження № 61-4958св21), від 15 березня 2023 року у справі № 759/8653/17 (провадження № 61-15468св19) та від 18 квітня 2023 року у справі № 674/839/21 (провадження № 61-9594св22).

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 522/11931/15-ц (провадження № 61-9555св23)).

Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц (провадження № 61-14293св19), від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження № 61-8286св21), від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21 (провадження № 61-748св23), від 14 червня 2023 року у справі № 757/23492/13-ц (провадження № 61-11014св20), від 19 червня 2023 року у справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23) та інших.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Отже, для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що: «належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.[...] Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі».

Тобто у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про допустимість витребування за допомогою віндикаційного позову такого майнового права як частка в праві спільної часткової власності.

Встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_10 у вигляді частки у квартирі АДРЕСА_1 прийняли 3 спадкоємці: ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Спадщину після смерті ОСОБА_15 у вигляді частки у квартирі АДРЕСА_1 прийняли 3 спадкоємці: ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за правом представлення.

З урахуванням того, що ОСОБА_5 просила суд витребувати частки квартири, що належать дітям, позов у цій частині підлягає задоволенню на підставі пункту 3 частини першої статті 338 ЦК України.

Наслідком задоволення позову буде внесення записів про державну реєстрацію за неповнолітніми ОСОБА_36 та ОСОБА_37 .

Витребування спірного майна на користь неповнолітніх позивачів відповідає критерію законності: витребування із власності відповідача 2 спірного майна (частки в квартирі) здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідачів у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Відтак, відповідач ОСОБА_8 , не позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування йому компенсації вартості витребуваного майна, збитків що сприятиме дотриманню принципу пропорційності.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 520/5693/19 (провадження № 61-15012св23).

За таких обставин результат розгляду позову про витребування майна з чужого незаконного володіння не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_3 , звертаючись до державного нотаріуса Грушко І.В. із заявами про прийняття спадщини після смерті своєї матері та про отримання свідоцтв про право на спадщину за законом, знав про існування неповнолітніх дітей, яких брат та мати визнавали своїми дітьми та онуками, чого у судовому засіданні не заперечував. При цьому відповідач 1 не повідомив державного нотаріуса про існування неповнолітніх спадкоємців, успадкував майно після смерті матері, ставши одноосібним власником спірної квартири, розпорядився цим майном, розуміючи, що з моменту відкриття спадщини частина цього майна належить (може належати) неповнолітнім дітям брата.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей, про витребування з володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 на кожну дитину.

Натомість у задоволенні вимог про припинення права власності на це майно за ОСОБА_8 , визнання права власності на частки у квартирі за дітьми, скасування рішення державного реєстратора, слід відмовити з огляду на те, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння в повній мірі відновить права ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Встановити факт батьківства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця міста Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , відносно дитини ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 в місті Києві.

Внести зміни до актового запису про народження № 1812 від 10.11.2007 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві на ОСОБА_6 , а саме записати батьком дитини - « ОСОБА_10 ».

Встановити факт батьківства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця міста Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , відносно дитини ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 в місті Києві.

Внести зміни до актового запису про народження № 2619 від 28.07.2012 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві на ОСОБА_7 , а саме записати батьком дитини - « ОСОБА_10 ».

Визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім?я ОСОБА_15 , видані 14.05.2020 року Шістнадцятою київської державною нотаріальною конторою, в частині успадкування нею після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 :

- 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 6-133, спадкова справа № 676/2019);

- 2/3 частини земельної ділянки, площею 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035 (свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 6-134, спадкова справа № 676/2019);

- 2/3 частини земельної ділянки, площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 (свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 6-135, спадкова справа № 676/2019).

Визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , видані 18.02.2021 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Грушко Іриною Вікторівною, в частині успадкування ним після смерті ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 :

- 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 6-77, спадкова справа № 418/2020 );

- 5/6 частини земельної ділянки, площею 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:29:000:0035 (свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за №? 6-79, спадкова справа № 418/2020 );

- 5/6 частини земельної ділянки, площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120 (свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 6-78, спадкова справа № 418/2020 ).

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 5/12 частини земельної ділянки площею, 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер1824285200:29:000:0035, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та після смерті бабусі ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 5/12 частини земельної ділянки, площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та після смерті бабусі ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 5/12 частини земельної ділянки площею, 1,5549 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер1824285200:29:000:0035, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та після смерті бабусі ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 5/12 частини земельної ділянки, площею 0,2429 га, що розташована на території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, кадастровий номер 1824285200:28:000:0120, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та після смерті бабусі ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Витребувати з володіння ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_1 - 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

Витребувати з володіння ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_2 - 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

В решті вимог позову відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 17.10.2024 на 14 год. 00 хв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.10.2024.

Суддя Ю.С.Мицик