Ухвала

від 20.10.2024 по справі 129/1889/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/1889/24

У Х В А Л А

20 жовтня 2024 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В провадженніВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті знаходитьсяцивільна справаза позовом ОСОБА_1 до Вінницькогоапеляційного судупро відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди.Позивач проситьстягнути з Вінницького апеляційного суду на його користь процесуальні витрати в розмірі 1460,00 грн, судові витрати в розмірі 1280,00 грн, у відшкодування моральної шкоди - 17850,00 грн, накладений штраф в розмірі 1249,24 грн та судові витрати у цій судовій справі в розмірі 140,00 грн. (а.с. 1)

Ухвалою суду від 21.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, було визначено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення. (а.с. 25)

Представник відповідача Вінницького апеляційного суду Ціпотан Д.В. надіслав відзив, в якому зазначив, що 28.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.01.2024 про закриття провадження у справі та рішення цього ж суду від 15.01.2024 у цивільній справі №129/1636/23 за позовом ОСОБА_1 до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про стягнення процесуальних, судових витрат, матеріальної та моральної шкоди, завданих органами дізнання, досудового слідства в кримінальному провадженні. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14.03.2024 визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою у судовій справі №129/1636/23 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.01.2024 та рішення цього ж суду від 15.01.2024 є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначені судові рішення повернуто заявнику. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 908,40 грн, стягнуто цю суму в дохід Державного бюджету України. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що в результаті ухвалення зазначеної ухвали суддями Вінницького апеляційного суду Ковальчуком О.В., Салом Т.Б., ОСОБА_2 йому спричинено моральну та матеріальну шкоду. Зокрема, позивач зазначає, що органами Державної виконавчої служби, а саме, Христинівським ВДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження №74892004, в якому стягнуто з нього кошти в розмірі 1249,24 грн, виконавчий збір в розмірі 250,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 90,80 грн. У зв`язку із вжитими заходами виконавчого провадження, які полягали в накладенні арешту на його пенсію, позивачу спричинено моральні та душевні страждання. З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути на його користь процесуальні витрати в сумі 1460,00 грн, судові витрати в сумі 1280,00 грн, моральну шкоду в сумі 17850,00 грн, накладений штраф в сумі 1249,24 грн та судові витрати у цій судовій справі в розмірі 140,00 грн. Отже, предметом спору у цій судовій справі є відшкодування шкоди, завданої позивачеві у результаті ухвалення судового рішення суддями Вінницького апеляційного суду, з яким не погодився позивач. За цих обставин, враховуючи підставу та предмет позову, суб`єктний склад спору, а також докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, Вінницький апеляційний суд вважає, що ця справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, а провадження підлягає закриттю на підставі ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з Вінницького апеляційного суду на його користь не можуть бути розглянуті за правилами будь-якого судочинства. Просить закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. (а.с. 27-29)

Відповідь на відзив позивачем ОСОБА_1 не подано.

Відповідно до ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 1176 ч. 1 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 (справа №344/676/21) закріплено правову позицію про те, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених ст. 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених ст. 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України). Законом встановлено імунітет суду і, він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12.03.2009 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine).

Подібний висновок висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01.03.2017 у справі №6-3139цс16, в якій зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 6 ч. ч. 1 та 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів). Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

На підставі викладеного, беручи до уваги те, що у позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої у результаті прийняття суддями Вінницького апеляційного суду ухвали від 14.03.2024 (справа №129/1636/23), з якою не погодився позивач ОСОБА_1 , потрібно закрити провадження у справі відповідно до ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК Українио, скільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 1176 ч. 1 ЦК України,

ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі №129/1889/24 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня складення повної ухвали до Вінницького апеляційного суду.

Повна ухвала виготовлена 20.10.2024.

Суддя О.О. Венгрин